виділені підсукупності Серед них вибирають одиниці аналізу. Цю операцію можна повторювати декілька разів, поки не будуть виявлені підсукупності, дос­тупні для безпосереднього вивчення. Як правило, на останній ступені одиниці відбору збігаються з одиницями аналізу.

Систематичний відбір - це відбір із списку з певним "кроком" (наприклад, через 10,20,501 т. д. чоловік).

Стратифіковані вибірки застосовують до неоднорідних генеральних сукуп­ностей і в тих випадках, коли списки об'єктів легше одержати частинами, ніж по всій генеральній сукупності в цілому. Під час стратифікованого випад- кового відбору обсяг вибірки ділиться між стратами пропорційно до їх чисельності, згодом із кожної страти вибирають просту випадкову вибірку. Наприклад, вивчення студентства м. Києва стратифікується генеральна сукупність по вищих навчальних закладах, а внутрі кожного з них - по факультетах.

У кластерному відборі одиницями дослідження є не окремі респонденти, а цілі групи або колективи. Наприклад із 15 студентських груп, у яких займається по 20 чоловік, відбирається 5, і в цих групах проводиться суцільне опитування. Кластерна вибірка дає науково об'рунтовану соціологічну інформацію, якщо групи максимально подібні за найважливішими ознаками (наприклад, за статтю, віком, видом навчання і т. п).

У цілеспрямованій вибірці найчастіше використовують методи стихійної вибірки, основного масиву і квотної вибірки, "снігового клубка", доступні вибірки та ін. Метод стихійної вибірки - це звичайне поштове опитування телеглядачів, читачів газет, журналів. Тут наперед неможливо визначити структуру масива респондентів, які заповнять і відпрашіять поштою анкети. Тому висновки такого дослідження можна розповсюджувати лише на опитану сукупність.

Метод основного масиву зазвичай застосовують під час пілотажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, для яких недоречно проводити вибіркове дослідження. Він практикується при задавані якогось конкретного запитання' Опитують до 60-70 відсотків респондентів, які опинились у відбірковій сукупності.

Метод квотної вибіркичжпх) застосовується підчас вивчення громадської дум­ки. Ним користуються втих вішадках, коли до початку дошііджеїшя є статистичні дані про коїггрольні ознаки (наприклад рівень освіти, кваліфікаїцї) елементів генеральної сукупності. Дані про ту або іншу юнтрольну ознаку є квотами, а їх числові значення - показниками квоти. Респонденти за таким методом відбираються щлеспрямовано, із збереженням показників квот Число показників, дані про які відбираються як квоти, не повинно перевищувати чотирьох, бо за більшим числом показників відбір респондентів стає затрудненим. Цей метод спеціалісти не рекомендують використовувати в дослідженнях соціальної структури, стратифікації, мобільності.

Метод доступної вибірки застосовують для дослідження генеральних сукуп-ностей, які є досить складними для дослідження іншими методами. Зазвичай це

---

гіпотетичні генеральні сукупності - аудиторія ЗЇУП (яку опитують безпосередньо завдяки ЗМІ), споживачів певних товарів (опитують у точках торгівлі), членів релігійнігх конфесій, ітредставників яких опитують у місцях проведення культових заходів і т. п.

Метод "снігового клубка" застосовують до малочисельних гіпотетичних генеральних сукупностей (наприклад, експертів з якоїсь вузької проблеми). Кожного члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає. Так складається основа вибірки, поки вона не буде оптимальною.

Який би метод вибірки не застосовувався у дослідженні, вимірювання якогось показника проводиться лише на частині генеральної сукупності, а це може зумовлювати певні помилки у вибірці. Помилкою вибірки (О) для якогось показ­ника називається різниця між його середнім арифметичним значенням за вибір­кою (х) і за генеральною сукупністю (т): О = (х - пі).

Випадкові помилки простої випадкової вибірки із безкінцевої генеральної су­купності мають розподіл, наближений до нормального, з нульовим середнім і дисперсією, яка дорівнює $²/п, де $² - дисперсія ознаки за вибіркою, а п - її обсяг. Величина ^_п = 8/Цп називається стандартною помилкою вибірки.

