Файл: Filosofiya_ekzamen2013.docx

Духовна творчість у стародавніх слов’ян розпочинається з 3-4 ст. Про це було відображено у «Велесовій книзі». Особливістю тогочасного світогляду була наявність аполітизму (багатобожжя). Своїх Богів слов’яни створювали по образу свого життя. До них слід віднести: Ярило, Перун, Даждьбог та ін.. Ще однією особливістю їх життя була соціальна рівність. Перші знайомства слов’ян із християнськими ідеями були пов’язані із ім’ям князя Аскольда. Повністю християнізація Русі відбулась в 988 р. завдяки князю Володимиру Великому. Християнство в його православній формі було запозичено з Візантії. Звідти ж були запозичені знання по медицині та освіті. Інформація про життя та побут слов’ян періоду Київської Русі відомо нам з таких джерел: «Слово о полку Ігоревім», «Слово про про закон і благодать», «Повість минулих літ», «Руська правда».

24.Філософія періоду укр.. Відродження.

Розвиток укр..культури 15-16 ст. свідчив про ті якісні зміни, які відбувались в духовному житті України. Соціальне життя України в цей період знаходилось під подвійним гнітом, як з боку Польщі так і Росії, але незважаючи на це в Україні в цей час створювалось книгодрукування. Засновником цієї справи в 1573 році у Львові стає Іван Федоров. Першими книгами, які були видані стали: «Апостол», «Слов’яно-руська азбука» та Біблія». Книгодрукування отримує своє поширення серед укр.монастирів – Печерський та Почаївський монастирі. На той час в зах.Україні стає відомим ім’я Касіяна Саковича, який вперше запропонував ідею входження людського духу в рай через чистець. В зв’язку з тим, що на той час широкого поширення на зах.землях набуває католицьке віровчення і для того, щоб його призупинити і дати можливість поширюватись православ’ю, укр..шляхтичі Вишинський, Могила та Мазепа починають відкривати укр..школи, де навчання проводилось укр..мовою і викладались основи православ’я.

Філософія в Києво- Могилянській академії.

Початок інтенсивного формування світоглядних вчень припадає на 2 половину 16-го- початок 17 ст. В цей час великого поширення набувають Лаврські та Монастирські. В цей же час розпочинає свою діяльність Києво-Могилянська академія. Вона на той час стає центром світоглядних вчень по Слов’янському сході. В 1631 р. заможний шляхтич Петро Могила відкриває Лаврську школу, яка через рік об’єднавшись з монастирською перетворились у Київський колегіум, а вже пізніше в академію. На свої кошти П.Могила купує підручники і посилає за кордон навчатись викладачів. Відомими на той час викладачами стають Гізель, Прокопович, Щербицький, Коненський. Особливістю академії було те, що саме тут філософія викладалась поза релігією. Петро Могила прожив всього 50 років і найбільш продуктивними роками його життя була 14 останніх відданих діяльності академії.

26. Філософські погляди г.С. Сковороди.

Засновником укр..класичної філософії вважається випускник КМА І.С.Сковорода (1722-1794). Він народився в Полтавській губернії, де отримавши початкову освіту на протязі 10 років з перервами навчався в КМА. Після закінчення цієї роботи і до самої смерті він вважався мандрівним філософом, писав філософські праці і дарував їх своїм друзям. Основні філософські погляди Сковороди:

Будучи людиною набожною він вважав, що пізнання світу – це є богопізнання.
У своїх працях він критикував людські недоліки такі, як жадібність, пихатість та неуцтво.
У своїх працях він використовував звичайні, прості, зрозумілі людям слова. Він прожив 72 роки і на його могилі зробили напис: «Світло виманив та не спіймав».

27. Домарксистське розуміння матерії.

Людину що миттєво оточує безліч речей та явищ і тому вже давно постало питання про те що є спільним між всіма цими речами. В процесі характеристики даного питання виникає поняття матеріальної субстанції, тобто чогось такого що завжди існувало і ніколи не знищувалась. Подібні міркування пройшли певний еволюційний шлях. Спочатку в стародавньому світі такі філософи як Гераклід, Анаксимандр і Анаксимен за першооснову брали елементи оточуючого світу, але найбільш наближеною до нас була теорія запропонована Левкіпом та Демокрітом, яку вони назвали атомістичною теорією. Суть цієї теорії полягала в тому що в першооснові є найменші неділимі частинки – атоми.

Нового продовження ця теорія отримала в період Нового часу. Представниками такого бачення були Ісаак Ньютон, Гольбах та Ломоносов. Зокрема останній відкрив корпускулярну теорію походження світу. Одночасно із матеріалістичним існували і ідеалістичні теорії. Прикладом може бути Гегелівське пояснення ідеалістичного походження світу. Він вважав що в першооснові світу є абсолютний дух або Бог.

Розвиток науки приводив до природничого розуміння матеріальності світу. Великими відкриттями стають відкриття сонячної системи – Галілей, відкриття закону збереження енергії – Майєр, теорії еволюцій біологічних видів – Дарвін. На початку 19 ст. вченні Максвел та Фарадей відкривають електромагнітне поле, а пізніше відомі відкриття радіоактивність (Кюрі), складність хімічних елементів. Таким чином всі ці відкриття вказували на матеріальне походження світу.

28. Сучасне розуміння суті матерії

На початку хх ст. російський демократ Ленін у своїй праці «Матеріалізм та емпіримокритизм» дає визначення суті матерії.

Матерія – це філософська категорія для визначення об’єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях і не залежить від її свідомості.

Матерія пояснюється як нескінченна багатоманітність різних об’єктів та системи природи, які існують та рухаються в просторі та в часі і мають величезну різноманітність властивостей. Людські органи відчуття сприймають лише невелику частину існуючих форм матерії. Матерія має чітку організацію, тобто вона існує у вигляді конкретних матеріальних систем: 1) нежива природа: атоми, молекули, планети. 2)жива природа: клітини ДНК, РНК, організм в цілому. 3)суспільство: людина, сім’я , колектив.

29. Рух та його основні форми існування матерії.

В усіх матеріальних об’єктах відбувається між молекулами атомами та людьми, якщо брати в загальному то рух можна побачити як зміни в суспільстві в живій та не в живій природі. Рух-це загальний атрибут, або спосіб існування матерії у світі не може бути матерії без руху, як руху без матерії. В 19ст. німецький філософ Енгельс у роботі «діалектика природи» дає характеристику основних форм руху матерії. 1) механістичний рух (просторове переміщення). 2)фізичний рух (тепло, гравітація). 3)хімічний рух (перетворення атомів та молекул). 4)біологічний рух (це обмін речовин в організмах). 5) соціальний рух (зміни в суспільстві). Найголовнішою формою є соціальна тому що вона складно прогнозована.

30. Простір та час як форми існування матерії.

Всі речі, які нас оточують мають певні розміри, протяжність та переміщуються один по відношенні до іншого, або ж разом із Землею. Простір та час є загальними формами буття всіх матеріальних систем та процесів у світі не існує об’єкта, який би перебував поза простором, або часом. Простір та час існують об’єктивно, тобто незалежно від людської свідомості.

Простір-це форма буття матерії, яка виражає її протяжність, структурність та співіснування у різних матеріальних системах. Час- це форма буття матерії, яка характеризує тривалість існування всіх об’єктів та послідовність зміни станів( минуле ,теперішнє, майбутнє).

Загальні властивості простору та часу: 1)протяжність тіл у просторі та в часі, 2) нерозривний зв'язок з матерією, 3)безкінечність простору та часу.

31. Матеріальна єдність світу

У світі нічого не існує щоб не було станом існування матерії форми її руху, або ж продуктом історичного розвитку. Все це говорить про матеріальну єдність світу. Усвідомлення матеріальної єдності світу стало результатом розвитку світової думки.

Спочатку люди вважали, що Земля є в центрі Всесвіту, але з часом завдяки науці стало зрозуміло що наша планета є лише частиною Всесвіту. Закони які були відкриті на Землі проявляють свою сутність і в Космосі. Все це ще раз підтверджує теорію матеріальності світу. Єдність матеріальності світу пояснюється також рисами як: рух, простір та час. Матеріальність світу також доказується випробуванням основними законами природи.

32. Свідомість як функція людського мозку

Над таємницею людської свідомості люди почали задумуватись ще з давніх часів. Вони шукали відповідь на те як нежива матерія на певному етапі її розвитку породжує живу, а та в свою чергу свідомість. В роз’ясненні свідомості існувало багато різних точок зору, у тому числі і ідеалістичні. Ідеалісти вважали що свідомість – це є душа людини, яка під час сну блукає по світу і бачення нею виникає у сновидіннях. Існувала і інша точка зору – матеріалістична, згідно якої свідомість – це є функція людського мозку, яка полягає у цілеспрямованому відображенні дійсності. Сучасна філософія виходить з того, що свідомість є властивістю високоорганізованої форми матерії – людського мозку. Людський мозок сформувався в процесі трудової діяльності. Він являє собою найтонший нервовий апарат, який складається із величезних кількостей нервових клітин (близько 15 млрд клітин). Кожна із цих клітин перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими. Людський мозок маючи надзвичайно складну будову виконує такі функції: 1. Функція відображення, 2. Функція регуляції поведінки, 3. Функція аналізу та синтезу.