передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою - галуззю стати­стики, предмет якої - соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціологію інформаційною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і погедшці верств і груп для гіідготовки науково обгрунтоваїшх загальнодержавшк і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробки надійних прогнозів і проектів соціальною розвитку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольтпи потреби соціології щодо повноти і надійності інформації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідівтм є розвиток теорії суспільства, його структури, різних галузей соціологічіюї науки, покликаний методологічно забезпечи­ти вдосконалення соціальної статистики.

Тісний зв'язок існує між соціологією і правознавством. Відійшло в миігу-ле зневажливе ставлення до частини соціологів, які схильні були пояснювати соціологію лише як науку про процеси, що спонтанно виникають, і про сили, що спонтанно розвиваються. Водночас зменшилась кількість правознавців, які тривалий час схильні були нехтувати дослідженнями соціологів. Нині ці дві науки зближаються. І соціологи, і правознавці дійшли висновку, що по­вний опис і пояснення сучасних соціальних процесів вимагають об'єднання зусиль спеціалістів обох наук. Виникла спеціальна соціологічна теорія - "соціо­логія права".

Проте у системі суспільних і гуманітарних наук існує дисципліна, з якою зв'я­зок соціології найтісніший і взаємонеобхідний. Йдеться про історію. Об'єктом і предметом досліджень і історії, і соціології є суспільство та закономірності його розвитку віх конкретних проявах. І та й інша наука відтворюють соціальну дійс­ність в єдності необхідного і випадкового. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостеріїззються в даний час. Як історія, так і соціологія мають справу, з одно­го боку, з наявними у суспільстві об'єктивними, незалежними від волі і свідомості людей закономірностями, які детермінують зміст характер і націям йго розвитку, а з другого боку, з існуючими індивідуальними, петюіггорними явищами і процесами які не можуть бути причинно поясненими, але мають закономірний характер, су ті і во впливають на "зигзаги" суспільства та його історії. Саме цей, другий вид законо­мірностей, і є предметом вивчення як історії, так і соціології. Як і соціологія, історія опирається на філософію, зокрема, на соціальну філософію (іноді Гї називають філософією історії). Разом із соціальною філософією соціологія виступає як за­гальнотеоретична і методологічна основа історичної науки. Одним із проявів по­глиблення взаємозв'язку соціології і історії може бути виникнення соціології

історії, покликаної дати соціологічний аналіз історичного процесу.

---

Дуже тісний зв'язок соціології зполітологією. Він визначається тим, що:

> соціальні спільності, соціальні інститути і організації с важливими суб­'єктами і об єюиалт політики:

> політична діяльність є однією з основних ({юрм життєдіяльності особистості та її спільностей, які безпосередньо впливають на сої/іальні зміни в суспільстві

Політика як д\ же широке, складне і багатоманітне явище проявляється у всіх сферах суспільною життя (економічна політика, соціальна політика, культурна політика і і. д.) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв'язок і взаємовплив соціології і політології відображається у появі таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія політики, соціологія влади, соціологія міжнародних відносин та ін.

Соціологія, особливо прикладна, грунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові математичного знання, у тому числі й закону ве­ликих чисел, на підставі відкриття певних константних залежностей і законо­мірностей між соціальними явищами, виникають принципово нові ідеї, аргу­менти і способи пояснення останніх, що змінює старі парадигми, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство. Саме в процесі зближення емпіричної соціології і математики виникла "математична соціологія" - спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються ос­новні компоненти соціального аналізу, стратегія побудови соціальних моделей. ♦■Отже, соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на ре­зультати досніджень соціальної фічософії, економічної теорії, політології, етнографії, етнології, культурології тощо. Не випадково творці соціології булилюдьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою, широко окрес­лювали межі соціологічних досліджень. Історичний розвиток наук (не лише суспільних) свідчить про те, що в точках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві теорії.

Зв'язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше через приз­му тенденції до їх інтеграції, зближення і об'єднання, аніж до їх розмежування. Сьогодні переважає тенденція комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, спільного дослідження їх кількома науками, комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.

---

1. Як і всі інші науки соціологія має свою систему законів і категорій. Закони соц­іології є результатом безлічі цілеспрямованих, послідовних дій і взаємодій соціальних суб 'єктів, різних соціальних зв 'язків. Категорії соціології- найбічьш загальні понят­тя, які віддзеркалюють суттєві сторони її об єкта і предмета, розкривають механ­ізми вияву законів і закономірностей, які вона вивчає. Досліджуючії соціальні явища і процеси, соціологія дотримується принципів історизму, порівняння, узагальнення, методологічного плюралізму, системного анаїізу та ін.

3. Складовими структури соціологічного знання є теоретична, фундаментальна, прикладна та емпірична соціологія. В структурі соціології'виділяютьмакросоціологію і мікросоціологію. Зазвичай виділяють три рівні соціологічного знання: загальносоц­іологічні теорії, спеціальні і галузеві соціологічні теорії; знання, представлені конк­ретними соціологічними досліОженнями.

4. Функції соціології визначаються її завданнями перед суспільством. Найголов­нішими уЬункціями соціології є пізнавальна, прогностична, виховна, інструменталь­на, ідеологічна, гуманістична, соціаіьного управління, практична, інпЬормаційна.

5. Соціологія пов 'язана з такими суспільними науками, як соціальна фіпософія, історія, правознавство, політологія, соціальна психологія та ін.

---

ТЕМА 2

---

розвитку і практичному використанні досягнень науки для здійснення соціальних ре<|юрм па благо суспільства. Конт вважав, що соціологія є наукою особливою, яка відповідає новому соціальному порядку в індустріальній Європі, наукою, яка повинна використовувати прийоми ^спостереження, ^експерименту і ^порівняння. (ХКонт запропоігував свою класифікацію наук. Він розмістив їх відповідно до ^історії їх виникнення, & розвитку і Належності одна від одної, ускладнення їх предмету, •^зростання складності явищ, які вони вивчають.

За логікою О.Конта, нас пішою сходинкою має бути О.копт окрема наука про найбільш скла;щий життєвий організм —суспільство. Гаку цій класифікації з'яніяєгься спочатку "соціальнафітикєі, якііі пізніше Коїгг дає назву "соціологія"'.

Науковий позитивізм Конт а поєднувався з його еволюційним поглядом на суспільство і мислення Мислення, на його думку, в своєму розвитку проходить три

стадії: теологічну, ♦ метафізичну і я* позитивну. Людська думка прогресує в міру того, як зменшується рівень узагальненості і зростає рівень складності. Суспільства в процесі еволюції проходять три основні стадії: примітивну, проміжну і наукову. О.Конт вважав, що суспільство стає також більш складіптм, диференційованим і спеціалізованим через поділ праці. Поряд з мовою і релігією поділ праці веде до зміцнення соціальної солідарності, породжуючи новий соціальний поділ між класами, а також між приватною і суспільною сферами. Соціологія, яка є вершиною наук, за Контом, повинна розвиватись як аналіз соціальної динаміки і соціальної статики. Соціальна динаміка покликана розглядати загальні закони соціального розвитку, тоді як соціальна статика повинна зосередитись на "анатомії суспільства " і взаємодії його складових елементів. Конт досліджував соціальну роль соціальних інститутів (таких, як власність, держава) у підтриманні цілісності соціального порядку. Основні праці Конта: шеститомний "Курс позитивної філософії" (1830-1842 рр.) і чотиритомна праця "Система позитивної політики" (1851-1854 рр.).

ЬОтже, О. Конт став засновникам не лише нової науки, але й справжнього соціологічного підходу до аналізу соціальних явищ і процесів. Зпоявоюпраць О. Конта соціальна теорія набуває інституціонального статусу, одержує права громадянства в науковому світі.

Послідовником О. Конта був відомий англійський філософ, історик і економіст Джон Стюарт Міть (1806 - 1873 рр.) - прихильник буржуазної демократії і ліберальних реформ. Особливе значення для соціології мала праця

Соціологія має. сприяти покращенню
оіхіробуту людства завдяки засто-
суванню науковії* иетіюів.
О. Конт

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc