ДУ « Луганський державний медичний університет »

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини

Навчально-методичні рекомендації

для студентів

з лабораторних

методів дослідження

Луганськ 2012

ДУ « Луганський державний медичний університет »

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини

методичні рекомендації

до практичних занять з лабораторних

методів дослідження для студентів

ІІІ курсу

Луганськ – 2012

УДК .

Автори: д.мед.н., професор Іванова Л.М.,. к.м.н., доцент Пілієва О.В.,

Затверджено . .2012 г., на засіданні Вченої Ради ДЗ «ЛугДМУ»,

протокол № .

Відповідальний за випуск: проректор з навчальної работи ДЗ «ЛугДМУ»

д.м.н., професор В.В.Сімрок

Рецензенти:

Завідуючий кафедрою внутрішньої та сімейної медицини ДЗ «ЛугДМУ»,

д.мед.н., професор Бурмак Ю.Г.

Завідуючий кафедрою пропедевтики дітячих хвороб ДЗ «ЛугДМУ»,

д.мед.н., професор Третьякевич З.М.

,

АНОТАЦІЯ

В І розділі методичних рекомендацій надана методика проведення основних клініко-лабораторних досліджень у хворих; критерії нормальних показників сечі, крові, травних соків, калу; надано клінічну інтерпретацію результатів лабораторних досліджень при різних захворюваннях внутрішніх органів; наведено клініко-лабораторні задачі для самоконтролю і список літератури, що рекомендується.

В ІІ розділі методичних рекомендацій наведено біохімічні показники аналізів крові у нормі та при захворюваннях різних систем органів. Дана клінічна оцінка білкового, ліпідного, вуглеводного, пігментного, мінерального обмінів, активності ферментів при захворюваннях внутрішніх органів, наведено клініко-лабораторні задачі для самоконтролю і список літератури, що рекомендується.

Додаткові дослідження сприяють більш глибокому розумінню порушень різних органів і систем. Без додаткового дослідження неможливо встановити правильно діагноз захворювання, ступень його активності, стадії розвитку. Але, який би метод не застосовувався для визначення функціональних порушень органу, треба пам`ятати, що немає функціональних проб окремих органів, існують методи дослідження діяльності всього організму. Це поняття важливе для формування у лікаря клінічного мислення.

ЗМІСТ

І розділ

сторінки

1. Алгоритм роботи з методичними 6

рекомендаціями

2. Загальний клінічний аналіз харкотиння 7

3. Дослідження плевральної рідини 14

4. Дослідження шлункового вмісту 20 5. Дослідження дуоденального вмісту 26

6. Загальний клінічний аналіз калу 32 7. Загальний клінічний аналіз сечі 40

8. Загальний клінічний аналіз крові 60

ІІ розділ

1.Білковий обмін 74

2.Небілкові азотисті компоненти крові 77

3. Система згортання крові 78

4.Ферментний склад крові 83

5.Пігментний обмін 87

6.Віглеводний обмін 89

7.Ліпідний обмін 91

8.Мінеральний обмін 94

9.Питання для самоконтролю. 103

10. .Додаток 106

11 Список літератури, що рекомендується 110

А Л Г О РИ Т М И

РОБОТИ З НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ

1. Студенти самостійно вивчають наданий в даних методичних рекомендаціях матеріал по темі.

2. Шляхом самоперевірки, використовуючи контрольні питання, встановлюють ступінь засвоєння матеріалу, що вивчається.

3. Вирішуючи клініко-лабораторні задачі по темі перевіряють свої знання.

4. При утрудненні в рішенні задач студенти знов звертаються до висхідного матеріалу навчального посібника або використовують додаткову рекомендовану літературу.

РОЗДІЛ І

Тема: Загальний аналіз харкотиння

Загальноклінічне дослідження харкотиння включає: визначення зміни його кількості, фізичних властивостей, мікроскопічного і бактеріоскопічного дослідження.

Об'єм і послідовність дослідження.

