ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 603
Скачиваний: 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ХВОРОБ
Всі особини та розплід бджіл уражуються різними хворобами.
Хвороба-це складний процес, який виникає від взаємодії господаря із збудником чи під дією несприятливих умов існування.
Особливостями хвороб бджіл є те, що при захворюванні однієї особини бджолиної сім'ї швидко заражаються інші, оскільки бджоли живуть великими сім'ями.
Хвороби бджіл класифікують за різними ознаками: за сезонністю проявлення (зимові, весняні, літні, осінні); за клінічними і патологічними ознаками (проноси, параліч, гнильці, наліт); за віком бджіл чи фазами розвитку (хвороби засіву, личинок, лялечок, дорослих особин).
Найбільш повною є класифікація за походженням або за причинами виникнення. Всі хвороби бджіл поділяють на заразні і незаразні . Заразні хвороби мають збудника і можуть передаватись від хворих бджолосімей до здорових.
Заразні хвороби бувають інфекційні, та інвазійні.
Інфекційні хвороби викликаються збудниками рослинного походження (бактерії, гриби, віруси), а інвазійні-організмами тваринного походження (простіші, гельмінти або черви, кліщі, комахи)До інфекційних залетять такі групи хвороб:
• Бактеріози-викликаються,бактеріями(гнильці,гафніоз,септицемія) ;
• мікози або грибкові хвороби - викликаються мікроскопічними грибами (аскосфероз, аспергільоз, моланоз).
• віруси або вірусні хвороби - викликаються найдрібнітими без клітинними живими істотами - вірусами (мішечкуватий розплід, парапіч).
інвазійні хвороби поділяються на такі групи:
• протозоози - викликаються простішими (нозематоз, амебіоз,грєгаріноз)
• гельмінтози: - викликяються чергами з класу нематоди (мермітідоз)
• арахчози - викликаються кліщами (вароатоз, акарапідоз),'
• ентомози - викликаються паразитичними комахами (браульоз, сспотаїнідоз, мепооз).
Незаразні хвороби не передаються від хворої бджолосім'ї до здорової. вони виникають під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища: порушення умов живлення, утримання, роз ведення.
При порушенні умов живлення виникають токсикози (отруєння) та голодування (дистрофія). Виділяють такі токсикози:
хімічний - отруєння пестицидами, хімічними речовинами, що використовуються для захисту рослин від шкідливих комах та ін.;
падевий - отруєння паддю чи медвяною росою;
нектарний і пилковий токсикози (отруєння нектаром і пилком отруйних рослин);
солевий - отруєння мінеральними солями.
При відсутності чи неякісному пилку виникає білкова дистрофія, а при нестачі чи неякісному меду - вуглеводна дистрофія (голодування).
Порушення умов утримання призводить до появи застуженого розплоду (переохолодження гнізда) або запарювання бджіл (перегрівання і підвищення вологості).
Неправильне розведення - близькородинне спарювання сприяє виникненню нежиттєздатного потомства (завмерлий засів та розплід).
Завдають шкоди бджільництву і шкідники бджіл. Вони поділяються на паразитів і ворогів.
Паразити постійно чи довгий час живуть на пасіках і в бджолосім'ях, пошкоджують продукти бджільництва, поїдають їх, а також руйнують вулики, рамки, псують утеплення (воскові молі, щипавка,гризуни).
Вороги живуть за межами пасік і поїдають бджіл та мед (птахи - щурки, осоїди, сорокопуди; комахи - філант, оси, шершні).
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ
Бактеріози
• Американський гнилець (злоякісний гнилець, гнилець запечатаного розплоду) - інфекційна хвороба, яка призводить до ослаблення бджолиних сімей через загибель личинок у віці перетворення їх у лялечку.
Хвороба зустрічається у всіх країнах світу, де розвинуте бджільництво. Економічна шкода від хвороби значна.
При відсутності оздоровчих заходів збудник поширюється на пасіці, переноситься на інші. Кожна бджолосім'я збирає меду на 20-80% менше за здорову і за 2...З роки гине.
Збудник хвороби-спороутворююча паличковидна бактерія довжиною 2...5 мкм та шириною 0,5...0,7 мкм утворює спори овальної форми, які дуже стійкі до фізичних та хімічних впливів.Спори у трупах личинок, в меду, воску та перзі зберігають життєздатність десятки років. При кип ятінні у воді, гинуть через 11. ...13, у нерозведеному меду - через 40 хвилин. Сонячні промені вбивають спори через 28... 41 годину. У воску, нагрітому до 100 °С, спори зберігаються кілька діб; при нагріванні до 120 С - гинуть через 30 хвилин. Перекис водню (1-процентний розчин) вбиває спори за 3 години, 20-процентний формалін -за 30 хв., 10-процентний розчин кальцинованої соди (Na 2-СO 3) -за 4 хв., а І0 процентний розчин їдкого натру - за 2 хв.
Бактерія росте в аеробних умовах на спеціальному середовищі з додаванням сироватки крові коней і утворює сірувато-білі колонії, які потім стають безбарвні.
У мазках з трупів личинок виявляються лише спори збудника.
Джерелом інфекції є хвора сім'я. Збудник в сім'ї передається з кормом. Від зараженої до здорової сім'ї збудник подюється-восковими молями, шкіроїдом, кліщами, пасічником при переставлянні стільників (на руках та інвентарем). Поширюються хвороба і через матку, пакети бджіл, при кочівлях.
Ознаки і перебіг хвороб
Хвороба виникає у кінці квітня - у травмі і масово розвивається в середині літа. Перші ознаки спостерігаються через 7 діб пісіля зараження. Па стільниках з являється кілька личинок заражених хворобою. Рони розміщені у різних місцях.Поступово кількість заражених личинок збільшується і розплід стає строкатим - на стільниках поряд зустрічаються пусті комірки, комірки з яйцями і личинками, що загинули, відкритий та печатний розплід. Кришечки над загиблими личинками темнішають, опускаються і. на них помітні маленькі отвори.Хвора личинка втрачає пружність, блиск сегментацію, витягується вздовж комірки і гине. Колір личинок спочатку сіруватий, потім набуває кольору кави з молоком чи темнобурнй.Все тіло личинки розкладається під впливом збудника і перетворюється з гнильну тягучу масу з характерним запахом столярного клею.
Через
місяць гнильна маса висихає і перетворюється
в кіроч
ки кофейного кольору, які
міцно ніби приклеюються до нижньої
стінки
та дна комірок. Бджоли не можуть якісно
вичистити комірки .
Діагностика
Спочатку проводиться діагностика на пасіці за характерними ознаками хвороби:
-
Строкатість розплоду.
-
Продірявлені або вдавлені всередину кришечок комірки з хворими личинками.
-
Колір гнильної маси.
-
Тягучість маси (якщо доторкнутись до неї, то витягуються тонкі шовковисті нитки довжиною 10...15 см ).
-
Запах.
Для уточнення діагнозу вирізають стільники з хворими личинками розміром 10 х' 10 або 10 х'. 15 см і відвозять у районну ветеринарну лабораторію, де проводять мікроскопічні та бактеріологічні дослідження.
Профілактика
На пасіках утримують здорові, сильні бджолині сім'ї. Регулярно проводять дезінфекцію пасічницького інвентаря, забезпечують сім'ї якісними кормами. Не слід згодовувати бджолосім'ям мед і пилок невідомого походження.
Особливу увагу слід приділяти виготовленню канді та штучної вощини. Бджолині сім'ї, яких закуповують, потрібно добре оглянути і протягом ЗО діб утримувати на карантині. Не допускаються бджолині крадіжки. Безматочні сім'ї приєднують до невеликих сімей чи відводків з якісними матками.
Заходи боротьби
При виявленні хвороби (на пасіку та розміщені в радіусі 5...7 км)накладається карантин. Всі сім'ї дуже уважно оглядають і виявляють хворих. Якщо заражено небагато сімей, їх знищують, обкурюючи сірчаним газом, ефіром чи формаліном,склавши про це відповідний акт. Бджіл і стільники спалюють, вулики очищають і обеззаражують.
При зараженні значної кількості сімей їх відбирають і перевозять в інше місце на віддаль 5 км. У період наявності в природі взятку бджіл переганяють у продезінфіковані вулики з полосками вощини чи з сушшю і стільниками від здорових сімей. Для цього ч кінці дня сталять на місце вулика з хворою сім'єю вулик з підготовленою вощиною і сушшю. Перед льотком цього вулика ложать фанерний чи пластиковий щит і покривають його папером. Бджіл з хворої сім'ї струшують на папір і димом нагіравляють у льоток, а папір спалюють.
Стільники з ураженим розплодом знищують, а без нього перетоплюють на віск, який використовується лише на технічні потреби .Вулики очищають і дезинфікують вогнем паяльної лампи,рам-ки з під загиблих бджіл спалюють. Якщо у стільниках був мед його відкачують і використовують лише на харчові цілі.Через тиждень маток замінюють і проводять ліккування сімей.
Для лікування готують цукровий сироп (1:1) і додають на кожний літр сиропу один з таких препаратів:норсульазол супьфаитрол чи сульцеміл. - по 2г, тетрациклін, неоміцин, еритроміцин, окситетрациклін, мономіцим, канаміцин по 400 тис.од. хлортетрациклін, стрептоміцин - по 500 тис.од. метицилін 250 тис.од.
Препарат, підготовлений на потрібну кількість сиропу,розчиняють у 100 мл теплої води (+ 30 С), подають до сиропу такої ж температури і згодовують хворим бджолосім'ям по 100...150 мл на вуличку в годівниці чи на стільники. Повторюють цю процедуру через 5... 7 діб до повного видужання. Кращий ефект дають суміші лікувальних препаратів у відповідно зменшених дозах і обов'язкове чергування препаратів, щоб у збудника не формувалась стійкість, особливо до антибіотиків. Гнізда добре утеплюють.
Ефективним лікувальним і профілактичним засобом при гнильцях є комплексна цукрова паста. До її складу входять лікувальні препарати в дозах, удвічі менших за рекомендовані діючою інструкцією, а також вітаміни і біологічно активний екстрат елеутерокока. На зараженій пасіці сім'ї, що не мають ознак хвороби, також лікують як і хворих, але без перегону бджіл.
Дезінфекція
Одночасно з лікуванням проводять дезінфекцію. Вулики, надставки , корпуси, рамки, стельові дошки, переносні ящики та інші дерев'яні предмети від хворих сімей після механічного очищення обпалюють вогнем паяльної лампи до слабого побуріння.
Можна провести і хімічне обеззараження розчином,який містить 107 перекисю водню та 3 % мурашиної або оцтової кислоти,2 з розрахунку 1 л на 1 м три рази через кожну годину.
Стільники, в яких не виводились бджоли, можна дезінфікувати після відкачування меду, занурюючи на добу в розчин 3-процен-тного перекису водню .і 3-процентної оцтової МИ мурашиної кислоти або зрошувати 5-процентним розчином однохлористого йоду.
Металевий інвентар прожарюють на вогні або занурюють у 3-процентний розчин перекису водню на одну годину.
Утеплюючий матеріал дезинфікують у 3-процентному розчині кальцинованої соди чи лугу з попелу протягом 30 хвилин, в однопроцентному розчині їдкого натрію - 15 хв. або у 3-процентному розчині каустифікованої содово-поташної суміші.
Халати, рушники і лицеві сітки занурюють у 2-процентний розчин перекису водню на 3 години або у 10-процентний розчин формаліну чи 4-процентний пароформ - на 4 години. Після дезінфекції спецодяг промивають у воді і висушують.
Медогонку дезинфікують гарячим 30-процентним розчином лугу або лужним розчином формаліну з розрахунку 1 л/м2 протягом 5 год. Потім її промивають водою і просушують на сонці.
Карантин з пасіки знімають через рік після ліквідації хвороби .