Файл: радиац_Чорнобиль.pdf

Екологічні наслідки

36

Під час аварії основним механізмом забруднення рік був перенос
радіоактивних аерозолів. Після ліквідації аварії перерозподіл
радіонуклідів у поверхневій частині гідросфери (ріках, водоймищах,
озерах і т.д.) був зумовлений гідродинамікою водяних систем,

ландшафтами і гідрометеорологічними умовами.

Найбільш значні радіоактивні забруднення акваторій водоймищ зосереджені в так
званій зоні відчуження. Це – ставок'охолоджувач ЧАЕС, Прип'ятський, Семиходський,
Новошепелицький затони і русло р. Прип'ять поблизу ЧАЕС. Значна частина
радіоактивних випадань зосереджена в межах водозбірних басейнів р. Прип'яті, Десни
і частково Дніпра.

Каскад водоймищ на Дніпрі відіграє важливу роль у пом'якшенні радіаційної
обстановки в середній і нижній частині р. Дніпро. Київське водоймище служить
першим і основним депо при поширенні нуклідів униз за Дніпром. Різке зниження
швидкості води при впаданні рік у Київське водоймище призводить до істотного
осадження радіоактивного цезію, що міститься у вигляді нерозчинних суспензій, на
дно водоймища і сприяє самоочищенню води. Кожне розташоване нижче водоймище
слугує додатковим бар'єром для переносу цезію водою.

Бар'єрна роль водоймищ у відношенні стронцію виявилася менш ефективною, тому
що він погано утримується суспензіями й існує безліч розчинних з'єднань.

Чи забруднені

ріки та

водоймища?

Досить високий рівень концентрації радіоактивних речовин виявлено у
донних відкладеннях. Однак точно визначити дозу опромінення складно.
Дуже забруднені радіоактивними речовинами хижі види риб – щука та
окунь. У 1986 р. найбруднішим за вмістом цезію'137 був судак. Через рік
накопичення радіонуклідів у виловленій для контролю рибі збільшилось
майже у 10 разів. 

З 1987 року в ставку'охолоджувачі ЧАЕС проводяться дослідження з питань впливу
радіаційного фактору на різновікові групи риб, на процеси природного та штучного
репродукування, виживання ікри та мальків риб, на динаміку накопичення та зміни
питомої активності в органах і тканинах різновікових груп, у тому числі вивчаються
процеси репродукування риб, які отримали під час аварії великі дози
(до 1000–1200 бер) іонізуючого опромінення.

Ставок'охолоджувач ЧАЕС – це велике водоймище, площа якого складає 23 км

2

, об'єм

води – 160 млн. м

3

, середня глибина – 4–7 м, а ями сягають глибини – 16–24 м. В ньому

живе більше 30 видів риб.

Дослідники з'ясували, що найбільшу питому активність мають риби'хижаки (судак,
щука), найменшу – риби, які живляться рослинною їжею (товстолобики).

Як впливає

радіоактивне

забруднення

водоймищ на

риб?

Радіаційне забруднення дуже вплинуло і на тваринний світ. Так, найбільш
високу концентрацію радіоактивних речовин виявлено в організмі їжаків,
бурозубки звичайної, рудої полівки. Звичайно, ще рано остаточно
говорити про всі генетичні зміни, які можуть відбуватися згодом.

Ще до аварії на ЧАЕС вчені проводили дослідження з опроміненням

мишей, але навіть зміни сорока поколінь виявилися недостатніми, щоб виявити
повноту можливих змін. Що стосується птахів, які проживають у зоні, то лідерами по
накопиченню радіонуклідів виявились крижень та лисуха. Частина "забруднених"
водоплавних птахів з найбільш потерпілих територій одразу після аварії мігрувала на
100–200 км до чистих районів, що не дає можливості простежити на них означені
процеси. 

Практика радіаційної безпеки передбачає безпороговість, тобто пряму залежність
ризику від дози. Саме так вважає більшість сучасних радіобіологів. Тому можна
вважати, що будь'яке, навіть мале підвищення радіоактивного фону супроводжується
пропорційним зростанням ризику.

Яким є вплив

радіаційного

забруднення на

тваринний світ?

Достовірно визначити медичні
наслідки аварії дуже складно, тому що
важко відокремити складову впливу
саме Чорнобильської аварії від інших
існуючих несприятливих факторів.
Після аварії була розроблена система
спостереження та збору даних про
стан потерпілих від Чорнобильської
катастрофи. Ці дані занесені до
державного реєстру України, де
міститься особистісна інформація про близько 3 млн. постраждалих, в т.ч. про
270000 ліквідаторів.

