Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

381

металів,  нітритів  й  нітратів  та  інших  сполук  спричинять  тяжку 
інтоксикацію та порушення репродуктивної функції. 

За  неповноцінної  годівлі  у  самок  виникають  анафродизія, 

низька  заплідненість,  висока  ембріональна  смертність,  аборт, 
патології  родів,  метрит,  гіпотрофія  та  гіпофункція  яєчників, 
лютеїнові  кісти,  персистенція  жовтого  тіла,  атонія  матки, 
метрорагії.  Тому  годівля  тварин  за  збалансованими  і 
повноцінними  раціонами  є  необхідною  та  ефективною 
складовою у системі профілактики неплідності. 

Симптоматична  неплідність  є  найбільш  поширеною 

формою і виникає внаслідок патологій статевих органів, а також 
незаразних  хвороб  (серця,  дихальної  системи,  печінки,  нирок, 
шлунково‐кишкового  тракту,  імунної  системи,  ендокринних 
органів,  обміну  речовин,  кінцівок);  інфекційних  (бруцельоз, 
кампілобактеріоз, 

лептоспіроз, 

інфекційний 

ринотрахеїт, 

сальмонельоз  та  ін.);  інвазійних  (трихомоноз,  злучна  хвороба  та 
ін.) хвороб. Профілактика симптоматичної неплідності потребує 
регулярного  проведення  диспансеризації  поголів’я,  зокрема 
акушерської та гінекологічної, системного моніторингу здоров’я 
самок, аналізу причин неплідності і запровадження ефективних 
методів запобігання виникненню заразних і незаразних хвороб. 

Експлуатаційна  неплідність  виникає  за  таких  порушень 

умов  експлуатації,  які  призводять  до  виснаження  організму 
самки.  Наприклад,  осіменіння  та  запліднення  фізіологічно 
незрілих  самок,  висока  молочна  продуктивність,  подовження 
лактаційного  періоду,  штучне  скорочення  сервіс‐періоду,  інтен‐
сивний  роздій  після  родів,  штучна  провокація  багатоплідності, 
подовжений  підсос,  інтенсивний  тренінг  або  важке  фізичне 
навантаження кобил, сук мисливських та службових порід. 

Розвиток  кліматичної  неплідності  виникає  за  несприят‐

ливих  умов  макро‐  і  мікроклімату,  а  також  технологічних 
порушень  утримання  тварин.  При  цьому  самки  зазнають  дії 
різноманітних  стрес‐факторів:  температурних  (висока  або 
низька температура повітря), атмосферних (вологість, атмосфер‐

382

ний  тиск,  тривалість  фотоперіоду,  загазованість  повітря,  пора 
року, шумове подразнення, наявність протягів, освітлення тощо); 
емоційних  (перегруповування  тварин,  введення  нових  самок  у 
стадо,  зміна  приміщень,  грубість  та  некоректна  поведінка 
обслуговуючого  персоналу  тощо);  транспортних.  Причиною 
виникнення  гінекологічних  хвороб  часто  стає  відсутність  або 
недостатність  моціону  (корови,  вівці),  обмеженість  рухливої 
активності (суки, свині), переміщення тварин з різних кліматич‐
них  зон. 

Штучна  неплідність  виникає  у  здорових  самок  внаслідок 

порушення  технології  осіменіння  (штучно  набута  неплідність) 
або зумисного припинення відтворення тварин (штучно спрямо‐
вана  неплідність).  У  першому  випадку  причинами  є  осіменіння 
неякісною спермою, неправильний вибір часу та спосіб введення 
сперми тощо. Для виникнення штучно спрямованої неплідності 
застосовують  роздільне  утримання  самців  і  самок,  пропуск 
осіменіння, кастрацію тварин. 

Для  профілактики  штучно  набутої  неплідності  самок 

виявляють та усувають технологічні фактори, що призводять до 
зниження якості сперми, андрологічну диспансеризацію плідни‐
ків,  забезпечують  повноцінну  роботу  пункта  штучного  осіме‐
ніння  та  аналізують  роботу  і  професійний  рівень  техніка 
штучного осіменіння. 

10.3. МЕТОДИ ГІНЕКОЛОГІЧНОГО  

ДОСЛІДЖЕННЯ САМОК 

Гінекологічне дослідження неплідної самки включає в себе 

збір  анамнестичних  даних  про  відтворну  функцію,  хвороби,  які 
вона 

мала, 

умови 

утримання, 

годівлю, 

експлуатацію, 

продуктивність;  проведення  загального  клінічного  обстеження; 
вагінального  й  трансректального  дослідження;  додаткових  (за 
необхідності) лабораторних та інструментальних досліджень. 

383

Під  час  збору  анамнезу  встановлюють  кількість  та  перебіг 

родів, їх ускладнення, стан приплоду, методи лікування, прояв і 
характер статевої циклічності, дату останнього осіменіння, якою 
спермою  і  яким  способом  її  вводили,  прояв  клінічних  ознак 
(виділення  із  статевої  щілини,  їх  характер,  зміни  загального 
стану,  молочної  продуктивності  тощо).  У  більшості  випадків  ці 
дані  обмежуються  повідомленнями  про  відсутність  статевої 
циклічності,  багаторазові  безрезультатні  осіменіння,  виділення 
ексудату  з  статевої  щілини.  Також  необхідно  з’ясувати,  якими 
іншими  хворобами  перехворіла  тварина,  які  засоби  використо‐
вувалися  для  її  лікування.  Особливу  увагу  слід  звернути  на 
умови,  в  яких  утримують  самку,  чи  надають  їй  регулярний 
моціон,  режим  доїння,  рівень  молочної  продуктивності. 
Необхідно  визначити  повноцінність  годівлі  та  якість  кормів. 
Уточнення  окремих  анамнестичних  даних  можна  проводити 
відповідно  до  отриманих  результатів  клінічного  та  гінекологіч‐
ного обстеження. 

Клінічний  стан  визначають  за  результатами  загального 

обстеження  та  дослідження  окремих  функціональних  систем 
(серцево‐судинної,  дихальної,  травної  та  ін.).  Особливу  увагу 
звертають на прояв ознак порушення обміну речовин,  інтокси‐
кації,  мінеральної  недостатності,  остеомаляції,  остеопорозу, 
набряки,  деформації  тазових  кісток,  стан  сіднично‐крижових 
зв’язок, гнійно‐некротичні ураження кінцівок.  

Обов’язково  виконують  дослідження  молочної  залози.  За 

необхідності  проводять  лабораторні  дослідження  крові,  сечі, 
калу,  за  якими  встановлюють  морфологічні,  біохімічні,  гемато‐
логічні, імунні, гормональні показники. 

Для  дослідження  зовнішніх  і  внутрішніх  статевих  органів 

використовують  клінічні  методи:  огляд  і  пальпацію;  інструмен‐
тальні:  вагіно‐,  гістероскопію,  рентгенографію,  ультразвукове 
сканування,  гістологічне  дослідження  біоптатів,  бактеріологічне 
та  біохімічне  дослідження  ексудату,  вагінальних  зіскобів,  змивів 

384

та  відбитків.  Основними  є  вагінальне  і  трансректальне  дослід‐
ження. 

За  проведення  вагінального  дослідження  у  корів  оглядом 

визначають  стан  шкіри  вульви:  колір,  складчастість  (ознаки 
набряку),  наявність  травм,  рубців,  виразок,  виділень  з  статевої 
щілини;  пальпацією  –  консистенцію  тканин.  Нормою  є  блідо‐
рожевий з пігментацією колір та виражена складчастість шкіри, 
рідкий  волосяний  покрив,  пружно‐еластична  консистенція 
тканин статевих губ. 

Для огляду переддвер’я піхви і клітора гінеколог великим і 

вказівним пальцями обох рук розвертає статеві губи у відповідні 
сторони  та  оцінює  стан  слизової  за  кольором,  зволоженістю, 
цілісністю.  Уважно  обстежує  ділянку  біля  клітора,  де  містяться 
малі вестибулярні залози. 

Дослідження  піхви  проводять  за  допомогою  вагінального 

дзеркала,  яке  повинно  бути  стерильним,  підігрітим  до  темпе‐
ратури  тіла  та  зволоженим.  У  здорової  корови  слизова  піхви 
блідо‐рожевого кольору, блискуча та покрита прозорим слизом. 
Шийка матки закрита, в складках знаходиться невелика кількість 
слизу.  За  необхідності  виконують  пальпаторне  дослідження 
стінок  піхви  для  виявлення  новоутворень,  абсцесів,  кіст, 
гартнериту  та  дослідження  цервікального  каналу  (ступінь 
розкриття шийки матки). 

За  допомогою  трансректального  дослідження  пальпатор‐

но  визначають  морфофункціональний  стан  внутрішніх  статевих 
органів.  Оцінка  шийки  матки  проводиться  за  величиною, 
консистенцією  тканин,  болючістю;  рогів  матки  –  за  топогра‐
фічним  розміщенням  (розміри),  ригідністю,  консистенцією, 
болючістю;  яєчників  –  за  формою,  розмірами,  консистенцією, 
наявністю  функціонуючих  утворень  (фолікули,  жовті  тіла), 
болючістю. 

У  здорових  невагітних  корів  і  телиць  матка  та  яєчники 

знаходяться  в  тазовій  порожнині.  Матка  має  симетричні  роги, 
пружно‐еластичну 

консистенцію, 

скорочується 

під 

час 

385

дослідження.  Яєчники  округлої  або  овальної  форми,  2–4  см 
завдовжки, 

пружно‐еластичної 

консистенції 

та 

містять 

везикулярні  фолікули  або  жовте  тіло  (залежно  від  періоду 
статевого  циклу).  Яйцепроводи  не  пальпуються.  В  сучасній 
ветеринарній гінекології широко використовують ультразвукове 
сканування  матки  та  яєчників  у  корів,  яке  проводять  також 
трансректальним методом. Стан статевих органів визначають за 
ехогенністю тканин, функціональних та патологічних утворень. 

У кобил гінекологічне дослідження проводять за подібною 

методикою.  Щодо  самок  інших  видів  –  можливість  проведення 
трансректальної пальпації істотно обмежена. 

В  овець  і  кіз  вагінальне  дослідження  проводять  за 

допомогою дзеркала. Звертають увагу на стан слизової оболонки 
піхви та вагінальної частини шийки матки. Враховують її колір, 
зволоженість,  наявність  ран,  висипу,  ерозій,  ексудату,  рубців  та 
визначають  закритий  чи  привідкритий  канал  шийки  матки.  В 
окремих  випадках,  якщо  можна  пропальпувати  через  черевну 
стінку, пальпують бімануально. Найбільш у цих випадках ефек‐
тивне дослідження яєчників і матки – ультразвукове сканування. 

Вагінальне дослідження свиней проводиться за допомогою 

спеціального  приладу  –  вагіноскопу.  Трансректальна  пальпація 
проводиться  лише  у  крупних  свиноматок.  У  здорових  самок 
вдається  прощупувати  лише  шийку  матки  у  вигляді 
ущільненого тяжа між прямою кишкою і тазовим з’єднанням та 
яєчники.  Останні  знаходяться  на  відстані  10–15  см  нижче 
маклока,  мають  величину  з  грецький  горіх,  неправильну 
бугристу  форму  і  пружно‐еластичну  консистенцію.  Так  як  вони 
знаходяться  в  бурсі,  то  відрізнити  фолікули  від  жовтих  тіл 
неможливо.  Трансабдомінальне  ультразвукове  дослідження 
результативне лише за окремої гінекологічної патології (метрит, 
новоутворення значних розмірів, кістоз). 

У  сук,  через  вузкість  піхви,  вагінальне  дослідження 

проводять  лише  у  крупних  самок  за  допомогою  дзеркала  або 
вагіноскопа.  Таким  чином  встановлюють  вагініт,  травми  та  інші