ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 582
Скачиваний: 1
Хвороба триває короткочасно і спостерігається весною, коли потреба у пилку досить велика. Спочатку гине невелика кількість бджіл, але поступово їх кількість збільшується, потім знову зменшується з появою в природі медозбору. Бджоли спочатку збуджені, потім пригнічені, вилазять з вуликів, роздуте черевце, не можуть літати і гинуть,здригаючись у судомах.
Діагноз на пилковий токсикоз краще проводити в лабораторії, коли розглядають під мікроскопом вміст зобика, середньої кишки і знаходять пилкові зерна отруйних рослин.
Заходи боротьби
При виявленні хвороби бджолам дають воду або рідкий цукровий сироп. Можна ставити пилковловлювачі у період збирання пилку з отруйних рослин.
• Нектарний токсикоз
Хвороба бджіл-збиральниць, яка виникає від споживання ними нектару отруйних рослин. Отруйний нектар виділяють рослини: софора японська, багно болотне, тюльпани, чецериця, олеандр, вовчі ягоди, вороняче око, чортополох, дурман та інші.
Токсичність рослин залежить від наявності в них та нектарі різних алкалоїдів, глюкозидів та інших отруйних речовин. Хвороба виникає в окремих зонах після дощової і холодної погоди з наступним потеплінням. Бджоли збирають нектар з різних рослин, у т.ч. із отруйних.
Перебіг і ознаки хвороби
Хвороба може протікати гостро і хронічно. При гострому перебігу бджоли гинуть біля рослин і масового отруєння не спостерігається, а при хронічній формі відбувається масове зараження льотних, молодих бджіл і розплоду. Хвороба виникає у травні...червні і триває 15...29 діб. З встановленням погоди і хорошим взятком хвороба припиняється. Хворих та загиблих бджіл можна знайти біля рослин, а також на перельотах і біля вуликів та в них. Хворі бджоли не можуть літати, збуджені , потім пригнічені. Відбувається параліч крил, кінцівок, вусиків, черевця,але бджоли довгий час зберігають ознаки життя. Частина бджіл видужує. При зараженні личинок бджоли викидають їх з вулика.
Діагноз встановлюють виходячи з клінічних ознак. Але точно встановити хворобу складно. Тому відбирають бджіл з хворої сім'ї і відвозять у ветлабораторію. Помітних змін у кишечнику не спостерігається, тому розглядають пилок в медовому зобику і за формою пилкових зерен встановлюють хворобу.
Профілактика
На припасічних ділянках висівають спеціальні медоноси: фацелію, огіркову траву, буркун та інші для заповнення безвзятко-вого періоду.
Заходи боротьби
Підгодовують бджіл у безвзятковий період 30...50-процент-ним цукровим сиропом. Для збереження уражених бджіл збирають, розсипають тонким шаром у порожніх вуликах і ставлять у тепле приміщення. Значна частина бджіл оживає.
• Білкове голодування (дистрофія)
Виникає при нестачі перги, відсутності збирання пилку або при наявності неякісної перги. Відбувається загибель розплоду, ослаблення і відхід бджіл. Хвороба може проявлятись у будь-який час, але особливо чітко проходить весною, іноді восени. Виникає білкове голодування при відсутності перги у вулику, поганій її якості, відсутності пилку у природі, згодовування великої кількості цукру і обмалі перги в гнізді. Промерзла, запліснявіла перга (пилок) бджолами не засвоюються. Дефіцит пилку у сім'ї може створити бджільник при розміщенні сімей у теплиці, підсиленні сімей відкритим розплодом.
Нестача пилку призводить до того, що бджоли не вигодовують розплід, не будують стільників, послаблюється стійкість їх до інфекційних та інвазійних хвороб, скорочується період життя.
Ознаки і перебіг хвороби
Бджоли-годувальниці швидко виснажуються, стають легкі і дрібні, зношуються і гинуть. Матка скорочує і припиняє відкладання яєчок, личинки відстають у рості. Бджоли поїдають частину личинок, викидають їх. Сім'я слабне і поступово гине.
Діагноз
Масова загибель бджіл всіх віків, викидання личинок, відсутність перги в гнізді та збирання пилку.
Профілактика
У гнізді бджіл постійно повинна бути перга (не менше 2-х стільників).
Заходи боротьби
При відсутності перги (особливо у ранньо-весняний період) підставляють стільники з пергою, дають пилок у сироп чи у вигляді канді. При відсутності перги і пилку бджолам згодовують білкові замінники (сухі дріжджі, свіже і сухе молоко, соєве борошно), але жодний з цих продуктів не є рівноцінним пилку.
• Вуглеводне голодування (дистрофія)
Виникає через відсутність меду або його низьку якість.
Причини хвороби різні - це і повна або часткова відсутність вуглеводного корму в гнізді, кристалізація або закисання меду, неправильне формування гнізда на зиму.
Дистрофія виникає в будь-яку пору року. У теплу погоду весною і восени при обкраданні одних сімей іншими, а також при відсутності взятку в природі. У зимовий і ранньовесняний період Голодування буває від нестачі кормових запасів або при неправильному їх розподілі в гнізді.
Одна бджолина сім'я для розвитку, розмноження і підтримання життєдіяльності протягом року споживає 95...100 кг меду, а мед, зібраний зверх цього, є товарним. Але якщо бджільник забирає багато меду, то бджоли можуть голодувати.
Якщо восени підгодовувати бджіл цукровим сиропом, вони висна жуються і можуть гинути, не доживши до активного періоду, що значно ослаблює бджолосім'ї. Особливо це небезпечно при вароато зі.
Ознаки і перебіг хвороби
У весняний період при наявності малої кількості меду у сім'ях (менше 8 кг), бджоли погано виконують функції, матка скоро чує відкладання яєчок і сім'ї погано розвиваються. При відсутно сті меду з порожнім медовим зобиком бджоли можуть жити.лише 10...20 хв. Вилетівши з вулиіса, бджоли-годувальниці гинуть під час перельоту, а вуликові бджоли стають малорухливі і гинуть. Біля льотків знаходиться багато трупів бджіл та викинутих личинок.
Особливо хвороба небезпечна у зимовий період. Голодні бджо ли гинуть швидко, навіть при наявності корму на крайніх рамках, але якщо весь мед на рамках розташування клубу спожитий, бджоли перейти на інші стільники в цей період не можуть.
Голодні бджоли, рухаючись по стільниках, створюють звук, який нагадує шелест сухого листя, що опадає. При кристалізації меду знаходять багато кристаликів меду на льотку і дні вулика; при бродінні меду відчувається кислий запах. Бджоли гинуть у вуликах, осипаючись на дно.
Багато особин гинуть у комірках, головкою до денця.
Діагноз
Важливо прослуховувати бджолосім'ї у зимівниках і визначати стан сімей:чути шум, що нагадує шелест сухого листя; якщо нічого не чути, то слід постукати по вулику, при розбиранні гнізда відмічають відсутність меду абойого низьку якість, наявність маси загиблих бджіл, розміщених голівками до денця у комірках.
Хворобу може встановити сам бджільник.
Профілактика
Для попередження дистрофії кожну бджолосім'ю забезпечують якісним медом на зиму з розрахунку не менше 2 кг на вуличку. Падевий мед, а також мед з ріпаку, редьки, вересу, що кристалізується, замінюють на цукровий сироп.
Восени після виходу розплоду формують гніздо. Забирають порожні стільники та маломедні; повні розміщують по краях, а в середині - рамки, що містять 2 кг меду. Мед повинен бути зрілим.
Весною у сім'ях повинно бути не менше 8 кг меду. Слід запобігати бджолиним крадіжкам та обкраданню сімей шкідниками бджіл.
Заходи боротьби
При відсутності кор/іу бджіл підгодовують медом, медово-цукровим тістом, цукровим сиропом (2:1), поміщаючи їх на верх рамок з розрахунку 200...500 г на сім'ю. Підгодовування проводять раз-на місяць. При кристалізації меду бджолам дають воду або обприскують стільники теплою водою з "Росинки". При закисанні меду організовують надранній обліт, міняють стільники з прокислим медом на якісні .