Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

416

гнійної мікрофлори. За етіологією буває банальним (звичайним) 
і специфічним; за перебігом – гострим і хронічним; за клінічним 
проявом  –  серозно‐фібринозним,  гнійно‐фібринозним,  пусту‐
льозним,  фолікулярним,  ерозійним,  виразковим,  гангренозним 
та фіброзним. 

Клінічний  прояв  характеризується  появою  тістуватого, 

малоболючого  припухання  у  задній  частині  препуція,  при 
натисканні  на  яку  виділяється  мутнувата  в’язка  рідина.  Головка 
статевого  члена  набрякла,  почервоніла,  слизова  оболонка 
препуція  гіперемійована,  в  ділянці  фундальної  частини  на  ній 
відкладаються  плівки  фібрину,  які  важко  знімаються  і  часто 
стають  причиною  так  званого  адгезивного  (злипчастого) 
запалення. Статевий  член  не  виводиться  назовні,  при статевому 
збудженні  у  тварини  виникають  біль  і  пригнічення.  У  важких 
випадках  сечовиділення  стає  крапельним  або  повністю 
припиняється, що може призвести до смерті від уремії. 

За  гнійного  баланопоститу  до  зазначених  ознак  додаються 

склеювання  волосся  біля  отвору  препуція  гнійним  ексудатом, 
який  постійно  виділяється.  Під  час  пальпації  порожнини 
препуція  відчуваються  потріскування.  При  огляді  порожнини 
препуція  на  набряклій  гіперемійованій  головці  статевого  члена 
виявляються ерозії, вкриті гноєм. 

За  виразкового  баланопоститу  на  місцях  ерозій  виникають 

виразки,  вкриті  гноєм  з  іхорозним  запахом.  Підвищується 
температура  тіла,  хвора  тварина  більше  лежить,  не  приймає 
корму,  сечовиділення  утруднене.  У  хронічних  випадках 
розвивається слоновість препуція. 

За  гангренозного  баланопоститу  спочатку  уражається 

головка  пеніса,  після  чого  виникає  вологий  некроз  стінки 
препуція. Тварина гине від сепсису. 

Особливої  уваги  вимагає  баланопостит  псевдомонозного 

(на  грунті  розмноження  синьогнійної  палички)  та  мікоплаз‐
мового  характеру  –  інфекційного  захворювання,  що  виклика‐
ється  Mycoplasma  bovigenitalium.  Псевдомоноз  перебігає  на  тлі 

417

гострих або хронічних запальних процесів у стінці препуція чи в 
головці  пеніса.  При  легкому  натисканні  на  нього  з  уретри 
виділяється 2 – 3 краплі гнійного ексудату. 

При мікоплазмовому баланопоститі з порожнини препуція 

виділяється  невелика  кількість  мутного  ексудату,  який  склеює 
волоски  препуція.  При  виведенні  статевого  члена  на  його 
головці  та  слизовій  оболонці  препуція  видно  велику  кількість 
білих  плівок.  Придатки  сім’яників  збільшені,  щільні,  неболючі. 
Ректальним  дослідженням  виявляють  набряк  уретри  та 
міхурцеподібної  залози.  За  гострого  перебігу  запалення  бугаї 
відмовляються  від  садки,  за  хронічного  –  спостерігається 
олігоспермія. 

Лікування. Перші 3–5 днів вводити препарати в порожнину 

препуція  не  доцільно.  Краще  робити  аплікації  на  шкіру 
препуція  з  іхтіолової  мазі  чи  календули.  Якщо  виділення  з 
препуція  не  припиняються,  його  порожнину  промивають 
відварами  ромашки  або  календули.  Також  застосовують 
внутрішньовенне введення 1% розчину новокаїну – 60–80 мл (при 
серозному  баланопоститі).  Для  ретельної  обробки  статевого 
члена і слизової препуційного мішка антисептичними засобами 
виконують внутрішньотазову провідникову анестезію. 

При  адгезивному  баланопоститі  застосовують  хірургічне 

лікування. 

При  гнійному  баланопоститі  ефективне  комплексне  ліку‐

вання,  яке  включає  антибіотикотерапію,  посилення  діурезу, 
патогенетичну  терапію  та  ретельну  обробку  статевого  члена  і 
слизової  препуційного  мішка  антисептичними  і  протизапаль‐
ними засобами. 

У  разі  гангренозного  баланопоститу  вдаються  до  ампутації 

статевого члена. 

При  псевдомонозному  баланопоститі  ззовні  препуцій 

протирають  3%  розчином  хлораміну,  а  у  його  порожнину 
щоденно  вводять  3%  водний  розчин  водню  пероксиду  та  3% 
розчином  хлораміну,  які  чергують  через  день.  Після  введення 

418

одного з названих розчинів та нагнітання повітря (80–100 см

3

) для 

розпрямлення  складок  препуція  гумовим  кільцем  перетинають 
кінець  препуція  і  проводять  його  масаж  протягом  3–5  хв  згори 
донизу.  Через  30–40  хв  так  само  вводять  у  порожнину  препуція 
300–400  мл  водно‐олійної  суспензії  поліміксину‐М‐сульфату  на 
вітамінізованому  риб’ячому  жирі  чи  нейтральному  вазеліно‐
вому  маслі  і  так  само  масажують.  Через  7–10  хв  після  цього 
знімають  гумове  кільце  з  кінця  препуція,  і  його  вміст  витікає 
самопливом. Курс лікування – 5 днів. 

За  мікоплазмозу  статевих  органів  внутрішньом’язово  і 

місцево,  в  порожнину  препуція,  застосовують  антибіотики 
тетрациклінового  ряду  протягом  шести  днів.  Через  два  тижні 
курс лікування повторюють. 

Дифузний  постит  –  запальний  процес  у  тканині 

препуція  без  запалення  слизової  оболонки,  що  перебігає  у 
серозній або флегмонозній формі. За серозної форми препуцій 
припухлий,  болючий,  іноді  гарячий.  Головка  пеніса  при  цьому 
максимально  втягнута  назад,  а  при  флегмонозній  формі 
спочатку виникає розширений набряк нижньої черевної стінки, 
після  розсмоктування  якого  через  5–7  днів  у  стінці  препуція 
залишається  щільне,  гаряче,  болюче  припухання,  де  накопи‐
чується  гнійний  ексудат.  У  разі  формування  абсцесів,  вони 
проривають  назовні  або  в  порожнину  препуція,  утворюючи 
нориці, що довго гояться. 

При  лікуванні  застосовують  протизапальні  мазі  на  шкіру 

препуція, а його порожнину промивають відваром ромашки чи 
слабким  розчином  калію  перманганату.  Також  застосовують 
антибіотико‐, фізіо‐ та патогенетичну терапії. 

Фімоз  –  структура  препуція  (phimosis),  тобто  немож‐

ливість виведення статевого члена з  препуційного мішка. Може 
бути уродженим (за гіпоплазії статевого члена і крайньої плоті) і 
набутим  (як  наслідок  патологічних  процесів  –  набряку,  травм, 
рубцевого стягування препуційного отвору, запальних процесів, 

419

вивороту  слизової  препуція,  новоутворень,  розривів  статевого 
члена, виразкового акропоститу). 

Набряк препуція супроводжується накопиченням сперми, 

яка іноді відкладається в складках слизової у вигляді пластинок, 
пластівців  чи  бурої  тістуватої  маси.  У  баранів  влітку  в  ній 
розвиваються личинки мух. 

Лікування хірургічне. 
Парафімоз – защемлення статевого члена в препуційному 

мішку і неможливість його зворотного входження у препуційну 
порожнину  внаслідок  механічних  перешкод  (набряк  статевого 
члена,  вивертання  слизової  препуція,  новоутворень,  перешну‐
ровування статевого члена довгими волосками крайньої плоті), а 
також  паралічу  статевого  члена  та  його  ретракторних  м’язів. 
Найчастіше ця патологія трапляється у жеребців. 

Ознаки: статевий член постійно звисає донизу, розмір його 

защемленої  частини  збільшується,  вона  дифузно  набрякає, 
набуває темно‐червоного кольору з синюшним відтінком, на ній 
розвиваються запальні процеси, виразки, вогнища некрозу.  

Якщо  парафімоз  виник  внаслідок  паралічу  статевого 

члена,  то  на  ньому  немає  помітних  пошкоджень,  але  і 
вправлення його не дає бажаних результатів, він відразу випадає 
назад. 

Лікування  спрямовують  на  усунення  основної  причини. 

Після  внутрішньотазової  провідникової  анестезії  застосовують 
холодні примочки з помірним бинтуванням, надають статевому 
членові горизонтального положення з допомогою суспензорних 
пов’язок.  Статевий  член  обробляють  мазями  для  зменшення 
набряку і запалення, виразки змащують розчином діамантового 
зеленого,  патологічні  грануляції  припікають  ляпісом  чи  міді 
сульфатом.  Надто  звужений  отвір  препуція  за  необхідності 
розширюють оперативно. 

При  паралітичному  парафімозі  застосовують  фізіо‐  та 

новокаїнотерапію.  Якщо  бажаного  ефекту  не  досягають  –  стате‐

420

вий член ампутують. Бугаїв за паралітичного парафімозу вибра‐
ковують. 

У  собак  за  парафімозу  шерсть  навколо  отвору  препуція 

вистригають,  статевий  член  густо  змащують  антисептичною 
маззю і вправляють на місце. Іноді отвір препуція розширюють 
оперативно. 

Каверніт  –  запалення  печеристого  тіла  у  бугаїв  і  баранів, 

що супроводжується сильною болючістю, незначним потовщен‐
ням  тіла  пеніса  у місці  пошкодження  або  на  всьому  протязі  аж 
до  ніжок  статевого  члена.  Якщо  процес  переходить  у  гнійну 
форму,  то  білкова  оболонка  статевого  члена  розплавляється  і 
гній  проникає  у  навколишні  тканини,  викликаючи  розширену 
флегмону, сепсис і врешті загибель. 

Лікування  –  антибіотикотерапія,  ампутація  пеніса  та 

уретростомія. 

11.3. ХВОРОБИ ШКІРИ МОШОНКИ 

 
Шкіра  мошонки  бере  участь  у  терморегуляції  сперміо‐

генезу; різні хвороби, опіки, обморожування, екземи порушують 
цю функцію. Названі хвороби проявляються по‐різному, тому й 
лікування за них не однакове. 

Екзематозний  дерматит  локалізується  у  середній  та 

нижній  третинах  мошонки,  проявляється  стійким  хронічним 
запаленням  шкіри  без  чітких  меж  ураження  та  схильністю  до 
рецидивів.  Спочатку  спостерігається  сильне  занепокоєння 
тварини,  набряк  стінки  мошонки,  згодом  –  поява  невеличких 
пухирців, що з часом лопають і зливаються один з одним. 

Лікування.  Мошонку  миють  з  милом,  видаляють  струпи, 

проводять  кюретаж  і  змащують  ранові  поверхні  мильним 
спиртом. 

Обморожування  шкіри  мошонки  супроводжується  її 

анемією, вона стає твердою, не болючою, сім’яник підтягується і 
лише на 3 – 4 день опускається в мошонку. Мошонка набрякає,