ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 93
Скачиваний: 0
Ведення переговорів щодо підготовки та підписання договору здійснюється лише уповноваженими на те особами, а Президент, Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори без спеціальних повноважень. Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародного договору надаються:
– щодо договорів, які укладаються від імені України, — Президентом;
– від імені уряду — урядом, або за його дорученням МЗС;
– щодо договорів міжвідомчого характеру — відповідним міністерством або відомством разом із МЗС.
Підписаний міжнародний договір підлягає офіційній легалізації, яка може здійснюватися шляхом його ратифікації або затвердження.
Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється ВР України шляхом прийняття спеціального закону про ратифікацію. Договори, які не потребують ратифікації, легалізуються шляхом їх затвердження Президентом у формі указу, а урядом — у формі постанови. Укладені і ратифіковані (затверджені) міжнародні договори України є невід'ємною частиною її національного законодавства і підлягають неухильному дотриманню Україною. У разі істотного порушення міжнародного договору України іншими його учасниками, він може бути денонсований (розірваний) у тому ж порядку, в якому відбувалася його легалізація.
4. Інститут громадянства України. Порядок його набуття та припинення. Громадянство України — це стійкий правовий зв'язок між фізичною особою та Українською державою, який знаходить свій прояв у їх взаємних правах і обов'язках. Правовий зміст громадянства України, порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, визначаються Законом ”Про громадянство України” від 18 січня 2001 р.
Підтвердженням належності до Українського громадянства є паспорт громадянина України (а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний, службовий паспорти), свідоцтво про належність до громадянства України, проїзний документ дитини (для осіб молодше 16 років) та деякі інші документи.
Закон встановлює такі підстави набуття українського громадянства:
1) За народженням. Під дію цієї норми закону підпадає особа:
– батьки або один із батьків якої на момент її народження були громадянами України;
– народжена від апатридів, які постійно проживають на території України;
– народжена на території України від постійно проживаючих в Україні іноземців, якщо вона не набула громадянства батьків;
– народжена на території України від невідомих батьків (найда) та деякі інші.
2) За територіальним походженням. Такий спосіб набуття громадянства України можуть обрати зокрема:
– іноземець чи апатрид, який сам або хоча б один із його батьків, дід або бабка, повнорідні брат або сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території сучасної Української держави (або на території інших Українських держав, що існували у XX ст.);
– дитина-іноземець, що народилася на території України, іноземне громадянство якої потім було припинено та деякі інші особи.
3) Внаслідок прийняття до громадянства України. Прийняття в громадянство здійснюється за клопотанням зацікавленої особи за наявності наступних умов:
– визнання і дотримання Конституції України і законів України;
– зобов'язання припинити іноземне громадянство або відсутність перебування в іноземному громадянстві;
– безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України строком понад два роки. Для осіб, яким надано статус біженця або притулок в Україні, цей строк складає три роки;
– одержання дозволу на постійне проживання в Україні (не стосується осіб, яким надано статус біженця або притулок в Україні);
– володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;
– наявність законних джерел існування (заробітна плата, пенсія, стипендія, доходи від акцій і т.ін.). Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця або притулок в Україні.
Не приймаються до Українського громадянства особи:
– які скоїли злочин проти людства або вчинили геноцид;
– засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
– які вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано Українським законодавством тяжким злочином;
4) Унаслідок відновлення в громадянстві України. У такий спосіб можуть набути громадянство колишні громадяни України;
5) Унаслідок усиновлення, а також з інших підстав, передбачених законом.
Набуття громадянства України дітьми у віці від 15 до 18 років може відбуватися тільки за їхньою згодою.
Рішення про оформлення набуття громадянства України (за винятком прийняття до громадянства) приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства. Рішення про надання громадянства України приймає Президент України.
Закон України ”Про громадянство України” встановлює підстави припинення українського громадянства:
1) унаслідок виходу з громадянства України – здійснюється за клопотанням особи, що виїхала на постійне проживання за кордон. Не дозволяється вихід із громадянства особи, притягнутої як обвинуваченої у кримінальній справі;
2) унаслідок втрати громадянства. Громадянство України втрачається, якщо:
– повнолітній громадянин України добровільно набув громадянство іншої держави;
– іноземець набув громадянство України і не надав до державних органів України документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
– іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, що надала або поклала на нього іноземна держава;
– особа набула громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
– громадянин України без згоди державних органів України вступив на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування іншої держави.
Рішення про припинення громадянства України приймається Президентом України.
5. Класифікація конституційних прав та свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика. Права і свободи людини і громадянина є ядром правового статусу особи в Україні. Конституційні права та свободи людини і громадянина поділяються на: громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні, екологічні, культурні права
Особисті (громадянські) права і свободи людини – це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини. Особистими правами володіють всі індивіди, які проживають на території України незалежно від свого правового стану (громадяни України, іноземні громадяни і піддані, апатриди). Конституція України містить такий перелік особистих (громадянських) прав людини:
1) право на вільний розвиток особистості. Кожна людина має право сама визначати свою долю, обирати засоби для досягнення цих цілей, але при цьому вона не повинна порушувати прав інших людей (ст. 23 Конституції );
2) право на життя. Згідно ст. 27 Конституції ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, навіть за рішенням державного органу. Кожен має право на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров'я;
3) право на повагу людської гідності. Ст. 28 Конституції встановлює заборону щодо дій, що посягають на людську гідність: катування, жорстоке, нелюдське, таке, що принижує гідність, поводження або покарання, примусові медичні або наукові дослідження на людині;
4) право на свободу і особисту недоторканність. Відповідно до ст. 29 Конституції ніхто не може бути заарештованим чи триматися під вартою інакше як за рішенням суду;
5) недоторканність житла. Відповідно до ст. 30 Конституції кожному гарантується недоторканість житла. Проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку допускається лише за рішенням суду. Винятки з цього правила допускаються тільки для порятунку життя людей і майна, а також з метою переслідування осіб, підозрюваних у скоєні злочину;
6) дотримання таємниці листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції. Ця норма Конституції (ст. 31) є також однією з гарантій свободи особи. Винятки можуть бути встановлені тільки судом з метою запобігти злочину чи встановити істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими засобами одержати інформацію неможливо;
7) невтручання в особисте і сімейне життя. Ст. 32 Конституції забороняє збирання, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини;
8) свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в'їзд в Україну і виїзд з України. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися до України, не може бути висланий за межі України ;
9) право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань(ст. 34 );
10) свобода світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої, правити релігійні культи і ритуальні обряди, здійснювати релігійну діяльність (ст.35).
Політичні права і свободи громадян України – це встановлені правом можливості особи брати участь в управлінні суспільними і державними справами, які включають:
1) право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (ст. 36);
2) право громадян брати участь в управлінні державними справами. Це можливість участі у референдумах, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право на доступ до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування (ст.38);
3) право громадян на проведення зборів, мітингів, ходи і демонстрацій (ст.39);
4) право на звернення до органів влади чи органів місцевого самоврядування (ст. 40).
Економічні права людини і громадянина — це право брати участь в економічних, насамперед майнових, відносинах. Економічні права спрямовані на задоволення першорядних потреб людини (у харчуванні, одязі, житлі й т.ін.) через участь у виробництві матеріальних та духовних благ і користуванні ними.
Конституція України закріплює такі економічні права людини і громадянина:
1) право власності – кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.41). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності;
2) право на підприємницьку діяльність – кожна людина має право здійснювати підприємницьку діяльність, тобто діяльність спрямовану на систематичне одержання прибутку, за умови, що вона не заборонена законом (ст. 42). Конституція містить ряд обмежень щодо цього права – зокрема не можуть займатися підприємництвом посадові особи держави й органів місцевого самоврядування; не допускаються зловживання монополією і недобросовісна конкуренція; держава має право контролювати якість і безпечність виробленої продукції, послуг і робіт.
Соціальні права громадян України – це право на гідний людини рівень життя і соціальний захист із боку суспільства і держави. Соціальні права, закріплені Конституцією України, включають:
1) право на працю. Кожен має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає чи на яку вільно погоджується. Використання примусової праці в Україні заборонено (примусовою працею не вважаються: виконання конституційних обов'язків; робота, що виконується згідно з рішенням або вироком суду; робота або служба згідно з законами про воєнний і надзвичайний стан). Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на захист від незаконного звільнення, на вчасне одержання заробітної плати (ст.43);