Файл: К.Л. Спец.діл ІІ курс Дс-2.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 02.07.2020

Просмотров: 1310

Скачиваний: 5

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Організація діловодства за зверненнями громадян


План:

  1. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян.

  2. Ведення діловодства за зверненнями громадян.

  3. Право на звертання громадян України.

  4. Особистий прийом громадян зі зверненнями.


  1. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян.

Діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлений Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи із зверненнями громадян регламентує Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затверджена постановою Кабінету Мінстрів України від 14.04.1997 № 348.

  1. Ведення діловодства за зверненнями громадян.

Діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб чи на підрозділ службового апарату.

Порядок ведення діловодства за зверненнями громадян, які містять відомості, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, визначається спеціальними нормативно-правовими актами.

Особисту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники організацій.

Усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах. Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах бо за допомогою електронно-обчислювальної техніки.

Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою ж кількістю звернень громадян на особистому прийомі.

Письмові пропозиції, заяви і скарги, подані на особистому прийомі, також підлягають централізованій реєстрації на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах.

Реєстраційно-контрольна картка, журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг, картка (журнал) обліку особистого прийому громадян ведуться згідно з вказівками щодо їх заповнення.

Автоматизовані реєстрація пропозицій, заяв і скарг та облік особистого прийому громадян здійснюються з реєстраційно-контрольних форм шляхом введення в персональний комп'ютер таких елементів: дата надходження звернення; прізвище, ім'я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника; звідки одержано звернення, дата, індекс, контроль; порушені питання - короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; дата надіслання, індекс і зміст документа, прийняті рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою.


  1. Право на звернення громадян України.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері розгляду звернень громадян є Конституція України. Зокрема, у статті 40 Конституції України зазначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Конституційне право гарантовано громадянам України Законом України «Про звернення громадян», затвердженим Постановою ВР від 02.10.1996р. № 393/96-ВР.

До законодавчих актів, які конкретизують статтю 40 Основного Закону, відносяться:

  • Закон України "Про звернення громадян" (№393/96-ВР);

  • Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" (№241/97);

  • Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на звернення" (№700/2002);

  • Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової Інформації, затверджена Постановою Кабміну від 14.04.97р №348.

  1. Особистий прийом громадян зі зверненнями.

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. 

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.




ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Особливості роботи зі зверненнями громадян в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування


План:

  1. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

  2. Класифікатор звернень громадян


1. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

  • особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

  • знайомитися з матеріалами перевірки;

  • подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

  • бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

  • користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію;

  • одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

  • вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

2. Класифікатор звернень громадян.

З метою підвищення ефективності роботи із зверненнями громадян Кабінет Міністрів України затвердив від 24 вересня 2008 р. N 858 Класифікатор звернень громадян.

Класифікатор складається з двох частин:

І-ша - характеристика звернень (за формою надходження, за ознакою надходження, за видами, за статтю авторів звернень, за суб'єктом, за типом, за категоріями авторів звернень, за соціальним станом авторів звернень, за результатами розгляду).

ІІ-а - основні питання, що порушуються у зверненнях громадян (наприклад, соціальний захист (код 060), комунальне господарство (код 090).




ТЕМА ПРОГРАМИ: Документи з господарсько-договірної та господарсько-претензійної діяльності

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Договір. Класифікація договорів.


План:

  1. Поняття та класифікацій договорів.

  2. Перед- та післядоговірні до­кументи.


  1. Поняття та класифікацій договорів.

Спеціалізована документація пов’язана з виконанням спеціальних управлінських функцій і відрізняється но­менклатурою й формою документів, правилами їх оброб­ки, зберігання тощо. Серед документів із господарсько-договірної, посередницької, господарсько-претензійної, банківської, наукової, рекламної діяльності тощо значну частину складають різноманітні договори.

Договір - це домовленість сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговуван­ня (забезпечення) їх господарської діяльності.

Порядок укладання договорів, у тому числі господарських, обумовлений Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Види господарських договорів:

  • за критерієм обов'язковості: плановані і ре­гульованими;

  • за термінами дії: довгострокові, середньотермінові, короткотермінові та разові;

  • за взаємним становищем сторін: вертикальні та горизонтальні;

  • за суб'єктним складом розрізняються дво- та багатосто­ронні договори.

  • Залежно від юридичної підстави укладання договору розрізняються три різновиди господарських договорів:

  • господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти.

  • господарські договори, які укладаються на підставі дер­жавних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замов­ленням, їх особливістю є те, що держава може надавати еко­номічні пільги виконавцям цих договорів;

  • господарські договори, які укладаються на поставку про­дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі госпо­дарських намірів сторін, юридично виражених істотними умо­вами договорів (регульовані договори).

  • Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консесуальні господарські договори.

За змістом істотних умов розрізняють прості та складні господарські договори.

За регулятивними функціями розрізняють попередні і ос­новні, генеральні і поточні.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Документи з господарсько-договірної діяльності:

  • договір поставки;

  • договір на технічне (транспортне) обслуговування;

  • договір на виготовлення продукції з давальницької сировини;

  • договір підряду;

  • договір про індивідуальну (колективну) матеріаль­ну відповідальність;

  • договір про спільну діяльність (проведення різних робіт (дослідів) для досягнення спільної госпо­дарської або наукової мети);

  • договір оренди (наймання) обладнання (транспор­ту, земельної ділянки, приміщення тощо);

  • договір оренди з правом викупу;

  • договори щодо створення нових форм господарювання (організація асоціацій, малих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств тощо);

  • договір продажу майна державних підприємств, установ, організацій юридичним особам (громадя­нам, групі громадян);

  • ліцензійний договір про створення «ноу-хау» тощо.


Незважаючи на значні відмінності, які мають місце в текстах договорів, при їх укладанні розкриваються, як правило, такі питання:

    1. Назва документа (договір).

    2. Місце й дата укладання договору.

    3. Вступна частина (назви сторін, що укладають договір, посади, прізвища, імена й по батькові осіб, що підписують договір, із зазначенням їх повноважень).

    4. Предмет договору.

    5. Обов’язки сторін.

    6. Взаєморозрахунки сторін.

    7. Відповідальність сторін.

    8. Термін дії договору.

    9. Умови припинення дії договору.

    10. Додаткові умови.

    11. Юридичні адреси сторін.

    Остаточний перелік питань, які вимагають висвітлення в тому чи іншому договорі, залежить, звичайно, від харак­теру та предмета спільної діяльності сторін.

    1. Перед- та післядоговірні до­кументи.

    Договірні стосунки між сторонами можуть офор­млятися відповідними перед- та післядоговірними до­кументами. Так, наприклад, укладенню договору може передувати укладання попереднього договору, претензії сторін можуть оформлятися протоколами розбіжностей до договору, угодами про залік взаємних вимог тощо. Післядоговірні стосунки сторін можуть додатково офор­млятися протоколами розбіжностей до договорів, угода­ми про зміну порядку виконання договору, протоколами про залік взаємних вимог тощо.

    Переддоговірними документами можуть бути:

    1. Угода про співробітництво та організацію взаємовід­носин.

    2. Попередній договір.

    3. Проект договору.

    4. Супровідний лист до проекту договору.

    На етапі підготовки договору сторони можуть узгоджувати й доповнювати його шляхом переговорів (усно або письмово). До моменту підписання договору сторони не несуть фінансової чи юридичної відповідальності, якщо це не передбачено іншим підписаним сторонами документом (протоколом, угодою тощо).

    Післядоговірні документи призначені для врегулювання питань, які можуть виникати між сторонами при виконанні укладеного договору.

    До таких документів належать:

    • Супровідні листи до різноманітних документів.

    • Протоколи розбіжностей до договорів.

    • Протоколи розбіжностей узгодження до договорів.

    • Угоди про зміни й доповнення до договорів.

    • Протоколи про залік взаємних вимог.

    • Угоди про зміну порядку виконання договорів.

    • Угоди про поступку договорів.

    • Угоди про поступку права на вимоги.

    • Угоди про заміну договорів.