Електронний банкінг в Україні набуде логічної завершеності та повноти лише з поширенням електронних платежів і розвит­ком систем електронної комерції. Одним із кроків у цьому на­прямі є реалізація проекту Національної системи міжнародних електронних платежів (НСМЕП) під егідою НБУ. В її межах роз­роблено систему інтернет-платежів «Інтерплат». Її втілення до­зволить у реальному часі здійснювати авторизацію, прийом і пе- редання в банківську систему трансакцій платежів за допомогою платіжних карт НСМЕП з будь-якого комп'ютера, підключеного до Інтернет. Наразі система «Інтерплат» перебуває в режимі пі- лотного проекту і дає змогу придбавати такі послуги (чи товари): віртуальні передплачені картки провайдерів Інтернет, мобільного зв'язку, страхові поліси медичного страху задня для від'їжджа­ючих за кордон, грошові перекази.

Для ефективної реалізації згаданого та інших проектів з е- комерції необхідно заздалегідь підготувати відповідну норматив­ну методологічну базу для участі банків та їх клієнтів у створенні га функціонуванні таких систем, враховуючи світові тенденції розвитку новітніх банківських технологій та сервісу.

Ключові терміни і поняття

Кореспондентські банківські відносини; кореспондентська угода; контрольні документи; контрольні ключі; кореспондент­ський рахунок; «ностро»; «лоро»; Ä-кореспонденти; Б-коре- спонденти; платіжні системи; SWIFT; системні повідомлен­ня; валютування; код-ідентифікатор; Money Gr am; Western Union; телебанкінг; інтернет-банкінг; мобільний банкінг; «Клі- снт-банк».

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під терміном банкінг?

2. Назвіть іноземні організаційні одиниці банку.

3. Поясність сутність кореспондентських відносин.

4. Що є предметом кореспондентських відносин?

5. У чому існують відмінності кореспондентських відносин іипу А і Б?

6. Охарактеризуйте міжнародні кореспондентські рахунки «иостро», «лоро», «востро».

7. Яким чином встановлюються кореспондентські відносини між банками?

8. Якими критеріями слід керуватися при виборі банку- кореспондента?

9. Назвіть етапи створення кореспондентських відносин між банками.

10. Назвіть основні складові платіжних систем.

11. Дайте поняття національної платіжної системи.

12. Визначте сутність глобальної платіжної системи.

13. Охарактеризуйте будь-яку національну платіжну систему окремої країни.

14. Поясніть сутність СВІФТ.

15. Які переваги надає користувачам мережа СВІФТ?

16. Яку структуру мають повідомлення у СВІФТ?

17. Дайте характеристику відомих вам платіжним системам з переказу коштів фізичних осіб.

18. У чому полягає сутність дистанційного банківського обслу­говування?

19. Що Вам відомо про електронний бізнес?

20. Охарактеризуйте розвиток і перспективи систем електро­нного обміну даними.

Рекомендована література

1. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національ­ної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечен­ня широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31.07.2000 №928/2000.

2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 29.03.2001 № 135.

3. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у на­ціональній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 18.12.1998 №527.

4. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. —204 с.

5. Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків — резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та ко­респондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях: Затв. поста­новою Правління НБУ від 26.03.1998 № 118.

6. Шеппард Дзвид. Платежньїе системьі: Пер. с англ. — Лондон Банк Англии, 1996. — 61 с.

7. www.profix.com.ua

8. www.abe.org

9. www.ecb.int

10. www.e-pso.info

11. www.cls-services.com

---

4.1. Організація міжнародних

розрахунків за допомогою інкасо

Загальна характеристика міжнародного інкасо

Найважливіша мета експортера зберегти товаророзпорядчі до- кументи до того часу, доки імпортер не заплатить за товар або не дасть певні гарантії оплати в майбутньому. Інкасо, здійснюване m ініціативою банку (пряме іноземне інкасо), дозволить, залежно від своєї структури, задовольнити цю мету. Однак ступінь захи- щеності, який допускається експортером, залежить від умов інкасо.

Інкасо може бути визначене як отримання передачі та пред- ставлення для платежу векселя (чи іншого фінансового докумен-

та) інкасуючим банком для клієнта та наступне направлення грошових коштів на рахунок цього клієнта.

Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою:

• одержання акцепту (або платежу);

• надання комерційних документів напроти акцепту (або на- проти платежу).

Послідовність дій при проведенні операцій з інкасо проти до- кументів, у вигляді спрощеної конструкції наведена на рис. 4.1:

Рік 4.1. Схема здійснення платежів за допомогою інкасо проти документів

1. Укладення договору між покупцем і продавцем.

2. Відправка товару.

3. Направлення документів (інкасового доручення).

4. Відправка документів вітчизняним банком у іноземний банк.

5. Вручення документів покупцю напроти платежу і т. д.

6. Платіж вітчизняному банку іноземним банком.

7. Виплата продавця (експортеру) вітчизняним банком.

Згідно з інкасо, експортер дає доручення банку в своїй країні

(банку-ремітенту) відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і, відповідно до особливих інструкцій, отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після закінчення строку терміно­вої тратти, яку виписано на його ім'я та ним акцептованої.

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується в основному пересиланням і наданням документів напроти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання вико­нати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків по інкасо.

Правові основи здійснення інкасових розрахунків

Стандартні міжнародні правила, що визначають роль і відпо­відальність банків у процесах інкасування та регулюють правила проведення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) та надруковані в Уніфікованих прави­лах по інкасо (УПІ) (публікація № 522, редакція 1995 p.).

Практично всі банки світу дотримуються Уніфікованих правил по інкасо, які зручні тим, що дають однакове тлума­чення термінів і питань, які виникають у практиці розрахунків по інкасо.

УПІ регулюють основні правила та обов'язки банків, а також їх відповідальність, з прийняттям інкасового доручення. Банк- ремітент відповідає за те, щоб вказівки його довірителя були пе­редані інкасуючому банку. Відповідальний він і за можливі по­милки. Банки не беруть на себе платіжних зобов'язань і не мо­жуть відповідати за наслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час передачі інформації чи документів, якщо вони не винні в цьому самі.

---

Типи інкасо

Існують такі типи інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише «фінансові» до­кументи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Найпоширенішим документом є тратта. Згідно з чистим інка­со, комерційні (транспортні) документи, які відносяться до трат­ти, можуть бути передані і відправлені безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли коносамент або транспортний документ пе­редається безпосередньо імпортеру, імпортер стає власником то- варорозпорядчих документів. Такі транспортні документи нази­вають такими, що «безпосередньо передаються». Індосамент пере­візника або банка-ремітента (інкасуючого банка) в таких випад­ках не обов'язковий. В цьому випадку імпортер стає власником товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транспорт­ній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Таким чином, роль банку-експортера (банку-ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для опла­ти або акцепту.

Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінан­совими «комерційних» (транспортних) документів.

Види і кількість примірників документів мають визначатися вимогами країни-імпортера. Якщо ці дані відсутні в зовнішньо­торговому контракті, то експортер повинен завчасно з'ясувати ці питання в консульському представництві країни-імпортера.

До таких документів можуть належати:

• термінова тратта або тратта на пред'явника;

• коносамент або інший транспортний документ;

• комерційні рахунки-фактури або інвойс;

• свідоцтво про походження;

• страхові поліси або сертифікати тощо.

За наявності в українського банку відповідної валютної (гене­ральної) ліцензії і при здійсненні ним самостійної роботи по ін­касо перевірений комплект наданих документів направляється інкасуючому банку разом з першим примірником інкасового до­ручення.

Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремі- гент) надсилає документи та свої інструкції із вказівками щодо стягнення інкасо, на які є запит експортера, до банку в країні ім­портера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають строки та

умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує докуме­нти тільки після виконання особливих умов. Порівняно з чистим інкасо, при використанні документарного інкасо експортер мен­ше ризикує, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене. Товаророзпорядчі документи є захищеними, коли ори­гінальні копії коносамента або транспортного документа відпра­вляють інкасуючому банку або передають за його вимогою. Піс­ля виконання імпортером усіх умов, інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.

Фази та сторони-учасники документарного інкасо

За документарного інкасо банк бере на себе зобов'язання що­до отримання суми для продавця (довірителя) проти передачі до­кументів.

Документарне інкасо призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, не страхувавши ризик акредитивом. Порів­няно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо безпечніше, оскільки воно перешкоджає покупцеві отримати у власність товари, не оплативши їх, чи не акцептувавши вексель. У такому випадку банки не беруть на себе зобов'язань щодо здійснення платежу. Але документарне інкасо звільняє продавця від адміністративних робіт та дозволяє йому мати вигоду, пов'язану з використанням міжбанківської мережі. Завдяки мен­шій формальній суворості ця послуга пов'язана з меншими ви­тратами і гнучкіша порівняно з акредитивом. Враховуючи, що продавець при документарному інкасо на момент відвантаження товару ще не може бути впевненим, що покупець здійснить пла­тіж, документарне інкасо вигідне, якщо:

• продавець, спираючись на добрі ділові відносини, може роз­раховувати на платоспроможність покупця та готовність до пла­тежу;

• політичні, економічні та правові умови країни-імпортера є стабільними;

• країна-одержувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль) або вона надала необхідний дозвіл.

