ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 94
Скачиваний: 0
Виборчий процес включає такі етапи:
1) висування кандидатів у депутати;
2) утворення виборчих комісій. Систему виборчих комісій складають: ЦВК (працює постійно); окружні та дільничні виборчі комісії (створюються на період виборчого процесу);
3) реєстрація кандидатів у депутати;
4) складання та уточнення списків виборців;
5) проведення передвиборчої агітації (закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів);
7) голосування;
8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування.
9) встановлення результатів виборів
Порядок виборів Президента України визначається ст. 103 Конституції України і Законом ”Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. До кандидата в Президенти України, поряд зі звичайними (наявність громадянства, права голосу і відсутність судимості), ставляться особливі вимоги: досягнення 35 років; проживання в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років; володіння державною мовою; одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох термінів поспіль.
Президент України обирається за мажоритарною системою строком на п'ять років. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) та повторними. Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням ЦВК результатів виборів або офіційною публікацією подання ЦВК до ВР України щодо призначення повторних виборів Президента України.
Вибори органів місцевого самоврядування проводяться як за мажоритарною, так і за змішаною – мажоритарно-пропорційною системами.
Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія села, селища і кількість яких дорівнює кількості депутатів у складі відповідних рад.
Вибори депутатів ВР АРК, міських, районних, районних в місті та обласних рад проводяться за змішаною – мажоритарно-пропорційною системою: 50 % депутатів від складу відповідних рад обираються за пропорційною системою у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами міста, району, області, АРК (за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій), а інші 50% – за мажоритарною системою у одномандатних мажоритарних виборчих округах кількість яких дорівнює 50% від кількості депутатів відповідної ради і які утворюються відповідно у межах АРК, кожного міста обласного значення, району, району у місті, міста районного значення, селища та села.
Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному окрузі, межі якого збігаються з межами села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.
Обраним депутатом сільської, селищної ради, сільським, селищним, міським головою вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому окрузі.
Право на участь у розподілі депутатських мандатів у багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців.
Депутати сільської, селищної, міської ради обираються строком на 5 років. Голови відповідних рад обираються також строком на 5 років.
Голови районної, районної у місті та обласної рад обираються депутатами відповідних рад строком на 5 років.
9. Референдум. Референдум — це процес ухвалення політичного рішення шляхом голосування виборців. На сьогодні Конституція України (ст.72-74) передбачає лише один вид референдуму – всеукраїнський референдум.
Відповідно до ст. 72 Конституції всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
На всеукраїнський референдум може бути винесений проект рішення з будь-якого питання загальнодержавного значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання щодо зміни території України (ст. 72 Конституції) та затвердження змін, внесених ВР України в розділи І, III, XIII Конституції (ст. 156 Конституції). З першого питання референдум призначає ВР України, з другого – Президент України.
Так згідно ст. 156 Конституції законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
Разом з тим, окремі, визначені Конституцією питання не можуть бути винесені на референдум – законопроекти з питань податків, бюджету й амністії (ст.74 Конституції).
Більш детально предмет всеукраїнського референдуму, порядок його підготовки і проведення регламентуються Законом України ”Про всеукраїнський референдум” від 06.11.2012р. На думку низки науковців окремі положення цього закону прямо суперечать Конституції.
Попередній закон – Закон України "Про всеукраїнський і місцевий референдуми" від 3.07.1991р. (який втратив чинність з набранням чинності закону від 06.11.2012р.), окрім всеукраїнського, передбачав також проведення референдуму АРК та місцевого референдуму. На сьогодні питання предмету цих референдумів та порядку їх проведення на законодавчому рівні залишається неврегульованим.
В теорії конституційного права залежно від юридичної сили прийнятого на референдумі рішення розрізняють імперативний і консультативний референдуми. Рішення, прийняте імперативним референдумом, має найвищу юридичну силу і не потребує схвалення будь-якого органу влади. Консультативний референдум проводиться з метою з'ясування точки зору громадян з певного питання.
Референдум проводиться відповідно до принципів виборчого права України. Населенню пропонується кілька (зазвичай – два) варіантів відповіді на чітко сформульоване питання. Прийнятим вважається рішення, за яке проголосувала абсолютна більшість населення (50 % + 1 голос), що брала участь у референдумі.
10. Система органів державної влади України. Основні повноваження Верховної Ради України. Функції Української держави реалізуються через діяльність державних органів. Система органів державної влади України побудована за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції). Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України. Виконавчі органи держави – Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Судові органи Української держави – це Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Особливе місце в системі органів влади займає Президент України, що є главою держави і має повноваження в різних галузях державного управління.
В особливу групу органів контрольної влади також відокремлюють Прокуратуру України, головним завданням якої є нагляд за дотриманням законів.
Верховна Рада України – представницький орган (парламент), що є єдиним органом законодавчої влади в Україні і формується шляхом виборів. Порядок функціонування Верховної Ради України та її повноваження визначається розділом ІV Конституції (ст.ст. 75-101). Конституційний склад Верховної Ради України – 450 депутатів, які обираються строком на 5 років.
Основні функції Верховної Ради України:
1) представницька – ВР формується народом України шляхом виборів, а тому виражає його інтереси та волю;
-
законодавча – в межах своєї компетенції ВР приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, формує національну правову систему та забезпечує регулювання суспільних відносин;
-
установча – ВР визначає правові основи функціонування органів державної влади та бере участь у їх формуванні;
-
парламентського контролю – ВР здійснює контроль за діяльністю органів інших державної влади, в тому числі й Кабінетом Міністрів України.
Ст. 85 Конституції закріплює за ВР широке коло повноважень у різних сферах управління, найважливішими з яких є :
1) у законодавчій сфері — внесення змін до Конституції, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України. У ст.92 Конституції закріплений перелік питань, які визначаються і встановлюються виключно законами України; у зовнішньополітичній сфері – оголошення за поданням Президента України стану війни та укладання миру, ратифікація і денонсація міжнародних договорів;
2) участь формуванні органів виконавчої влади. Зокрема Верховна Рада України:
– призначає за поданням Президента: Прем’єр – міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
– призначає за поданням Прем’єр-міністра України: інших членів Кабінету Міністрів України, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голову Фонду державного майна України та звільняє зазначених осіб з посад;
– вирішує питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;
– призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Служби безпеки України та Голову Національного банку Українизидента України;
– призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України та половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
– надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України;
– висловлює недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
3) участь у формуванні органів судової влади. ВР призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів судів загальної юрисдикції на посаду безстроково;
4) здійснення парламентського контролю. Верховна Рада вправі резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів України. Формою парламентського контролю є також діяльність Уповноваженого ВР України з прав людини.
5) усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту).
11. Законодавчий процес та його стадії. Процес створення, прийняття, зміни та скасування законів називають законодавчим процесом, який складається в Україні з наступних стадій:
1) законодавча ініціатива — внесення офіційної пропозиції про прийняття, зміну чи скасування закону до ВР України. Таке право має вузьке коло осіб: народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України;
2) розробка законопроекту. Вона може бути доручена парламентським комітетам, тимчасовій спеціальній комісії, міністерствам, колективам учених-фахівців. Найчастіше перша і друга стадії законодавчого процесу збігаються, і тоді на розгляд ВР України вноситься готовий законопроект;
3) попереднє обговорення законопроекту. Прийнятий до розгляду законопроект обговорюється в комітетах ВР. При цьому для підготовки висновків визначається головний комітет, якому інші подають свої результати обговорення законопроекту;
4) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях ВР України (читання законопроекту). У 1-му читанні обговорюються основні положення законопроекту. У 2-му читанні відбувається постатейне обговорення законопроекту. Після обговорення кожна стаття законопроекту ставиться на постатейне голосування. Третє читання законопроекту є необов'язковим (факультативним) і проводиться лише тоді, коли необхідні редакційні виправлення і узгодження законопроекту з іншими нормативно-правовими актами;