Файл: Filosofiya_ekzamen2013.docx

В сер. 19 ст. німецький філософ Георг Гегель, досліджуючи закономірності в природі та суспільстві створив з основних закони діалектики. Першим із них є закон переходу кількісних змін в якісні . Суть даного закону полягає в тому, що при накопичені певних кількісних змін даного об’єкту відбувається швидкий перехід до іншого. Якісні зміни є наслідком нагромадження кількісних змін, які порушують міру явища як даної якості. Наприклад: вода (одна якість) нагріваючись (зміна к-ті) стрибком (100 С) переходить в іншу якість (пар); студент (одна якість) накопичуючи знання стрибком (в день випуску) переходить в іншу якість (спеціаліст).

В даному законі стрибок – це є швидкий перехід від однієї якості до іншої. В даному законі використовуються також такі категорії, як: якість, кількість, міра. Цей закон, як і інші закони діалектики є універсальним тому, що він стосується різних об’єктів, речей та явищ. Таким чином цей закон є взаємозв’язком та взаємодією якісних та кількісних сторін предмету, коли непомітні кількісні зміни нагромаджуючись стрибком переходять до якісних змін.

Закон єдності та боротьби протилежності.

Слідуючим законом діалектики є закон єдності та боротьби протилежностей. Згідно цього закону в основі всіх речей та явищ є діалектична суперечність. Це означає, що всі ці речі можуть існувати завдяки своїм протилежностям. Прикладом цього може бути : доба – день і ніч; атом - +,-; колір – білий і чорний; людина – добро і зло, молодість та старість, життя та смерть. Всі ці приклади свідчать про те, що єдність будь – якої речі або явища можлива завдяки її діалектичним протилежностям.

Діалектична суперечливість – це така суперечливість, яка є складовою в основі кожної речі. Суперечності поділяються на антагоністичні та неантагоністичні. Прикладом антагоністичної суперечності можуть бути соціальні класи, як раби та рабовласники.

Таким чином даний закон є законом в силу якого всім речам властива внут. суперечливість, яка водночас є джерелом їх розвитку.

Закон діалектичного заперечення.

Закон діалектичного заперечення полягає в тому, що поява будь-якого нового явища виникає на основі старого або попереднього стану. Якщо у звичайному розуміння заперечення можна замінити словом «ні», то в діалектичному запереченні – це є розвиток нового за рахунок заперечення старого від якого народження нове. Наприклад: на місце старої людини приходить молода, але це стає можливим завдяки існування старої; на місці старого дерева виростає нове, але поштовх до появи став можливим завдяки старому дереву. Виникаючи нове явище не просто заперечує попереднє, але і бере від нього все потрібне і позитивне для розвитку.

Цей закон має форму кола або спіралі у розвитку (старе-нове-старе-нове-старе…).

Таким чином сутність закону діалектичного заперечення полягає у появі будь-якого нового явища за рахунок існування попереднього або старого стану.

47. Поняття матеріального і духовного життя суспільства

Людина живе завдяки процесу виробництва матеріальних благ. В цьому процесі створилися не тільки матеріальні блага, але і відтворені суспільні відносини. Виробництво—процес взаємодії людини з природою. В процесі виробництва людина створює необхідні їй засоби існування. Трудова діяльність мала для людини такі наслідки:

1.Організм людини почав пристосовуватись до трудової діяльності

2.Праця стимулювала виникнення та розвиток мовлення

Основні риси, які відрізняють людину від тварин: виробництво знарядь праці, членорозподільна мова, здатність до абстрактного мислення. Якщо діяльність тварини являє собою просте пристосування до природи, то діяльність людини передбачає видозміни цієї природи. До духовного виробництва слід віднести такі сфери людського життя( мистецтво, література, релігія). Особливою рисою духовного виробництва є наявність творчості. Саме вона дає можливість створювати об’єкти духовного виробництва.

48. Поняття суспільно-економічної формації.

Виходячи з того, що в основі людського життя є матеріальне виробництво, то слід стверджувати і те, що в його основі є самі люди. Спосіб виробництва—матеріально-економічна основа суспільства яка визначає особливість як виробництво, так і відносини що виникають в процесі виробництва. Характер та особливості розвитку суспільно-економічних відносин при особливостях виробництва відносин та продуктивних сил в поняті суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація—цілісна система яка включає в себе поєднання економічних і соціальних явищ є такі типи суспільно-економічної формації:

1.Первісно-община суспільно-економічна формація

2.Рабовласницька суспільно-економічна формація

3.Капіталістична

4.Феодальна

5.Теоретична комунікативна формація

Базис та надбудова суспільства

Кожне суспільство характеризується певним типом відносин . Ці відносини існують не тільки в суспільстві але і виникають у процесі діяльності людей. Суспільні відносини по своєму характеру дуже різноманітні:

Економічні
Політичні
Культурні
Правові
Моральні

Із усіх цих відносин виділяють 2 групи: Основні, Не основні

До основних відносять матеріальні або ж економічні відносини, якщо брати всю сукупність економічних відносин в суспільстві то вони становлять його фундамент або ж базис.

Базис --- це сукупність виробничих відносин, які становлять економічну структуру даного суспільства.

В той же час в суспільстві існують і інші відносини , які називають надбудовними відносинами , які називають надбудовними відносинами .

Надбудова---це сукупність суспільних ідей установ та відносин , що виникають на основі даного економічного базису .

Надбудова включає в себе 3 елементи:

Суспільні ідеї та соціальні почуття
Різні організації та установи
Ідеологічні відносини

Надбудова по відношенню до базису є вторинною але відіграє активну роль при її формуванні.

50. Діалектика розвитку продуктивних сил та виробничих відносин

Взаємодія розвитку виробничих відносин та продуктивних сил в суспільстві визначається в законі відповідності виробничих відносин до продуктивних сил суспільства.

Сутність даного закону полягає в тому, що в кожному суспільстві повинна існувати відповідність між продуктивними силами та виробничими відносинами. Це полягає в тому, що в кожному суспільному ладі повинна існувати дана відмінність.

В разі не відповідності продуктивних сил та виробничих відносин виникає соціальна революція, яка призводить до заміни одного ладу ( сфер) до іншого більш прогресивного.

Яскравим прикладом може бути заміна феодального на капіталістичний лад. Це пояснювалось не відповідністю відживаючих феодальних відносин по відношенню до виникнення капіталістичних моно фактур.

Таким чином даний закон вказує на необхідності продуктивних сил до рівня розвитку виробничих відносин .

Крім цього закону в суспільстві існують і інші економічні закони.

51.Характеристика індивідуальної та суспільної свідомості

Індивідуальна свідомість являє собою усвідомлення окремими людьми тих явищ та процесів, які оточують людину. До основних факторів, які формують індивідуальну свідомість слід віднести: 1. Рівень освіченості; 2. Сімейне виховання; 3. Місце особи в соц.. середовищі.

Навідмінно від ідивідуальної, суспільна свідомість являє собою сукупність різнорідних поглядів, переконань та ідеологічних установок, які притаманні різним соціальним групам, громадянам та політичним угрупуванням. В практичному житті суспільна свідомість отримує своє вираження через такі форми як: політика, право, мистецтво, релігія, мораль.

являє собою систематизоване теоретичне відбиття поглядів певного класу на політичну організацію суспільства на форми держави, на відносини між різними класами та соц. групами. Політична свідомість використовується різними групами людей за їх політичними переконаннями для отримання політичної влади. Політична свідомість є основою для формування самосвідомості основних класів суспільства. Складовою політичної свідомості є політична ідеологія, яка являє собою сукупність політичних платформ та обставин кожної із існуючих партій.

52. Характеристика політичної свідомості

До найбільш поширеної форми суспільної свідомості слід віднести політичну свідомість. Вона являє собою систематизовану теоретичне відбиття поглядів певного класу, на політичну організацію , на форми держави, на відносин між різними класами і соціальними групами, вони використовуються різними групами людей за їх політичним переконанням для втримання політичної влади. Політична свідомість є основою для формування самосвідомості основних класів суспільства. Складовою політичної свідомості є політична ідеологія, яка являє собою сукупність політичних платформ і установок в кожній із існуючих партій.