Файл: Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник.pdf

16 

рона  біорізноманіття;  екологічна  освіта;  екологічна  консультація;  програми 
економії води. 

Одне з головних завдань екологічної освіти – привити кожному учаснику 

виробництва розуміння того, що будь-яка його виробнича дія супроводжується 
впливом на природу і частіше всього цей вплив має негативний характер. А та-
кож навчитись розробляти варіанти виробництва товарів з перевагою  в еконап-
рямі з обов’язковим поновленням природи. Здійснювати ці завдання допомагає 
і дисципліна “Економіка природокористування”.  

На  основі  екологічної  освіти  формується  екологічна  культура  нації,  про-

цес формування якої слід розглядати як єдність трьох проблем: 

1) широке  роз’яснення  катастрофічних  наслідків  забруднення  середовища 

проживання; 

2) отримання екологічного підходу до організації економіки та інших сфер 

життя і діяльності суспільства; 

3) формування екологічної свідомості. 
Невірно вважати, що сфера морально екологічної відповідальності почина-

ється  і  діє  в  межах  професійної  моралі.  Бездумне  відношення  людини  до  при-
роди  в  побуті  (на  відпочинку,  під  час  споживання  “дарів  природи”)  не  менш 
руйнуюче  ніж  цілеспрямований  виробничий  вплив.  Треба  направляти  зусилля 
суспільства  на  те,  щоб  норми  морального  відношення  до  природи  стали  внут-
рішньою потребою кожного громадянина України. 

Якщо  раніше  культурною  спадщиною  вважались,  насамперед  сукупність 

матеріальних  та  духовних  цінностей,  створених  людським  генієм,  то  тепер  не-
пересічною  цінністю  й  показником  культурного  рівня  суспільства  є  стан  при-
родного оточення, в якому воно  існує. Екологічна ситуація, яку ми створили, - 
провідний  елемент  тієї  культурної  спадщини,  яку  ми  залишимо  своїм  нащад-
кам. Усвідомлення цієї ситуації як раз і є ознакою екологічної культури нашого 
сучасника [100]. 

 
1.4. Навколишнє природне середовище як об’єкт пізнання 
 
Довкілля (навколишнє середовище) – це необхідний і доступний для буття 

людства простір, що піддається впливу суспільства, яке у ньому живе. Середо-
вище  частково  дає  природа,  а  також  створює  сама  людина.  Форми  впливу  лю-
дини на природу різноманітні (рис. 1.2). 

Прямий вплив виражається в безпосередньому впливі людини на ті чи ін-

ші природні ресурси. Наприклад, орання землі, рубання лісу, ловля риби, видо-
буток  корисних  копалин  та  ін.  Кінцевий  висновок  –  зменшення  природних  за-
пасів. За  умови  прямого  впливу можна  розрахувати, що  і в якій кількості буде 
вилучено із природного середовища; намітити заходи, які необхідно здійснити, 
щоб компенсувати відновлювані та як раціональніше використати не відновлю-
вані природні ресурси. 

17 

Рис. 1.2. Форми впливу людини на природу 

 
Побічний  вплив  на  природу  є  наслідком  прямого  впливу.  Наприклад,  під 

час  рубання  лісу  з’являються  умови  для  виникнення  вітрової  і  водної  ерозії 
ґрунтів, поступово порушуються береги водоймищ, погіршуються умови життя 
птахів, тварин, рослин, водного світу. На цей випадок треба приймати заходи зі 
зменшення побічних ефектів. Однак у разі такого виду впливу не завжди можна 
передбачити і врахувати ці наслідки. Особливо безпечно те, що ці наслідки мо-
жуть з’явитися через деякий час і навіть перевершити розміри прямого впливу 
на навколишнє середовище. 

Частіше  вплив  буває  комбінований,  тобто  змішаний  прямий  з  побічним. 

Не  можна  здійснити  видобуток  корисних  копалин  не  порушивши  землю  та  ін. 
Усвідомлюючи  результати  дій  людини  на  природне  середовище,  формуються 
цілі виробництва і плани на майбутнє, де прогнозно враховуються такі наслідки 
та намічаються заходи з запобігання-зменшення негативного впливу людини на 
природу. Іноді це відбувається несвідомо, що означає не прийняття своєчасних 
заходів  з  відвернення  збитків  природному  оточенню.  Такі  ситуації  підкреслю-
ють ще раз важливість екологічної освіти, сучасного еколого-економічного ми-
слення всіх членів суспільства. 

Суспільство  пов’язане  з  природою  своїм  походженням,  існуванням  і  май-

бутнім. Слід пам’ятати, що природа впливає на розвиток суспільства, яке, роз-
виваючись,  теж  впливає  на  неї.  У  зв’язку  з  цим  проводяться  постійні  дослі-
дження, пошук методів вирішення еколого-економічних проблем, щоб уникну-
ти протиріч, що виникають при цьому. 

Академік В.І.Вернадський вивчав навколишнє середовище і в 20-30-ті роки 

XX століття ввів сучасне поняття “біосфера”. Він показав її важливість для ро-
зуміння сутності фактично всіх явищ, які відбуваються на поверхні Землі. 

Біосфера – це цілісна оболонка Землі, у межах якої існує життя. 

Прямий  

вплив 

Побічний  

вплив 

Комбінований 

вплив 

ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА 

ПРИРОДУ 

Несвідомий 

вплив 

Свідомий 

 вплив 

Цілеспрямований 

вплив 

Планомірний 

вплив 

18 

Вчений  Ф.  Рамад  у  своїх  наукових  роботах  підкреслює,  що  “біосферу  мо-

жна зобразити як частину планети, яка включає сукупність живих істот і в якій 
можливе постійне життя”[124]. 

Товщина біосфери 20-30 км, а використовується лише 100 м глибини океа-

ну і 5000 м над рівнем моря. 

Основним елементом біосфери є жива речовина – сукупність її живих ор-

ганізмів (рослин, тварин, мікроорганізмів, людини). Жива речовина складається 
здебільшого  з  кисню  (70%),  вуглецю  за  масою  (15%)  і  водню  за  об’ємом 
(10,5%).  Жива  речовина  біосфери  безперервно  створюється,  перетворюється  і 
руйнується,  залучаючи  в  кругообіг  великі  маси  мінеральних  речовин.  Об’єм 
живої  речовини,  що  відтворюється,  щорічно  складає  близько  10%  загального 
об’єму  біологічної  маси.  Тому  треба  пам’ятати,  що  природні  можливості  біос-
фери не є безмежними.  

У біосфері рослинна і тваринна маси розділені нерівномірно, що залежить 

від кліматичних, географічних, ґрунтових та інших умов. Так, маса зелених ро-
слин суші займає за об’ємом 97%, а тваринних і мікроорганізмів – 3% від зага-
льної маси мешканців біосфери.  

Біосфера – це унікальний банк генетичних ресурсів, які потребують  уваж-

ного  до  себе  ставлення  та  серйозних  наукових  досліджень  з  виведення  нових 
порід  тварин,  мікроорганізмів,  рослин  тощо.  Біотехнологічними  процесами  за-
ймаються  в  основному  розвинуті  країни,  тому  що  для  такої  роботи  потрібна 
значна наукова база та фінанси. 

Якщо  біосферу  розглянути  знизу  вверх,  то  вона  складається  з  літосфери, 

гідросфери і атмосфери.  

Літосфера представляє собою верхню тверду оболонку земної кулі. 
Звичайно  літосферою  називають  земну  кору.  Потужність  кори  30  -70  км 

під континентами і 5-20 км під океанами. Вона складається з опадових гірничих 
порід. 

Еколого-економічне  вивчення  літосфери  обумовлено  тим,  що  вона  є  дже-

релом  усіх  мінеральних  ресурсів  (паливно-енергетичних,  рудних,  гірничо-
хімічних, гідромінеральних ресурсів, природних будівних матеріалів і нерудних 
корисних  копалин).  Видобування  та  використання  мінеральних  ресурсів  часто 
призводить  до  глобальних  екологічних  криз.  Це  треба  пам’ятати  і  регулювати 
техногенне навантаження на природу, створювати ресурсозберігаючі технології 
з  урахуванням екологічних  вимог, зводячи до мінімуму забруднення  та руйну-
вання навколишнього природного середовища. 

Гідросфера представляє водну оболонку Землі. 
Вода  –  комплексний  природний  ресурс,  що  складається  з  води  Світового 

океану (94%), підземних вод (4%), льоду та снігу (2%), води річок, озер і боліт 
(0,4%). 

Ресурси  прісних  вод  на  нашій  планеті  розподілені  нерівномірно.  На  долю 

Європи  –  регіону  з  найбільш  високим  рівнем  концентрації  виробничих  сил  – 
приходиться  7,56%  сумарного  річного  стоку,  а  на  Азію  –  32,29%.  Сумарні  од-
норазові запаси  води в  руслах річок світу оцінюються у  2115 км

3

  і розподілені 

по континентах таким чином: 

19 

Південна Америка    – 1000,4 км

3

; 

Азія                            –  564,7 км

3

; 

Північна Америка    –  249,5 км

3

; 

Африка                      –  194,6 км

3

; 

Європа                       –   80,4 км

3

; 

Австралія і Океанія –   25,4 км

3

. 

У відсотковому відношенні цей розподіл запасів води зобразимо у вигляді 

структури на рис. 1.3. 

Рис. 1.3. Структура розподілу сумарних запасів води  в руслах річок  

по континентах 

Особливістю  природної  води  є  її  здатність  до  самоочищення.  Періодич-

ність  повного  обміну  маси  води,  яка  близька  до  періоду  природної  очистки, 
складає: 

-  світовий океан – 2500 років (повне перемішування води – 54 роки); 
-  підземні води – 1400 років; 
-  води озер – 17 років; 
-  води боліт – 5 років; 
-  води в руслах річок – 16 днів; 
-  волога в атмосфері – 8-10 днів; 
-  вода в живих організмах – кілька годин. 
Дану інформацію треба враховувати, коли використовуєш та забруднюєш 

водний ресурс. 

20 

Атмосфера    -  газоподібна  зовнішня  оболонка  Землі,  яка  має  шарувату 

структуру. 80% маси атмосфери складає тропосфера, границі якої знаходяться 
в межах – 16-18 км над екватором  і 8-10 км у полярних широтах. Вище знахо-
диться стратосфера висотою до 50 км (приблизно до 20% усієї маси атмосфе-
ри).  Між  тропосферою  і  стратосферою  розташовано  перехідний  шар  –  тропо-
пауза.  Вище  стратосфери  розташовані  мезосфера,  термосфера  і  екзосфера.                    
У  глибинах  стратосфери  під  дією  сонячного  світла  утворюється  озоновий  ек-
ран,  який  надійно  захищає  живі  істоти  від  космічного  випромінювання  і                          
ультрафіолетових сонячних променів. Сьогодні досить часто говорять про при-
родне  явище  –  парниковий  ефект,  як  передвісник  глобальної  катастрофи.  Сам 
по  собі  нинішній  ефект  загрози  людству  не  несе,  але  зміни  у  природі  все  таки 
відбуваються. 

Ще на початку XIX віку французький фізик Жозеф Фур’є висунув гіпотезу 

про  те,  що  атмосфера  нашої  планети  виконує  функцію  скла  в  парнику.  Тобто 
пропускає сонячне тепло,  не дозволяючи йому випаровуватись.  Ці твердження 
не викликають сумніву: так звані парникові гази (вуглекислий газ, закис азоту і 
метану)  утримують  сонячне  випромінювання,  що  створює  на  Землі  умови  для 
життя. Якщо б не було такого ефекту, температура біля поверхні нашої планети 
була б не більше 6-18

о

С, а це вже небезпечно для існування живих істот. 

За  роки  індустріалізації  зміст  парникових  газів  в  атмосфері  значно  збіль-

шився, що призвело до глобального потепління. Згідно з розрахунками вчених, 
протягом  найближчого  століття  середньомісячна  температура  на  Землі  підви-
щиться  на  2-5

о

С.  Уже  в  середині  XXI  ст.  середня  температура  повітря  зросте 

порівняно  з  доіндустріальним  періодом  на  1,0-1,5

о

С.  Такі  зміни  будуть  мати 

значні екологічні наслідки.  

Не слід забувати, що природа є не тільки природним ресурсом та екологіч-

ним  благом,  а  й  елементом  продуктивних  сил.  Щоб  здійснювати  раціональне 
природокористування  необхідно  розглядати  навколишнє  середовище  як  ціліс-
ний природний “капітал”, тобто до біосфери відноситись як до складної екосис-
теми, де все повинно знаходитись у гармонії, і під час її використання застосо-
вувати системний підхід. Навколишнє середовище – це динамічно відкрита си-
стема,  що  реагує  на  зміни  навколо  себе.  Нині  здійснюється  пошук  шляхів  гар-
монійного, взаємопов’язаного розвитку технології виробництва і природокори-
стування.  Такі  напрями  розвитку  базуються  на  глобальній  концепції 
В.І.Вернадського  про  те,  що  під  впливом  наукових  досягнень  і  людської  праці 
біосфера переходить у новий стан ноосферу – сферу розуму.  

Ноосфера  (мисляча  оболонка)  –  це  нова  стадія  розвитку  біосфери,  стадія 

розумного  контролю  відношень  між  суспільством  і  природою,  коли  діяльність 
людини стає силою, що направляє розвиток і природу. 

Соціальними  передумовами  формування  ноосфери  є  досягнутий  до  кінця 

XX сторіччя рівень науки і техніки, нормалізація міжлюдських відносин у плані 
затвердження  принципів  демократії  і  справедливості,  а  також  необхідності  по-
долання екологічної кризи як засобу запобігання гибелі цивілізації. 

Сучасні  знання  про  біосферу  повинні  обов’язково  враховуватись  при  роз-

робці  системи  раціонального  використання  природних  ресурсів  та  проведені