1. Збір і знезараження . харкотиння

2. Визначення фізичних властивостей

(кількість, характер, кольор і консистенція

запах, розподіл на шари).

3. Мікроскопічне дослідження:

а) приготування нативних препаратів;

б) вивчення і опис мікроскопічної картини.

4. Бактеріоскопічне дослідження:

а) приготування і забарвлення препаратів.

б) вивчення мікроскопічної картини.

Порядок і методика забору харкотиння

Свіжо виділене харкотиння, отримане шляхом відкашлювання, збирають в чистий, сухий посуд із широким горлечком. Харкотиння краще збирати з ранку до прийняття їжі. Перед відкашлюванням хворий повинен ретельно вичистити зуби, прополоскати рот і глотку водою.

Збирати харкотиння впродовж доби і більш недоцільно, оскільки тривале його зберігання веде до аутолізу елементів.

Якщо харкотиння не можна отримати шляхом відкашлювання, то беруть змиви з бронхів за допомогою спеціальних приладів.

Знезараження харкотиння і посуду де воно було проводять за допомогою дезінфекційних розчинів (хлорамін, хлорне вапно).

Експозиція - чотири години.

Дослідження фізичних властивостей.

(Макроскопічне дослідження)

1. Кількість. Діагностичне значення має як одноразова кількість харкотиння, так і виділене за добу. Кількість харкотиння залежить від характеру патологічного процесу в бронхах і легенях.

Мізерне відділення харкотиння (одноразове до 2-5 мл), або добове до півстакана пов'язані з посиленням секреції слизової оболонки органів дихання (бронхіт, бронхіальна астма, осередкова пневмонія). Велика кількість харкотиння (одноразове до 200 мл) або добове ( до 1,5л) спостерігається при розплавленні тканини легені ( абсцес легені, бронхоектази, туберкульоз, рак легені ).

2. Характер. Харкотиння неоднорідне. В його склад входить слиз, гній, кров, серозна рідина, фібрин. Воно буває: слизисте, слизисто-гнійне, слизисто-гнійно-кров'яне, серозне, серозно-гнійне, кров'яно-слизисте та ін.. При описі прийнято переважаючий субстрат ставити на друге місце.

3. Ділення на шари спостерігається у разі виділення харкотиння при спорожненні великих порожнин в легені. Нижній шар (щільний) складається з гною, детриту; а верхній шар – рідкий. На поверхні його часто є третій шар – пінистий.

4. Кольор залежить від характеру харкотиння, або від кольору частинок з повітря. Сіруватий, жовтий або зеленуватий говорить про наявність гною. Іржавий, червоний, коричневий –про домішки крові і продуктів її розпаду. Сірий і чорний кольор додає харкотинню вугілля і пил; а білий – борошняний пил.

5.Консистенция залежить від складу харкотиння. За наявності слизу – в'язке, великої кількості фібрину – клейке, серозної рідини – рідке.

6. Запах. В більшості випадків харкотиння не має запаху. При розпаді тканини легені набуває смердючий або гнильний запах (абсцес, гангрена, розпад злоякісних пухлин, бронхоектазів)

Мікроскопічне дослідження

Складається з вивчення нативних і пофарбованих препаратів . Для цього відбирають із харкотиння всі частинки, що виділяються формою, забарвленням, густиною і поміщюють на наочне скло, накривають покривним. Потім дивляться під мікроскопом при великому і малому збільшенні.

При мікроскопуванні можна знайти наступні елементи:

1. Лейкоцити – завжди присутні в харкотиння в більшій або меншій кількості залежно від її характеру. Чим більше гною в харкотинні, тим більше лейкоцитів.

2. Еозинофіли - розподіляються в препараті нерівномірно, частіше у вигляді великих скупчень в окремих ділянках. Зустрічаються при бронхіальній астмі і інших алергічних станах; за наявності гельмінтів, ехінококів, новоутворень.

3. Еритроцити – поодинокі можуть бути в будь-якому харкотинні. У великій кількості виявляються при кровохарканні.

4. Клітини плоского епітелію – потрапляють в харкотиння з порожнини рота, носоглотки. Діагностичної цінності не мають.

5. Клітини циліндричного миготливого епітелію – вистилають слизову оболонку трахеї і бронхів. У великій кількості виявляються при запальних процесах дихальних шляхів.

6. Альвеолярні макрофаги – великі клітини гістіоцитарної системи. Частіше за все виявляються в слизистому харкотинні з невеликим вмістом гною (пневмонії, бронхіти, туберкульоз). Особливу групу складають сидерофаги - альвеолярні макрофаги, що містять гемосидерин (продукт розпаду гемоглобіну еритроцитів). Стара назва їх – "клітини серцевих вад", зустрічаються при застійних явищах в легені, інфаркті легені.

Після підфарбовування препаратів фуксином або Берлінською блакиттю при мікроскопії можна побачити:

1.Эластичні волокна – свідчать про деструкцію легеневої тканини ( абсцес, туберкульоз, гангрена, пухлина). Як правило розташовуються на фоні лейкоцитів і детриту.

2.Спіралі Куршмана – ущільнені, закручені в спіраль слизові утворення. Утворюються за наявності спазму або удавлення бронхів, що містять в'язкий слизистий секрет(бронхіальна астма).

3.Кристали Шарко-Лейдена – продукти розпаду еозинофілів ромбоподібної форми.

4. Кристали холестерину – утворюються при розпаді жиру в результаті застою харкотиння в порожнинах.

5. Пробки Дитріха – дрібні зернятка з неприємним запахом; які містяться в гнійному харкотинні, що застоялося в порожнинах( абсцес легені, бронхоектази).

6. Друзи актиноміцетів – сплетення тонкого міцелію з колбоподібним розширенням на кінцях.

7. Атипові клітини злоякісних пухлин.

Бактеріоскопічне дослідження.

З гнійних частинок харкотиння готують препарат і фарбують по Цилю-Нельсену (для виявлення мікобактерій туберкульозу) і по Граму (для виявлення кокової флори). Проте, більш достовірним методом розпізнавання мікрофлори в харкотинні є бактеріологічний метод посіву харкотиння на середовище, що дозволяє виявити збудника захворювання і підібрати адекватну антибактеріальну терапію.

Контрольні питання

1. Як проводити забір харкотиння?

2. Що входить в загально клінічний аналіз харкотиння і в якій послідовності він проводиться?

3. В чому полягає макроскопічна оцінка харкотиння?

4. Якого характеру буває харкотиння і від чого це залежить?

5. Взаємозв'язок кольору і консистенції харкотиння з його характером.

6. Макроскопічні властивості харкотиння у хворих із запальною зміною бронхів.

7. Макроскопічні властивості харкотиння у хворих з деструктивними процесами легеневої тканини.

8. В чом полягає мікроскопічна оцінка харкотиння?

9. Які клітини можна побачити при мікроскопії нативних препаратів харкотиння?

10. Які елементи клітини можна побачити при мікроскопії забарвлених препаратів харкотиння?

11. Мікроскопічні властивості харкотиння у хворих із запальними змінами бронхів.

12. Мікроскопічні особливості харкотиння у хворих з алергічними бронхоспастичними ураженнями дихальних шляхів.

13. Мікроскопічні властивості харкотиння у хворих з деструктивними ураженнями легеневої тканини.

14. В чому полягає бактеріоскопічне дослідження харкотиння?

15. Клінічне значення визначення збудників в харкотинні .

Клініко-лабораторна задача № 1

При дослідженні харкотиння хворого отримані наступні дані: Кольор – жовтий, характер слизисто-гнійний, в'язкої консистенції без запаху; мікроскопічна картина – лейкоцити 20-25 в полі зору, еозинофіли 4-5 в полі зору, епітелій циліндровий 3-5 в полі зору, кристали Шарко-Лейдена поодинокі.

Питання:

1. Про який патологічний процес органів дихання свідчать макро і мікроскопічні властивості харкотиння?

2. Для якого захворювання характерне таке харкотиння?