Помилки вибірки (Інститут Геллапа):200 чол. +/- 8%, 400 чол.+/- 6%, 600 чол. +/- 5%, 750 чол. +/- 4%, 1000 чол. +/- 4%.1500 чол. +/- 3 %, 4000 чол. +/- 2%.

Теорія вибірки в соціологічних дослідженнях передбачає систему розрахунків і формул для оцінювання помилок вибірки і вираховування необхідного обсягу вибірки, використання яких може забезпечити бажаний ступінь точності результатів дослідження.

15.3. Методи збору та аналізу соціологічної інформації

Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв'ю, спостереження, експеримент, аналіз доку­ментів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо.

І ^Використання того або іншого методу, їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань, виду дослідження.

Найдавнішим і найпоширенішим способом одержання соціологічної інфор­мації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного жігття, а також соціальні суб'єкти, що функціонують у суспільстві.

Аналіз документів дає змогу соціологу побачити важливі сторони соціальної Дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні суспільству, одержати відомості, потрібні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими

П Бос

---

людьми. До речі, перша "канонічна" праця з емпіричної соціології в США -"Польський селянин в Європі і Америці" У.ТомасаіФ. Знанецького- рунтується на документах. Поряд з архівами іазети польських емігрантів у США, картотекою і офіційною документацією Союзу благодійності, історією церковних приходів у цьому дослідженні вперше використані для аналізу особистісні документи емігрантів: 50 комплектів (754 примірника) листів, а також життєпис якогось Владека Віхновського (300 сторінок).

Коло власне соціологічних документів, які віддзеркалюють різні сторони сусп­ільного життя в наш час технізації та інформатизації настільки широке, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження не слід планувати, а тим більше виходити на польові дослідження, не проаналізувавши попередньо офіційні статистичні дані, не лише центральні, але й місцеві, не вивчивши минулі і сучасні дослідження з даної теми (якщо вони є), матеріали книг Гжурналів, звіти різних відомств і т. д. Наприклад, соціологічне дослідження, присвячене вивченню вільного часу жителів того або іншого міста (району), села можна розпочати з аналізу статистичних даних про відвідування бібліотек, кінотеатрів, театрів, концертів, музеїв і т. д.

Щоб добре орієнтуватися в багатоманітності документів, перш за все необхід­на їх класифікація, підвалиною якої слугує форма, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію. Від форми, в якій зафіксована інформація, залежать цілі його використання і методи аналізу.

За формою фіксації інформації розрізняють:

* письмові документи (відомості подаються у формі тексту): Ф статистичні дані (цифрова форма викладу);

0 іконографічна документація (кіно-відео-фотодокументація, картини);

* фонетичні документи (аудіозаписи). •

Письмові документи - найбільш поширений вид документації. Джерелами цього типу документів дія соціолога є: державні та ценгральні архіви, архіви орі тші-зацій і установ, підприємств, фірм, архіви емпіричних даних у машинописній ((юрмі, вт. ч. ПхТЕКІЧЕТ, наукові публікації, преса, особистісні документи (листи, автобіографії, мемуари, щоденники, промови і т. п.).

За статусом джерела документи ділять на офіційні і неофіційні. З точки зору спонтанності появи документи ділять на мимовільні (створені незалежно від дослідника); задані (створені спеціально на прохання дослідника). За ступенем опосередкованоспі виділяють первинні та вторинні документи - одні створені на основі безпосереднього досвіду автора, другі - на базі узагальнення первинних документів. За критерієм авторства документи класифікують на індивідуальні, створені одним автором, і колективні, створені декількома авторами, групою.

Методи аналізу документів. Традиційні: загальні (розуміння, спеціальні (джерелознавчі, інтуїція, осмислення); психологічні, юридичні методи). Формалізовані (контент-аналіз).

У сощолопчних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (ююсігапій) і (рорналізований (якісно-іо^гіькісішй) метод аналізу документів (див. схему).

---

Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають, а взаємно до­

повнюють один одного компенсуючи наявні в кожному вади.

Піятрадиційним, класичним аналізом розуміють всю багатоманітність розу­мових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певного погляду, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традищйішй аналіз документів дає можливість соціолоіу запропонувати свою інтер­претацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв'язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідшшьких позицій. Найважливішим недоліком традиційного аналізу документа є суб'єктивність: як би соціолог- дослідник не намагався бути об'єктивним оцішоючи інформацію, яка міститься в документі, його інтерпретація завжди меншою чи більшою мірою буде суб'єктивною.

Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого методу аналізу документів, який одер­жав назву "контент-аналіз". Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), - це метод дослідження, який застосовують у різних гуманітарних дисциплінах. Але розвиток цього методу переважно пов'язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ. З часом метод контент-аналізу став застосовуватися і при вивчення інших ішгузей соціальної реальності, іншого типу документів, зокрема, невербальних, іконоітіафічігих (портрети, фотоірафії і Т.Д.), а також відповідей на відкриті запитання соціологічної анкети. Цей метод дуже часто використовують різні спецслужби: до 80 відсотків таємної інформації здобувають за допомогою цього методу і сьогодні.

Суть цього методу зводиться до того, щоб виявити такі ознаки, риси, шіастивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документа стає доступним для точних обчислювальних операцій. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все баютство змісту документа може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.

Умови, за яких застосування контент-аналізу в КСД є необхідним: при вимозі

забезпечити високий ступінь точності і об'єктивності аналізу; за наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання матеріалу є затрудненим; при роботі з відповіоями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв 'ю, якщо категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в документах, що вивчаються; коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.

♦Отже, контент-аналіз - це метод якісно-кількісного аналізу масива
документів з метою одержання об 'єктивпої, систематизованої і
узагальненої інформації про соціальну реальність. Процедура контент-
аналізу полягає в алгоритмізованому виділенні в тексті певних
елементів змісту, гцо цікавить дослідника, класифікації виділених
елементів у відповідності з концептуальною схемою, наступним їх
підрахл'нком і якісним представленням результатів.

---

Основні напрямки використання контент-аналізу: виявлення і оцінка

характеристик тексту як показників певних сторін об 'єкта, що вивчається; виявлення причин, що обумовили повідомлення; оцінка ефекту впливу повіоомлення.

Коли дослідник-соціолог закінчив побудову схеми ключових понять або кате­горій аналізу, здійснив їх інтерпретацію і структуризацію, настає етап "накладан­ня" названої схеми на конкретний текст, або, іншими словами, знаходження для всіх категорій і иідкатегорій адекватного вираження на мові документів, що досліджуються. Таким їх виразом є одиниці аналізу: 1) окреме слово; 2) судження, закінчена думка, логічний ланцюг, 3) персонаж повідомлення. Фрагменти тексту, які відповідають різним одиницям аналізу, можуть коливатися від мінімального розміру (слово) до максимального (логічний ланцюг, життєва ситуація), які фіксуються в межах цілого повідомлення або навіть декількох повідомлень.

Для здійснення контент-аналізу соціологу треба мати такі документи:

• таблицю контент-аналізу;

• інструкцію кодувальника;

• кодувальну картку (див. табл).

Таблиця контент-аналізу містить список категорій і підкатегорій і присвоєні їм
коди.

Номер документа	Категорії і підкатегорії аналізу
	тема (код)				шак інформації (код)				географія повідомлень (код)				автор повідомлень (код)
№	1	2	3		і	2	3		і	2	3		1	2	3
1
2
п

Інструкція кодування містить опис одиниць у рахунка, в ній закладені правила кодування, обумовлюються можливі труднощі. Реєстрація одиниць ана-лізу здійсшоггься у спеціальних таблицях, кодувальник картках. Які включають всі класифікацііїні одіїшщі - категорії і підкатегорії. Одишпі аналіз)', виявлені в документі, фіксуються у відповідних графах коду вальної картки.

У контент-аналізі передбачається своя вибірка. Масив документів, об'єднаних загальною ознакою, представляє генеральну сукупність, яку треба вивчити. Якщо перед аналітиком-соціологом стоїть завдання провести контепт-аналіз кампаній по виборах Президента України, то в межі генеральної сукупності треба включити всі документи, які опубліковані у зв'язку з виборами з моменту початку кампанії до її завершення.

Дтя формування вибіркової сукуішості документів дія контент-аналізу зазвичай віікористовують суцільний і вішадковий відбір. Застосування скерованого типу відбору

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc