Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

396

дення масажу яєчників і матки (двічі на добу, протягом 5–7 діб), 
а також застосування методів рефлексо‐, фізіо‐ та лазеротерапії. 

Гормональна  стимуляція  спрямовується  на  активацію 

фолікулогенезу  в  яєчнику  та  прояв  стадії  збудження  статевого 
циклу.  З  цією  метою  проводять  введення  препаратів  з 
фолікулостимуляційним  гормоном  (фолігон,  овогон‐тіо),  гона‐
дотропіном  (СЖК,  КЖК,  гравогормон)  або  синтетичним  анало‐
гами  гіпоталамічного  рилізинг‐гормону  (сурфагон,  фертагіл). 
Зазначені  препарати  можна  поєднувати  з  введеннями  нейро‐
тропних (1 % розчин карбохоліну або 0,5 % розчин прозерину по 
2–4  мл,  тричі  через  добу).  Гормональну  стимуляцію  застосо‐
вують, переважно, за комбінованими схемами. 

Персистенте  жовте  тіло  виникає  внаслідок  порушення 

лютеолізису.  Розрізняють  персистентне  жовте  тіло  вагітності  – 
якщо воно не розсмокталося протягом 3–4 тижнів після родів, та 
персистентне  жовте  тіло  статевого  циклу  –  якщо  його  лізис  не 
відбувся за 2–3 тижні після прояву стадії збудження. 

Найчастіше  виникає  у  корів  і  кобил.  До  етіологічних 

факторів  відносять:  патології  матки,  відсутність  моціону,  неза‐
довільні  умови  утримання,  незбалансовану  (висококонцентрат‐
на,  згодовування  кислих  кормів  та  ін.)  годівлю,  високу 
продуктивність,  гестоз,  порушення  обміну  речовин,  кетоз, 
ацидоз, ендокринні порушення, старість. 

Загалом, своєчасне та повноцінне розсмоктування жовтого 

тіла  забезпечує  виділення  слизовою  оболонкою  матки 
простагландинів  F2‐альфа.  Якщо  цей  синтез  порушений 
(субінволюція, атонія матки, ендометрит та інші хвороби матки), 
то  жовте  тіло  залишається  в  яєчнику  і  продовжує  продукувати 
прогестерон.  Останній  своєю  дією  блокує  розвиток  та  дозрі‐
вання фолікулів у яєчниках, а тому спостерігається довготривала 
анафродизія.  Під  час  трансректального  дослідження  в  одному  з 
яєчників  виявляють  жовте  тіло,  але  підтвердити  його 
персистентність  можна  лише  за  повторного  (через  2  тижні) 

397

дослідження,  якщо  жовте  тіло  не  зазнає  змін  і  залишається  в 
яєчнику. Матка, як правило, атонічна, в’ялої консистенції. 

Перед  початком  лікування  потрібно  встановити  причину 

персистенції  жовтого  тіла.  Якщо  у  корови  виявили  патології 
матки, то потрібно, насамперед, забезпечити їх усунення. Часто, 
після  нормалізації  морфофункціонального  стану  матки,  жовте 
тіло  у  короткі  строки  спонтанно  розсмоктується,  а  статева 
циклічність відновлюється.  

Результативність  має  також  і  запровадження  активного 

моціону,  випасу,  інсоляції,  введення  в  раціон  зелених  кормів, 
вітамінних та інших біологічно активних добавок. Консервативне 
лікування включає в себе проведення масажу матки та яєчників, 
введення нейротропних, тканинних, вітамінних та гормональних 
препаратів.  Найкращу  ефективність  має  застосування  препа‐
ратів  простагландинів  F2‐альфа,  які  вводять  двічі,  з  інтервалом 
11–13  діб.  Більшість  корів,  яких  лікують  таким  способом, 
проявляють стадію збудження з 5–7 доби після першої ін’єкції. 

Кіста  яєчника  –  патологічне  утворення,  яке  має  тонку 

оболонку  та  порожнину,  заповнену  рідиною.  Найчастіше 
виникає у корів, кобил, свиней, кішок. 

