ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 104
Скачиваний: 0
2) право на страйк – цим правом володіють тільки працівники виключно для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44);
3) право на відпочинок – цим правом володіє кожен працюючий (ст. 45);
4) право на соціальний захист. Громадяни України мають право на соціальний захист у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з не залежних від них обставин; у старості; у деяких інших випадках, передбачених законом (ст.46);
5) право на житло. Держава лише створює умови, за яких кожен громадянин матиме можливість побудувати житло, придбати його у власність, взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону і тільки за рішенням суду (ст. 47);
6) право на достатній життєвий рівень. Ст. 48 Конституції містить визначення поняття ”достатній життєвий рівень”: достатнє харчування, одяг, житло. У першу чергу досягнення цих життєвих благ пов'язане із зусиллями самої людини, її продуктивною діяльністю. Але особам, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у виробництві матеріальних і духовних благ, на допомогу мають прийти держава і суспільство;
7) право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49).
Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні – це право на залучення до багатств світової культури і на їх збільшення власною творчою діяльністю, яке включає:
1) право на освіту. Кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних ВНЗ на конкурсній основі (ст. 53);
2) свобода творчості, право на результати інтелектуальної і творчої діяльності. Це означає, що ніхто не має права використовувати або поширювати результати інтелектуальної чи творчої діяльності без згоди їх творця. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав та інтересів, пов'язаних із творчістю (ст. 54).
Екологічні права людини і громадянина – це право на безпечні для життя і здоров'я умови існування людини, яке включає:
1) право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Безпечне для життя і здоров'я довкілля включає чисті повітря, воду, ґрунт, споруди та інші необхідні умови (ст. 50);
2) право на відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічних прав індивіда (ст. 50) .Реалізується в судовому порядку, причому відповідачем за позовом може виступати фізична чи юридична особа, держава, орган місцевого самоврядування;
3) право на інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Ст. 50 Конституції гарантує вільний доступ до такої інформації, свободу її поширення. Інформація про стан довкілля, як уже зазначалося вище, не може бути засекречена.
Як наголошує ч.1 ст.22 Конституції, закріплений у Конституції перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина не є вичерпним. Крім того, ця ж стаття (ч.2-3) підкреслює, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні. Конституційні обов'язки – це встановлені Конституцією України види належної поведінки осіб, які постійно чи тимчасово перебувають на території України. Одним із важливих правових принципів є єдність прав і обов'язків. Тому поряд із різноманітними за характером правами людини і громадянина Конституція України фіксує ряд конституційних обов'язків. До них належать:
1) захист Батьківщини, незалежності й територіальної цілісності України. Відповідно до цього встановлено також обов'язок нести військову службу (ст.65);
2) повага до державних символів України (ст.65);
3) охорона природи і культурної спадщин (ст.66);
4) сплата податків і зборів (ст. 67);
5) дотримання і виконання законодавства України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68);
6) одержання повної середньої загальної освіти (ст. 53);
7) взаємні обов'язки батьків і дітей. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51).
7. Поняття та принципи виборчого права в Україні. Види виборів та виборчих систем. Ст. 5 Конституції закріплює норму, яка передбачає наступне: ”Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування”. Отже народ здійснює свою владу як шляхом безпосередньої, так і представницької демократії. Безпосередня демократія — це пряма (без будь-яких органів-посередників) участь громадян в управлінні суспільними і державними справами. Її основними формами є вибори і референдум, не виключаючи при цьому й інших (у діяльності місцевого самоврядування можливі збори і сходи громадян). Представницька демократія — це вирішення суспільних і державних питань виборними представниками громадян. Органами представницької демократії в Україні є: Верховна Рада України; Президент України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.
Виборче право – це інститут конституційного права України, що регулює відносини, пов'язані з формуванням представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування та закріплює право громадянина України обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування. Право обирати називають активним, а право бути обраним — пасивним виборчим правом.
Вибори — це процес формування складу представницького органу чи зайняття посади шляхом голосування.
В Україні існують наступні види виборів: 1) народних депутатів України; 2) Президента України;3) депутатів ВР АРК; 4) депутатів місцевих рад; 5) сільських, селищних і міських голів.
Виборча система – це спосіб розподілу депутатських мандатів залежно від результатів голосування. Мандат – це повноваження депутата, а також документ, що їх підтверджує.
Принципи виборчого права – це головні засади, на яких ґрунтується виборче право України. До них належать:
1) принцип свободи вибору.(виборець сам вирішує, брати чи не брати участь у голосуванні, виключається тиск на волевиявлення виборця чи кандидата на виборчу посаду);
2) принцип вільних виборів. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, обману, підкупу тощо забороняється і тягне відповідальність;
3) принцип загальності. Право голосу (активне виборче право) мають усі громадяни України, які досягли 18-ти років, за винятком осіб, визнаних недієздатними;
4) принцип рівності. Кожен виборець має рівну з усіма кількість голосів.
5)принцип прямих виборів. Між виборцем і кандидатом, що обирається ним, немає ніяких проміжних структур (колегії вибірників). Виборець безпосередньо голосує за обраного ним кандидата;
6) принцип таємного подання голосів. Виключається контроль за волевиявленням виборців – обладнуються спеціальні кабіни.
У світі існує кілька видів виборчих систем:
1) мажоритарна система. Відповідно до цієї системи створюються територіальні виборчі округи, у кожному з яких усі мандати одержує той кандидат, який зібрав найбільшу кількість голосів виборців. Є три різновиди мажоритарної системи. Відповідно до мажоритарної системи кваліфікованої більшості кандидат для свого обрання має одержати дві третини голосів виборців. Відповідно до мажоритарної системи абсолютної більшості обраним вважається кандидат, за якого проголосувало більш ніж половина виборців, що брали участь у виборах (50 % + 1 голос). Відповідно до мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат, який набрав голосів більше, ніж інші кандидати;
2) пропорційна система. При використанні пропорційної виборчої системи депутатські місця розподіляються пропорційно зібраним голосам виборців. У країні утворюється або єдиний загальнодержавний багатомандатний округ, або кілька багатомандатних округів. Політичні партії формують списки кандидатів у депутати. Виборці голосують не за конкретного кандидата, а за партійний список. Депутатські мандати розподіляються пропорційно числу поданих за партійний список голосів. При цьому, як правило, партії, що набрали менше законодавчо встановленого відсотка голосів (наприклад 5% при виборах до ВРУ), до розподілу мандатів не допускаються (правило загороджувального бар"єра).
3) змішана (мажоритарно-пропорційна) – система, яка покликана пом'якшити недоліки мажоритарної та пропорційної систем, використовуючи при цьому їхні переваги.
8. Порядок проведення виборів в Україні. Порядок виборів народних депутатів визначається Конституцією України і Законом України ”Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 р.
Кількісний склад Верховної Ради України становить 450 депутатів, які обираються на 5-ти річний термін за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:
– 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками від політичних партій ;
– 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.
Вимоги до кандидата в народні депутати України:
– громадянство України і наявність права голосу на виборах;
– постійне проживання в Україні протягом останніх 5 років;
– вік не молодше 21 року.
Перешкодою до обрання народним депутатом є не знята або непогашена судимість за здійснення умисного злочину.
Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України Повторні вибори депутата призначаються в одномандатному окрузі ЦВК у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата. Проміжні вибори депутата призначаються ЦВК у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.