ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.07.2020
Просмотров: 5304
Скачиваний: 5
СОДЕРЖАНИЕ
товарно-грошових відносин
1.2 Соціально-економічна сутність та функції фінансів
1.3 Роль фінансів у розширеному відтворенні та фінансовий менеджмент
1.2 Соціально-економічна сутність та функції фінансів
1.3 Роль фінансів у розширеному відтворенні та фінансовий менеджмент.
I. за послідовністю розподілу ВВП;
4.1. Управління фінансами в Україні.
4.2. Автоматизовані системи управління фінансами.
4.3. Досвід управління фінансами у країнах з розвинутою економікою.
4.1. Управління фінансами в Україні
4.2. Автоматизовані системи управління фінансами
4.3. Досвід управління фінансами у країнах з розвинутою економікою
5.4. Суб’єкти фінансового контролю.
5.4. Суб’єкти фінансового контролю.
6.2. Класифікація фінансів підприємств.
6.4. Роль фінансів у кругообігу основних виробничих фондів.
6.6. Розподіл та використання прибутку.
6.2. Класифікація фінансів підприємств.
6.4. Роль фінансів у кругообігу основних виробничих фондів.
6.5. Особливості формування та використання обігових коштів підприємства.
6.6. Розподіл та використання прибутку.
товарно-грошових відносин
1.2 Соціально-економічна сутність та функції фінансів
1.3 Роль фінансів у розширеному відтворенні та фінансовий менеджмент
1.2 Соціально-економічна сутність та функції фінансів
1.3 Роль фінансів у розширеному відтворенні та фінансовий менеджмент.
I. за послідовністю розподілу ВВП;
4.1. Управління фінансами в Україні.
4.2. Автоматизовані системи управління фінансами.
4.3. Досвід управління фінансами у країнах з розвинутою економікою.
4.1. Управління фінансами в Україні
4.2. Автоматизовані системи управління фінансами
4.3. Досвід управління фінансами у країнах з розвинутою економікою
5.4. Суб’єкти фінансового контролю.
5.4. Суб’єкти фінансового контролю.
6.2. Класифікація фінансів підприємств.
6.4. Роль фінансів у кругообігу основних виробничих фондів.
6.6. Розподіл та використання прибутку.
6.2. Класифікація фінансів підприємств.
6.4. Роль фінансів у кругообігу основних виробничих фондів.
6.5. Особливості формування та використання обігових коштів підприємства.
5.3. Характеристика видів фінансового контрою.
5.4. Суб’єкти фінансового контролю.
5.1. Сутність фінансового контролю.
Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, яка визначає призначення та зміст фінансового контролю. Разом з тим зміст контролю, його скерованість змінюються в залежності від рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин у суспільстві.
Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.
Найважливіші принципи фінансового контролю:
-
незалежність;
-
гласність;
-
превентивність (попереджувальний характер);
-
дієвість;
-
регулярність;
-
об'єктивність;
-
всеохоплюючий характер.
5.2 Об’єкт, предмет і завдання фінансового контролю.
Об’єктом фінансового контролю є грошові, розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів, зокрема у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях та ланках народного господарства.
Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові вартісні показники, якими є прибуток, собівартість, дохід, ПДВ, рентабельність, відрахування на різні цілі та у фонди.
Перед фінансовим контролем постають такі завдання:
1) сприяння збалансованості між потребою в фінансових ресурсах та розмірами грошових доходів та фондів народного господарства;
2) забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом;
3) виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема із зниження собівартості та підвищення рентабельності;
4) сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях та бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку та звітності;
5) забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів, зокрема з оподаткування підприємств, що належать до різних організаційно-правових форм;
6) сприяння високій результативності зовнішньоекономічної діяльності підприємств, зокрема щодо валютних операцій.
5.3. Характеристика видів фінансового контрою
ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ
Залежно від суб’єктів контролю й
характеру контрольної діяльності
За формами
За методами
попередній; поточний; наступний
- ревізія; - тематична
перевірка; - аналіз; - обстеження.
- державний (загальнодержавний і
муніципальний); - відомчий; -
внутрішньогосподарський; - громадський; - аудиторський
(незалежний).
Рис. 5.1. Класифікація і види фінансового контролю
Державний фінансовий контроль реалізується через загальнодержавні та муніципальні види контролю.
Основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб'єкта незалежно від його відомчої належності і підпорядкування. Цей контроль здійснюється державними органами законодавчої і виконавчої влади і спеціальними державними органами контролю. Муніципальний контроль - це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи.
Об'єктом муніципального фінансового контролю є місцеві бюджети, цільові фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.
Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні відділи міністерств, концернів, управління місцевих державних адміністрацій та інші. Його об’єктом є виробнича та фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ.
Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій та установ (бухгалтерії, фінансові відділи та інші). Об’єктом тут виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів (цехів, дільниць, відділів).
Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі фізичні особи (спеціалісти) на засадах добровільності та безоплатності. Об’єкт контролю залежить від конкретного завдання, що поставлене перед контролерами.
Незалежний фінансовий контроль здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми та служби. Обов'язковий аудит передбачений законодавством для певного переліку підприємств і організацій, зокрема: банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів.
Аудиторські перевірки можуть також проводитись з ініціативи керівництва або власників підприємства, його засновників, акціонерів.
Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду та затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів установ та організацій, проектів бюджетів, текстів угод, установчих документів тощо.
Поточний фінансовий контроль проводиться в процесі виконання фінансових планів, в ході здійснення фінансово-господарських операцій, коли перевіряється дотримання норм і нормативів витрачання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, відповідність надання коштів виконанню планів видатків, використанню виданих раніше ресурсів.
Наступний фінансовий контроль здійснюється після завершення звітного періоду та фінансового року в цілому.
Перевірка проводиться з окремих питань фінансово-господарської діяльності на основі звітних, балансових і розхідних документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни, плануються заходи щодо усунення їх негативних наслідків.
Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок — з більш широкого кола показників і визначає фінансове становище господарських органів, перспективу їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Характерним для обстеження є зіставлення фактичного стану справ з нормативним. Проводяться опитування, анкетування.
Аналіз як метод фінансового контролю повинен бути системним і пофакторним. Він проводиться за періодичною або річною звітністю. Виявляється рівень виконання плану, дотримання норм витрат, фінансової дисципліни тощо.
Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Ревізії бувають:
-
комплексні, що охоплюють усі сторони діяльності підприємства:
-
часткові (охоплюють лише її окремі сторони);
-
тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань);
-
планові і позапланові;
- суцільні й вибіркові (залежно від повноти залучення документів).
5.4. Суб’єкти фінансового контролю.
Суб’єктами фінансового контролю є окремі органи та організації, які уповноважені щодо контрольних функцій.
Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють законодавчі органи влади, виконавчі органи управління, фінансові, податкові та кредитні установи, страхові організації, державні комітети, міністерства та відомства, відділи місцевих державних адміністрацій, ревізійні комісії у кооперативних та громадських об’єднаннях.
Законодавчі органи країни здійснюють контроль при розгляді та затвердженні державного прогнозу економічного та соціального розвитку народного господарства, державного бюджету за ланками бюджетної системи і звітів щодо його виконання.
Фінансові органи міністерства фінансів контролюють процеси мобілізації та використання коштів державних органів, тому цей вид фінансового контролю називається бюджетним.
Контрольно-ревізійне управління та фінансові органи проводять усі види ревізії виробничо-фінансової діяльності підприємств, організацій та установ, що належать до бюджетної сфери.
Кредитні установи здійснюють фінансовий контроль при видачі, перевірці забезпечення та повернення позик.
Державні комісії, державні комітети, міністерства та відомства проводять фінансовий контроль спеціальним ревізійним апаратом.
Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється структурними підрозділами підприємств, організацій. Як правило, на підприємствах, в організаціях фінансовий контроль виконується головними бухгалтерами, працівниками фінансових відділів.
Податкова адміністрація – це орган оперативного фінансового контролю.
Важливість контрольних функцій Державної податкової служби в країні на чолі з Державною податковою адміністрацією України (ДПАУ) зумовлюється тим, що вона є єдиною структурою в системі виконавчої влади, що здійснює фіскальний контроль за сплатою податків. При цьому податкові органи мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем та інших носіїв інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Із контрольною функцією податкової служби пов'язані реєстрація та облік.
Головним завданням Фонду державного майна України в частині здійснення державного фінансового контролю є нагляд за додержанням прав держави як власника частки акцій в акціонерних товариствах, видача ліцензій посередникам щодо організації підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації.
Дотримання учасниками фондового ринку обов'язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами та дотриманням емітентами і операторами умов їх продажу (розміщення) на ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Державне казначейство здійснює фінансування бюджетних установ і контроль за використанням цих коштів. Ведення державного казначейства обумовлено реалізацією принципів відокремлення державних коштів від коштів з інших джерел фінансування.
Аудиторські фірми – це незалежні організації, що повинні сприяти підвищенню якості контролю, його об’єктивності.
Тема 6. Фінанси підприємств.
-
Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.
6.2. Класифікація фінансів підприємств.
6.3. Фінансові ресурси підприємства, особливості їх формування та використання в умовах ринку.
6.4. Роль фінансів у кругообігу основних виробничих фондів.
-
Особливості формування та використання обігових коштів підприємства.
6.6. Розподіл та використання прибутку.
6.7. Особливості фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності.
6.8. Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів
6.1. Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.
Фінанси підприємств складають основу фінансової системи. За участю фінансів підприємств створюється ВВП і відбувається його розподіл всередині підприємств.
Фінанси підприємств являють собою сукупність економічних грошових відносин, пов’язаних із формуванням і використанням фондів грошових коштів та нагромаджень підприємств, а також з контролем за формуванням, розподілом та використанням цих фондів та нагромаджень.
Розподільчі грошові відносини, що складають зміст фінансів підприємств, можна об’єднати у відносно однорідні групи:
1) між засновниками підприємства у процесі формування статутного капіталу, що є першоджерелом створення виробничих фондів, придбання нематеріальних активів;
2) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями, надання комерційних кредитів, здійснення інвестиційної діяльності, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами, оренді і лізингу. Від ефективної організації цих відносин значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат комерційної діяльності;
-
між підприємством і його підрозділами (філіями, відділеннями, цехами) з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів. Ця група відносин впливає на організацію і ритмічність виробництва;
-
між підприємством і його працівниками - у процесі розподілу і використання доходів, випуску і розміщення акцій та облігацій підприємства, виплати процентів за облігаціями і дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій за спричинений матеріальний збиток. Від організації цих відносин залежить ефективність використання трудових ресурсів;
-
між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів. Від того, наскільки ефективною є організація цих відносин, залежать можливості залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності;
-
між підприємством і галузевими та корпоративними органами (всередині фінансово-промислових груп, холдингів, корпорацій, спілок, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство. Фінансові відносини виникають під час формування, розподілу і використання централізованих цільових фондів і резервів, фінансування цільових галузевих програм, проведенні маркетингових досліджень, науково-дослідних робіт, проведення виставок, надання фінансової допомоги на поворотній основі для
здійснення інвестиційних проектів і поповнення оборотних коштів. Ця група фінансових відносин пов'язана, як правило, із внутрішньогалузевим (внутрішньокорпоративним) перерозподілом грошових коштів і спрямована на підтримання і розвиток підприємств; -
між підприємством і фінансовою системою держави – під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів, надання підприємствам податкових пільг, застосування штрафних санкцій, фінансуванні з бюджету, надходженні коштів із цільових державних фондів;