Утворенню  кіст  сприяють  висококонцентрований  тип 

годівлі,  поїдання  кислих  кормів,  кормових  культур  з  високим 
умістом  фітоестрогенів  (люцерна,  кукурудза,  гречка,  просо), 
дефіцит  макро‐  і  мікроелементів,  недостатня  інсоляція,  гіподи‐
намія та ін. 

Фолікулярна  кіста  виникає  внаслідок  порушення  ендо‐

кринних  механізмів  овуляції.  За  низького  рівня  естрогенів  під 
час  статевої  охоти  не  відбувається  передовуляторний  викид 
лютеїнізуючого  гормону,  через  що  у  стінці  домінуючого 
фолікула  не  проходять  зміни,  потрібні  для  її  розриву.  В 
ановуляторному фолікулі накопичується рідина, що призводить 
до збільшення об’єму порожнини та трансформації в кісту. При 
цьому  рівень  естрогенів  у  крові  значно  підвищується,  що 
провокує розвиток німфоманії.  

398

Німфоманія  –  це  порушення  репродуктивної  функції,  що 

проявляється  скороченням  терміну  стадій  гальмування  і 
зрівноваження  та  подовженням  і  підсиленням  прояву  тічки, 
загального  збудження  та  статевої  охоти.  Самки  занепокоєні, 
активні,  іноді  –  агресивні.  Спостерігається  зниження  апетиту, 
молочної продуктивності, втрата ваги тіла. Молоко стає на смак 
солоним  та  гірким.  За  довготривалої  німфоманії  починають 
проявлятися  ознаки  виснаження,  статева  циклічність  гальму‐
ється, а на наступному етапі, через підвищення рівня андрогенів, 
відбувається  вірилізація  самки  –  фенотипне  перетворення  у 
самця.  У  них  відмічається  збільшення  м’язової  маси  плечового 
поясу,  з’являється  низький  тембр  голосу,  агресивна  поведінка. 
Матка, яєчники та молочна залоза зазнають атрофії. Таких корів 
можна використовувати для виявлення стадії збудження в інших 
самок. 

Лютеїнові кісти мають менші розміри та товщі стінки, ніж 

фолікулярні  та  часто  пальпуються  як  міхурці  розмірами  з 
лісовий  горіх.  Кістозна  рідина  містить  прогесторон,  що 
зумовлює  прояв  анафродизії  у  корів.  Матка  атонічна,  в’ялої 
консистенції, роги матки опущені в черевну порожнину. 

Консервативне лікування базується на використанні СЖК, 

КЖК,  диригестрану,  прогестинів  сумісно  з  методами  патогене‐
тичної і загальностимулюючої терапії. 

З  оперативних  методів  застосовують  роздавлювання  кісти 

через стінку прямої кишки або проколювання через стінку піхви 
(за А.Ю. Тарасевичем) чи ззовні через стінку крупа (за В.Г. Марти‐
новим). Уміст кісти відсмоктують, а потім вводять в її порожнину 
розчин  Люголя  або  новокаїну  з  антибіотиками.  За  лютеїнових 
кіст вводять препарати з простагландином F2‐альфа. 

Запалення  яєчників  є  причиною  безпліддя  корів  і  кобил  у 

5–10  %  випадків.  За  характеру  ексудату  розрізняють  серозне, 
гнійне, фібринозне і геморагічне запалення. 

Оофорит  буває  обумовленим  захворюваннями  інших 

органів  (яйцепроводів,  матки,  піхви),  а  також  травмами  при 

399

масажі,  роздавлюванні  кіст  і  видаленні  жовтого  тіла  (у  корів  і 
кобил за ректального дослідження). 

Запалення  буває  гострим  та  хронічним.  Прогноз  часто 

несприятливий. 

Гострий 

оофорит 

супроводжується 

пошкодженням 

функціональних  тканин  яєчника,  випотіванням  ексудату,  що 
проявляється  болючістю  і  підвищенням  температури  тіла. 
Порушуються  статеві  цикли.  За  ректального  дослідження  (у 
корів,  кобил)  яєчники  збільшені,  іноді  флуктують  за  рахунок 
утворення абсцесів. Фолікули і жовті тіла відсутні. 

За  хронічного  перебігу  загальний  стан  тварин  не  зміню‐

ється. Яєчники збільшені, тверді, бугристі, неправильної форми; 
паренхіма часто атрофована. Фолікулів і жовтих тіл немає. 

Тваринам  надають  спокій,  покращують  годівлю  і  умови 

утримання.  Застосовують  антибіотико‐,  іхтіоло‐,  патогенетичну 
терапію,  ультразвук,  лазер.  За  хронічних  процесів  тварин,  як 
правило, вибраковують. 

Атрофія  яєчників  –  значне  зменшення  розмірів  гонад  за 

рахунок морфологічних порушень. Виникає найчастіше у корів, 
кіз,  овець  внаслідок  хронічної  інтоксикації,  інфекційних  та 
паразитарних  хвороб,  ендокринних  порушень,  старості,  хроніч‐
ного  стресу.  Пальпаторно  визначають,  що  яєчники  зменшені  в 
розмірах, консистенція їх неоднорідна та ущільнена. Фолікули та 
жовті тіла в яєчниках відсутні. За атрофії одного яєчника статева 
функція  може  зберігатися,  а  при  двосторонній  патології  – 
неплідність  довготривала  і  в  більшості  випадків  закінчується 
повною  втратою  репродуктивної  здатності.  Клінічно  атрофія 
яєчників  проявляється  анафродизією.  Матка,  зазвичай,  також 
зазнає атрофії.  

Застосування гормональної стимуляції за атрофії яєчників 

не  проводять.  Доцільно  застосовувати  методи  фізіотерапії  та 
загальностимулюючої  терапії.  За  незворотніх  морфологічних 
порушень  в  яєчниках  самок  вибраковують  з  репродуктивного 
стада. 

400

10.7. КОЇТАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ 

 
Інфекційний  фолікулярний  вестибуліт  характеризується 

катарально‐вузликовим 

ураженням 

слизової 

оболонки 

переддвер’я  піхви.  Чутливою  є  велика  рогата  худоба.  Збудник 
Micoplasma  bovigenitalium,  допоміжну  роль  виконують  герпес‐
віруси.  Зараження  відбувається  контактним  шляхом  (за 
статевого акту), а також через сперму. 

Через  2–3  дні  після  зараження  проявляються  ознаки 

гострого  запалення:  статеві  губи  сильно  припухають  внаслідок 
набряку, слизова оболонка переддвер’я піхви набрякла, яскраво‐
червоного  кольору,  з  численними  крапковими  крововиливами, 
покрита  катаральним  ексудатом.  Запалені  тканини  болючі  за 
пальпації.  

За  гострої  фази  запалення  спостерігається  занепокоєння, 

погіршення  апетиту,  зниження  надою.  Через  10–14  діб 
інтенсивність  запалення  знижується,  а  на  бокових  стінках 
переддвер’я  піхви  і  навколо  клітора  з’являються  гранульоми 
(вузлики) завбільшки з просяне зерно. За потрапляння збудника 
у  порожнину  матки  (зі  спермою,  інструментами,  контактним 
шляхом) виникає  катар ендометрію з  викидом  простагландинів 
F

2

α,  які  лізують  жовте  тіло,  що  призводить  до  прихованого 

аборту.  Тому  в  неблагополучних  стадах  спостерігається  висока 
частота перегулів та подовжених статевих циклів. 

Кампілобактеріоз  –  інфекційна  хвороба,  яка  проявляється 

переважно  абортами  у  першій  половині  вагітності.  Збудник 
Campylobacter  veneralis.  Поширюєтья  контактним  шляхом  (за 
статевого  акту)  і  через  сперму.  Чутливі  велика  рогата  худоба  і 
вівці. Зараження овець відбувається через корм і воду.  

У  гострій  фазі  запалення  вульва  набрякла,  слизова 

переддвер’я  піхви  яскраво‐червона,  покрита  катаральним 
ексудатом.  На  верхньобокових  стінках  переддвер’я  піхви 
спостерігаються  яскраво‐червоні  вузлики  розміром  з  просяне 
зерно.  Після  аборту  чи  нормальних  родів  порушується  ритм