3. Епітеліальні клітини. Їх поява в сечі у великій кількості свідчить про порушення цілісності слизової оболонки сечовивідних шляхів унаслідок запальних процесів або травм.

4. Циліндри. Це білкові або клітинні зліпки канальців нирки, що містяться в нормальній сечі в невеликій кількості. Поява циліндрів в сечі в значній кількості – ціліндурія – явище патологічне. Циліндурія є достовірним показником органічного ураження нирок.

Розрізняють зернисті, воскоподібні і гіалинові циліндри Якщо поверхня циліндра вкрита форменими елементами крові, то такі циліндри залежно від вигляду називаються відповідно еритроцитарними, лейкоцитарними, эпітеліальними, Якщо налиплі на циліндр клітини піддалися розпаду, то такі циліндри називаються зернистими. Поодинокі в препараті гіалинові циліндри виявляються і у здорових людей, кількість їх збільшується при фізичному навантаженні. В значній кількості гіалинові циліндри виявляються практично при всіх захворюваннях нирок, що супроводжується протеїнурією (нефрит, пієлонефрит, нефротичний синдром).

Кількісне дослідження сечового осаду. В останній час все ширше застосовуються методи кількісного дослідження елементів сечового осаду – лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів. Ці методи мають значну перевагу перед звичайними, оскільки дозволяють більш точно визначити початкові прояви ураження нирок і сечовивідних шляхів.

Методи кількісного дослідження елементів сечового осаду засновані на кількісній оцінці і визначенні співвідношення між окремими елементами (еритроцитами, лейкоцитами, циліндрами) в добовій кількості сечі (проба Каковського-Аддіса), в 1 мл сечі (проба Нечипоренко), або ж в кількості сечі, виділеною ниркою за 1 хвилину (проба Амбурже).

1.У здорової людини за добу може виділятися із сечею 2х10⁶ лейкоцитів, 1х10⁶ еритроцитів і до 2х10⁴ циліндрів. За даними Ж.Амбурже, в нормальних умовах нирка здорової людини виділяє протягом 1 хвилини до 1000 еритроцитів, 2000 лейкоцитів і до 1-3 гіалинових циліндрів. В 1 мл сечі здорової людини міститься до 4000 лейкоцитів, до 1000 еритроцитів, циліндри, як правило, не виявляються.

2. Неорганізовані елементи

1. Слиз. В нормальних умовах сеча не містить слизу. Слиз з'являється при захворюваннях сечовивідних шляхів і нирок (уретрити, простатиты, цистити, нирковокам'яна хвороба). При значній кількості слиз може набувати вигляд циліндроїдів – утворень, схожих на гіалинові циліндри.

2. Солі. Випадання в осад різних солей тісно пов'язано з реакцією сечі. В "кислій сечі" в осаді зустрічаються урати (під мікроскопом мають вид зерняток), сечова кислота (вид призм), оксалати (форма поштового конверта). При лужній реакції сечі в осад випадають аморфні урати (під мікроскопом мають вид маленьких аморфних зерняток із білим або сірувато білим забарвленням), трипельфосфати (форма "гробових кришок"), сечокислий амоній (у вигляді окремих або подвійних куль бурого кольору). неорганізований сольовий осад не має великого діагностичного значення, хоча по характеру осаду у ряді випадків можна визначити особливість сольового діатезу.

Показники сечі здорової людини.

1. Кількість за добу 1000 – 1800 мл.

2. Відносна

густина 1014-1026

(протягом доби коливається

в широких межах).

3. Кольор Солом'яно-жовтий

4. Прозорість Прозора

II Хімічний склад.

1. Реакція Нейтральна або слабко-кисла

( у фізіологічних умовах

лужна реакція з'являється

при овочевій дієті, лужному питті).

2. Білок Відсутній ( у фізіологічних

умовах транзиторні протеїнурії

виникають при м'язовій роботі

охолоджуванні).

3. Глюкоза Відсутня (сліди)

4. Ацетон Відсутній

5. Кетонові тіла Відсутні

6. Уробілінові Відсутні (0-4 мг/сут).

7. Білірубін Відсутній

8. Аміак 0,6-1,3 г/сут

9. Сечова кислота 270-600 мг/сут

10. Сечовина 20-35 г/сут

11. Креатінін 0,5-2 г/сут

12. Креатин Відсутній

13. Натрій 3-6 г/сут

14. Калій 1,5-3 г/сут

15. Хлор 170-120 мэкв/л

3.Осад сечі.

1. Епітеліальні клітини(плоскі) 0-3 в полі зору

2. Лейкоцити 0-2 в полі зору

3. Еритроцити поодинокі в препараті

4. Циліндри відсутні

5. Слиз відсутній

6. Неорганічний осад 1) При кислій реакції - сечова

кислота, урати, оксалати.

2) При лужній реакції-аморфні

фосфати, сечокислий амоній

трипельфосфати.

7. Метод Каковського-Аддіса: виділяється із сечею лейкоцитів до

2000000 (2х10⁶ / добу)

еритроцитів–до 1х10⁶ / добу.

циліндрів – до 2х10⁴/. добу

8. Метод Нічипоренко: в I мл осаду міститься:

лейкоцитів до 4000

еритроцитів до 1000

циліндрів 0-1 на 4 камери підрахунку.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Правила забору сечі.

2. Що входить в загальноклінічний аналіз сечі і в якій послідовності він проводиться?

3. Яка величина добового діурезу і від чого він залежить?

4. Що розуміють під поліурією, олігурією, анурією, ніктурією і коли вони зустрічаються?

5. Чим обумовлений кольор сечі в нормі? Який кольор сечі може зустрічатися в патології? Залежність між діурезом і кольором сечі?

6. Як вимірюється густина сечі? Яка густина сечі в нормі? От чого вона

залежить?

7. В яких випадках буває висока (низька) густина? Яку функцію нирок відображує густина?

8 Що називається ізостенурією, гіпостенурією, гіперстенурією, гіпоізостенурією.

9. Проба Зімницького: методика проведення, нормальні показники, клінічне значення.

10. Які існують методи визначення білка в сечі? Їх клінічне значення.

11. При яких фізіологічних станах з'являється білок в сечі?

12. Що розуміють під ренальною і екстраренальною протеїнурією? При яких захворюваннях вони зустрічаються?

13. Які існують методи визначення глюкози в сечі?

14. Чи присутня глюкоза в сечі здорової людини? Що розуміють під глюкозурією?

15. Методи визначення кетонових тіл, жовчних пігментів в сечі, Їх клінічне значення.

16. Який кольор має сеча за наявності жовчних пігментів? Який білірубін може з'явитися в сечі?

17. Що таке гематурія і при яких захворюваннях вона зустрічається?

18. В чому полягає єство проби Каковського-Аддіса, Нечипоренко?

19. Клінічне значення визначення "неорганізованого осаду" сечі.

Тема: ЗАГАЛЬНИЙ КЛІНІЧНИЙ АНАЛІЗ

КРОВІ

Загальний клінічний аналіз крові включає визначення концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів. визначення кольорового показника, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), підрахунок лейкоцитарної формули.

Об'їм і послідовність дослідження

1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)

2. Визначення концентрації гемоглобіну.

3. Визначення кількості еритроцитів.

4. Обчислення кольорового показника.

5. Визначення кількості лейкоцитів.

6. Приготування мазків і підрахунок лейкоцитарної формули.

Методика і техніка забору крові

Забір крові слід проводити натщесерце, вранці, до прийому ліків і процедур. Кров одержують шляхом проколу шкіри долонної поверхні нігтьової фаланги IV пальця лівої кисті за допомогою стерильної голки скарифікатору. Заздалегідь місце уколу обробляють ватяним тампоном, змоченим по черзі спиртом, а потім ефіром. Щоб уникнути домішування до крові тканинної рідини не слід вдаватися до натискання на палець.

Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)

В апараті Панченкова

Принцип методу заснований на визначенні швидкості осідання еритроцитів крові, що знаходяться в скляному капілярі, протягом певного відрізка часу.

Техніка: капіляр Панченкова заздалегідь багато разів промивають 5% розчином лимоннокислого натрію, потім цей же розчин набирають в пробірку до мітки "Р" (50мм) і видувають в пробірку.

Тим же капіляром набирають 2 рази кров до мітки "К" або "О" (відповідає 100 мм) і видувають її в розчин, що міститься в пробірці (співвідношення розводящої рідини і крові 1 : 4 ).

Кров змішують, набирають в капіляр до мітки "0" і встановлюють строго вертикально в штатив. Через годину по висоті стовпчика плазми наголошується швидкість осідання еритроцитів в міліметрах: мм/година.

Клінічне значення. Фізіологічні коливання швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) у чоловіків складає 4-10 мм/година, у жінок – 4-14 мм/година (більш висока норма у жінок обумовлена великим вмістом в їх крові глобулінів і фібриногену, а також меншою кількістю еритроцитів). ШОЕ залежить від діаметра і об'єму еритроцитів, їх числа (збільшення уповільнює ШОЕ, зменшення - прискорює), вмісту в плазмі жовчних кислот і пігментів, в'язкості крові. Великий вплив на ШОЕ має зміна співвідношення різних фракцій білків крові і мукополісахаридів. Збільшення ШОЕ відбувається в менструальний період і при вагітності, під час травлення, при сухоїдінні і голодуванні при зловживанні білками у їжі, при введенні сироваток, вакцин.

Особливе діагностичне і прогностичне значення набувають зміни швидкості осідання еритроцитів при патології. При деяких захворюваннях дослідження ШОЕ в динаміці має не тільки діагностичне значення, але і допомагає судити про ефективність лікування, що проводиться. Різні патологічні стани можуть супроводжуватися як збільшенням, так і уповільненням ШОЕ.

Підвищення швидкості осідання еритроцитів зустрічається при багатьох інфекційно-запальних захворюваннях (ангіна, холецистит, пневмонія, туберкульоз, менінгіт); при гнійно-септичних процесах (абсцес, емпієма плеври, перитоніт, апендицит); ревматизмі, системному червоному вовчаку; захворюваннях нирок (нефрит); печінки (гепатити); інфаркті міокарду; хворобах крові (анемії, лейкоз); злоякісних новоутвореннях.

Уповільнення швидкості осідання еритроцитів (до 1-2 мм в годину) може визначатися при процесах, що ведуть до згущування крові (кахексія, серцево-судинна недостатність, обезводнення організму), а також при поліцитемії, деяких неврозах, епілепсії, алергічних захворюваннях, анафілактичному шоці.

Визначення концентрації гемоглобіну

(колориметричний метод Салі)

Принцип методу заснований на здатності гемоглобіну при змішуванні крові з соляною кислотою перетворюватись на солянокислий гематин – з'єднання коричневого кольору, інтенсивність забарвлення якого знаходиться залежно від кількості гемоглобіну.

Методика визначення: першу краплю крові, що з'явилася після проколу пальця, знімають ватою або фільтрованим папером.

З подальших крапель набирають кров в капілярну піпетку до мітки 0,02. Витирають кінчик піпетки ватою, видувають із неї кров в градуйовану пробірку гемометра, в яку заздалегідь наливають 0,1% розчин соляної кислоти до розподілу, поміченого цифрою 2г % (нижня кругова мітка). Повторним всмоктуванням і видуванням рідини в піпетку звільняють її від залишків крові. Після декількох струшувань пробірку ставлять в штатив (компаратор) із стандартними розчинами, через 5 хвилин порівнюють кольор суміші з кольором стандартних розчинів (звичайно кольор суміші темніше). Водою (за допомогою піпетки) розводять суміш до тих пір, поки її кольор не порівнюється повністю з кольором стандартного розчину, який відповідний певній концентрації гемоглобіну. По рівню розведення крові в градуйованій піпетці визначають в ній вміст гемоглобіну, який виражений в грамах на літр крові.

При цьому слід пям'ятати, що по прийнятій в даний час міжнародній системі одиниць (СІ) 100 умовних одиниць відповідають вмісту 166,7 гр. гемоглобіну в 1 л крові.

Клінічне значення. Вміст гемоглобіну в крові здорових чоловіків у фізіологічних умовах коливається від 130 до 150 г/л., у жінок – 120 - 150 г/л.

Зниження концентрації гемоглобіну в крові (гіпохромія) визначається при анеміях різної етіології (в результаті крововтрат, дефіциту заліза, вітаміну В-12, фолієвої кислоти, підвищеного гемолізу еритроцитів, при нефриті, деяких захворюваннях печінки, гепатолієнальному синдромі, тривалих виснажуючих захворюваннях, хронічних гнійних і дистрофічних процесах, деяких інфекційних захворюваннях (черевний тиф), гастритах із зниженою секреторною функцією шлунку, злоякісних новоутвореннях, лейкозі, радіаційних ураженнях. Підвищений вміст гемоглобіну в крові (гіперхромія) зустрічається у новонароджених, а також при еритремії, легенево-серцевій недостатності емфіземі легенів, пневмосклерозі, бронхіальній астмі, туберкульозі, при кисневому голодуванні організму (унаслідок пониження концентрації кисню у повітрі). Відносне збільшення концентрації гемоглобіну може наступити при згущуванні крові або обезводненні організму в результаті значної втрати рідини (неприборкна блювота вагітних, проноси при холері, дизентерія, різке скорочення прийому рідини, при посиленому потовиділенні).

При різних патологічних станах можуть наступати не тільки кількісні, але і якісні зміни гемоглобіну. При отруєнні чадним газом гемоглобін перетворюється у карбокси-гемоглобін (з'єднання із СО), позбавлений здатності виконувати основну функцію кров'яного пігменту – транспорт кисню. Під час вступу до крові великої кількості деяких лікарських речовин (сульфаніламіди, фенацетин) утворюється метгемоглобін у великих кількостях. Утворення останнього веде до порушення процесу дисоціації (віддача) кисню і розвитку кисневого голодування (гіпоксії) тканин.

Визначення кількості еритроцитів

методом підрахунку в рахунковій камері

Принцип методу: під мікроскопом підраховують кількість еритроцитів в строго певному об'ємі камери, а потім проводять перерахунок отриманого результату на 1 мм³ (мкл) крові або 1 л.

Для підрахунку еритроцитів кров розводять в 200 (при різко виражених анеміях в 100) разів 3% розчином куховарської солі. Розведення крові проводиться в меланжері (змішувач), або у пробірках по методу, запропонованому Н.М.Николаєвим.

Техніка. В суху чисту хімічну пробірку точно відмірюють піпеткою 4 мл 3% розчину хлористого натрію і обережно видувають в неї узяті за допомогою капілярної піпетки від гемометра Салі 0.02 мл крові. Суспензію ретельно перемішують і потім заповнюють камеру. Звичайно користуються камерою з двома сітками Горяєва, що складаються з 225 великих квадратів, які розділені вертикальними і горизонтальними лініями на 16 малих квадратиків. Еритроцити рахують під малим збільшенням мікроскопа в 5 великих (80 малих) квадратах, розташованих по діагоналі. Щоб не рахувати двічі одні і ті ж клітки, користуються наступним правилом: рахунку підлягають всі клітки усередині малого квадрата і ті, що лежать на прикордонних лініях, якщо ці клітки більшою своєю половиною заходять всередину даного квадрата.

Одиницею підрахунку служить малий квадрат, об'єм якого рівний 1/4000 мкл.( мм³ )

Підрахунком кількості еритроцитів в 1 мкл крові проводять таким чином; підраховану кількість еритроцитів в 5-ти великих (80 малих квадратах) ділять на 80, множать на 4000 і на 200 (ступінь розведення). Так, наприклад, якщо при підрахунку знайдено 380 еритроцитів, то їх кількість в 1 мкл крові буде рівна:

380 х 4000 х 200

80 = 3,8000000( 3,8 х 10⁶),тобто 3,8 х 10¹²в 1 літрі крові.

При дотриманні вказаних умов розведення і підрахунку можна кожного разу не проводити вказаний розрахунок, а просто до підрахованої кількості еритроцитів в 5-ти великих (80 малих) квадратах прописати чотири нулі.

Клінічне значення. В нормі 1 л крові у дорослих чоловіків містить 4-5 млн. еритроцитів (4 х 10¹² – 5 х 10¹² в 1 л ); жінок – відповідно 3,9-4,5 млн. в 1 мкл (3,9 х 10¹² в 1 л ) крові.

Збільшення кількості еритроцитів (поліцитемія. еритроцитоз) спостерігається у новонароджених, при посиленому потовиділенні, голодуванні, підйомах на велику висоту, при зниженні парціального тиску кисню у повітрі.