Файл: Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник.pdf

21 

природоохоронних  заходів.  Це  необхідна  умова  для  досягнення  динамічного, 
рівноважного і сталого розвитку. 

Питання та завдання для обговорення 

1. Що таке антропогенні зміни? Наведіть приклади. 
2. Яка наука називається “природокористуванням”? 
3. Коли природокористування раціональне, а коли нераціональне? 
4. Які характерні риси раціонального (оптимального) природокористування? 
5. Які  показники  характеризують  основні  елементи  раціонального  приро-

докористування? 

6. Наведіть приклади нераціонального природокористування. 
7. У чому суть економічного механізму природокористування? 
8. Які основні цілі дисципліни “Економіки природокористування”? 
9. Що таке дисципліна “Економіка природокористування”? 

10. Чому  дисципліна  “Економіка  природокористування”  є  міждисциплінар-

ною? 

11. Поясніть, що є предметом та об’єктом дисципліни “Економіка природо-

користування”? 

12. Які завдання вирішує “Економіка природокористування”? 
13. У чому сутність екологічної освіти? 
14. Наведіть аргументи, що підтверджують необхідність екологічних знань. 
15. Що таке біосфера? Перелічіть її складові. 
16. Розкрийте зміст і значущість кожної складової біосфери. 
17. Що таке ноосфера? 

Завдання 

Завдання 1 
Складіть  порівняльну  таблицю  відмінностей  раціонального  і  нераціональ-

ного природокористування. 

Таблиця 1 

Відмінності раціонального і нераціонального природокористування 

Напрями природо-

користування 

Раціональне приро-

докористування 

Нераціональне при-

родокористування 

1.Використання 

2.Охорона 

3.Відтворення 

 
Завдання 2 
При розгляді проблем навколишнього природного середовища треба керу-

ватись простими вимогами екологічної моралі: 

-  кожний вид рослин, тварин, птахів та мікроорганізмів є рівноправним; 

22 

-  природне  право  на  життя,  повну  особисту  свободу  і  визнання  цього  ін-

шими – людьми, тваринами, рослинами; 

-  не  допускати  порушення  гармонії  природи,  повне  відновлення  якої  не-

можливе. 

Поясніть, як ви розумієте ці вимоги. Доповніть ці вимоги екологічної моралі. 
 
Завдання 3 
Кожна країна вирішує проблеми екології, спираючись на міжнародний до-

свід.  До  важливих  документів,  що  формують  міжнародні  екологічні  керівні 
принципи, які є основою для екологічної політики та створюють фундамент для 
відповідної  діяльності,  належить  “Декларація  про  навколишнє  середовище  та 
розвиток”( Ріо-де-Жанейро). 

-  Прочитайте основні принципи Декларації.  
-  Поясніть з коментарем кожний принцип. 
-  Які принципи, на вашу думку, пріоритетні для України? Чому? 
 
Декларація про навколишнє середовище та розвиток (Ріо-де-Жанейро) 
 
Конференція  ООН  з  питань  навколишнього  середовища  та  розвитку,  що 

проходила в Ріо-де-Жанейро з 3 по 14 червня 1992 року, підтверджуючи Декла-
рацію  Конференції  ООН  з  питань  оточуючого  людину  середовища,  яка  була 
прийнята  в  Стокгольмі  16  червня  1972  року,  і  прагнучи  її  розширити  з  метою 
встановлення  нового  і  рівноправного  глобального  партнерства  через  вихід  на 
новий  рівень  кооперації  держав,  базових  суспільних  секторів  і  людей,  діючи  в 
напрямі  виконання  міжнародних  угод,  які  враховують  інтереси  всіх  і  захища-
ють  цілісність  глобальної  системи  екології  та  розвитку,  визнаючи  цілісність  і 
взаємозв’язок природи на Землі – нашої оселі, проголошує: 

Принцип 1 
Людина стоїть у центрі уваги сталого розвитку. Вона має право на здорове 

і продуктивне життя в гармонії з природою. 

Принцип 2 
Відповідно  до  уставу  ООН  і  принципу  міжнародного  права,  держави  ма-

ють  суверенне  право  на  експлуатацію  власних  ресурсів  згідно  з  власною  полі-
тикою щодо навколишнього середовища та розвитку,  і несуть відповідальність 
за забезпечення того, що діяльність  у межах  їх  юрисдикції  чи  контролю не за-
вдає  шкоди  навколишньому  середовищу  інших  держав  чи  територій  поза  ме-
жами державної юрисдикції. 

Принцип 3 
Право  на  розвиток  повинно  реалізуватися  таким  чином,  щоб  справедливо 

задовольняти  потреби  теперішніх  та  майбутніх  поколінь  стосовно  навколиш-
нього середовища і розвитку. 

23 

Принцип 4 
Для  того,  щоб  досягти  сталого  розвитку,  охорона  навколишнього  середо-

вища повинна становити невід’ємну частину процесу розвитку  і не може розг-
лядатися ізольовано від нього. 

Принцип 5 
Усі  держави  і  люди  повинні  об’єднувати  свої  зусилля  задля  вирішення 

надзвичайно важливої проблеми – викорінення бідності з метою зменшення рі-
зниці в рівнях життя і кращого задоволення потреб більшості людей світу, що є 
незаперечною вимогою сталого розвитку. 

Принцип 6 
Особливому становищу та потребам країн, що розвиваються, зокрема най-

менш  розвинених  та  найбільш  екологічно  вразливих,  повинен  надаватися  спе-
ціальний  пріоритет.  Міжнародні  заходи  у  сфері  навколишнього  середовища  та 
розвитку повинні також ураховувати інтереси та потреби всіх країн. 

Принцип 7 
Держави  повинні  співпрацювати  в  дусі  глобального  партнерства  для  збе-

реження, охорони та відновлення здорового і цілісного стану екосистеми Землі. 
Держави  мають  спільні,  але  при  цьому  диференційовані  обов’язки  з  огляду  на 
різні  частки  участі  у  глобальній  екологічній  деградації.  Розвинені  країни  усві-
домлюють  відповідальність,  яка  покладається  на  них  за  умов  міжнародного 
прагнення до сталого розвитку, зважаючи на вплив, який вони чинять на глоба-
льне  навколишнє  середовище,  а  також  ураховуючи  технології  та  фінансові  ре-
сурси, якими вони володіють. 

Принцип 8 
Для  того,  щоб  досягти  сталого  розвитку  та    вищої  якості  життя  для  всіх 

людей,  держави  повинні  зменшувати  кількість  нестабільних  моделей  виробни-
цтва та споживання і відмовлятися від  них, сприяючи належній  демографічній 
політиці. 

Принцип 9  
Держави повинні об’єднувати свої зусилля щодо зміцнення процесу  наро-

щування  внутрішніх  можливостей  для  сталого  розвитку  шляхом  поліпшення 
наукового розуміння процесів, що відбуваються, обміну науковими  і технічни-
ми  знаннями,  а  також  шляхом  прискорення  розроблення,  запозичення,  поши-
рення та передання технологій, у тому числі нових та інноваційних технологій. 

Принцип 10 
Екологічні  проблеми  найкраще  вирішуються  за  участю  всіх  зацікавлених 

громадян  на  відповідному  рівні.  На  національному  рівні  кожен  індивідуум  по-
винен  мати  належний  доступ  до  інформації  щодо  навколишнього  середовища, 
якою володіють органи державної влади, у тому числі до інформації, що стосу-
ється небезпечних речовин, матеріалів та видів діяльності, а також повинен ма-
ти  можливість  брати  участь  у  процесах  прийняття  рішень.  Держави  мають 
сприяти обізнаності та участі громадськості і полегшувати ці процеси, роблячи 

24 

інформацію широкодоступною.  Повинна бути забезпечена  реальна можливість 
розгляду  справ  у  адміністративному  чи  судовому  порядку,  у  тому  числі  справ 
щодо відшкодування збитків та захисту прав. 

Принцип 11 
Держави повинні прийняти ефективне законодавство щодо охорони навко-

лишнього середовища. Екологічні стандарти, цілі та пріоритети управління ма-
ють  бути  адекватні  екологічній  ситуації  та  умовам  розвитку,  до  яких  вони  за-
стосовуються. Стандарти, що застосовуються в одних країнах можуть бути не-
прийнятними  та  невиправданими  з  економічної  та  соціальної  точки  зору  в  ін-
ших, зокрема в країнах, що розвиваються. 

Принцип 12 
Держави  повинні  об’єднувати  свої  зусилля  для  заснування  відкритої  між-

народної  системи  економічної  підтримки,  що  сприятиме  економічному  зрос-
танню та сталому розвитку в усіх країнах, а також для кращого вирішення про-
блем,  пов’язаних  з  екологічною  деградацією.  Передбачені  торговельною  полі-
тикою екологічні заходи не повинні бути засобом свавільної та необґрунтованої 
дискримінації  чи  прихованого  обмеження  щодо  міжнародної  торгівлі.  Слід 
уникати  односторонніх  дій  стосовно  захисту  від  екологічної  небезпеки  поза 
межами  юрисдикції  країни-імпортера.  Екологічні  заходи,  спрямовані  на  вирі-
шення міждержавних чи глобальних екологічних проблем, мають по мірі мож-
ливості, ґрунтуватися на міжнародному консенсусі. 

Принцип 13 
Держави повинні розробляти внутрішні законодавчі акти щодо юридичної 

відповідальності  за  забруднення  та  іншу  шкоду,  завдані  навколишньому  сере-
довищу, а також стосовно компенсацій  постраждалим. Держави повинні також 
невідкладно та рішуче об’єднати свої зусилля для подальшого розроблення мі-
жнародних  законодавчих  актів  щодо  юридичної  відповідальності  та  компенса-
цій за несприятливі наслідки, які виникли в результаті діяльності в межах їхньої 
юрисдикції  чи  контролю,  або  за  нанесення  екологічної  шкоди  територіям  поза 
їхньою юрисдикцією. 

Принцип 14 
Держави повинні ефективно співпрацювати, щоб перешкоджати чи запобі-

гати  перенесенню,  переміщенню  або  передаванню  до  інших  держав  будь-яких 
видів діяльності, речовин або матеріалів, які спричиняють серйозну екологічну 
деградацію чи приносять шкоду здоров’ю людини. 

Принцип 15 
З  метою  охорони  навколишнього  середовища  держави,  відповідно  до  їх 

можливостей,  повинні  широко  застосовувати  запобіжні  заходи.  Там,  де  існує 
загроза серйозної чи непоправної шкоди, брак чи відсутність безпечних науко-
вих фактів не повинні служити причиною відкладання впровадження економіч-
но обґрунтованих заходів для запобігання екологічній деградації. 

25 

Принцип 16 
Органи державної влади повинні докладати всіх зусиль для сприяння інте-

рнаціоналізації  витрат  на  охорону  навколишнього  середовища  і  використанню 
економічних інструментів, ґрунтуючись на принципі, за яким суб’єкт, винний у 
забрудненні, повинен, як правило, компенсувати витрати на ліквідацію забруд-
нення з належним  урахуванням суспільного  інтересу  і без порушення  умов мі-
жнародної торгівлі та інвестування. 

Принцип 17 
Одним з інструментів державної політики повинно бути оцінювання впли-

ву  на  навколишнє  середовище,  здійснюване  стосовно  пропонованих  видів  дія-
льності,  які,  як  передбачається,  можуть  мати  значний  шкідливий  вплив  на  на-
вколишнє  середовище  і  тому  підлягають  розгляду  компетентним  органом  дер-
жавної влади. 

Принцип 18 
Держави  повинні  негайно  інформувати  інші  країни  про  екологічні  катаст-

рофи та інші надзвичайні ситуації, що можуть спричинити раптовий шкідливий 
вплив  на  навколишнє  середовище  цих  країн.  Світове  співтовариство  повинно 
докладати всіх зусиль для надання допомоги країнам, які постраждали від цього. 

Принцип 19 
Держави повинні завчасно та своєчасно повідомляти і надавати відповідну 

інформацію державам, яким загрожує небезпека, про діяльність, що може знач-
но вплинути на навколишнє середовище, який виходить за межі окремих країн, 
а також повинні консультуватися з цими державами на ранній стадії і з повною 
відвертістю. 

Принцип 20 
Жінки відіграють життєво важливу роль в управлінні навколишнім середо-

вищем  та  розвитком.  Тому  їх  повноцінна  участь  є  необхідною  для  досягнення 
сталого розвитку. 

Принцип 21 
Творча наснага, ідеали та мужність молоді всього світу повинні бути мобі-

лізовані на розбудову глобального партнерства з метою досягнення сталого ро-
звитку та забезпечення кращого майбутнього для всіх. 

Принцип 22 
Людство  та  його  спільноти,  а  також  інші  локальні  співтовариства  відігра-

ють життєво важливу роль в управлінні навколишнім середовищем і розвитком 
завдяки їх знанням і традиціям. Держави повинні визнавати та належним чином 
підтримувати їх неповторність, культуру та інтереси, а також створювати мож-
ливість їх ефективної участі в досягненні сталого розвитку. 

Принцип 23 
Навколишнє середовище, природні ресурси та населення території, яке пе-

ребуває під гнітом, пануванням та окупацією, повинні бути захищені.