Файл: Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник.pdf

6 

ВСТУП 

 
Проблеми  природокористування,  екологічного  стану  та  пов’язані  з  цим 

труднощі  в  економіці  виникли  не  сьогодні,  а  накопичувались  протягом  трива-
лого часу. Суспільство стрімко розвивається, його потреби зростають, що вима-
гає додаткового використання природних ресурсів. Людство залежить від при-
родних багатств, але забуває, що існують закони природи, і якщо їх не врахову-
вати, то результати можуть бути вкрай  негативними. Збільшення техногенного 
навантаження  ускладнює  екологічну  ситуацію  і  породжує  протиріччя  між  еко-
номікою та екологією. 

Економіка природокористування – це наука про раціональне та ефективне 

використання природних ресурсів, наука про організацію дієвої системи охоро-
ни  навколишнього  середовища,  вона  вивчає  роль  людини  у  біосфері,  викорис-
тання людством природного середовища у виробничих процесах і поєднує еко-
номіку з іншими науками.  

Мета  вивчення  дисципліни  “Економіка  природокористування”  –  форму-

вання  у  студентів  еколого-економічного  світогляду  та  надання  їм  відповідних 
знань, які дозволять майбутнім фахівцям не лише визначити рівень забруднен-
ня довкілля, величину завданої йому шкоди, але й вести ефективну цілеспрямо-
вану роботу з його охорони і відновлення. 

Основні завдання дисципліни: 

- 

сформувати у студентів стійкі знання з теорії економіки природокористу-

вання; 

- 

допомогти студентам набути вмінь і навичок щодо передбачення масшта-

бів  завданого  збитку  як  природним  ресурсам,  так  і  в  цілому  суспільству,  а  та-
кож умінь та навичок щодо відтворювання природних ресурсів, визначення роз-
мірів відшкодування завданих збитків як природним ресурсам, так і виробникам,  
упровадження моніторингу, розробки системи екологічного управління й еконо-
мічних методів природоохоронного комплексу в суспільному виробництві. 

Предметом  економіки  природокористування  є  дослідження  еколого-

економічних  відносин  та  їх  наслідків,  які  виникають  у  процесі  виробництва  та 
відтворення природних ресурсів. 

Об’єктом  економіки  природокористування  виступають  різномасштабні 

екологічні системи природного та виробничого характеру. 

На сучасному етапі розвитку людства треба мати досвідчених спеціалістів 

у галузях екології й економіки, які б втілювали в життя принципи раціонально-
го природокористування і створювали передумови для формування в населення 
елементів  сучасного  світогляду  і  розуміння  важливості  та  необхідності  ощад-
ливого поводження себе в навколишньому природному середовищі. 

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: основні питан-

ня теорії та практики економіки природокористування, оцінки природних ресу-
рсів  і  пошуку  економічних  механізмів  досягнення  їх  раціонального  викорис-
тання;  способи  виявлення  негативного  впливу  господарської  діяльності  на  до-
вкілля та процедури створення економічного механізму відновлення деградова-
ної природи, а також управління природокористуванням. 

7 

Після  вивчення дисципліни студенти повинні вміти  професійно  виконува-

ти  еколого-економічний  аналіз  та  практично  застосовувати  економічні  важелі 
регулювання  охорони  навколишнього  природного  середовища  і  раціонального 
використання природних ресурсів, приймати відповідні управлінські рішення. 

Матеріал,  викладений  у  навчальному  посібнику,  підкреслює  серйозність 

еколого-економічних  проблем,  що  постають  перед  суспільством,  дає  уявлення 
про економічні категорії, які тісно пов’язані з екологічними  категоріями, спря-
мовує студентів на пошук заходів природоохоронного характеру.

Для  якісної  підготовки  фахівців  екологічних  та  економічних  напрямів  не-

обхідно володіти знаннями не тільки екологічних, а й економічних проблем, що 
при  цьому  виникають.  Сучасний  професіонал  має  не  тільки  знати  і  розуміти 
глобалізацію еколого-економічних проблем, а й уміти практичними діями ство-
рювати  механізми  управління  природокористуванням,  оцінювати  ефективність 
природоохоронних  заходів,  по  можливості  зменшувати  екологічну  безпеку, 
приймати раціональні рішення тощо. 

Комплексний  характер  екологічних  проблем  передбачає  зв’язок  з  такими 

науками, як економіка праці, статистика, економічний аналіз, кібернетика, ґру-
нтознавство, рослинництво, технологія  сільськогосподарського та промислово-
го виробництва, прогнозування та ін.  

Навчальний  посібник  написаний  відповідно  до  навчальної  програми  дис-

ципліни “Економіка природокористування” і складається з 10 тем, що формують: 

- цілісне уявлення про стан навколишнього природного середовища; 
- розуміння основних проблем в екології та економіці, які треба розглядати 

у взаємозв’язку і взаємодії; 

- потребу пошуку напрямів ефективного використання природних ресурсів 

з  оцінкою  наслідків,  що  отримає  природа  та  суспільство  сьогодні  та  в  майбут-
ньому; 

- знання основних нормативних і правових документів в екосередовищі; 
- сучасну  культуру  мислення  під  час  вибору  поведінки  у  природному  ото-

ченні та за умови прийняття управлінських рішень у підприємницькій діяльності. 

Автори  вважають  за  необхідне  висловити  щиру  подяку  своїм  колегам,  які 

допомагали практичними порадами під час написання навчального посібника, а 
особливо керівництву вищих навчальних закладів – Дніпропетровської держав-
ної  фінансової  академії  та

Дніпропетровського  університету  економіки  та  пра-

ва, які створили всі необхідні умови для написання й видання цього навчально-
го посібника. 

Колектив  авторів  готовий  прислухатися  до  корисних  порад,  зауважень  та 

рекомендацій колег щодо покращання книги. 

Навчальний посібник підготовлено авторським колективом у такому складі: 
–  Макарова Н.С. кандидат економічних наук, доцент – теми 1, 3, 5, 7, 9; 
–  Гармідер Л.Д. кандидат економічних наук, доцент – теми 2, 4, 6, 8, 10; 
–  Михальчук Л.В. ст. викладач – вступ, тема 10, глосарій. 
 

8 

Т

Т

Е

Е

М

М

А

А

1

1

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ КУРСУ 

1.1. Поняття, види і особливості природокористування. 
1.2. Поняття і завдання дисципліни “Економіка природокористування”. 
1.3. Роль і значення екологічної освіти. 
1.4. Навколишнє природне середовище як об’єкт пізнання. 
 
1.1.  Поняття, види і особливості природокористування 

Людина всебічно з давніх часів постійно використовує навколишнє приро-

дне середовище, щоб задовольняти свої різноманітні потреби, які постійно зро-
стають. 

На противагу від інших мешканців Землі, людина пов’язана з природою не 

тільки безпосередньо, але й опосередковано – через виробництво. Виробництво 
протиставляє  суспільство  природі,  забезпечує  його  відносну  незалежність  від 
неї. Одяг і житло, їжа і тепло з часом перестають бути тільки дарами природи, а 
стають результатом людської праці. Чим більше люди панують над природою, 
тим краще розуміємо і відчуваємо нерозривний зв’язок з нею. 

Людина,  засоби  виробництва  та  природа  знаходяться  у  взаємодії  один  з 

одним  і  створюють  за  цієї  умови  еколого-економічну  систему.  У  цій  системі 
мають  місце  три  види  зв’язку.  По-перше,  економічні  зв’язки  (відносини),  що 
виникають  між  людьми  у  процесі  виробництва,  яке  завжди  є  перетворенням 
природи.  По-друге,  технологічні  зв’язки  між  людьми,  засобами  виробництва  і 
природним оточенням, наприклад, у процесі видобування корисних копалин та 
вилучення відходів  виробництва. І по-третє, екологічні зв’язки між окремими 
елементами природи, за допомогою яких останні взаємодіють один з одним уже 
без участі людини, хоча інколи і за умови її посереднього сприяння, наприклад, 
теж саме забруднення. Таким чином, людство не може існувати, не використо-
вуючи природні ресурси, а це впливає на кількість  і якість природного середо-
вища, вносить в нього зміни. 

Зміни в природному навколишньому середовищі які пов’язані з діяльністю 

людини, називаються антропогенними. 

Процес  експлуатації  природних  ресурсів  з  метою  задоволення  матеріаль-

них і культурних потреб суспільства називається природокористуванням. Гра-
ниці природокористування дуже рухомі і залежать від усіляких діянь на приро-
ду. Природокористування може бути раціональним і нераціональним. 

Природа  та  її  ресурси  є  середовищем,  об’єктом,  результатом  життя  і  гос-

подарчої діяльності людей, які  приводять як до позитивних, так  і до  негатив-
них  наслідків. Тому необхідна правильна, раціональна організація  природоко-
ристування. 

Під  раціональним  (оптимальним)  природокористуванням  розуміють 

вивчення природних ресурсів, їх ощадлива експлуатація, охорона та відтворен-
ня з урахуванням не тільки нинішніх, але й майбутніх інтересів розвитку госпо-
дарства  країни  та  збереження  здоров’я  населення.  Раціональне  природокорис-

9 

тування  –  це  свідоме  регулювання  природогосподарчих  зв’язків  на  економіч-
ній основі.  Вони базуються на всебічному обліку й оцінці природних ресурсів, 
їх регулюванні і використанні в господарчому механізмі. 

Поняття  “раціональне  природокористування”  складається  з  трьох  основ-

них елементів  – економічна ефективність  використання, охорона  і  відтворення 
(рис.1.1). 

Рис. 1.1. Основні елементи раціонального природокористування 

 
Економічна  ефективність  використання  означає  отримання  максимальної 

кількості високоякісного продукту за умови мінімальних витрат на виробницт-
во і економне витрачання самого ресурсу. 

Найважливішим  показником  ефективності  є  вихід  продукції  на  одиницю 

використаного ресурсу за умови визначеного рівня виробничих витрат. 

Охорона  природних  ресурсів  та  навколишнього  середовища  передбачає 

проведення  попереджувальних  і  профілактичних  заходів  у  процесі  виробницт-
ва, здійснення дій з охорони технологічних процесів, які в нього входять, та за-
ходів з відновлення  властивостей і якості ресурсів природи, що були порушені 
внаслідок господарчої діяльності. 

Критеріями оцінки природоохоронних заходів є показники залучення ре-

сурсів до господарчого обігу з цільовим призначенням, нормативи якості сере-
довища та ресурсів, показники нормальної і фактичної продуктивності ресурсів, 
розміри збитку господарству країни, стан здоров’я населення. 

Відтворення природних ресурсів означає відновлення обсягів експлуатова-

них ресурсів та їх запасів, відновлення втрачених властивостей і якості. 

Критерії вирішення проблеми відтворення – це ступінь дефіцитності ресу-

рсів  і  задоволення  ресурсами  потреб  виробництва,  а  також  стан  екологічного 
оточення.  

Раціональне  природокористування  характеризується  загальними  принци-

пами, а саме: 

-  принципом оптимальності; 
-  принципом взаємозалежності суспільства і природи; 
-  принципом екологізації виробничої діяльності; 

10 

-  принципом  збереження  просторової  цілісності  природничих  систем,  що 

обумовлено  природою  різноманіття  та  обігом  речовин  у  процесі  господарчого 
їх використання; 

-  принципом  народногосподарського  підходу  до  організації  природокори-

стування. 

Таким  чином,  раціональне  природокористування  –  це  економне,  береж-

ливе  спрямування  суспільних  заходів,  що  призначені  для  планомірного  збере-
ження  та  розширеного  відтворення  природо-ресурсного  потенціалу,  поліпшен-
ня  виробничих  умов  родючості  ґрунтів,  продуктивності  водних  ресурсів,  лісу, 
атмосферного повітря, інших факторів та чинників виробництва [105]. 

Нажаль,  сучасний  стан  природокористування  може  бути  охарактеризова-

ний як нераціональний, бо він призводить до виснаження (іноді до зникнення) 
природних ресурсів, навіть таких, що відновлюються, до посилення забруднен-
ня навколишнього середовища. 

Причин  таких  явищ  достатньо.  Насамперед  це  недостатнє  знання  законів 

екології,  дуже  слабка  матеріальна  зацікавленість  виробників  продукції,  низька 
екологічна  культура  населення,  нехтування  прямою  залежністю  екологічного 
стану країни з економічним та ін. 

Необхідно прагнути, щоб природокористування було більш раціональним; 

спиратись на знання, закони та особливості різних природних систем; працюва-
ти в напрямах підтримки рівноваги в екосистемах; використовувати можливості 
науково-технічного  прогресу.  Тому  природокористування  –  наука,  яка  розроб-
ляє  загальні  принципи  здійснення  всякої  діяльності,  що  пов’язана  з  викорис-
танням  природних  ресурсів  та  впливом  на  них.  Але  нині  виникає  потреба  еко-
номічно оцінювати дії та наслідки природокористування. 

Сучасні  дослідження  показали,  що  економічний  механізм  природокорис-

тування повинен забезпечити виконання умови [151]: 

N (а + в) 



 Р,         

    (1.1)      

 
    де N – чисельність населення;   

а і в – особисте  та виробниче споживання природних ресурсів на 1 особу;  
Р – відновлена кількість природних ресурсів. 
Для  досягнення  даної  умови  необхідно  поєднати  знання  природокористу-

вання з економічними, тому це підштовхнуло до появи науки економіка приро-
докористування.  

1.2.  Поняття і завдання дисципліни “Економіка природокористування” 

Протягом  останніх  десятиріч  сформувалась  нова  галузь  економічної  нау-

ки –  економіка  природокористування.  Мета  науки  і  дисципліни  “Економіка 
природокористування” – отримання знань, що необхідні для практичного вико-
ристання; формування наукової системи понять у галузі взаємодії суспільства і 
природи,  виховання  гуманістичного  світовідчуття  особистості,  прищеплення 
екологічних переконань та придбання навичок  і  вмінь працювати за  умов рин-