Патологічні еритроцитози ділять на відносні, вторинні і абсолютні. Відносні поліцитемії обумовлені згущуванням крові, тобто зменшенням об'єму плазми. Вони можуть виникати при тривалій блювоті, рясних проносах (холера, гострий гастроентерит), при швидкому наростанні набряків або об'єму асцитичної рідини, шоці, набряку легенів, в деяких випадках при неврозах (так звані стрес-еритроцитози). Причиною абсолютних поліцитемій є реактивне роздратування еритропоеза із збільшенням кількості циркулюючих в крові еритроцитів. Абсолютні еритроцитози спостерігаються при гіпоксичних станах, природжених вадах серця (звуження гирла легеневої артерії), при деяких придбаних захворюваннях серцево-судинної системи і органів дихання ( митральний стеноз, склероз легеневої артерії і її гілок, злипливий перикардит, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз). Крім того, еритроцитози зустрічаються при ожирінні, деяких пухлинах нирки (гіпернефроїдний рак), кіркового шару надниркових залоз, аденомі гіпофіза.

Від симптоматичних слід відрізнити поліцитемію (еритремію) – самостійне захворювання, основним проявом якого є підвищення в крові кількості еритроцитів (до 9х10¹²– 10х10¹² в 1 л.).

Зменшення кількості еритроцитів в одиниці об'єму (еритроцитопенія) з'являється при важких виснажуючих захворюваннях, інтоксикаціях, а також при різних анеміях (унаслідок крововтрат, дефіциту заліза, вітаміну В12, фолієвої кислоти, гемолізу, еритроцитів), лейкозі, злоякісних новоутвореннях, захворюваннях нирок (нефрит).

Обчислення кольорового показника

Кольоровий показник (індекс, коефіцієнт) – це відносна величина, яка відображує ступінь насичення гемоглобіном кожного еритроцита. По кольоровому показнику (КП) судять про відповідність між кількістю гемоглобіну і числом еритроцитів в крові досліджуваної особи.

Для розрахунку КП користуються формулою:

Нв у г/л х 3 .

перші 3 цифри еритроцитів

Клінічне значення. У фізіологічних умовах у здорових людей КП коливається від 0,8 до 1,1. Його зміни відбуваються при порушенні звичайних співвідношень між кількістю гемоглобіну і еритроцитів.

Підвищення КП (гіперхромія) спостерігається при В12 – дефіцитних ( перш за все перниціозній) і деяких гемолітичних анеміях. Зниження КП ( нижче 0,8) – гіпохромія – може наступити в результаті зменшення об'єму еритроцитів або зниження насиченості їх гемоглобіном. Гіпохромія зустрічається при залізодефіцитних анеміях, а також анеміях, обумовлених хронічними крововтратами, наприклад при фібромі матки, геморої, що кровоточить.

Визначення кількості лейкоцитів

методом підрахунку в камері

Принцип методу не відрізняється від такого при підрахунку еритроцитів. Для підрахунку лейкоцитів треба провести розведення крові в 20, або рідше (при виражених лейкопеніях) в 10 разів. У пробірку Відаля вносять 0,4 мл. 3% розчину оцетової кислоти і додають 0,02 мл крові (місткість капіляра від гемометра Салі), чим досягають розведення у 20 разів. Оцетова кислота визиває лізис еритроцитів, а лейкоцити не ушкоджує.

Пробірку з розведеною кров'ю ретельно струшують так, щоб формені елементи рівномірно розподілялися у рідині, після чого заповнюють камеру Горяєва. Підрахунок робиться в 100 великих квадратах. Розрахунок кількості лейкоцитів на 1 мкл (мм³) крові аналогічний методу розрахунку еритроцитів: число лейкоцитів, підраховане в 100 великих квадратах, ділять на 100, множать на 250 і на 20(ступінь розведення).

Так наприклад. якщо в 100 великих квадратах знайдено 130 лейкоцитів, то їх кількість в 1 мкл крові буде рівна

130 х 250 х 20

100. =6500.

або 6,5х10⁹ у 1 л. Звичайно на практиці кількість лейкоцитів визначають шляхом множення числа підрахованих клітин в 100 великих квадратах на 50. Такий варіант розрахунку можливий завдяки скороченню постійних цифр в наведеній вище формулі.

Клінічне значення. В нормі 1 мм³ крові дорослих людей 4000-9000 лейкоцитів (4х10⁹– 9х10⁹ у 1 л.). У новонароджених кількість лейкоцитів складає 12х10⁹– 15х10⁹, а з 10 років встановлюється на тому ж рівні, що і у дорослих.

Кількість лейкоцитів схильна до коливань як у фізіологічних, так і в патологічних умовах. Збільшення кількості лейкоцитів в певному об'ємі крові називається лейкоцитозом (вище 9х10⁹ у 1 л.), зменшення – лейкопенією (нижче 4х10⁹ в 1 л.).

Лейкоцитоз може визначатися у здорових людей (фізіологічний лейкоцитоз): залежно від часу доби (у вечірні години); після їжи, особливо багатої білком; при м'язовій роботі, сильному емоційному збудженні; при прийомі гарячих або холодних ванн; при менструаціях і вагітності. Лейкоцитоз може з'являтися після введення в організм гормональних препаратів (АКТГ, кортикостероїди, адреналін).

Важливе діагностичне і прогностичне значення має лейкоцитоз при патологічних станах. Підвищена кількість лейкоцитів (істинний, патологічний лейкоцитоз) зустрічається при наступних захворюваннях:

1. гострий і хронічний лейкоз (кількість лейкоцитів може досягати 4-6х10¹¹ ступені в 1 літрі крові (гиперлейкоцитоз);

2. більшість гострих інфекційних захворювань, за винятком грипу, бруцельозу, які супроводжуються звичайно лейкопенією;

3. гнійні і гнильні процеси (сепсис, гангрена, емпієма, абсцес, менінгіт, перитоніт);

4. інфаркт міокарду (початковий період);

5. обширні опіки;

6. злоякісні новоутворення;

7. інфекційно-алергічні захворювання (ревматизм, бронхіальна астма, системний червоний вовчак, ангіоневротичний набряк Квінке).

Зниження кількості лейкоцитів може також з'являтися при деяких фізіологічних станах і патологічний процесах в організмі.

Схильність до лейкопенії буває у окремих здорових людей і нерідко носить спадково-сімейний характер; може виникати під впливом нейро-вегетативних розладів, сонячної радіації, при голодуванні, виснаженні, під час глибокого сну.

Лейкопенієй супроводжуються деякі інфекційні і вірусні захворювання: черевний тиф, бруцельоз, грип, кір, краснуха. вірусний гепатит В. Коли з'являється лейкопенія при інфекційних захворюваннях, які звичайно супроводжуються лейкоцитозом, це свідчить про зниження імунітету організму. Лейкопенія з'являється також у випадках важкого перебігу інфекційно- запальних захворювань і гнійно-септичних процесів. Крім того, лейкопенія зустрічається при системному червоному вовчаку, агранулоцитозі, спленомегалії, при променевій хворобі, при отруєнні бензолом, при прийомі великих доз амідоперину або бутадіону, а також сульфаніламідних препаратів, при дії іонізуючої радіації.

Морфологічне дослідження крові

Приготування забарвленого мазка. Краєм ретельно вимитого наочного скла торкаються до краплі крові на місці вколу. Мазок роблять шліфованим склом,. поставивши його під кутом 45 градусів до наочного скла попереду краплі.

Після цього швидким і легким рухом просувають скло вперед, не відриваючи від наочного скла раніше, ніж вичерпається вся крапля. Приготований мазок висушують на повітрі, фіксують і фарбують за Романовським-Гимзою.

Морфологічне дослідження еритроцитів.

Розрізняють еритроцити по величині (нормоцити – звичайної величини; макро- і мікроцити - великі і малі.), за формою (правильні дискоцити, овалоцити, серпоподібні, грушоподібні і ін.) і за кольором (нормохромні, гіпохромні, гіперхромні, поліхроматофільні). Наявність у мазку еритроцитів різних розмірів називається анізоцитозом, а різних форм – пойкілоцитозом.

При морфологічному дослідженні еритроцитів звертають увагу на можливі патологічні включення (базофільна пунктація), тельця Жоллі і кільця Кебота (залишки ядер еритроцитів), а також на наявність незрілих форм (нормобласти, мегалобласти, еритробласти, ретикулоцити).

Збільшення ретикулоцитів в периферичній крові (> 2%) дозволяє запідозрити приховану кровотечу, яка спостерігається при гемолітичній анемії, малярії, поліцитемії; а пониження або відсутність – при арегенераторних апластичних анеміях.

Підрахунок лейкоцитарної формули.

Лейкоцити складаються з гранулоцитів (нейтрофіли, еозинофіли і базофіли) і агранулоцитів (лімфоцити, моноцити). У фарбованих мазках можна підрахувати їх відсоткові співвідношення і отримати так звану лейкоцитарну формулу.

Лейкоцити рахують під імерсіонною системою мікроскопа. Рахувати краще в тих областях мазка, які розташовані ближче до периферії. Підрахунок рекомендується проводити завжди по одній системі: половину клітин рахують у верхній, половину – в нижній частині мазка. Рахують не менш ніж 200 клітин, а потім визначають відсоткове співвідношення окремих видів лейкоцитів.

Клінічне значення. У фізіологічних умовах лейкоцитарна формула відрізняється відносною постійністю. Коливання відсоткових співвідношень і абсолютної кількості окремих форм лейкоцитів наступні:

Аналіз лейкоцитарної формули (лейкограма) є цінним діагностичним методом. Для правильного читання лейкограми необхідно брати до уваги всі її компоненти і розглядати їх в динаміці.

Зміна лейкоцитарної формули в звичайних умовах може залежати від індивідуальних особливостей організму, їжи, часу доби і деяких інших чинників.

При різних патологічних станах нерідко виявляється збільшення або зменшення вмісту будь якого виду лейкоцитів. Збільшення позначають як нейтрофільоз, лімфоцитоз, еозинофілія, базофілія, моноцитоз, а зменшення як нейтропенія, еозинопенія, лімфопенія, моноцитопенія, агранулоцитоз. Підвищення відсотка незрілих нейтрофілів периферійної крові ( за рахунок появи мієлоцитів) і збільшення палочкоядерних форм прийнято позначати як зсув лейкоцитарної формули вліво.

Нейтрофільоз - збільшення кількості нейтрофілів – відбувається при інфекційно-запальних і гнійно-септичних захворюваннях. Незначний нейтрофільоз з невеликим зсувом вліво наголошується звичайно при легкій формі захворювання, а значний, з вираженим зсувом вліво – при важкій формі. Виражений нейтрофільоз з гіперлейкоцитозом свідчить про достатню відповідь організму на важкий септичний процес; а з невеликим лейкоцитозом частіше свідчить про ослаблення імунної опірності організму. Важкі інфекційно-септичні захворювання часто протікають із значним зсувом вліво і появою дегенеративних змін в ядрах і цитоплазмі лейкоцитів (токсична зернистість); ядерний зсув нейтрофілів вправо при цих захворюваннях звичайно вказує на благополучну течію захворювання.

Нейтропенія – зменшення кількості нейтрофілів - спостерігається при черевному тифі, лейшманіозі, при вживанні деяких лікарських препаратів (антибіотиків, цитостатиків, препаратів пірозолонового ряду).

Еозинофілія - зустрічається часто при різних алергічних захворюваннях – бронхіальній астмі, кропив'янці, сироватковій хворобі, сінній лихоманці. Значною еозинофілією супроводжуються глистні інвазії, деякі колагенози (вузликовий періартеріїт, склеродермія), неспецифічний виразковий коліт, хронічний мієлолейкоз; еозинофілія може також з'являтися при вживанні пеніциліну, стрептоміцину, препаратів, виготовлених з тканини печінки.

Еозинопенія – на фоні лейкоцитозу і ядерного зсуву вліво при інфекційних і запальних процесах свідчить про прогресування процесу. Зникнення еозинофілів спостерігається при черевному тифі, міліарному туберкульозі, в гострому періоді пневмонії, інфаркті міокарду. Поява еозинофілів при черевному тифі і інших інфекційних процесах вказує на початок одужання.

Відносний лімфоцитоз – з'являється при інфекціях, , що супроводжуються нейтропенією (черевний тиф, бруцельоз, грип). Як правило, абсолютне збільшення лімфоцитів спостерігається при туберкульозі, інфекційному мононуклеозі, хронічному лімфолейкозі,кори, краснусі, кашлюку, вітряній віспі.

Лімфоцитопенія – розвивається при лімфогрануломатозі, при променевій хворобі, важких формах туберкульозу.

Моноцитоз необхідно оцінювати в комплексі з іншими компонентами лейкоцитарної формули. Збільшення моноцитів в крові в більшості випадків свідчить про активацію імунних процесів. При запальних захворюваннях, що протікають з нейропенією і еозинопенією, моноцитоз є лише відносним. Абсолютний моноцитоз з'являється при інфекційному мононуклеозі, малярії, затяжному септичному ендокардиті.

Моноцитопенія вказує на пригноблення імунітету, при важких гіпертоксичних формах інфекційних захворювань.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть правила узяття крові для загальноклінічного дослідження. Техніка узяття крові.

2. Визначте єство колориметричного методу визначення гемоглобіну. Діагностичне значення визначення концентрації гемоглобіну.

3. Метод підрахунку кількості гемоглобіну.

4. Поясніть принцип заповнення рахункової камери, будови сітки Горяєва і підрахунку формених елементів крові в ній.

5. Визначте, що таке кольоровий показник. Виведіть формулу кольорового показника, виходячи з його визначення.

6. Методика підрахунку кількості лейкоцитів.

7. Принцип і методика визначення ШОЕ.

8. Що таке лейкоцитарна формула? Як вона визначається? Як готується мазок крові для підрахунку лейкоцитарної формули? В чому полягає зсув лейкоцитарної формули вліво?

9. Які морфологічні особливості виявляються в еритроцитах при анеміях?

10. Напишить (у вигляді таблиці) середні величини морфологічних показників крові здорової людини.

11. Поясніть відхилення від гематологічної норми показників, що вивчаються вами і згрупуйте їх в синдроми.

Клініко-лабораторні задачі

Задача № 1

Еритроцити – 2,5х10¹² /л, гемоглобін – 96 г/л, кольоровий показник - 0,9, тромбоцити – 190х10⁹ /л, мієлобласти – 50%, паличкоядерні – 1%, сегментоядерні – 25%, лімфоцити –16%, моноцити – 6%, ШОЕ – 30 мм/г.

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Задача № 2

Еритроцити – 4,45х10¹² /л, гемоглобін – 126 г/л, кольоровий показник - 0,9, лейкоцити – 1,5х10⁹/л, паличкоядерні – 1%, сегментоядерні – 10%, моноцити – 29%, лімфоцити –60%, ШОЕ – 35 мм/г.

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Задача № 3

Еритроцити – 4,2х10¹² /л, гемоглобін – 140 г/л, кольоровий показник – 1,0, лейкоцити – 6,5х10⁹/л, еозинофіли – 2%, базофіли– 0%, паличкоядерні – 3%, сегментоядерні – 63%, моноцити – 10%, лімфоцити –22%, ШОЕ – 8 мм/г.

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Задача № 4

Еритроцити – 1,3х10¹² /л, гемоглобін – 60 г/л, кольоровий показник – 1,4, лейкоцити – 3,5х10⁹/л, еозинофіли – 0%, паличкоядерні – 10%, сегментоядерні – 46%, лімфоцити – 38%, моноцити – 6%, нормобласти, мегалобласти, ретикулоцити – 0,1%, тромбоцити – 100х10⁹ /л, ШОЕ – 10 мм/г. Різкий анізоцитоз, пойкілоцитоз, шизоцитоз, еритроцити з тільцями Жолі і кільцями Кебота, базофільною пунктацією.