ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.03.2024

Просмотров: 97

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

5) прийняття закону (у результаті 2 чи 3 читання). Прийняття закону здійснюється голосуванням. За загальним правилом, закон має одержати схвалення простої більшості членів парламенту (тобто 50 відсотків +1 голос). Окремі закони мають бути схвалені конституційною більшістю – 2/3 голосів парламентаріїв (або кваліфікована більшість). Прийнятий закон підписується Головою ВР України і направляється Президенту;

6) підписання закону Президентом України. На протязі 15 днів після отримання закону Президент України підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон на повторний розгляд зі своїми мотивованими зауваженнями (відкладне вето). Якщо закон у незміненому вигляді повторно приймається кваліфікованою більшістю голосів (не менш як 2/3 депутатів), то Президент зобов'язаний підписати його і передати для оприлюднення до офіційних засобів масової інформації;

7) оприлюднення закону. Текст закону публікується в офіційних друкованих виданнях: газетах ”Голос України”, ”Урядовий кур'єр”, журналах ”Офіційний вісник України”, ”Відомості Верховної Ради України”. Значення цієї стадії полягає в тому, що неоприлюднені та не доведені до відома людей закони не застосовуються;

8) набрання законом чинності. Відповідно до Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не зазначено самим законом, але не раніше дня опублікування.

12. Правовий статус Президента України. Правовий статус Президента визначається розділом V Конституції України (ст.102-112).

Президент України відповідно до ст.102 Конституції є главою держави, виступає від імені держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України виконує інтегруючу функцію, тобто забезпечує баланс і взаємодію між органами державної влади.

Президент обирається громадянами строком на 5 років. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Повноваження Президента починаються з моменту складання ним присяги на урочистому засіданні ВР. Повноваження Президента України згідно ст.108 Конституції припиняються достроково в разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.


Повноваження Президента України визначені у ст. 106 Конституції і до основних з них належать наступні:

1) у сфері забезпечення державного суверенітету України – є Верховним Головнокомандуючим ЗС України, очолює РНБО України, вносить у ВР України подання про оголошення стану війни і приймає рішення про використання ЗС України в разі збройної агресії проти України; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

2) у сфері зовнішньої політики – представляє державу в міжнародних відносинах;

3) у сфері внутрішньої політики – призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті ВР України; має право вето щодо прийнятих ВР законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради; у випадках передбачених Конституцією припиняє повноваження ВР України, призначає позачергові вибори до ВР України.

4) у сфері формування органів виконавчої влади:

– вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій подання про призначення ВР України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

– вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;


– призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

– призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

– призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

– вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

– призначає на посади та звільняє з посад голів місцевих держадміністрацій за поданням КМУ України

5) у сфері формуванні органів судової влади – призначає третину складу Конституційного Суду; здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років;

6) у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина – приймає рішення про надання громадянства України і припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування;

7) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги й інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки і нагороджує ними.

Рішення, прийняті Президентом України, оформлюються підзаконними актами (указами і розпорядженнями).

13. Правовий статус Кабінету Міністрів України. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні. Діяльність Кабінету Міністрів України регламентується Конституцією (ст. 113-117) та Законом України ”Про Кабінет Міністрів України” № 794-VIІ від 27 лютого 2014р.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією (зокрема це виявляється в тому, що ВР приймає рішення про схвалення Програми діяльності КМУ, регулярно заслуховує звіт про її виконання. ВР має право розглянути питання про відповідальність КМУ і прийняти резолюцію недовіри йому).

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається ВР України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у ВР України.


Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються ВР України за поданням Президента України, всі інші члени КМУ призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою КМУ, спрямовує її на виконання Програми діяльності уряду, схваленої ВР України. КМУ складає повноваження перед новообраною ВР України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри КМУ мають наслідком відставку всього складу КМУ.

Повноваження КМУ визначені у ст.116 Конституції і до основних з них належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління об'єктами державної власності;

6) розробка проекту закону про Державний бюджет України і виконання затвердженого ВР України Державного бюджету України;

7) здійснення заходів із забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організація і здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) керівництво і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Більш детально повноваження та організація діяльності КМУ деталізуються у Законі України "Про Кабінет Міністрів України" від 22.02.2014р.

Юридичною формою рішень Кабінету Міністрів України є обов'язкові для виконання постанови і розпорядження, які підписує Прем'єр-міністр України.


Наступною структурною ланкою в ієрархії виконавчої гілки влади є центральні органи виконавчої влади. Систему центральних органів виконавчої влади утворюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, організація діяльності яких та повноваження регулюються Законом України ”Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011р. Міністерства та центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються КМУ за поданням Прем'єр-міністра України.

Міністерство – це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених КМУ сферах. Отже міністерства – це галузеві органи управління, мета яких – організація державного управління в найбільш важливих сферах життя суспільства (оборона, внутрішні справи, зовнішні справи, юстиція і т.ін.). Очолюють міністерства міністри, які входять до складу КМУ. Міністри призначаються ВР України за поданням Прем’єр міністра (міністри оборони та закордонних справ – за поданням Президента). Перші заступники та заступники міністра відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 22.02.2014р. призначаються на посади та звільняються КМУ за поданням Прем’єр міністра.

Основні завдання міністерства:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання;

2) визначення пріоритетних напрямків розвитку;

3) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики;

4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його удосконалення та внесення проектів законодавчих актів, актів Президента, Кабінету Міністрів на розгляд Президентові України або Кабінету Міністрів України;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ, їх перші заступники і заступники призначаються на посади та звільняються КМУ за поданням Прем’єр міністра.

Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1)надання адміністративних послуг;

2)здійснення державного нагляду(контролю);