Файл: ONDR-konsp.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлена: 30.12.2021

Просмотров: 2832

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Лекція 1. Актуальність, мета і задачі дисципліни

Особливості наукової роботи

МАТЕРІАЛИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття №1.

Організація навчальної та науково-дослідної роботи студентів

1.1. Як слухати й записувати лекції

1.2. Як готуватися й відповідати на іспиті

Повторення - мати навчання, але смертельний ворог творчості.

Леонід Мартинов

Учені настільки пішли з головою кожний у своє, що не бачать жодного явища в цілому, включаючи власні дослідження. (Принцип повноти картини) Всі великі відкриття робляться помилково.

(Закон Янга)

1.3. Оформлення звіту з НДР, курсового або дипломного проекту

Всі прожекти зело справні бути повинні, щоб казну зряшно не розоряти й Батьківщині збитку не чинити! А хто стане прожекти аби як ляпати – позбавлю чину й батогом бити велю!

Петро I

1.4. Формування теорії НДР

1.5. Планування НДР

1.6. Технологія наукової роботи

Час розтяжний. Він залежить від того, якого роду вмістом Ви наповнюєте його

С. Маршак

Працездатність мозку

1.7. Пошук літератури й бібліографія

1.9. Пошук професійної інформації в Інтернеті

1.10. Літературна робота науковця

1.11. Як готовити доповідь, статтю й виступати на науковій конференції

1.12. Інші форми представлення результатів наукового дослідження

Монографія

1.13. Деякі рекомендації старшокурсникам

ЛІТЕРАТУРА

Корисно мати на увазі, що текст наукової статті є виразним портретом її автора. Цей "автопортрет" об'єктивно відбиває сумлінність, професійну майстерність, широту кругозору, культурний рівень (у першу чергу, культуру мови, що характеризує культуру мислення), безжалісно оголює кокетство, самозамилування, прагнення створити видимість глибокодумності, і багато чого іншого. Не намагайтеся здаватися розумним: ці старання приведуть до зовсім протилежного результату.

Не засмічуйте рідну мову необґрунтованим використанням іноземних слів.

Завершальний етап роботи над текстом полягає в тому, щоб викинути всі зайві слова, спростити довгі фрази, розставити розділові знаки, вимести "словесне сміття". М.Горький називав цей етап літературної роботи "ловом бліх".

Такою є технологія написання статті.

Подібно тому, як космонавт не може виходити в Космос, якщо вважає, що йде на подвиг, не є подвигом і написання статті. Це необхідний, обов'язковий, навіть буденний, елемент нормальної дослідницької роботи. Далеко не завжди у своїх міркуваннях дослідник дотримується правил строгої діалектичної логіки. Дефекти й неповнота роботи виявляються тільки тоді, коли постулати, аргументи й висновки знаходять своє текстове вираження: чим більше людина знає, чим більше думок у голові, тим більше плутанини в думках.

Іноді авторові здається, що він потрапив у тупик: йому не вистачає слів, він не може сформулювати результат або положення, яке автору здається дуже важливим. Це означає, що йому крупно повезло - він підійшов до відкриття нового поняття, для якого ще не придумане назви й не дано визначення.

Але нарешті первісний план статті виконаний, і автор оцінює свій твір. Начебто б є все, що потрібно за планом, але думка, спотикаючись ледве не на кожному логічному кроці, тягнеться по тексту на превелику силу. Результат обтяжуючий. Вразливий молодий дослідник відчуває себе повною бездарністю. Не падайте духом і не переживайте! Попереду у Вас радісна й окриляюча несподіванка.

Саме тепер наступає кульмінаційний момент роботи або момент істини, заради якого й пишеться стаття (публікація – це зовсім не самомета, якщо мова не йде про дисертацію). Статтям властива самоорганізація й, як рослини чи тварини, вони починають жити власним життям. Стаття починає вчити свого автора.

Раптом виявляється, що теоретичний висновок може бути побудований коротше й гарніше, що для підтвердження сформульованого результату необхідно виконати додаткові розрахунки й (або) виконати спеціальні експерименти, і т.д. Іноді якесь другорядне питання, що спочатку не залучало до себе особливої уваги, раптом починає розростатися й засовувати вихідне завдання на задній план. Вимальовується зовсім нова проблема, може бути, навіть істотно більшого калібру, ніж вихідна. Доводиться відсунути статейну писанину убік, і приступити до реалізації плану продовження робіт, що "запропонувала" Ваша стаття. Потім стаття пишеться заново й здається до друку, але дослідницький процес триває.


Треба зауважити, що поспішне опублікування "сирої" статті може спричинити у автора в подальшому відчуття невдоволеності й незручності навіть через багато років. Однак слід уникати і завчасних статей, і зволікання з публікаціями, бо публікація дає пріоритет в авторстві і створює практично необмежену аудиторію для науковця.

У науковій праці ефект самоорганізації має особливо важливе значення, але нічого містичного в цьому немає. У міру того, як дослідник заглиблюється в розуміння явища, напрямки й логіка його думок в усе більшому ступені управляються не їм самим, а природою досліджуваного явища. Краса й гармонійність природи передаються Вашим думкам.

Коли стаття, нарешті, завершена, Ви читаєте й сприймаєте її так, ніби вона була написана кимсь іншим, і здивовано запитуєте самі себе: "Звідки узявся цей геніальний текст? Невже це я його написав?". Вам здається, що ви виросли на цілу голову. Почуття задоволення є головною нагородою за Вашу працю.


Виступ на конференції


Вказую виголошувати промову не по-писаному, а токмо словами, щоб дурниця всякого була видна.

Петро I

Що потрібно ораторові? - Жести, жести й жести!

Демосфен

Ораторське мистецтво завжди мало дуже важливе значення в суспільному житті. Йому присвячене величезна кількість книг і статей. Одною з найкращих вважається книга відомого американського психолога Д. Карнегі. Ви прочитаєте її з користю й задоволенням. Однак всі дослідження вказаного автора присвячені винятково політичним ораторам (а сучасні - ще й торговельній рекламі). Ці оратори звертаються насамперед до емоцій слухачів, їх завдання - переконати й вмовити. Завдання доповідача на науковій конференції або діловій нараді інша - довести , обґрунтувати. Акторські прийоми, доречні на театральній сцені, тут будуть виглядати просто смішно.

В усній доповіді зміст роботи необхідно викладати можливо короткими, чіткими фразами. Думки повинні бути ясно вираженими, без ускладнення зайвими епітетами, придатковими реченнями й дієприкметниковими оборотами. Не вважайте, що Вас слухають одні корифеї.

При викладенні доповіді не "за папірцем" необхідно логічно, чітко, не поспішаючи викладати зміст, намагаючись акцентувати увагу слухачів на найбільш важливому й цікавому. Якщо Ви відчуваєте непевність або брак часу для усного викладення, краще все-таки доповідь читати "за папірцем".

Не перевищуйте встановленого для доповіді відрізку часу. Заздалегідь проведіть хронометраж свого виступу й, при недостачі часу (його завжди не вистачає) - скоротіть все другорядне. Хронометраж виступу зручно зійснювати за магнітофонним записом. Дефекти власного виступу особливо помітні, коли Ви чуєте його "зі сторони". Бажання дати максимум інформації в обмежений час приводить до поспіху; виступ виявляється змазаним, недохідливим, аудиторія його погано сприймає, і в результаті - втрачає інтерес і до Вас, і до Вашої роботи.


Сказане вище щодо побудови статті повністю справедливо й для тексту усного виступу (доповіді). Не затягуйте вступну частину доповіді, швидше переходите до суті роботи (беріть "бика за роги"). Висновки повинні бути короткими й чіткими.

Заздалегідь знаючи, що Ви не встигнете членороздільно описати всі свої досягнення, спровокуйте аудиторію на питання. Для цього скажіть мимохідь, що певні "принципово важливі деталі" Ви змушені опустити через недостачу часу. Аудиторія "заковтне наживку", Ви одержите додатковий час, а під час дискусії зможете взнати багато цікавого, побачити свою роботу з нових, несподіваних для Вас, точок зору.

Не бійтесь запитань й того, що Ви не зможете правильно на них відповісти чи взагалі не відповісти; не бійтесь помилитись – таке трапляється й з маститими вченими, а у дискусіях та обговореннях народжується істина. Принаймні все це буде дуже корисним й для Вас, як фахівця й для Вашої роботи.

Кожна хвилина усного виступу (як і час особистого професійного спілкування) цінується дуже високо.

Чим коротшим є виступ, тим більшого часу для підготовки він вимагає. Пам’ятайте, що Ваша доповідь буде оцінюватись не за кількістю вимовлених слів. Завжди строго дотримуйтеся регламенту. Ніщо так не дратує, як доповідач, що витрачає більше часу, ніж було попередньо визначено. Якою б цікавою не була Ваша доповідь ні аудиторія, ні головуючий не погодяться, щоб Ви порушили регламент. Захоплення чужого часу вважається канібалізмом.

Питання, як правило, задають після виступу. Залишіть для них 5 хвилин від відведеного Вам часу. Якщо питань не виникає, можете використати цей час для роз'яснення ключових положень доповіді. Звичайно після обговорення секційних виступів починається неформальне спілкування із зацікавленими колегами в невимушеній обстановці.

Інструктуючи П. Л. Капицу, як доповідати у Лондонському Королівському суспільстві (англійська Академія наук), Е. Резерфорд наставляв його: "Поменше показуйте діапозитивів. Коли темно в залі, слухачі, користуючись цим, залишають залу". Сьогодні ця порада не є актуальною. На сучасних наукових конференціях, у тому числі й міжнародних, дуже часто доповіді складаються з одних лише коментарів до демонстрованих графіків.

Ілюстрації до доповіді під час виступу служать Вашим путівником. Вони повинні бути яскравими, лаконічними й легко сприйманими, кількість написів на них - мінімальною. Не намагайтесь розташувати на екрані якомога більше буквеної й цифрової інформації. Залишіть тільки саме необхідне. Не пишіть довгих підрисункових підписів і визначень, користуйтеся загальновідомими скороченнями. Пам’ятайте, що картинка показується на екрані короткий час і сприйняття представленої на ній інформації повинне бути швидким. Демонструйте на картинках тільки саме істотне, не розпорошуйте увагу аудиторії. Кожна ілюстрація повинна переслідувати свою мету. Текст і графіки повинні підкріплювати один одного. У виступі Ви можете використати більше число ілюстрацій, чим поміщено в письмовій доповіді.


На додаток до основних картинок рекомендується зробити й такі текстові:

  1. Назви Вузу, факультету й кафедри, назва доповіді, перелік авторів і наукових керівників;

  2. Назви основних розділів (план) доповіді;

  3. Висновок (висновки) за доповіддю.

Це допоможе Вам заощадити час представлення доповіді й сконцентрувати увагу аудиторії на головному.

Дуже важлива самооцінка отриманих результатів. Немає нічого дорожчого зробленого власними руками. І якщо захоплений молодий дослідник перебільшує значення своєї роботи - це не гріх, і Науковий Керівник навряд чи стане гасити вогонь Вашого ентузіазму. Поважне журі негайно прокинеться, щоб розбудити іншу аудиторію й присудити Вам заохочувальну премію вже за глобальність Вашого мислення. Зате якщо Ви не зможете сказати, навіщо взагалі потрібна Ваша робота, - Вас делікатно розмажуть по стінці.

Виступ повинний завершуватись висновками: "отже...", "у такий спосіб...". Наприкінці виступу не забудьте подякувати своєму Науковому Керівнику й всім, хто допомагав Вам у роботі. Завершальна фраза виступу стандартна: "Я закінчив, дякую за увагу".

Під час виступу будьте стримані - не кричить в мікрофон (а за відсутністю мікрофона - не соромтеся говорити голосно й весело), не розмахуйте руками, не стрибайте й не танцюйте, не лягайте на кафедру, не витирайте піт м'ятою носовою хусткою, не ридайте, не відвертайтеся від аудиторії, звертаючись до стелі або вікон. Дивиться в очі слухачам, циклічно скануючи своїм орлиним гіпнотичним поглядом, ряд за рядом. Кожний буде думати, що Ви звертаєтесь саме до нього, і буде дуже влещений Вашою увагою.

Похвалу у свою адресу приймайте з належною скромністю. "Похвала завжди приводить у зніяковілість: не знаєш, що відповісти, не знаходиш потрібних слів. Та і як можна відповісти на комплімент! Мене хвалили безліч разів, і я завжди бентежився, я щораз почував, що можна було б сказати набагато більше!" (Марк Твен).

1.12. Інші форми представлення результатів наукового дослідження

Монографія

Монографія — спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми. Монографія відрізняється від статті ширшою постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, розрахункові дані, осцилограми, графіки, діаграми, показники роботи підприємств та ін.).

Монографія зазвичай має довідковий апарат: список використаної літератури, хронологічний довідник, тематичний або іменний покажчик.

Структура монографії включає самостійні розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які мають заголовки, певну систему кодування таблиць, рисунків, формул та ін. Заголовки і підзаголовки розділів повинні сприяти динамічному викладенню матеріалу дослідження та обов'язково розкривати зміст частин роботи.


Робити висновки після кожного розділу або підрозділу не обов'язково, але бажано наводити коротеньке резюме, яке посилює сприйняття викладеного матеріалу.

Остаточні висновки є обов'язковою частиною монографії. У них викладають результати дослідження, формулюють проблеми, які потребують подальшої розробки. Наприкінці монографії вміщують список використаної літератури, додатки, умовні позначення та інші атрибути наукового апарату. Література з теми дослідження має пізнавальне значення, тому до списку слід включати статті, які містяться у збірниках наукових праць, звіти із закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншими вченими. Ці звіти зазвичай зберігаються в бібліотеці організації, де вони були виконані, і є власністю вузького кола фахівців.


Дисертація

Дисертація за обраною темою дослідження не відрізняється структурою від монографії. Вона має лише інше функціональне призначення.

Дисертація — кваліфікаційна наукова робота в певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора в науку та його здобутки як науковця. Основою дисертації є виконані та опубліковані наукові праці, відкриття або великі винаходи, впроваджені у виробництво машини або технологічні процеси.

Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автора дисертації, ним складається також автореферат, де висвітлюються внесок автора у розроблення обраної проблеми, ступінь новизни і практична значимість результатів дослідження.

Крім цього, дисертація обов’язково супроводжується анотацією, яка наводиться у авторефераті і містить коротке викладення змісту представленої науково-дослідної роботи (як вказувалось вище – див. розд. 1.11 матеріалів практичних занять, - анотацію додають і до інших розглянутих різновидів наукових праць, в тому числі до статті, реферату та монографії). В анотації дається рекомендаційна характеристика твору з погляду змісту, наукового та практичного значення, форми та інших особливостей.

Анотації наводяться також в книгах, брошурах, тематичних планах і рекламних матеріалах, а також у бібліографічних посібниках і картках.

Нижче наведений зразок анотації.

Томчук В. І. Гідроімпульсний привод вібраційного руху робочого органу розкочувальної машини для виготовлення кільцевих заготовок. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.02.03 – системи приводів. – Вінницький державний технічний університет, м. Вінниця, 2003.

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню і вирішенню наукової задачі створення та дослідження гідроімпульсного привода вібраційного руху робочого органу розкочувальної машини для виготовлення кільцевих заготовок підвищеної якості за новим високоефективним способом. Розроблено нову принципову схему такого приводу та розглянуті можливості її реалізації при різних варіантах підключення віброзбуджувача до порожнин силового гідроциліндра “на вході” або “на виході”, що забезпечує вибір бажаного режиму навантаження. Проведено аналіз структурних схем приводів рухомих ланок вібраційної розкочувальної машини та на його основі розроблено відповідні математичні моделі. Досліджена математична модель привода вібраційного руху робочого органу розкочувальної машини. Чисельні результати аналітичних досліджень, що отримані за допомогою ПЕОМ, підтверджені експериментально. Розроблено методику проектного розрахунку параметрів гідроімпульсного приводу та його двокаскадного золотникового віброзбуджувача для створення нового типу вібраційних розкочувальної машини.