Файл: konspekt_finansi.doc

Тема 1. Суть і функції фінансів.

1. Ви­ни­к­нен­ня фі­нан­сів, їх зв’я­зок з дер­жа­вою та роз­ви­т­ком

то­ва­р­но-­гро­шо­вих відносин

1.2 Со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­на су­т­ність та фун­к­ції фі­нан­сів

1.3 Роль фі­нан­сів у роз­ши­ре­но­му від­т­во­рен­ні та фі­нан­со­вий ме­не­дж­мен­т

1.1. Ви­ни­к­нен­ня фі­нан­сів, їх зв’я­зок з дер­жа­вою та роз­ви­т­ком то­ва­р­но-­гро­шо­вих відносин

Термін "фінанси" походить від латинського "finis", тобто кінець. У середньовіччі це слово вживали для позначення строку сплати, а потім і для визначення документів, що свідчили про погашення боргу, якими завершувалась угода. Пізніше терміном "фінанси" стали позначати будь-який примусовий платіж на користь держави.

Існує й інша точка зору, згідно з якою авторство терміна "фінанси" належить французькому вченому Ж. Бодену, який у 1577 р видав книгу "Шість книг про республіку". Із старофранцузької мови "fіпег" (платити, оплачувати) цей термін перейшов в усі мови світу.

Фінанси - продукт наявності держави і товарно-грошових відносин.

Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв'язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах.

У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, повинностей, а грошове господарство було лише в армії.

Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.

З розпадом феодалізму і поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалась.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (XVI-XVII ст.) виникають поняття:

• державні фінанси;

• державний бюджет;

• державний кредит.

Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата існують об'єктивно як продукт економічного розвитку суспільства.

До початку XVIII ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земство, міська община тощо. Отже, фінанси пов'язували з переданням частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту.

У XVIII ст. трактування поняття фінансів як державного господарства набуло подальшого розвитку. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси - формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій.

З часом, крім державного господарства, до складу фінансів почали включати фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути.

Найвищого розквіту фінанси досягай у XX ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур.

Оскільки виникнення фінансів пов'язано з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, то причиною появи фінансів можна вважати потреби суб'єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.

1.2 Со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­на су­т­ність та фун­к­ції фі­нан­сів

Фі­нан­си яв­ля­ють со­бою еко­но­мі­ч­ні від­но­си­ни, що по­в’я­за­ні з фор­му­ван­ням, розподілом та ви­ко­ри­с­тан­ням цен­т­ра­лі­зо­ва­них і де­цен­т­ра­лі­зо­ва­них фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів з ме­тою ви­ко­нан­ня фун­к­цій та за­вдань дер­жа­ви і за­без­пе­чен­ня умов роз­ши­ре­но­го відтворення.

Під цен­т­ра­лі­зо­ва­ни­ми фі­нан­са­ми ро­зу­мі­ють еко­но­мі­ч­ні гро­шо­ві від­но­си­ни, що пов’я­за­ні з фор­му­ван­ням та ви­ко­ри­с­тан­ням фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів дер­жа­ви, які акумулюють­ся у дер­жа­в­ній бю­джет­ній си­с­те­мі та уря­до­вих по­за­бю­дже­т­них фон­дах. Під децен­т­ра­лі­зо­ва­ни­ми – гро­шо­ві від­но­си­ни, що опо­се­ред­ко­ву­ють кру­го­обіг гро­шо­вих фон­дів під­при­єм­с­т­ва.

Функціонування фінансів нерозривно пов'язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, фінансові ресурси тощо. Отже, фінанси є складним багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву.

Фі­нан­сам при­та­ман­ні пе­в­ні озна­ки:

1. фі­нан­со­ві від­но­си­ни ма­ють гро­шо­вий ха­ра­к­тер;

У повсякденному житті ми часто вживаємо слово "фінанси", маючи на увазі гроші. Справді, фінанси завжди мають грошову форму вираження. Гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. Наявність фінансових відносин завжди супроводжується реальним рухом грошових коштів. Немає грошей - не може бути і фінансів. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини. Але це не дає підстав для ототожнення категорій "фінанси" і "гроші". За своїм місцем у товарному виробництві й обігу гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Гроші мають своє призначення в економічному житті суспільства, що виражено в їхніх функціях.

Фінанси - це економічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою і суспільством, що виражаються через рух грошових потоків (готівкових або безготівкових). Отже, у суті фінансів відображається не вся сукупність економічних відносин, а лише такі операції, які можна оцінити у вартісних вимірниках. Гроші - це поняття більш загальне. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів, і навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, бути співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми.

2. фі­нан­со­ві від­но­си­ни ма­ють роз­по­діль­чий ха­ра­к­тер;

Учасниками таких відносин у межах національної держави є держава, підприємства, установи, організації, громадяни. Фінансові операції також можуть відбуватися між державами, національною державою та міжнародними фінансовими інституціями, між вітчизняними підприємствами та інофірмами.

3. пер­ві­с­ною сфе­рою ви­ни­к­нен­ня фі­нан­со­вих від­но­син є про­це­си пер­вин­но­го роз­по­ді­лу вар­то­с­ті, ко­ли утво­рю­ю­ть­ся рі­з­ні фор­ми гро­шо­вих до­хо­дів та на­гро­ма­джень (тобто коли ця вартість розподіляється на зарплату, прибуток тощо і формуються грошові доходи);

Виокремлення у складі виручки від реалізації продукції прибутку, відрахувань на соціальне страхування, амортизаційних відрахувань відбувається за допомогою фінансів і відображає процес розподілу вартості відповідно до цільових призначень кожної її частини.

Подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення частини прибутку на користь держави, сплата податків громадянами тощо) і конкретизація цільового її використання (направлення прибутку на фінансування капітальних вкладень, економічне стимулю­вання, виплату дивідендів та ін.) теж відбувається на основі фінансів.

4. роз­по­діл та пе­ре­роз­по­діл вар­то­с­ті за до­по­мо­гою фі­нан­сів обо­в’яз­ко­во супро­во­джу­є­ть­ся ру­хом гро­шо­вих ко­ш­тів, що при­йма­ють спе­ци­фі­ч­ну фор­му фінансових ре­сур­сів;

Вони формуються у суб'єктів господарювання і держави за рахунок різних грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на розширене відтворення виробництва, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства.

5) ви­ко­ри­с­тан­ня фі­нан­со­вих ре­сур­сів здій­с­ню­є­ть­ся в ос­но­в­но­му че­рез грошові фон­ди ці­льо­во­го при­зна­чен­ня, хо­ча мо­ж­ли­ва та­кож не­фон­до­ва фор­ма їх використання.

Су­т­ність фі­нан­сів ви­яв­ля­є­ть­ся в їх фун­к­ці­ях. Фі­нан­си ви­ко­ну­ють дві ос­но­в­ні фун­к­ції:

1) роз­по­дільну; 2) кон­т­ро­ль­ну.

Об'єктами дії розподільної функції фінансів є вартість валового внутрішнього продукту, а також частина національного багатства, яка набуває грошової форми (у разі перерозподілу раніше накопиченого виробничого потенціалу, покриття збитків від стихійного лиха тощо).

Суб'єктами за фінансового методу розподілу є юридичні і фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення, а також держава.

Роз­по­діль­на фун­к­ція фінансів реалізується в процесі первинного розподілу і перерозподілу вартості ВВП.

Первинний розподіл - це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб - заробітна плата, у юридичних осіб - прибуток, у держави - прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, регіональні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають державний бюджет і державні фонди цільового призначення, регіональні - місцеві бюджети і позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування. Відомчі - це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднань.

Провідну роль у перерозподільному процесі відіграє держава. У процесі перерозподілу на загальнодержавному рівні можна виділити окремі стадії перерозподілу. Спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів (державного бюджету і цільових загальнодержавних позабюджетних фондів), потім стадія використання цих фондів - направлення коштів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства, соціально-культурні заходи, управління, оборону, виплату пенсій тощо. Звідси виникають відносини вторинного перерозподілу.

Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з наступним перерозподілом, інша частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (освіта, охорона здоров'я, культура, оборона, держу правління тощо).

Кон­т­ро­ль­на фун­к­ція ви­яв­ля­є­ть­ся в кон­т­ро­лі за розподілом ВВП між відповідними грошовими фондами та їх цільовим використанням.

Основу контрольної функції фінансів становить рух фінансових ресурсів, який відбувається у фондовій і нефондовій формах. Через кількісний вираз фінансових ресурсів фінанси здатні кількісно відображати вартісні пропорції, що формуються в суспільстві, і контролювати їх. Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів господарювання, включаючи державу, економне й ефективне використання коштів. Головною контролюючою пропорцією є співвідношення між фондами нагромадження і споживання.

Контрольна функція діє не ізольовано, вона тісно пов'язана з розподільною. У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі.

Деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна функція, а також виробнича.

Роз­по­дільна і кон­т­ро­ль­на фун­к­ції фі­нан­сів ре­а­лі­зу­ю­ть­ся че­рез фі­нан­со­вий ме­ха­нізм, що яв­ляє со­бою ча­с­ти­ну го­с­по­дар­сь­ко­го ме­ха­ні­з­му. Фі­нан­со­вий ме­ха­нізм охо­п­лює сукупність ор­га­ні­за­цій­них форм фі­нан­со­вих від­но­син, по­ря­док фор­му­ван­ня і ви­ко­ри­с­тан­ня цен­т­ра­лі­зо­ва­них і де­цен­т­ра­лі­зо­ва­них фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів, ме­то­ди фі­нан­со­во­го плануван­ня, фор­ми упра­в­лін­ня фі­нан­са­ми та фі­нан­со­вою си­с­те­мою, фі­нан­со­ве законодавство.

1.3 Роль фі­нан­сів у роз­ши­ре­но­му від­т­во­рен­ні та фі­нан­со­вий ме­не­дж­мен­т.

Роз­ши­ре­не від­т­во­рен­ня мі­с­тить не­пе­рерв­не о­но­в­лен­ня та роз­ши­рен­ня ви­ро­б­ни­чих фон­дів, ріст ВВП та йо­го го­ло­в­ної ча­с­ти­ни – на­ці­о­наль­но­го до­хо­ду, від­т­во­рен­ня ро­бо­чої сили та ви­ро­б­ни­чих від­но­син. Во­но здій­с­ню­є­ть­ся з ви­ко­ри­с­тан­ням то­ва­р­но-­гро­шо­вих, фінансово-­кре­ди­т­них від­но­син. Ва­ж­ли­ва роль у від­т­во­рен­ні всіх скла­до­вих ча­с­тин ВВП нале­жить дер­жа­в­ним фі­нан­сам та фі­нан­сам під­при­ємств. Дер­жа­ва впли­ває на про­цес відтворен­ня че­рез фі­нан­су­ван­ня окре­мих під­при­ємств та га­лу­зей на­род­но­го го­с­по­дар­с­т­ва, соці­аль­них за­хо­дів та по­да­т­ко­ву по­лі­ти­ку.

Осо­б­ли­во ве­ли­кою є роль фі­нан­сів у роз­ши­ре­но­му від­т­во­рен­ні під­при­ємств рі­з­них форм вла­с­но­с­ті, оскіль­ки при їх без­по­се­ре­д­ній уча­с­ті ство­рю­є­ть­ся ВВП та від­бу­ва­є­ть­ся йо­го роз­по­діл усе­ре­ди­ні під­при­ємств та га­лу­зей.

Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво.

Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів.

Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва.

Можливо виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

1. фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

2. фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;

3. фінансове стимулювання.