Файл: lab_obstezh_Pilieva_metod.doc

Слід уникати переоцінки діагностичного значення знаходження в дуоденальному вмісті епітелію і лейкоцитів, які можуть мати шлункове або кишкове походження. Проте наявність великої кількості лейкоцитів, особливо в поєднанні із слизом, головним чином в порціях В і С, як правило свідчать про запальний процес в жовчовивідній системі.

Більш рясна домішка слизу і формених елементів в порції А, в порівнянні з порціями В і С, свідчать про запальні зміни в дванадцятипалій кишці. При запаленні, жовчного міхура максимум патологічних елементів виявлятиметься в порції В. Если запальний процес зосереджений переважно в печінкових ходах, та максимальна кількість патологічних елементів буде знайдена в порції С.

Контрольні питання.

1. Назвіть основні функції шлунку.

2. Які існують методи дослідження шлункового вмісту?

3. Які показання та протипоказання для дослідження шлункового вмісту зондом?

4. В чому недоліки і переваги одномоментного (однократного) і фракційного методу отримання шлункового вмісту?

5. Перерахуйте і вкажіть склад пробних сніданків, які застосовують при фракційному дослідженні?

6. Яке значення фракційного дослідження шлункового вмісту?

7. Що розуміють під загальною кислотністю шлункового вмісту, яка вона в нормі?

8. Що таке дебіт-година соляної кислоти і як вона визначається?

9. Що слід розуміти під базальною секрецією? Яка її величина у здорової людини?

10. Яке діагностичне значення має наявність молочної кислоти в шлунковому вмісті? Як її визначають?

11. Методика беззондового дослідження шлункової секреції з використанням ацидотеста?

12. Техніка дуоденального зондування?

13. Яке походження і характер окремих порцій жовчі?

14. Що можна знайти при мікроскопічному дослідженні жовчі в нормі і патології?

Клініко-лабораторна задача № 1

При фракційному дослідженні шлункового вмісту натщесерце, отримано 100 мл шлункового соку, вільна соляна кислота 30 титр. од., загальна кислотність 55 титр. од. Базальна секреция200 мл., вільна соляна кислота 40-50 титр. од., загальна кислотність 89-90 титр. од. Після стимуляції по Лепорському годинну напругу секреції 200 мл., вільної соляної кислоти 60 титр. ед., загальна кислотність 105 титр. ед.

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленними від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналіз в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Клініко-лабораторна задача № 2

При фракційному дослідженні шлункового вмісту натщесерце отримано 10 мл рідини із слизом; відсутня соляна кислота; загальна кислотність 10 титр. ед. Базальна секреція 30 мл., вільна соляна кислота відсутня, загальна кислотність 20 титр. ед., реакція на молочну кислоту позитивна. Після підшкірного введення гістаміну: годинна напруга секреції 40 мл., вільна соляна кислота відсутня, загальна кислотність 20 титр. ед.

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленними від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналіз в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Клініко-лабораторна задача № 3

Аналіз дуоденального вмісту.

Порція А В С

Кількість 15 мл 50 мл 18 мл

Кольор золотисто- темно- золотисто-

жовтий оливковий жовтий

Прозорість Абсолютно прозора

Слиз ні ні ні

Епітел. клітини поодинокі в полі зору плоскі і циліндрові.

Кристали холестерину поодинокі в полі зору.

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленними від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналіз в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Клініко-лабораторна задача № 4

Аналіз дуоденального вмісту.

Порція А В С

Кількість 10 мл 30 мл 20 мл

Кольор золотисто- бурий золотисто-

жовтий жовтий

Прозорість неповна каламутна неповна

Слиз трохи знач. кількість трохи

Лейкоцити 2-5 20-40 2-5

Епітел. кл. поодинокі багато поодинокі

Кристали поодинокі багато - поодинокі

холестерину

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленними від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналіз в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Тема: Загальний клінічний аналіз калу

Для загальноклінічного дослідження кал збирають в чистий сухий посуд, звичайно в чашки Петрі. Загальний клінічний аналіз калу складається з макроскопічного, хімічного і мікроскопічного дослідження.

1.Макроскопічне дослідження:

Дослідження складається з визначення кількості, консистенції, форми, кольору, запаху калу, наявності патологічних домішок і паразитів.

Кількість калу у фізиологічних умовах варіює в значних межах і звичайно пов'язане з якістю їжі, частотою актів дефекації і фунціональною активністю травних залоз. В нормі у здорової людини випорожнення буває 1-2 рази на добу. Рідке випорожнення відбувається при закрепах, голодуванні, лихоманці. При захворюваннях, які супроводжуються поразкою кишечника (дизентерія, ентерити, коліт, неврози кишечника), частота випорожнень досягає від 3-5 до 20 разів на добу. Дуже часті випорожнення (діарея) можуть спостерігатися також при захворюваннях серця, печінки, при гіповітамінозі (пелагра) і інших станах. При вживанні легкозасвоюваної їжі (м'ясо, яйця) кількість калу зменшується, при вживанні рослинної їжі, що містить велику кількість клітковини – збільшується. Зміна кількості калу спостерігається і при деяких захворюваннях органів травлення. Збільшення кількості калу буває при патологічних процесах, що супроводжуються зниженням секреторної функції органів травлення (гастрити, панкреатит), а також при ентеритах, амілоїдозі кишечника.

Нормальний кал має ковбасоподібну форму. Ущільнення калових мас може відбуватися унаслідок надмірного всмоктування в кишечнику води, наприклад, при спазматичних формах коліту ("овечий кал"). При патологічних процесах, що супроводжуються звуженням нижніх відділів кишечника, кал набуває стрічкоподібну форму. неоформлений вигляд, з пінистою рідкою або вираженою мазевою консистенцією, кал набуває при запальних процесах в кишечнику.

Кал в звичайних умовах має коричневий кольор, залежний від присутності в ньому стеркобіліна і мезобіліфусцина. що утворюються в кишечнику з білірубіну.

Кольор калу може мінятися залежно від характеру прийнятої їжі: темного кольору кал набуває при вживанні продуктів з крові тварин, а також чорниці, смородини; м'ясна дієта додає калу темно-коричневий кольор, молочна – світло-коричневий, рослинна їжа, де багато хлорофіла - зеленуватий. Кольор калу може змінюватися і під впливом деяких лікарських речовин. При вживанні карболену, препаратів заліза, вісмуту – кал набуває чорного кольору; ревінь, александрійський лист додають калу жовтувато-коричневий відтінок.

Важливе діагностичне значення мають зміни кольору калу в патологічних умовах. Чорне як дьоготь, забарвлення калу в поєднанні з мазеподібною консистенцією свідчать про наявність в калі перетравленої крові. Це може спостерігатися при кровотечах з шлунку, дванадцятипалої кишки або з верхніх відділів тонкої кишки.

При запальних захворюваннях підшлункової залози з'являються рясні випорожнювання сірого кольору. Поверхня їх блискуча. При обтураційних процесах, що викликають припинення надходження жовчі в кишечник (жовчнокам'яна хвороба, рак головки підшлункової залози. гепатити), кал набуває сірувато-білого кольору. При черевному тифі кал набуває характерний вигляд "горохового супу", при холері – "рисового відвару". Кров з товстої кишки забарвлює кал в червоний кольор.

Запах калу обумовлений присутністю індолу, скатолу, фенолу і інших ароматичних речовин. При наявності в їжі білкових продуктів запах калу посилюється, при переважанні рослинних і молочних – зменшується. При посиленні гнильних процесів в кишечнику кал набуває запах сірководня: Для бродильних диспепсій характерний різкий запах випорожнювань. Різкий смердючий запах (запах падали) набуває кал при розпаді злоякісних пухлин в кишечнику. Гнильний запах калу може з'являтися при недостатності функції підшлункової залози.

В калі розрізняють домішки харчового і не харчового походження. Характер домішок може свідчити про різні патологічні процеси в травній системі. Наявність в калі неперетравлених харчових частинок наголошується при пригнобленні секреторної функції підшлункової залози і недостатності травлення в товстій кишці (хронічний панкреатит, ентерит).

До домішок не харчового походження відносять слиз, кров, гній, обривки тканин, конкременти, паразити. Слиз в значній кількості з'являється в калі при запальних процесах слизової оболонки кишечника. Ступінь змішення слизу з каловими масами має діагностичне значення. Якщо слиз перемішаний з калом, то це свідчить про те, що вона походить з тонкої кишки, або верхнього відділу товстої кишки; якщо розташовується на поверхні калових мас – з нижніх відділів товстої кишки.

Кров з'являється в калі при порушенні цілісності слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Наявність в калі в значній кількості перетравленої крові додає калу дьогтьоподібний вигляд (melena), що спостерігається при кровотечах з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, що кровоточить, ерозійний гастрит, рак шлунку, що розпадається).

Наявність незмінної крові в калі свідчить про її походження з нижніх відділів кишечника (виразковий коліт, гемороїдальні вузли, новоутворення або травми заднього проходу, що кровоточать).

Гній в калі виявляється при виразкових процесах в товстій кишці і звичайно його присутність поєднується з наявністю в калі крові і слизу. Гній в калі може з'являтися при неспецифічному виразковому коліті, туберкульозі, при пухлині кишечника, що розпадається, дизентерії,.

Обривки тканин можуть зустрічатися у випорожнюваннях при пухлинах кишечника, що розпадаються, при інвагінаціях.

Конкременти в калових масах за походженням можуть бути жовчними, панкреатичними або кишковими. Їх поява в калі свідчить про процеси каменеутворення в жовчній системі і в підшлунковій залозі або про функціональну недостатність кишечника.

В калі неозброєним оком можуть бути знайдені аскариди, волосоголов, гострики, членики свинячого, бичачого солітера, лентеця широкого.

2. Хімічне дослідження

Хімічне дослідження калу включає визначення реакції калу (рН), "прихованої крові", білірубіну, стеркобіліну.

Визначення реакції калу проводиться за допомогою вологого лакмусового папірця, що накладається на поверхню калу. У здорової людини, що знаходиться на змішаному харчуванні, реакція калу нейтральна або слаболужна. При переважанні білкової їжі, а також при посиленні процесів гниєння в кишечнику рН калу зсовується в лужну сторону, при вуглеводному харчуванні, при бродильних процесах в кишечнику – в кислу сторону.

Кисла реакція калу відмічається при механічній жовтяниці, амілоїдозі, бродильній диспепсії.

Лужна реакція визначається при гастритах із зниженою секреторною функцією шлунку, панкреатиті, гнильній диспепсії.

Жовчні пігменти. В калі звичайно визначають наявність стеркобіліна і білірубіну. Визначення стеркобіліна і білірубіну проводиться за допомогою сулемової проби.

У присутності сулеми стеркобілін набуває рожевий кольор; якщо в калі присутній незмінний білірубін, то під впливом сулеми він перетворюється в білівердин, який має зелений кольор.

Підвищена кількість стеркобіліна в калі буває при посиленому гемолізі еритроцитів (перниціозна, гемолітична анемії). Відсутність стеркобіліна в калі (ахолічний кал) визначається при обтурації загальної жовчної протоки (камінь, пухлина); різке зменшення стеркобіліна -- при інфекційному гепатиті.

В нормі білірубін в незмінному вигляді в калі не присутній. Його присутність в калі буває у дітей грудного віку, а також у дорослих при тривалому вживанні антибіотиків (через пригнічення життєдіяльності кишкової флори).

Дослідження калу на приховану кров переслідує мету, виявити найнікчемнішу кількість крові в калі, яка не змінює зовнішнього вигляду калу і не може бути знайдена візуально. Це дослідження має велике діагностичне значення для встановлення так званих прихованих, окультних кровотеч при наявності виразок або новоутворень в шлунку або кишечнику, туберкульозі кишечника.

Всі реакції на приховану кров засновані на здатності гемоглобіну приєднати або віддавати кисень у присутності речовин, легко віддаючих кисень (перекис водню, перекис барію, озонований скипидар). Застосовуються речовини, які в процесі окислення змінюють свій кольор (бензидин, амідопирин, гваякова смола), що дає можливість враховувати реакцію.

Серед методів визначення прихованої крові в калі найширше вживання отримала так звана бензидинова проба (реакція Грегерсена).

Методика визначення. Кал досить товстим шаром намазують скіпою на наочне скло. Безпосередньо перед постановкою реакції до 5 мл 50-60% розчину оцетової кислоти додають 0,25 г порошкоподібного бензидину і 0,1 г перекису барія і струшують. Потім 3-4 краплями цієї суміші обливають мазок калу на наочному склі заздалегідь поклавши його на білий фон. У присутності крові негайно, або через 1-2 хвилини з'являється синє або зелене забарвлення.

Ця реакція, дуже чутлива, тому перед дослідженням хворому призначають на 3-4 дні безм'ясну і безхлорофільну дієту, з'ясовують чи немає кровотечи з ясен, чи немає в роті хоча б щонайменшої подряпини, що може привести до появи в калі крові.

3.Мікроскопічне дослідження

Мікроскопічне дослідження проводиться з метою отримання більш детального уявлення про ступінь травлення їжі, властивості секрету стінки кишечника, про наявність паразитів.

Для мікроскопічного дослідження готують три препарати.

Перший – нативний - служить для загальних мікроскопічних цілей. Для його приготування шматочок калу величиною з горошину накладають на наочне скло, додають 1-2 краплі гліцерину, ретельно перемішують скляною або дерев'яною паличкою і покривають покривним склом.

Другий препарат готують таким же чином, але замість гліцерину беруть краплю розчину Люголю. В цьому препараті вивчають головним чином наявність крохмальних зерен або неперетравленого крохмалю в рослинних клітинах. Крохмаль фарбують розчином Люголя в темно-синій кольор.

Для приготування третього препарату до калу додають краплю фарби (судан ІІІ). За наявності нейтрального жиру кал забарвлюється суданом ІІІ в померанчево-червоний кольор.

Препарати калу досліджують спочатку під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопа.