Файл: urmgv262.doc

По ряду оцінок таке положення дозволяє при необхідності збільшувати (мультиплікувати) грошову масу євроринку в 10 і більш раз. Оскільки євроемісія здійснюється за допомогою взаємного кредитування, міжнародні банки не зацікавлені в залученні позикових ресурсів в євровалютах понад власні реальні потреби і потреби своїх клієнтів. Тому вони не створюють попит на євровалюти в об'ємах, що перевищують рівень, необхідний для здійснення операцій світового ринку, оскільки за емісійні кредити необхідно сплачувати відсотки. Якщо на додатково мультипліковані суми євровалют не буде попиту, то банки стануть нести втрати у вигляді виплати відсотків з ресурсів, які їм не вдається розмістити. За допомогою такої великомасштабної, але відповідної об'ємам реальних міжнародних операцій емісії ринок євровалют компенсував основний недолік світової валютної системи періоду існування золотого стандарту і його більш менш урізаних форм, існуючих з середини 70-х років, протягом яких і після цей ринок заробив на повну потужність. [29, с.208]

2.3 Форми єврокредитів та динаміка їх застосування

Історія формування євроринку свідчить про те, що виникнення між­народного приватного фінансового кредиту зумовлене інтернаціоналіза­цією, інтеграцією виробництва та діяльністю ТНК. Однією з причин формування та швидкого зростання міжнародного фінансового кредиту була фінансова допомога США країнам Західної Європи за «планом Маршалла» з метою відбудови зруйнованого другою світовою війною народ­ного господарства. Єдиною кредитоспроможною державою у той час бу­ли США, і країни-позичальниці отримували кредити від них для оплати імпорту необхідних товарів. Поступово ця щораз більша маса доларових коштів почала використовуватися для оплати товарних поставок з інших країн, що зумовило концентрацію доларів на рахунках банків європей­ських країн. Це і призвело до виникнення ринку євродоларів та його трансформації у євроринок.

Євробанки надають кредит після попереднього аналізу кредитоспроможності і платоспроможності клієнта, оформляючи у результаті переговорів письмовий договір про умови позики. Найпростіший вид операції – надання єврокредиту по твердій ставці на весь термін в повній сумі. Щоб уникнути втрат від зміни ставки відсотка, банки вдаються до рефінансування на такий же термін на ринку короткострокових єврокредитів. Тому термін єврокредитів по твердій ставці звичайно не перевищує року.

Єврокредит  це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах оплати та повернення у домовлені строки. Кошти для кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб’єктами єврокредиту є банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації. Об’єктами кредитування є передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні й валютні ресурси. [1, с.100]

Єврокредит функціонує в різноманітних формах. Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредит компаній, банківський, урядовий. Стосовно об’єктів кредитування кредит буває грошовим і комерційним.

Комерційний кредит означає відстрочення платежу за продані в кредит товари. Кредитором є фірма-експортер, а позичальником  імпортер. З погляду позичальника фірмовий кредит є найменш зручним, оскільки сфера функціонування кредиту обмежена, а позичальник потрапляє у пряму комерційну залежність від кредитора.

Гнучкішим є міжнародний банківський кредит, коли одним із суб’єктів кредитних відносин стає банк. Міжнародний банківський кредит за формою є фінансовим кредитом.

Фінансовий кредит  це надання кредитів у грошовій (ва­лютній) формі. Фінансові кредити можуть надаватися у валютах країни-кредитора, країни-боржника, а також у іншій валюті або в кількох валютах, як це буває на європейському ринку, коли позику розміщують одночасно в кількох країнах. Однією з форм фінансових кредитів є облігаційні позики, які розміщуються іноземними позичальниками на міжнародному та національному ринках позичкового капіталу за допомогою банків. Крім того, міжнародні банки виконують гарантійні функції.

Урядовий кредит (міжурядові позики)  різновид міжнарод­ного кредиту, що його одна країна надає іншій в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою. У широкому розумінні до міжурядових позик належать кредити міжнародних валютно-кре­дитних організацій, які надаються через МВФ, групу МБРР, Європейський інвестиційний банк та інші фінансово-кредитні інститути.

Для урядового кредиту характерним є те, що суб’єктами кредитних відносин стають окремі держави, а об’єктом перерозподілу  їхній національний дохід. Як правило, урядовий кредит надається на більш пільгових умовах, ніж приватний. Він може бути безпроцентним, пільговим, може надаватись у вигляді субсидій. Найчастіше урядовий кредит є цільовим для забезпечення конкретних проектів, програм економічного та соціального розвитку. Міжурядові позики можуть набирати форми інвестиційного кредиту, який використовується для фінансування капітальних вкладень або балансування платежів між країнами. [5, с.35]

У міжнародному обороті кредит виконує функцію нагромадження та перерозподілу позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення з метою отримання максимальних прибутків. Міжнародний кредит відіграє важливу роль, а саме:

1. сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну;

2. сприяє зміцненню міжнародних економічних зв’язків;

3. підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі, стимулює та прискорює зростання світового товаро-обороту;

4. забезпечує безперервність міжнародних розрахунків та прискорює міжнародний оборот коштів;

5. є методом регулювання платіжних балансів;

6. посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовується як знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту. [3, с.242]

2.4 Сутність ринку єврооблігацій

Протягом багатьох років облігації вважалися достатньо примітивним і негнучким способом вкладення капіталу, здатним лише забезпечити поточний дохід і практично більше нічого іншого. Проте таке положення зберігалося недовго, сьогодні облігації відносяться до одного з самих конкурентоспроможних інвестиційних інструментів, що володіють потенційними можливостями забезпечення привабливої прибутковості у вигляді поточних відсотків приросту капіталу. Облігації – це довгострокові боргові цінні папери, що знаходяться у відкритому продажу; вони випускаються з різними номіналами цілим поряд інститутів-позичальників. Облігації дуже часто відносять до категорії цінних паперів з фіксованим доходом, оскільки зобов'язання по обслуговуванню боргу носять фіксований характер, тобто інвестиційна установа зобов'язала періодично виплачувати фіксований відсоток і фіксовану викупну суму після закінчення встановленого терміну.

Як і будь-який інший інвестиційний інструмент, облігації забезпечують інвестору два види доходів: значний поточний дохід та істотний приріст вкладеного капіталу. При цьому поточний дохід виникає з відсотків, одержуваних протягом терміну, встановленого умовами емісії. А дохід у вигляді приросту капіталу виникає всякий раз, коли відбувається падіння ринкової процентної ставки. Основне правило дій на ринку цінних паперів полягає в тому, що рух ринкових процентних ставок і курсів облігацій відбувається в протилежних напрямах. Ринок облігацій приводиться в рух процентними ставками. По суті справи, коливання ставок відсотка є єдиною найважливішою силою на цьому ринку. Як правило, відсотки по облігаціях виплачуються кожні шість місяців. Проте з цього правила існують виключення: в деяких випадках інтервал виплати відсотків скорочується до одного місяця, і зовсім рідко виплата здійснюється один раз в рік. Величина виплачуваного відсотка залежить від купона, що визначає розміри річного процентного доходу, який виплачуватиметься емітентом утримувачу цінних паперів. Наприклад, облігація номіналом 1000 дол. з 8%-м купоном забезпечує виплату річного відсотка у розмірі 80 дол., звичайно по 40 дол. двічі в рік. Величина суми погашення (принципал), яку часто називають номінальною вартістю випуску (par) або просто номіналом випуску, визначає величину капіталу, яка повинна бути повернений інвестору при настанні встановленого терміну погашення. Наприклад, сума погашення 1000-доларової облігації складає 1000 дол.