недоцільне через відсутність даних про розподіл у генеральній сукуттності документів.

Робота з документами потребує від соціолога, окрім спеціальних знань, великої вшшхідлиеості, юна завжди є дослі дшщьким пошу ком.

Серед розповсюджених методів опитування респондеіггів важливе місце займає методанкетпого опитування. Популярність цього методу зумовлешрЬномаштігістю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Цей метод рунтується на висловлюваннях окремих осіб і проводігться з метою вияилення наґптлтших нюансіву думках респондентів.

Анкетне опитування починається з формулювання програмних питань, звернення до респондентів. Іноді ошпуюішй взагалі не знає значення того або іншого поняття. Отже, якщо не враховувати особливостей формулювання запитань в анкеті, то навіть при дотриманні всіх останніх вимогметодики анкетного опитування, можна одержати помилкові результати.

В процесі переведення дослідішцьких (програмних) питань вашсетні запитаїшя мета соціологічного дослідження стає все менш ясною. До речі, науковці-соціолога вважають, що чим краще гігхюктаїїкети, тим менш ясною єтема дослідження для читача, огапу ваних чи замовника. Але саме в цьому й полягає наукова майстфність соціолога, який бажає одержати об' єктивш відповіді. Як кажуть, хитрим повинен бути і іе гаггальїшк, а інтерв'юер.

Анкета, як правило, починається з преамбули - звернення до респондента, у якій вказано, хто проюдить дослідженім, описано мету досліджешія, характер використання результатів, підкреслюється анонімний характер, спосіб заповнення анкети, а також висловлюється подяка (іноді в кінці анкети) за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки заїтитань до опиту ваних, і третя частина - паспорти¹і-ка, в якій представлені відомості про ошпуваних (стать, вік, освіта, місце мешканім, соціальний стан і т. д).

ВИМОГИ ДО самої анкеї II І анкетного опитування: опитування не повинно тривати більше 30-40 хвилин оскільки респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 запитань; важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому складніші за змістом (і розумінням) запитання треба ставити за більш простими; перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. воно може бути нейтральним; важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент "включився" в тему; запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам; запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факта, події, а потім вже про його оцінку.

Якщо в анкеті з'яаляється новий розділ, то необхідно "підвести" опитуваного до нової теми. Зазвичай це роблять за допомогою зверненім у певній формі до респон­дента, наприклад: "А тепер ми просимо Вас висловитись про те-то...".

За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

* запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ у колективі, про поведінку і дії самого респон­дента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;

* запитання про знання, мета яких - з'ясувати, що знає і що може повідоми-

---

ти респондент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень по­інформованості респондента і його знань у певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експериментальні та ігрові ситуації;

• запитання про думку респондента мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких про­блем і особистості самого респондента;

• запитання про мотиви зумовлюють суб'єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікують так:

• основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;

• запитання-фільтри ставлять для того⁴, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів із всього масиву за мовною ознакою;

У контрольні запитання використовують для перевірки стійкості, правдивості і несу перечливості відповідей, визначення їх достовірності, щирості. Контрольні запитання зазвичай розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і один від одного. Різновидом контролю може бути повторне запитання із збереженням тих же умов - на увесь обсяг вибірки (панельне опитування) або на 5-Ю відсотків осіб вже опитаних раніше;

> запитання, які наводять на думку, допомагають респонденту у правиль­ному осмисленні основного запитання, знайти точну відповідь.

За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення респондента до самого факти анкетування і до тих запитань, на які йому треба буде відпов­ідати, останні діляться на:

% контактні запитання, які передбачають встановлення контакту з респон­дентом, їх мета - створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило, це перше або одне з перших запитань анкети, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента, ніби налаштову­вати його на зацікавлену участь в анкетуванні.

буферні запитання, як правило, починаються із загальної формули: "Як Ви думаєте?" - далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань -перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;

Ч> прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;

Ч> опосередковані запитання дають змогу респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань: Респондент відповідає на запитаніія від імені групи, колективу в безособовій формі. Такі затштаїгня сташіять у разі, коли прямі заготтання незручно ставити або є пересторога, що па них не буде одержана щира відповідь.

За характером відповідей на поставлені запитання останні розподіляються па такі види:

---

•відкритізапитання передбачають вільну форму відповіді: "Скажіть, будь-часка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?";

• запитання закритого типу: " Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відповісти на ті із нижче перерахованих варіантів, які збігаються з Вашою д\мкою: Ф відвідую рідних і знайомих: © зустрічаюся з друзями; Ф слухаю радіо; ® читаю книгу; ® займаюсь рукоділлям";

• запитання напівзакритого типу' рунтуються на додаванні до списку відпо­відей фрази: "Вкажіть інші види занять". Запитанім дає можливість не лише вказати варіанти відповідей, які наводяться в анкеті, але й висловити щось своє.

• запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднанім ва­ріантів запропонованих відповідей;

• шкальні запитання - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якііі потрібно відчначити той або інший показник;

• дихотомічні запитання: "Чи вірите Ви у гороскопи йастрологічні про­гнози?" Відповідь: "Так-нҐ.

Після того, як дослідник визначився із змістом запитань, особливу увагу треба надати упорядкуванню анкети. Верстка анкети передбачає не лише добірку запитань і їх послідовність, а також і художньо-техіїічне оформлешм анкети. Розділи анкети можна виділити різними шрифтами, зокрема це стосується запитань і відповідей, доречно використати кольоровий друк. Можна використати малюн­ки для підвищення інтересу до анкети, зняття психологічної втоми респондента. Ілюстративно можуть бути оформлені і деякі запитанім, що урізноманітнює тех­ніку заповнення анкети.

Коли анкета складена, треба здійснити пробне (пілотажне) ошпу вання, вході якого перевіряється зміст анкети, формулювати і послідовність запитань та варіантів відповідей і т. д. Пробне опитування охоплює невелику кількість осіб (20-30 чоловік), відібраних за основними характеристиками, які визначаються темою, метою і завданнями дослідженім Після ретельного аналізу результатів пілотажу і випраатешія помилок в анкеті можна переходити до масового опитуванім.

За способом розповсюдження анкет розрізняють опитування:

"у- роздавальні, коли анкетер особисто вручає анкету і чекає, поки її заповшоють, і тут же одержує її - очне роздавальне опитування, або одержує заповнену анкету через декілька днів - заочне роздавальне опитування;

•Ф^- поштове - анкета за попередньою домовленістю висипається і одержуєть­ся поштою;

"Ф" пресове - анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіс­лати в редакцію;

■Ф" телетайпні (за цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв'язок).

За типом дослідницьких завдань виділяють опитування:

^ стандартизоване- спрямоване на одержання статистичної інформації;

---

• фокусоване - збираються дані за умов конкретної ситуації;

• глибинне - спрямоване на одержання пошукової інформації. За рівнем компетентності респондентів розрізняють:

* масове опитування (думка неспеціалістів з тої чи іншої теми);

• масове опитування у співробітництві з дослідником (передбачає інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні ситуації, що аналізується);

• симптоматичне опитування (достатнє знання у респондента загальної інформації без глибокого осмислення цілей і завдань дослідження);

• експертне опитування (опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається).

* Отже, за допомогою методу анкетного опитування можна зібрати основну масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш достовірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування і спостереження, анкетування і вільне інтерв 'ю. Наявність анкети-питальника, характер її заповнення, вимоги до контакту з опитуваним - ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, не зважаючи на відмінні риси, одним із видів оптування. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опитування (анкетного та інтерв'ю) полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин у малих групах.

■* Соціометричний метод - це метод опитування, спрямований на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів І симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад, студентської групи).

Соціометричний метод або просто соціометрію в арсеналі соціологічного дослідження пов'язують з іменем американського соціального психолога і соціолога Як. Морено (1892-1974 рр.). Термін "соціометрія" походить від двох латинських слів: "їосіиз" - друг, товариш і "теігит" - вимірювання, міра, тобто в буквальному сенсі "соціометрія" означає вимір ступеня дружніх відносин і є своєрідним способом кількісної оцінки міжособистісних відно­син між індивідами в групі.

Повсякденний життєвий досвід свідчить про те, що в процесі сумісної діяльності індивідів завжди наявними є почуття симпатії і антипатії один до одного. Одні індивіди прагнуть (позитивний вибір) співпрацювати з певними людьми в якійсь конкретній ситуації, в процесі якогось досить визначеного виду діяльності, інші висловлюють небажання (негативний відбір) взаємодіяти з цими особами. Процес інтерперсональних позитивних або негативних ви­борів є невід'ємною характеристикою повсякденної життєдіяльності групи. Соціометрич­ний тест якраз і має своєю метою виміряти почуття симпатії або антипатії, що виявляються у міжособистісних відносинах. Отже, цей тест являє собою спеціальну техніку виміру досить конкретного виду міжособистісних відносин, які виражаються в різних оцінках і судженнях одних членів груп щодо інших в плані бажання або небажання взаємодіяти один з одним. Соціометричний тест дозволяє дати кількісну оцінку виборів індивідів стосовно один одного в процесі виконання певного виду діяльності. Він є достатньо ефективним методом опису і оцінки соціально-психологічного стану міжособистісних відносин, психологічної структури групи і її загального психологічного клімату.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну інфор­мацію про позиції індивідів у групі (наприклад, про ступінь популярності, про

---

типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т. д.) і на цій підставі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин у фу пі.

Інтертрсональні вибори можуть вивчатися на двох рівнях:

поведінковому, коли дослідник безпосередньо спостерігає поведінку індивідів у якихось конкретних ситуаціях, реєструючи дані своїх спостережень, а потім аналізуючи їх;

■а. вербально-прожективному, коли дослідник за допомогою опитування на основі спеціальної анкети-иитальника виявляє бажані типи відносин між індиві­дами, ті, яким вони надають перевагу.

Соціометричний тест формулюється у вшляді запитань, відповіді на які і слугу­ють під'рунтям для встановлення структури взаємовідносин (наприклад: "Зким із членів студентської групи Ви бажані б відзначити свій день народження?", "Разом з ким Ви бажали б проживати в одній кімнаті гуртожитку?", "Хто із членів студентської групи, на Ваш погляд, повинен бути старостою?" і т. п.). Вибір того чи іншого способу конструювання тесту визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається. Згідно Як. Морено, тест має відповідати таким вимогам:

• межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко визначеними;

• індивіди повинні робити необмежене число виборів,

• індивіди повинні бути опитані з метою виявлення їх вибору в термінах певного критерію;

• результати соціометричного тесту повинні бути згодом використані для того, щоб реконструювати групу;

• всі вибори членами групи повинні відбуватися самостійно;

• питання повинні формулюватися так, щоб вони були зрозумілими всім членам групи.

Найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп (до 10-25 чоловік), де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв язків у великих групах. Соціометричне опитування можна проводити лише в колективах, які мають деякий досвід сумісної діяльності (три і більше місяців), на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.

Процедура СОЦІОМеїриЧНОГО опитування: визначення проблеми, вибору об'єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи: входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір'я до себе, а також з встановлення змісту соці о метричних тестів; власне опитування (інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток); обробки інформації і представлення її в аналітичному вигляді; формулювання висновків і рекомендацій.

Соціометричне опитування може проводитися як у формі анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети - інтерв 'ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх заповнення, а

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc