потім збирає їх. У другому випадку дослідник зачитує питальник респонден­там, кожний з яких на чистому аркуші, нумеруючи черговість запитань, одразу ж відповідає на них.

Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціомет-ричного опитування, які можна поділити на дві ірупи: 1) графічні методи (соціограми); 2) кількісні методи (індекси, статистичний аналіз, факторний аналіз).

Соціограма є графічним зображенням структури міжособистісних відносин у групі. Для побудови користуються такими графічними символами:

А >-Б - взаємний позитивний вибір

А >■ Б - однобічний позитивний вибір

А^- — -^Б - взаємний негативний вибір

А - однобічний негативний вибір

А^. ^Б - несумісний вибір (Б заперечує А, А вибирає Б)

А Б - взаємна байдужість.

Першим етапом обробки результатів сопіометричного опитування є побу­дова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю. Байдуже ставлення індивідів один до одного зазвичай позначають нулем або взагалі не позначають (тоді клітинка в таблиці залишається порожньою). На підставі даних соціоматриці визначають індивідуальні й групові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу індивіда в групі і його сташіеиня до інших членів групи, а також групова інтеграція, групова стійкість і групова експансивність.

Отже, за допомогою соціометричиого опитування можна досить швидко зробити моментальний знімок з динаміки внутрішньо гру пових відносин - вста­новити типи взаємовідносин, виявити підгрупи, охарактеризувати позицію кожного члена групи, соціально-політичний клімат у групі і т. д.

Достатньо розповсюдженою формою соціологічшгх ошпуваїгь є інтерв'ю (ішгл Іп1егуіе\у). Найбільш характерна його особливість як специфічного виду опитування полягає в тому, що інтерв'юер (той, хто опитує) і респондент (той, кого опитують) зводяться обличчям в обличчя.Інформація, яка цікавить дослідни­ка, міститься у відповідях індивіда на задане йому в усній формі запитаннях (згадайте хоча б телепередачу "П ятий кут" українського телебачення).

* Інтерв 'ю -це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосе­редньої цілеспрямованої бесіди інтерв 'юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв 'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтер­в'юера і респондента особи багато в чо^ визначають глибину і якість одержува­ної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. Під час інтерв'ю соціолог, спостерігаючи за поведінкою співрозмовника, може одержати ту

---

		а	5	В	г	д	в	ж	Т.	Т.	£
	а	ш	©	©					2	0	2
	В	ф			+	+			3	0	3
	в		+	ш					2	0	2
	і	+		+	ш			-	2	1	3
	д	+						©	!	1	2
	е						ш		0	0	0
	м	-				©			0	2	2
	7.	4	2	2	і	і	V	0
	ТІ	/	0	0	0	1	0	?
	1'	5	2	г	1	?	0	2

Позначення: + - позитивний вибір - - негативний вибір О- взаємний позитивний вибір О - взаємний негативний вибір

інформацію, яку б він навряд чи одержав анкетування. Інтерв'юеру відводиться роль ініціатора в організації і проведенні бесіди, тоді як с джерелом інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотриму сться його.

Сфера застосування Інтерв'ю: його можна використати на ранній стадії оостдження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гіпотез; часто використовують інтерв 'ю для розробки методики великих опитувань-обстежень;їнтерв 'ю можна застосовати як основний метоо одержання інформації при обмеженій або малій вибірці;інтерв'ю застосовують як додатковий метод отримання інформації разом з анкетуванням, спостереженням і т. д.; інтерв'ю використовуют у так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.

Види інтерв'ю:

вільне інтерв'ю, коли, як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Ного проводять не інтерв'юери, а соціологи, які самі визначають те.чгу бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему і т. д. Таке інтерв'ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження,

глибинне інтерв'ю має за мету отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факта, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ; фокусоване спрямоване інтерв'ю — вивчення громадської думки відносно конкретної події, факту, ситуації;

стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю, коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей. їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності. Цей вид інтерв'ю - найбільш поширений, найчастіше його застосовують при переписі населення.

Важливий вплив на достовірність і повноту інформації, яку одержують за допомогою інтерв'ю, здійснює фактор часу. Якщо інтерв'юер прагне одержати інформацію у людини, яка тільки-но повернулась із нічної зміни або з тривалого відрядження, то можливості одержати об'єктивну інформацію будуть мінімаль­ними, навіть якщо респондент завчасно був проінформований про мету і значення

---

опитування. Час інтерв'ю має бути найзручнішим не для інтерв'юера, а для респондента.

На сам процес інтерв'ю впливають також вік і стать його учасників. Резуль­тати інтерв'ю кращі, коли його учасники приблизно одного віку. В інтерв'ю з багатьма запитаннями, які мають за мету виявити ціннісні орієнтації опитуваного, доцільно, щоб інтерв'юер і респондент були однієї статі і приблизно одного віку. Жінкам-інтерв'юерам вдається, як свідчить соціологічна практика, одержувати більш щирі відповіді, ніж чоловікам.

Для стимулювання відповідей респондентів, одержання найбільш повної і точної інформації існує чимало засобів, деякі застосовуються більшістю інтерв'юерів.

> Вираз згоди (уважний погляд, хитання головою, усмішка, підтакування). >• Використання коротких пауз.

5* Повторення основного запитання.

• Часткова згода, наприклад: "Ви говорите, що... Проте деякі люди вважа­ють, що...".

• Прохання пояснити, наприклад: "Мені не зовсім зрозуміло, як... Чи не могли б Ви пояснити, що маєте на увазі... ", "Отже, Ви щойно сказали, що... Уточніть, будь-ласка... ".

• Уточнення за допомогою неправильного повторення відповіді, наприклад:

• Ви зауважили, що зазвичай виникають суперечки в сім "і з питань розподілу домашньої праці?

• Ні. я сказав "іноді".

• Пробачте, я, мабуть, не розчув.

• Вказівки на протиріччя у відповідях, наприклад: "Ви щойно говорили про те що... А тепер зазначили дещо інше. Можливо, я неправильно Вас зрозумів? ".

• Повторення останніх слів респондента (метод "луни"), наприклад, респон­дент говорить: "Я приймав цей курс лікування протягом шести місяців і не відчув полегшення ". Інтерв'юер: "Ви не відчули полегшення? ".

• Нейтральна вимога додаткової інформації, наприклад: "Це дуже цікаво, я хотів би знати більше про шляхи раціонального використання Вами вільного часу. Чи не могли б Ви розповісти про це дещо детальніше? "

• Вимога певної додаткової інформації, наприклад: "Чому Ви вважаєте саме так? Як Ви дійшли до цього висновку? Коли? "

Після будь-якого висловленого сумніву або незгоди і одержання на них роз'яс­нення інтерв'юер повинен висловити своє розуміння, згоду, схвалення: "Так, так, з Вами погоджуюсь. Зараз мені зрозуміло. Це дуже цікаво " і т. д.

Якщо в процесі інтерв'ю одержано відповідь тішу "не знаю", то перш за все інтерв'юер повинен з'ясувати, що криється за ним: а) чи справді незнання; б) неро­зуміння змісту запитання; в) невміння висловити свою думку; г) побоювання висловити це вголос; д) побоювання дати "неправильну" відповідь. Залежно від цього інтерв'юер повинен обрати оптимальну поведінку.

Реєструвати відповіді треба в процесі інтерв'ю (за допомогою диктофона,
282 РОЗДІЛ 14.

---

магнітофона). В кінці бесіди інтерв'юер може повернутися до деяких запитань, на які одержані неповні відповіді. Можна запросити респондента до участі в наступних соціологічних опитуваннях, потрібно подякувати йому за участь у соціологічному дослідженні.

Зауважимо, що успіх інтерв'ю багато в чому залежить від підготовки інтер­в'юерів. Вона передбачає:

ознайомлення із загальними принципами вимірювання, роз яснення ролі і значення збору первинної соціологічної інформації; ^> засвоєння основних принципів поведінки в процесі опитування; 'Ь навчання техніці інтерв 'юєання;

надання можливості пройти практику проведення інтерв ю; набуття вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв 'ю.

#Фокусоване групове інтерв'ю - якісно-кількіашй метод збирання соціологічної інформації, гцо виник у середині XX ст. у США. Його передвісником були так звані вільні інтерв'ю, гцо їх застосовували в американській соціології кінця 30-х і в 40-х роках. У таких інтерв 'ю заздалегідь задавалася загальна тема бесіди і певне коло відкритих питань.

Першим узагальненням, присвяченим власне фокусованому груповому інтерв'ю, стала праця Р. Мертона "Фокусовані інтерв'ю" (1956 р). Цю розробку адаптував П. Лазарсфельд та ш. для маркетингових досліджень. Саме в цій галузі фокусоване групове інтерв'ю знайшло свій подальший розвиток і широке застосування. Пізніше метод фокусованого гру пового інтерв'ю активно переіптяли, атасне, соціолога. Він дав їм змогу одержувати глибшу інформацію про думки, сподівання і досвід людей, ніж кількісні методи. Метод фокусованого групового інтерв'ю має спільні риси з деякими варіантами опитування, скажімо - з груповим інтерв'ю. Проте фокусоване групове інтерв'ю є не просто чергуванням запитань інтерв'юера і відповідей респондентів, а своєрідною дискусією. Респонденти мають більше свободи у виборі форми виразу своїх почуттів і думок щодо заданої теми. Застосування фокусованого групового інтерв'ю стимулює виникнення нових запитань, а предмет розмови може набувати несподіваних обрисів (у цьому виявляється гнучкість методу). Особливістю методу фокусованого групового інтерв'ю є те, що дискусія має фокусований характер: тема дискусії, логіка і форма запитань (кількість яких не повинна перевищувати десять) визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучому. Важливо, щоб кожен учасник фокус-гру пи не був скутим, обмеженим часом, відчував увагу до себе, зумів настроїтися на тему, що цікавить дослідника, мав можливість трохи відпочити в ході дискусії тощо. Збирання інформації відбувається у процесі спостереження за обговоренням пропонованих питань, а також за невербальною поведінкою. Зазвігчай з однієї теми проводять три-чотири фокус-групи. У поєднанні з іншими методами фокусоване групове інтерв'ю може бути гішотажним або додатковим дослідженнях для перевірю! результатів, одержаних за допомогою інших методів.

---

^Спостереження як.метод збирання соціологічної інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання із природничих наук. У соціологічно-природничому симбіозі спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.

При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів (кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка) лише та інформація, яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується.

Характерним прикладом включеного спостереження є проведене американським соціологом Я. Андерсеном і викладене ним у книжці "Волоцюги" (1923 р). Для збору матеріалу про життя волоцюг Андерсен сам протягом багатьох місяців блукав з ними країною.Кішіл/. і єл7ш« "Суспільство вуличних кутів" (1937 р.) присвячена життю одного із кварталів американського міста. Автор поставив мету- вивчити зсереданій процес виникнення рекету. Дослідник працював три з половиною роки.

Перевага такого спостереження полягає в тому, що воно дає можливість роз­крити приховані для зовнішнього ока сторони об'єкга, що досліджується. Разом з тим, йому притаманні певні негативні моменти: 1) спостерігач, адаптуючись до ірупи, 'за якою він стежить, сам починає реагувати у відповідності з її стандарта­ми, втрачаючи тим самим об'єктивний кут зору; 2) дуже важко знайти виконавця цього методу;

Розрізняють також відкрите спостеренсення, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостерелсення інкогніто, коли члени групи не підозрюють, що за ними ведуть спостереження.

Можна також виділити спостереження: 1) нестандартизоване, у якого немає чіткого плану дій, приписуваних ззовні і 2) стандартизоване, у якого є чітко фіксовані приписи щодо предмета і процедури спостереження.

Кожний вид (тип) спостереження має свої позитивні і негативні сторони.

Спостереження є надійним якщо, будучи повтореним у тих же умовах з тіш самим об'єктом, воно зможе дати один і той же результат незалежно від того, ким спостереження повторюється.

Спостереження (спостережуєальна процедура, результати спостереження) називаються обгрунтованими, якщо вони фіксують саме те, що іювинно фіксуватися згідно мети соціологічного дослідження. З метою одержання об єктивно) інформації про явище, соціальній) факт, що вивчаються, використовуються такі способи контролю: І/спостереження за спостереженням; 2) контроль іншими методами; 3) звернення до повторного спостереження; 4) вилучення із списків оціночних термінів і пі. п.

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc