Формування товарних бірж в Україні регулюється Законом України «Про товарну біржу» та створює умови для концентрації у визначених місцях великої кількості товарів, що сприяє утворенню ціни рівноваги, усуненню дефіциту і затоварення.

Фондова біржа – це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами – акціями, облігаціями, зобов’язаннями  державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов’язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Фондова біржа забезпечує рух капіталу, прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.
Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залучення коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію.

Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб’єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів.

Фондова біржа є некомерційною організацією, не переслідує мети одержання власного прибутку, заснована на самоокупності, не виплачує доходи від своєї діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватись за рахунок продажу акцій фондової біржі, які дають право бути її членом, регулярних членських внесків членів фондової біржі, біржових зборів з кожної угоди, що здійснена на фондовій біржі.

Функціонування біржі нерозривно пов’язано з системою посередництва і таких її суб’єктів, як посередники, які поділяються на маклери, брокери, дилери або джобери.

Для бірж, яким більшою мірою притаманні риси публічно-правового закладу, найбільш поширеним типом посередника є маклер. Маклером називають посередника, який виконує свої функції, не маючи права здійснювати угоди за власний рахунок і брати на себе зобов’язання контрагента. На біржах що організовані у формі асоціацій і акціонерних підприємств, більш типовими посередники є дилери або джобери , які здійснюють операції за власний рахунок, а допомагають їм реальні посередники – брокери.

56. Причини та види безробіття

Ринок праці – це механізм, який забезпечує купівлю-продаж робочої сили. Рівновага на ринку праці наступає, коли кількість бажаючих працювати дорівнює кількості працівників, яких хочуть прийняти на роботу роботодавці. Точка рівноваги – це рівень заробітної плати, який задовольняє і роботодавця, і працівника. Ринок праці передбачає наявність зайнятого і незайнятого населення.

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 році Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії:

1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;

---

2) безробітні, у визначенні Міжнародної організації праці (МОП), – це особи у віці 15 -70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості). які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мають роботи (прибуткового заняття),

• шукають роботу або намагаються організувати власну справу,

• готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів.

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу;

3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – люди у віці до 15 років, дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).

Рівень безробіття (за методологією МОП) визначається відношенням числа безробітних до кількості економічно активного населення, вимірюється у відсотках.

Макроекономіка виділяє три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття - виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.

Структурне безробіття – пов'язане із змінами в структурі суспільного виробництва (згортання галузей, зникнення професій). «Структурні» безробітні не можуть зразу отримати роботу без перепідготовки, перекваліфікації, або й зміни місця проживання. Структурне безробіття характеризується більшого тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.

Природне безробіття – це сума рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей тип безробіття присутній на всіх фазах циклу, в тому числі і на «пік». Воно вважається нормальним. Слово «природне» тут означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим.

Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття, рівень безробіття за умов повної зайнятості – це природний рівень безробіття.

Циклічне безробіття – викликане циклічним спадом виробництва, або недостатністю сукупного попиту на товари та послуги. З цим видом безробіття держава бореться шляхом макроекономічних заходів. Різновидами циклічного безробіття є змушена неповна зайнятість, приховане безробіття.

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

57.Банківська система. Банки, їх види та функції

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурованої та субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру.

---

Функції банківської системи:

1. трансформаційна, основними складовими якої є:

• трансформація ризиків – банки беруть на себе переважну частину ризиків непогашення позичок, зводячи ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму;

• трансформація строків – мобілізуючи значні обсяги коротко­строкових коштів, банки отримують можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи;

• трансформація обсягів капіталів – мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів;

• просторова трансформація – банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкта;

2. емісійна – створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту;

3. стабілізаційна – забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку.

Центральний банк — це банк з особливим статусом, призначений бути центром національної кредитної системи і здійснюючий грошово-кредитне регулювання.

У сучасних умовах центральний банк виконує наступні функції:

1. Емісійний центр готівкового обороту – ця функція полягає в тому, що центральні банки володіють монопольний правом на випуск банкнот.

2. Валютний центр. Ця функція виявляється в тому, що центральний банк:

• акумулює золотовалютні резерви;

• здійснює валютне регулювання, тобто регулювання платіжного балансу і валютного курсу;

• представляє всю країну в міжнародних і регіональних валютно-фінансових організаціях.

3. Банк банків і розрахунковий центр. Центральні банки більшості країн безпосередньо не вступають у фінансові відносини з підприємствами та населенням, а забезпечують касове, розрахункове та кредитне обслуговування кредитних установ, переважно комерційних банків.

4. Орган банківського регулювання та нагляду.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють:

• використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок;

• ухвалення положень, що регламентують діяльність банків;

• застосування превентивних і протекційних заходів, які спрямовані на забезпечення стабільності банківської системи і на проведення ефективної монетарної політики.

Превентивні заходи застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків від тієї чи іншої економічної ситуації.

Протекційні заходи застосовуються для захисту від уже існуючої загрозливої для банку ситуації, яка може спричинити неплатоспроможність, банкрутство банку.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце в банківській системі на різних стадіях, функціонування банків - від моменту створення банків до моменту їх ліквідації, а також застосування до банків певних коригувальних заходів і засобів примусового впливу з метою регулювання їх діяльності.

---

5. Банк уряду. Центральний банк здійснює виконання державного бюджету по доходах і витратах, а також є агентом держави з розміщення державного боргу.

6. Провідник монетарної політики.

Комерційні банки – багатопрофільні кредитні установа, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення переважно за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Основними функціями комерційних банків є:

• акумуляція та мобілізація грошового капіталу;

• посередництво в кредиті;

• проведення розрахунків і платежів у господарстві;

• створення платіжних засобів;

• організація випуску і розміщення цінних паперів;

• консультаційне обслуговування клієнтів.

Небанківські кредитно-фінансові інститути (парабанки) – фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи, в основному в цінні папери та кредити довгострокового характеру.

58.Інфляція: суть, причини, соціально-економічні наслідки

Інфляція – постійне збільшення рівня споживчих цін або постійне зниження купівельної спроможності грошей, спричинене зростанням наявних грошей та кредиту відносно кількості наявних товарів і послуг.

Причини виникнення інфляції:

• надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

• обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

• надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;

• інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;

• девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

• зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).

Економічні наслідки. Основними негативними наслідками інфляції є:

1. Зниження реальних доходів (реальний дохід – кількість товарів і послуг, яке особа може придбати на свій номінальний дохід, тобто отриману за цей же період суму грошей).

2. Зменшення купівельної спроможності грошей.

3. Посилення схильності економічних агентів до накопичення товарних цінностей і, як наслідок, виникнення товарного дефіциту.

4. Трансакційні витрати інфляції (так звані “витрати стоптаних башмаків”).

5. Збільшення податкового навантаження на доходи від за­ощаджень, через що знижуються стимули до заощаджень і по­гіршуються можливості економічного зростання. Інфляція впливає:

---

1. на доходи від продажу цінних паперів, що дорівнюють різниці між ціною, за якою цінні папери продаються, та ціною, за якою вони були куплені;

2. на номінальну ставку процента.

6. Утрата грошима їхніх функцій, що ускладнює ділові операції та розрахунок прибутків.

• 7. Зростання так званих “витрат меню”.

8. Погіршення розподілу ресурсів та зниження ефективності підприємств.

9. Розкручування спіралі “ціни – зарплатня”, за якою інфляція постійно посилює інфляційні очікування.

10. Зниження курсу національної валюти, а за умови фіксова­ного валютного курсу – дорожчання експорту.

11. Інфляція має додаткову ціну для економіки, якщо вона непрогнозована. Зокрема, наслідком непередбачуваної інфляції є довільний перерозподіл доходів.

12. Невизначеність щодо майбутніх темпів інфляції, внаслідок чого можуть знижуватися інвестиційна активність підприємств та схильність населення до заощадження.

Водночас слід зазначити, що помірна інфляція може здійснювати певний позитивний вплив на економіку.

Зокрема, позитивними наслідками інфляції можуть бути:

1. Урегулювання ринка праці.

2. Розширення можливостей регулювання процентної став­ки.

3. Ефект Тобіна.

59.Види цінних паперів, їх характеристика

Інструментами забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку є цінні папери.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Розрізняють капітальні та грошові цінні папери. Серед капітальних, що є засобом залучення капіталу, найбільш поширені акції та облігації.

Капітальні цінні папери, у свою чергу, поділяються на пайові, що виражають частку у власності та валовому капіталі, та боргові, що виражають відносини позики.

Пайові цінні папери: акції, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери.

Боргові цінні папери: облігації, казначейські зобов'язання та ін., за якими емітент несе зобов'язання повернути у відповідний строк кошти, інвестовані в його діяльність, виплатити дохід у вигляді фіксованого процента.

До грошових цінних паперів належать різні векселі (комерційні, фінансові, прості, переказні), депозитні сертифікати, комерційні папери та ін. Грошові цінні папери активно використовують в обороті між фірмами, банками, між банками та казначейством.

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їхніх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

---

Смотрите также файлы

• А.Е. Медведев Регулирующий микропроцессорный контроллер Р-130.pdf

• Василенко И.А. Политическая философия (Высшее образование). 2010.pdf

• Пояснительная к курсовой 29.03.13.doc

• Рабочая программа по психологии среды.docx

• МОЛОДЕЖЬ – ОСНОВА ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ СТРАНЫ.doc