На підставі наявних даних із упевненістю можна говорити тільки про значний ріст
раку щитовидної залози, що обумовлений впливом радіоактивного йоду в перші дні
після аварії. В цілому по Україні не зареєстровано розбіжностей у частоті виникнення
уроджених вад на територіях, забруднених внаслідок аварії. На відміну від наслідків
бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі не спостерігається росту
кількості випадків лейкемії.

Однак, серед потерпілих, а особливо серед учасників ЛНА 1986–1987рр.,
спостерігається ріст серцево)судинних, ендокринних, запальних захворювань
шлунково)кишкового тракту, зниження імунітету й ін. Розвиток цих захворювань
тісно пов’язаний зі способом життя потерпілих і факторами ризику. Найбільш
високий ризик відзначався при наявності гіперхолестеринемії, курінні, надлишковій
масі тіла, вживанні алкоголю та гіподинамії, особливо при генетичній схильності. І
навпаки, найменший ризик спостерігається при веденні здорового способу життя.
Які типи медичних наслідків радіаційних аварій можливі?

Існують два види можливих медичних наслідків будь)якої великої, у тому числі й
Чорнобильської, ядерної аварії:

) радіаційні, точніше, радіологічні наслідки, що є результатом безпосереднього
впливу іонізуючого випромінювання;

) різні загальні розлади здоров'я, викликані будь)якими іншими факторами аварії
нерадіаційної природи, наприклад, соціальними, стресовими, або психологічними.

Медичні наслідки

37

Медичні наслідки

Згідно з законодавством України (Закон України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
від 28 лютого 1991 р, № 796'XII в редакції Закону від 07.12.2000 р. № 2120'
III) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є
учасники ліквідації наслідків аварії та потерпілі. 

Кого відносять

до постраж!

далих від

Чорнобильської

катастрофи

згідно чинного
законодавства

України?

Медичні наслідки

38

До потерпілих належать:

1) евакуйовані з зони відчуження, в тому числі опромінені в утробі матері,
а також відселені з зон безумовного і гарантованого добровільного
відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного

(обов'язкового) відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 р. на
території зони безумовного відселення не менше 2 років, або на території
гарантованого добровільного відселення не менше 3 років;

3) особи, які постійно проживають, або постійно працюють, або постійно навчаються
на територіях зон безумовного (обов'язкового) відселення, якщо за станом на 1 січня
1993 р. вони прожили, або працювали, або навчалися на території зони безумовного
відселення не менше 2 років, або на території гарантованого добровільного відселення
не менше 3 років;

4) особи, які постійно проживають, або постійно працюють, або постійно навчаються
на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю, якщо за станом на 1 січня
1993 р. вони прожили, або працювали, або навчалися на території зони не менше 4
років;

5) особи, які з моменту аварії до 14 липня 1986 р. працювали не менше 14 календарних
днів, або в 1986–87 рр. не менше 3 місяців за межами зони відчуження на роботах з
особливо шкідливими умовами праці за радіаційним фактором за урядовими
завданнями, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

6) До дітей, потерпілих внаслідок аварії, належать ті, що:

' були евакуйовані із зони відчуження, в тому числі опромінені в утробі матері;

' проживали на момент аварії або навчалися на територіях зон безумовного
відселення на день аварії не менше 1 року;

' проживали на момент аварії або навчалися на територіях зони гарантованого
добровільного відселення не менше 2 років;

' проживали на момент аварії або навчалися на територіях зони посиленого
радіоекологічного контролю не менше 3 років;

' народилися після 26 квітня 1986 р. від батьків, що належали до категорій
1–3 постраждалих;

' хворі на рак щитовидної залози та хворі на променеву хворобу;

' одержали дозу опромінення щитовидної залози, що перевищує рівні, встановлені
Міністерством охорони здоров'я.

Хто належить до

потерпілих від

Чорнобильської

катастрофи?

Проходячи через тіло людини, іонізуюча радіація вступає у взаємодію з
тканинами і передає енергію клітинам та їх органелам шляхом іонізації
атомів. Цей феномен широко вивчався на прикладі критично важливого
генетичного матеріалу, ДНК, що контролює функції клітин. Якщо

ушкодження ДНК незначне і ступінь нанесення ушкодження не був фатальним,
інакше кажучи, при низьких рівнях опромінення клітина може виявитися здатною
відновити отримані ушкодження. Якщо нанесені ушкодження не підлягають
відновленню і є досить серйозними для того, щоб перешкодити клітинним функціям,
клітини можуть або негайно відмирати, або гинути після кількаразового ділення.

При низьких дозах відмирання клітин може супроводжуватися дією природних
механізмів, що регулюють клітинну регенерацію. Однак при високих дозах
опромінення відновлення і регенерація клітин можуть бути недостатніми, що
призводить до загибелі великої кількості клітин, викликаючи утруднене
функціонування органів. Швидка загибель клітин при високих дозах радіації може
загрожувати життю людини в короткостроковому плані, і саме такі "детерміністські"
наслідки пояснюють велику кількість смертей відразу ж після Чорнобильської аварії.

При низьких дозах клітинна регенерація може бути неповною або дефектною, а в
цьому випадку клітина може змутувати, що в майбутньому (можливо, досить

Як радіація діє

на організм

людини?

Медичні наслідки

39

віддаленому) може призвести або до неконтрольованого розмноження перероджених
соматичних клітин, або до трансформації кліток зародкової тканини статевих залоз
("стохастичні" ефекти). У першому випадку існує імовірність захворювання самої
опроміненої людини раком, у другому – можуть проявитися спадкові (генетичні)
дефекти у його нащадків. Вважається, що наслідки дії низьких доз опромінення
визначити безпосередньо неможливо, тому оцінки віддалених медичних наслідків
ґрунтуються на прогнозах, зроблених на базі змушених допущень і екстраполяцій.

Радіологічні ефекти за часом їхнього прояву поділяють на дві категорії:
безпосередні, або найближчі, що відбуваються протягом короткого часу
(не більше місяця) після опромінення, і віддалені, що виникають після
закінчення тривалого терміну (роки) після нього. Безпосередні ефекти
поєднуються загальним терміном "детерміністські" або "детерміновані" від
лат. Determinate – обумовлювати. Вони завжди обумовлюються загибеллю
великого числа клітин якогось важливого, критичного органа – кісткового
мозку, кишечника, шкіри. Усі детерміністські ефекти – граничні. Вони
обов'язково виникають при досягненні визначеної досить великої, граничної дози (не
менш 0,25 Гр) і з її ростом підсилюються, що і зрозуміло, тому що збільшується число
клітин, що гинуть. Наприклад, при місцевому опроміненні в дозі 5–10 Гр виникає лише
почервоніння шкіри, а зі збільшенням дози може розвитися поверхнева, потім глибока
виразка, аж до ураження кісти. Типовим прикладом детерміністського ефекту
загального опромінення при дозах, що перевищують 1 Гр в середньому на все тіло, є
гостра променева хвороба, що, у залежності від дози, може бути різного (I–IV) ступеня
тяжкості.

Що таке

детерміністські

ефекти

опромінення, що

таке поріг

виникнення

захворювань?

Ефекти, частота прояву яких не залежить від дози або інтенсивність
прояву є дозонезалежною, називають стохастичними ефектами.

На відміну від безпосередніх, детерміністських, віддалені наслідки можуть
виникнути в результаті змін однієї клітини. Теоретично вони не мають
дозового порога, звідси і їхня назва – стохастичні, тобто ймовірнісні, випадкові
ефекти. Якщо такі радіаційні зміни відбулися в соматичних (греч. Soma – тіло)
клітинах опроміненого індивідуума, то після закінчення визначеного терміну в нього
може виникнути рак або лейкемія. Якщо змінам піддалися статеві клітини, можна
чекати розвитку генетичних захворювань або уроджених каліцтв у потомства.

Зі збільшенням дози наростає тільки імовірність стохастичних ефектів, а не ступінь
їхнього прояву. Це і зрозуміло, тому що рак або є, або його немає, половини раку не
буває. При цьому радіаційно'індукований рак нічим не відрізняється від спонтанного,
що дуже важливо враховувати для правильної оцінки реальних стохастичних
наслідків аварійного опромінення. Ризик стохастичних ефектів розраховують на
підставі теоретичних, експериментальних і радіаційно'епідеміологічних досліджень.

Що таке

стохастичні

ефекти?

Терміном "гостра променева хвороба" (ГПХ) визначають низку клінічних
синдромів, що розвиваються після короткочасної (від секунд до 3'х діб) дії
проникаючої радіації в дозах, вищих за 1 Гр (в середньому на все тіло).

Серед ліквідаторів є група осіб, яких називають "свідками аварії". Це,
головним чином, персонал станції, що працював в ту зміну, коли
трапилася аварія (оператори 4'го енергоблоку, черговий та допоміжний персонал
турбінного залу), і пожежники, які прибули для гасіння пожежі. Їх здоров'я
постраждало від безпосереднього прямого впливу іонізуючого випромінювання в
діапазоні доз, що викликають гостру променеву хворобу різного ступеня тяжкості, і в
певних випадках – від термічних і променевих опіків.

У 1989 р. після ретельного ретроспективного аналізу історій хвороб 237 осіб, котрим
було встановлено діагноз гострої променевої хвороби в 1986 р., реальна кількість
постраждалих із таким діагнозом зменшилась і становила 134 особи. З них
28 пацієнтів померли протягом  перших трьох місяців після аварії, а в наступні роки –
ще 14 (дані на 1 січня 2004 р.), незважаючи на постійний медичний контроль,

Чи були випадки

гострої

променевої

хвороби?

Медичні наслідки

40

систематичне лікування (стаціонарне, амбулаторне, санаторно'курортне) і
реабілітаційні заходи.

Основними причинами смерті осіб, які перенесли гостру променеву хворобу в
післяаварійні роки, є злоякісні захворювання крові та злоякісні пухлини різних
локалізацій, раптова серцева смерть, а також інші хвороби та нещасні випадки.

Практично всі особи, які перенесли гостру променеву хворобу, незалежно від ступеня її
тяжкості, отримали 2 групу інвалідності у зв'язку зі стійкою втратою працездатності.
Це пов'язано не тільки з низькими показниками їх здоров'я, а й з неможливістю
працювати за фахом, тому що більшість із них були професіоналами'атомниками або
пожежниками. Всі вони одночасно страждають на певну кількість хронічних
захворювань внутрішніх органів і систем (серцево'судинної, бронхолегеневої, травної,
нервової, ендокринної, кістково'м'язової, сечостатевої) – від 5–7 до 10–12 діагнозів, що
виникли від сумісної дії різних негативних чинників Чорнобильської аварії, перш за
все – радіаційного.

З метою визначення медичних наслідків аварії Міністерство охорони
здоров'я СРСР серед пріоритетних завдань визначило реєстрацію
потерпілих і наступне безперервне спостереження за станом їхнього
здоров'я. З цією метою влітку 1986 р. були створені загальні чорнобильські
реєстри, а також спеціалізовані популяційні реєстри злоякісних
новоутворень кровотворної системи. До 1991 р. всесоюзний розподілений
реєстр містив інформацію відносно 659 300 чоловік. Після розпаду СРСР у
1991 році така робота була продовжена окремо в Білорусії, Росії і в Україні.

Після перших повідомлень на початку 90'х років про збільшення захворюваності на
рак щитовидної залози у дітей у результаті опромінення в перші дні після аварії, в усіх
трьох державах були створені відповідні національні спеціальні реєстри.

В Україні після 1991 р. функціонує Державний реєстр України, де міститься
індивідуальна інформація про близько 3 млн. постраждалих, в т.ч. – про
270 000 ліквідаторів. 

Обов'язкова реєстрація і постійне спостереження за станом здоров'я введені для
чотирьох груп першочергового обліку: 

' 1 – учасники ліквідації наслідків аварії (ліквідатори); 

' 2 – особи, евакуйовані з найбільш забруднених районів (щільність випадання 

137

Cs  –

1480 кБк/м

2

);

' 3 – особи, що проживають на дуже забруднених територіях (щільність випадання

137

Cs – 555 кБк/м

2

); 

' 4 – діти, що народилися після аварії у осіб, включених у групи 1–3.

Приблизно 50% включених до реєстру ліквідаторів мають "офіційно" зареєстровану
дозу (ОЗД), отриману завдяки індивідуальному моніторингу (ТЛ дозиметри,
алюмофосфатні скельця, іонізаційні дозиметри) або груповому моніторингу
(призначення індивідуальних доз на основі персонального моніторингу осіб, що
виконували одночасно однакову роботу). В Державному реєстрі не відображена
інформація про те, яким саме методом була отримана доза. Серед осіб, які перебувають
на обліку в Державному реєстрі, основна частина – це військові резервісти, незначна –
професійні робітники (цивільні працівники ЧАЄС та інших організацій). На
міжнародному рівні почато інтенсивне зусилля щодо комп'ютеризації реєстрів з метою
поліпшення використовуваних методик і приведення їх до міжнародних стандартів.

Існуюча система реєстрів передбачає постійний динамічний контроль захворюваності
(у першу чергу онкологічної), генетичними наслідками, а також смертністю населення
та ліквідаторів, статистика якої є одним із головних кінцевих показників стану
здоров'я населення, використовуваних при епідеміологічних дослідженнях.

Яким чином

ведеться облік

хвороб,

пов'язаних з

наслідками

Чорнобильської

аварії?