Якщо оплата здійснюється у формі документарного інкасо, то, як правило, в цьому беруть участь чотири сторони: трасант (екс­портер), банк-ремітент, інкасуючий банк, трасат (імпортер).

---

Трасант (експортер) — клієнт, який доручає інкасо за сво­єю траттою та комерційними документами банку в своїй краї­ні. Трасанта також називають принципалом, тобто одержува­чем коштів.

Банк-ремітент— банк, обраний експортером для переси­лання документів у країну імпортера з метою здійснення інкасо через інкасуючий банк.

Інкасуючий банк, на відміну від банку-ремітента, — будь- який банк, який займається оброблення інкасо. Він надає імпор­терові тратту та комерційні документи проти отримання платежу чи акцепту. Здебільшого інкасуючий банк призначається експор­тером на засадах пріоритетної угоди з імпортером і є банком ім­портера. Як альтернативу банк-ремітент обирає своє відділення, аффілійовану компанію або кореспондента в місті (країні) імпор­тера.

Трасат (імпортер) — сторона, якій надають документи від­повідно до інструкції. Банк-ремітент готує інструкції на підставі доручень, отриманих від експортера, які описують строки та умови, за яких інкасуючий банк повинен видати документи імпо­ртеру. Вони ґрунтуються на попередній домовленості між імпор­тером та експортером.

Від першого контакту між продавцем та покупцем до повної реалізації угоди доводиться здійснити немало операцій, які уза­гальнено складають три фази (рис 4.2).

1. Узгодження умов інкасо

Експортер визначає в своїй пропозиції умови платежу або встановлює їх з покупцем в угоді про купівлю-продаж.

2. Видача інкасового доручення та надання документів

Після одержання замовлення або після укладання угоди про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар безпосередньо на адресу покупця або на адресу інкасуючого банку. Одночасно він складає всі необхідні документи (раху- нок-фактура, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару та ін.) і надсилає їх разом з інкасовим дорученням своєму банку (банку-ремітенту). Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банку.

---

3. Подання документів платнику

Інкасуючий банк інформує покупця про надходження докуме­нтів, умови їх отримання, приймає від покупця платіж або його акцепт та передає йому документи. Сума, сплачена по інкасо, пе­реводиться інкасуючим банком банку-ремітенту, який потім кре­дитує суму експортеру.

Фаза 1 — узгодження умов інкасо

У пропозиції продавця та в договорі про купівлю-продаж установлюють умови платежу, наприклад «Документи напроти платежу готівкою», «Документи напроти акцепту (протягом 60 днів після пред'явлення)».

Спосіб виконання платежу в договорі про купівлю-продаж і в пропозиції відноситься до однієї з таких умов інкасо: Д/П або Д/А.

Вручення документів проти платежу, Д/П (documents against payment, D\P)

Інкасуючий банк може вручати платникові документи тільки проти негайної оплати. «Негайно» згідно з міжнародним звичаєм означає «найпізніше — при надходженні товару». Якщо прода­вець (довіритель) не хоче довго чекати грошей, він в інкасовому дорученні повинен вимагати «платежу після першого представ­лення документів». В цьому випадку договір про купівлю-продаж і рахунок повинні містити положення, згідно з яким документи потрібно пред'являти платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк.

Вручення документів проти акцепту, Д/А (documents against acceptance, D\A)

Інкасуючий банк може вручати платникові документи проти акцепту тратти, яка підлягає оплаті, як правило, протягом ЗО— ІХО днів після пред'явлення або тратти, яка підлягає оплаті у ии значений термін. Акцептування векселя на пред'явника можна порівняти з оплатою готівкою проти квитанції. Так, трасат до ідійснення платежу вже вступає в право володіння товаром; він може продати його терміново, здобувши таким чином необхідні кошти для оплати векселя. Отже, акцепт визначає для нього u-рмін платежу і дає змогу уникнути короткотермінового фінансу­вання складських запасів.

Відносно фрахту і витрат

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx