Файл: Filosofiya_ekzamen2013.docx

1.Незважаючи на те де проживає людина, якої вона статі чи віросповідання, вона має власний погляд на світ та речі що її оточують. Бачення такого роду проявляється у світогляді. Світогляд – уявлення людини про навколишній світ. На формування світогляду впливають такі фактори: *соціальне середовище *економічний стан країни *рівень освіти *сімейне виховання *наявність вірувань. Філософська наука передбачає існування 2 видів свтогляду: 1. Стихійний – хибне помилкове уявлення людини про оточуючий світ, він характерний для малих дітей та первісної людини. 2. Науковий – обєктивний науково обгрунтований світогляд, який характерний для сучасної людини.

2. Філософія, її суть та походження.

2.Предметом який в найбільшій мірі вивчає світогляд є філософія. Ця наука виника набагато раніше н такі як хімія, фізика, біологія. Філософія зароджується в країнах Стародавнього світу таких як Греція, Рим, Індія, Китай. Термін філософія походить від старогрецьких слів «філео» та «софіа» що означають любов до мудрості. Ця наука виникає з глибокої потреби людини у пізнанні світу. Питаннями які сприяли зародженню філософії слід вважати: +що є в першооснові світу? +хто створив світ? +чи завжди існував світ? Вперше термін виникає в працях старогрецького філософа Піфагора. Філософська наука мала за мету дати відповідь про щастя та шляхи його досягнення. Філософія – це форма суспільної свідомості яка дає теоретичне розвязання питань світогляду з точки зору відношення людини до світу.

3. Основне питання філософії та 2 його сторони.

Зародження філософії розпочинається з боротьби 2 основних груп філософів. Змістом цієї боротьби стала визначеність що до основного питання філософії Що є в першооснові світу? Одна група філософів за першооснову брали матеріальне начало і вони називали себе матеріалістами. Інша група філософів які вважають що в першооснові є ідеальне начало називають себе ідеалістами. Другою стороною основного питання філософії є відношення до пізнання. Матеріалісти вважають що світ пізнається в процесі його розвитку, а ідеалісти вважають що світ є не пізнаним.

4. Основні функції філософії.

Свій зміст філософія виражає через наявність основних напрямів або ж функцій філософії. До основних функцій філософії відносять: 1. Світоглядна – полягає у тому, що філософія відтворює погляд людини на світ. 2. Методологічна – проявляється в тому, що світогляд виступає як сукупність прийомів та методів формування людського світогляду. 3. Інтегративна – полягає в обєднанні практичного, пізнавально-го та цілісного. 4. Культурологічна – повязана з використанням досягнень культури для розширення людського світогляду. 5. Аксіологічна (ціннісна) – допомагає формувати у людині певні соціальні цінності (повага до старших, патріотизм).

5.Загальна характеристика Філософії стародавнього світу

Хронологічний процес зародження філософії науки в різних країнах відбувався неодночасно. Спочатку філософія зароджується в країнах Сходу (Індія і Китай), а потім в Європі (Греція і Рим). Філософія як наука започатковується з постановки питань про цілісність та першооснову світу. В різних країнах були різні думки з цього приводу, зокрема в Єгипті та Вавилоні за першооснову брали елементи води.

Обставини які спонукали виникнення філософії у стародавньому світі є наступні:

Філософія зароджується в рабовласницьких суспільствах в процесі розвитку там демократичних відносин.
Філософія виникає поза релігією
Філософська наука виникає про сприянні розвитку, торгівельних відносин.

6.Зародження філософської думки в Стародавній Індії

Зародження філософської думки в Індії відноситься до ІІІ-ІІ тис. до н.е.. зміст філософських вчень віднайшли своє відображення у таких формах історико-літературних памяток:

1. Веди – це перші староіндійські памятки

2. Брахмани – це пояснення до Вед.

3. Упанішади – це завершальний етап Вед.

Особливості староіндійської філософії було те що в цей період відбувся перехід від міфологічного мислення до філософського. Як і в Греції і в Індії були свої філософські школи: 1. Школа Йога – представники виступали за розуміння питання про співвідношення душі та тіла і самозаглиблення у свій внутрішній світ. 2. Школа Санкхя – представники стверджували що світ створений від 2 начал: матеріальної першооснови та духу. 3. Школа Мімакса – її представники вважали що Бог бере участь у створенні потостороннього світу. 4. Школа Чарвака Локаята – представники вважали що світ творено з 4 стихій і що змістом людського життя є отримання щастя.

7.Особливості розвитку філософського мислення в Стародавнього Китаю.

Особливістю старокитайської філософії було те, що вона є філософією патріархального типу, вона була орієнтована на вивчення проблем людини та її життя. Засновником старокитайського світу вважається Конфуцій на основі якого виникає конфуціанство. В основі цього вчення був принцип гуманізму, який означає особливе ставлення людей один до одного, повага до старших за віком та соц. становищем. Продовжувачем вчення Конфуція був Лао Цзи він створив таке вчення як даосизм в основі якого був принцип гармонійного розвитку речей та явищ.

8.Розвиток філософії в еліністично-римський період

Після арістотелівський період (І-ІІст.до н. е.) подальше продовжує розвиватись філософія античного періоду зокрема це проявилось в існуванні таких філософських шкіл.

Епікурейська школа її засновник Епікур вважав що ніщо не виникає з нічого і в нічого не перетворюється. А також що всесвіт складається з тіл та порожнечі. Епікурейці вважали, що основною метою є досягнення щастя.

Школа стоїцизму представники цієї школи вважали, що основне завдання філософії в побудові етики, а також в розвитку логічного мислення.

Школа скептицизму представники цієї школи скептики вважали, що будь-яке допущення потрібно перевіряти.

Неоплатонізм це продовження вчення Платона, яке полягає в тому що найвищим благом для людини є її злиття з Богом.

9.Особливості розвитку філософії в період середньовіччя

Середньовічна філософія формується формується в умовах феодального суспільства. Вона існувала в основному як теоцентричний світогляд тобто в центрі якого була віра в Бога і релігія. Раціональний елемент знань був підпорядкований вірі. Питання про походження світу вирішувалась в дусі того, що світ створено з нічого за одним лише волевиявленням Бога. Розвиток релігії в період Середньовіччя привів до перемоги християнства як до основної ідеології.Першою спробою філософського обгрунтування християнства була патріастика. До представників патрістики слід віднести Афанасія Олександріївський, Августин Блажений, Іоан Еріуген, Василь Великий.

10. Філософські погляди Августина Блаженого

Одним із представників патрістики був єпископ із північної Америки Августин Блаженний.

Він вважав що філософія поза богословям це ніщо. Він розгортав християнську с-му на основі неоплатонізму .Людська зброя на його думку- це сліпа зброя волі Бога

Вся історія людства на думку Августина- це історія боротьби між віруючими і невіруючими. Він пропагує теократичну державу тобто таку де є зверхність церкви. На його думку земне життя є гріховним та тимчасовим. Така філ. Августина формувала у людей рабську покору.

11.Розвиток неоплатонізму в поглядах Іоана Ерігуена.

Яскравим представником неоплатонізму 9ст. н.е. був богослов Іоан Еріуген.

Він створив першу філ. с-му суть якої він виклав у своєму творі про поділ природи. Він вважав що все бутя поділяється на 4 природи.

1.Природа не створена але сама здатна творити.

2. Природа створена і сама здатна творити.

3.Природа створена і нездатна творити.

4.Бог як кінцева мета що повертається.

Вчення Еріугена було пристосоване до потреб християнства.

12.Технологічна філософія Фоми Аквінского.

Видатним представником середньовічної філ. був Фома Аквінский. Він народився неподалік від м. Аквіно там отримав у Болонському університеті.

Він намагався поставити науку на служби релігії але водночас проводив розмежування між філ. та релігією

Анфінький був поміркованим реалістом і вважав що крайній реалізм приводить до безбожжя. За політичними переконаннями Аквінський був монархій-итупав за існування монархії, але був проти соц. нерівності . На сучасному етапі вчення Фоми Аквінського отримано назву неотомізму

13.Філософська думка епохи Відродження в Європі.

15-16 ст. в історії філософії називають епохою Відродження або Ренесанс. Цей термін вважався для визначення періоду Відродження античної культури під впливом ти змін, які відбувалися з житті західної Європи. В цей час виникають такі напрямки у філософії як: 1. Поміналізм 2. Раціоналізм 3. Емпюризм. В цей час виникає новий світогляд - антропоцентричний – в центрі уваги людина з її потребами.