Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

41

поколінь дочірніх клітин, рівноцінних за об’ємом, морфологією 
та  хромосомним  набором.  Коефіцієнт  розмноження  спермо‐
гоній у бугая та барана дорівнює від 8 до 16. 

Після завершення поділу спермогоній настає стадія росту. 

Сперміогонія  збільшується  у  4‐и  рази  і  перетворюється  у 
сперматоцит 1‐ого порядку.  

Стадія  дозрівання  характеризується  тим,  що  сперміоцит  

1‐ого  порядку  ділиться  шляхом  мейозу  на  два  сперматоцити  
2‐ого  порядку,  кожен  з  яких,  у  свою  чергу,  ділиться  на  дві 
сперматиди  (сперміди)  з  гаплоїдним  набором  хромосом.  З 
кожного  сперматоциту  1‐ого  порядку  утворюється  чотири 
сперматиди, з яких формуються спермії. 

Стадія  формування  відбувається  у  верхівках  прото‐

плазматичних  відростків  клітин  Сертолі,  що  виступають  у 
просвіт  канальця  і  характеризуються  складними  морфологіч‐
ними  змінами  сперматид.  Ядро  сперматиди  переходить  у 
верхню  її  частину  і  вона  приймає  овальну  форму.  Розташовані 
біля переднього полюса ядра тільця Гольджі стають плоскими і 
утворюють  над  ним  ковпачок.  Між  полюсом  і  ковпачком  вини‐
кає  вакуоля  з  розміщеною  в  ній  ідіосомою,  яка  переміщується 
до  переднього  полюса  ядра  і  утворює  акросому.  Спорожніла 
ідіосома  разом  з  апаратом  Гольджі  пересувається  до 
протилежного  полюса  ядра  і  утворюють  дві  центросоми. 
Сформовані спермії поступають у просвіт звивистих канальців і 
переміщаються  по  них  у  прямі  канальці,  сітку  сім’яника, 
спермовиносні канальці і нарешті у канал придатка сім’яника. 

Дозрівання сперміїв продовжується під час їх пересування 

по  системі  канальців  сім’яника  і  його  придатка.  У  придатку 
сім’яника  спермії  вкриваються  ліпопротеїдним  секретом  і 
набувають  негативного  електричного  заряду,  що  попереджує  їх 
зіткнення та аглютинацію. 

Сперміогенез  (від  гоноцита  до  зрілого  спермія)  триває  

40–60 діб. 

42

Спермії  у  хвості  придатка  сім’яника  зберігають  здатність 

до запліднення 1–1,5 міс. 

1.8. СТАТЕВІ РЕФЛЕКСИ 

Статеве  дозрівання  самців  і  самок  супроводжується 

формуванням  безумовних  (природжених)  і  умовних  (набутих) 
статевих  рефлексів.  Розрізняють  п’ять  безумовних  статевих 
рефлексів: 

локомоторний 

(зближення, 

статевий 

потяг), 

обіймальний, ерекції, парувальний, еякуляції. 

Локомоторний  рефлекс  (статевий  потяг)  проявляється  у 

взаємному  прагненні  самців  і  самок  зблизитися,  обнюхати, 
облизати,  доторкнутися  одне  до  одного.  При  цьому  вони 
подають голос, відчувають специфічні запахи, сприймають вигляд. 

Зорові,  нюхові,  слухові,  дотикові  відчуття  збуджують 

нервову  систему  самки  і  самця,  що  обумовлює  прояв  статевих 
рефлексів. 

Рефлекс ерекції у самців проявляється сильним наповнен‐

ням  кров’ю  печеристих  тіл  статевого  члена,  внаслідок  чого  він 
збільшується  за  розміром,  набуває  пружності  і  виводиться  з 
препуція.  У  бугая,  барана,  цапа  і  кнура  випрамляється  згин 
статевого члена.  

У  самок  рефлекс  ерекції  проявляється  активною  гіпере‐

мією  статевих  органів.  Печеристі  тіла  клітора  та  переддвер’я 
піхви наповнюються кров’ю. 

Обіймальний  рефлекс  –  самець  стрибає  на  самку  і 

обхоплює її грудними кінцівками. 

У самок цей рефлекс проявляється тим, що вони не чинять 

опір,  дозволяють  самцю  стрибати  на  себе  і  не  тікають, 
приймають  типову  позу  для  статевого  акту  (вигнута  спина, 
спущений таз, відведений хвіст). 

Парувальний  рефлекс  полягає  в  тому,  що  самець  вводить 

статевий  член  у  статеві  шляхи  самки  і  здійснює  низку  
парувальних рухів, що забезпечують подразнення рецепторів. 

43

У  самок  також  спостерігається  комплекс  парувальних 

ритмічних  рухів  м’язів  тулубу  і  скорочення  м’язів  вульви,  піхви 
та матки за сильного статевого збудження. 

Рефлекс  еякуляції  у  самця  проявляється  виділенням 

сперми внаслідок скорочення м’язів придатка, сперміопроводів, 
уретри і придаткових статевих залоз. Еякуляція триває у самців 
жуйних 2–4 с, у жеребця 10–30 с, у кнура 5–10 хв. 

У  самок  рефлекс  еякуляції  полягає  у  виділенні  секретів 

залоз  геніталій  і  перебігає  у  дві  фази.  Спочатку  виділяють 
секрети  вестибулярних  залоз,  а  тоді  (під  час  оргазму)  наступає 
сильне  скорочення  м’язів  матки  внаслідок  чого  через  шийку  в 
піхву виштовхується тічковий слиз. 

Оргазм  –  відчуття  статевої  насолоди.  Є  наслідком 

подразнення  інтерорецепторів,  закладених  у  слизовій  оболонці 
сечостатевого  каналу  самців  і  у  шийці  матки  самок,  які 
збуджують,  у  свою  чергу,  еякуляторний  центр,  розміщений  в 
поперековій частині спинного мозку. 

1.9. ПОРУШЕННЯ СТАТЕВИХ РЕФЛЕКСІВ  

І СПОСОБИ ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ 

У практиці роботи племпідприємств є випадки ослаблен‐

ня, гальмування і збочення статевих рефлексів у самців внаслідок 
неправильних  годівлі,  утримання  та  використання  плідників, 
порушення  правил  підготовки  штучної  вагіни  і  техніки 
отримання сперми, стресів, захворювань статевої системи тощо. 

Гальмування  статевих  рефлексів  може  бути  постійним 

(безумовним) або тимчасовим (умовним). 

До  постійного  гальмування  належить  зовнішнє  замежне, 

внутрішнє  охоронне  (сонно‐гальмівний  стан);  до  тимчасового: 
згасальне, диференціальне, гальмування запізнілого рефлексу. 

Зовнішнє  гальмування  (явище  негативної  індукції,  орієн‐

товний рефлекс) розвивається у плідників у незнайомій для них 
обстановці,  за  появи  в  манежі  сторонніх  осіб,  нових  запахів, 

44

зміни освітлення, місця взяття сперми, шумі, криках. Ці подраз‐
ники  викликають  орієнтовну  реакцію  –  плідник  оглядається, 
прислуховується,  статевий  потяг  у  нього  тимчасово  пригнічу‐
ється, садку він робить мляво чи зовсім від неї відмовляється. 

Таке  гальмування  спостерігається  у  плідників  слабкого 

темпераменту,  рідко  –  в  урівноважених.  Зовнішньому  гальму‐
ванню  підлягає  рефлекс  статевого  потягу  та  ерекції.  Для 
профілактики  зовнішнього  гальмування  статевих  рефлексів 
необхідно  не  допускати  виникнення  сторонніх  подразників  при 
одержанні сперми. 

Замежне  гальмування.  У  дуже  збудливих  плідників,  які 

тривалий  час  не  використовувалися,  статевий  потяг  буває 
настільки  сильним,  що  замість  підвищення  інтенсивності 
наступних статевих рефлексів, вони гальмуються. Такий плідник 
робить енергійну садку, але ерекція статевого члена виявляється 
недостатньою або її не буває. Те ж саме стосується еякуляції. 

Для  профілактики  цього  виду  гальмування  плідників 

стримують  при  перших  спробах  зробити  садку.  Через  5–10  хв 
після  першої  садки  у  бугаїв  беруть  другий  еякулят.  У  перерві 
між садками плідника водять. 

Внутрішнє  охоронне  гальмування  (сонно‐гальмівний 

стан).  За  тривалого  одержання  сперми  в  одноманітних 
обставинах  (одному  й  тому  ж  місці  на  одну  і  ту  ж  тварину)  у 
плідника  може  настати  пригнічення  нервової  системи.  Він  стає 
млявим, статевий потяг у нього згасає, у манеж він йде неохоче, 
довго  обнюхує  тварину,  на  яку  одержують  сперму,  так  і  не 
зробивши  садки,  стоїть  у  напівсонному  стані.  Цей  вид  гальму‐
вання  виникає  внаслідок  своєрідної  „втоми”  деяких  ділянок 
головного мозку під впливом одноманітних подразників. 

Найчастіше сонно‐гальмівний стан спостерігається у бугаїв 

рухливого темпераменту. 

Профілактика 

сонно‐гальмівного 

стану 

полягає 

у 

правильному режимі використання плідників. Сперму беруть не 
частіше,  ніж  один  раз  на  три  дні;  час  від  часу  змінюють 

45

підставних  тварин;  застосовують  холості  проводки  через  кожні 
2–3 взяття сперми (підводять бугая до місця одержання сперми, 
дають  можливість  йому  обнюхати  тварину,  але  не  допускають 
садку).  Якщо  такі  заходи  не  ефективні,  то  пробують  отримати 
сперму від плідника на підставну тварину, яка рухається. 

Згасальне  гальмування  розвивається  за  відсутності  під‐

кріплення  умовного  рефлексу  безумовними.  У  плідників,  що 
утримуються  в  одному  приміщенні  із  самками,  їх  вигляд  та 
запах  спочатку  збуджує  статеві  рефлекси,  але  якщо  їм  не 
дозволяти  статевого  акту,  тобто  не  давати  підкріплення 
статевого  рефлексу,  то  самець  скоро  перестає  збуджуватися 
виглядом і запахом самки. 

Для  запобігання  згасального  гальмування  плідників 

утримують ізольовано від самок, систематично змінюють тварин 
на яких отримують сперму. 

Під  диференціальним  гальмуванням  розуміють  відмову 

плідника  від  садок  за  певних  умов,  з  якими  у  нього  пов’язані 
невдалі  спроби  здійснити  садку.  Наприклад,  якщо  при  одер‐
жанні  сперми  були  допущені  болючі  для  плідника  прийоми  – 
необережне,  грубе  торкання  до  статевого  члена,  низька  або 
висока  температура  в  штучній  вагіні,  груба  або  незмазана  гума 
приладу  і  т.п.  –  все  це  пов’язується  у  плідника  з  присутністю 
техніка.  Достатньо  буває  техніку  відійти  або  змінити  одяг,  як 
плідник зразу ж збуджується і нормально дає сперму на штучну 
вагіну.  Для  профілактики  такого  виду  гальмування  необхідно 
суворо  дотримуватися  правил  підготовки  штучних  вагін  і 
одержання на них сперми. Не можна ставити в станок для взяття 
сперми  тварин  з  широким  крупом,  оскільки  різке  введення 
статевого члена на бік (у штучну вагіну) буде спричиняти біль у 
плідника. 

Гальмування  запізнілого  рефлексу  виникає  у  випадку, 

коли плідника приводять у манеж задовго до взяття сперми або, 
привівши  його,  затримують  садку  через  будь‐які  неполадки. 
Спочатку  в  нього  під  впливом  умовних  подразників  настає