У журналі зазначається також дата оплати (повної чи частко» вої) інкасо чи повернення документів експортерові.

Інструкція № 10 заповнюється в тому випадку, коли платежі по комерційному кредиту забезпечені гарантіями іноземних бан- ній. В інструкції № 10 вказують номер гарантії, дату гарантії, су- му і строк дії, а також доручення до інкасуючого банку оплатити документи при несплаті їх покупцем (якщо гарантом є сам інка- суючий банк або третій банк) або звернутися до банку за плате- жем у рахунок вказаної гарантії.

Інструкцію № 12 про стягнення витрат заповнює клієнт відпо- иідно до умов контракту.

Експортер може дати й інші інструкції, які кваліфікуються як особливі примітки. Таким чином можуть бути дозволені сумніви, икі часто з'являються в банків:

• чи слід здійснити протест у випадку неплатежу або відмови під акцепту;

• чи має право інкасуючий банк дозволити платникові огля- нути товар чи взяти його зразки;

• чи може у випадку угоди в іноземній валюті платіж бути кредитований проти форвардного валютного контракту (валютне межування);

• чи повинен бути зроблений протест у випадку неплатежу фінти, акцептованої раніше платником.

Представлені при інкасовому дорученні в уповноважений банк клієнтом документи реєструються в спеціальному журналі, який ведеться в розрізі країн. По порядку реєстрації присвою- еться номер особового рахунка для кожного інкасового дору- чення.

Після перевірки і оформлення інкасового доручення перший екземпляр доручення, рахунка-фактури і відвантажувальні доку- менти здаються в експедицію банку для відсилання їх інобанку у встановленому порядку. Відіслані документи до отримання пла- тежу/акцепту оприбутковуються на позабалансових рахунках для обліку контролю за своєчасністю і повнотою платежу. Прибутко-

вий позабалансовий ордер після введення інформації в комп'ю- тер і звірення даних ордера з бухгалтерським журналом і відоміс-

---

тю залишків поміщається в картотеку до рахунка 9936 за строком очікуваного платежу.

Відповідальний виконавець відділу документарних операцій при постановці документів на облік обчислює контрольний тер­мін для одержання платежу/акцепту. Цей термін визначають, приймаючи до уваги:

• подвійний пробіг документів поштою (повідомлення телегра­фом; системою SWIFT) від банку-ремитента до інкасуючого банку;

• плюс 4 дні на опрацювання документів інобанком, плюс 6 пільгових днів;

• до отриманого терміну додається кількість днів, передбаче­них контрактом для одержання платежу/акцепту й обговорених в інструкціях інкасо.

При визначенні контрольного терміну одержання платежу, що надходить через третій банк, враховується потрійний термін про­ходження документів між банками плюс 10 днів на оброблення в представляючому банку, плюс 4 дні на оброблення в третьому банку. Для зручності розрахунку складаються спеціальні таблиці за регіонами або країнами для визначення контрольних термінів надходження платежів/акцептів, і після затвердження таблиць керівництвом банку вони вважаються прийнятими до виконання.

Якщо за умовами контракту передбачається платіж на визна­чену фіксовану дату, контрольний термін для одержання платежу розраховується від зазначеної клієнтом дати плюс кількість днів для одержання кредит-авізо або платіжного доручення залежно від засобу сповіщення, оговореного в інкасо. Умовами контракту передбачений, наприклад, платіж протягом ЗО днів від дати коно­саменту. Дата коносаменту — 30 травня. Фіксований строк опла­ти інкасо — 29 червня. До цього строку залежно від способу аві- зування добавляється авіапробіг (4 дні для даного регіону) і строк оплати інкасо, значить, контрольний строк для отримання плате­жу визначається як 3 липня.

Термін оплати інкасо вказується на 4-му примірнику інкасо, який разом з копіями рахунків-фактур зберігається (після опри­буткування) в картотеці (і обліковується на відповідному позаба­лансовому рахунку).

В обов'язки банку-ремітента входить контроль за одержанням надісланих документів іноземним банкам, про що останній спо­віщає банк експортера підтвердженням із вказівкою свого номера інкасо.

Якщо до розрахункового терміна платежу сповіщення про ак­цепт не надійшло, відповідальний виконавець направляє протя-

---

і кредитується рахунок експортера («Транзитний валютний раху­нок клієнта»), зазначений у 4-му примірнику інкасового дору­чення (відповідно за діючим у банку технічним порядком зараху­вання експортної виручки).

Сума оплачених документів за проведеною інкасовою операці­єю списується по витратах позабалансового рахунка 9936. За вида­тковий ордер використовується позабалансовий ордер, витягнутий із картотеки, з поміткою дати оплати. Далі йде звичайна процедура звіряння даних ордера з даними бухгалтерського журналу. Видат­ковий ордер поміщається в архів (у випадку повної оплати), а в журналі реєстрації робляться відповідні відмітки про дату оплати.

Якщо інобанк припустив порушення проти умов, зазначених в інкасо (наприклад, платіж зроблений не по системі SWIFT, а ін­шим шляхом), відповідальний виконавець може відрекламувати банку-кореспонденту на неналежне виконання інструкцій інкасо.

Витрати за інкасовими операціями

Як компенсацію за послуги при здійсненні документарного інка­со представляючий та інкасуючий банк нараховують комісійні та накладні витрати (табл. 4.1). Здебільшого йдеться про комісійні за:

• вручення документів проти акцепту або платежу;

• оплату акцепту;

• звільнення відвантаженого товару, який був адресований банку чи транспортному агенту до розпорядження банку.

Залежно від способу здійснення інкасо можуть нараховувати­ся додаткові накладні витрати та комісії за пролонгацію векселів, за додаткові повідомлення про долю документів, за повернення документів, оголошення протесту і т. п., а також поштові збори та інші фактичні витрати.

За незазначених витрат клієнт банку отримує добрий еквіва­лент, оскільки банк надає йому не тільки послуги своїх досвідче­них фахівців, а й широку кореспондентську мережу, яка забезпе­чує надійність платежів, передачу документів та повідомлень.

Проблеми, переваги та недоліки інкасової форми розрахунків

Під час здійснення інкасо можуть загостритися фінансові тру­днощі одночасно з додатковими проблемами для експортера. Ефективним за таких умов є запрошення банком-ремітентом кон­сультанта для надання допомоги експортерам щодо уникнення можливих проблем.

---

Проблеми, які трапляються найчастіше

• Товари, в разі їх несплати експортером, можуть бути затри­мані, зберігатися на складі, вимагати оплати за страховим полі­сом. Можливі інші обставини, які спричинять додаткові витрати для експортера до того моменту, коли імпортер вирішить оплати­ти інкасо або експортер укладе іншу угоду щодо продажу това­рів. Товари можуть бути повернуті назад експортерові за його рахунок.

• Страхове забезпечення продавця і покупця може бути різ­ним. Якщо товар зіпсований або його загублено, імпортер може відмовитися сплатити інкасо. Щоб уникнути цього, експортерам слід уважно вивчати страхові поліси на випадок непередбачува- них обставин або змін умов, захищати свої фінансові інтереси при відвантаженні в усіх іноземних портах.

• Можливо, експортерові доведеться чекати на платіж (ак­цепт) протягом невизначеного терміну, що залежить від способу здійснення платежу (зв'язок на основі терміналу, Міжнародна міжбанківська електронна система платежів, телеграфний або поштовий зв'язок), наявної іноземної валюти в країні покупця.

• Імпортер може не мати ліцензії на імпорт, що унеможлив­лює прийняття товару або спричинює відстрочення оплати чи ак­цепту тратти. Експортеру завжди слід перевіряти наявність в ім­портера ліцензії (якщо вона необхідна до відправки товару на основі інкасо).

• При використанні інкасо як засобу отримання платежу ри­зик полягає між угодою на відкритому рахунку (який вигідний імпортеру) та передоплатою готівкою (яка вигідна експортеру).

Переваги для експортера

• Зменшення ризику дострокової передачі товарів. Згідно з документарним інкасо, експортер може захиститися від передачі товарів до того, як імпортер здійснить платіж чи акцептує трапу. Інкасо передбачає менший ступінь безпеки для експортера, ніж передоплата готівкою чи акредитив. Але якщо експортерові не потрібен надійний захист від політичного та комерційного ризи­ку за даної концентрації угод або негайна оплата товарів необ­ов'язкова, то інкасо може бути оптимальним методом розрахунку.

• Збільшення конкурентоспроможності. Інкасо є менш три­валим та обтяжливим засобом досягнення домовленості, ніж ак­редитив. Отже, в експортера є можливість продати товар за ниж­чою ціною, збільшуючи свою конкурентоспроможність.

---

Це саме можна сказати і про згоду експортера на акцепт пла­тежу на підставі термінової тратти. В основі цього — збільшення кредиту, що надається експортером імпортеру, який зі збільшен­ням ризику експортера збільшує його конкурентоспроможність.

• Зручність. Банк, який має відділення та мережу кореспон­дентів, допомагає скоротити проблеми, пов'язані з міжнародни­ми розрахунками (інкасо), застосувавши ефективний спосіб об­роблення документів, розрахунків і зв'язку.

• Можливість фінансування. Часто експортер має можли­вість отримати кошти від банку під акцепт або за урядовою про­грамою підтримки експортера.

Недоліки для експортера

• Затримка або повільне надходження платежу. Якщо, на­приклад, імпортер повинен отримати ліцензію на імпорт, але він ще цього не зробив, то експортер, щоб отримати платіж, повинен чекати оформлення та отримання ліцензії. Крім цього, внаслідок повільного здійснення інкасо в багатьох країнах можлива затри­мка платежу.

• Додаткові витрати, спричинені неплатежем або відмо­вою від акцепту імпортера. Якщо імпортер відмовиться від оплати або акцепту тратти, банк не несе відповідальності, а зако­нодавство не передбачає примусового стягнення інкасо. Тому в експортера можуть виникнути додаткові витрати — за простій, зберігання товару, його страхування тощо.

Переваги для імпортера

• Зручність. Купівля на основі інкасо дозволяє імпортеру уникнути ускладнень з відкриттям акредитива.

• Зменшення витрат. Імпортер також уникає витрат на імпо­ртний акредитив і може отримати вигоду з низької ціни купівлі, оскільки виключено, що експортер може знехтувати деякими за­ощадженнями (див. переваги для експортера).

• Відстрочка платежу. Метод інкасо є прийнятним для імпо­ртера щодо часу для платежу. Зазвичай можлива затримка пла­тежу до прибуття товарів.

Недоліки для імпортера

• Нанесення шкоди репутації в разі неплатежу або відмови від акцепту. Якщо імпортер з будь-якої причини не може здійс­нити оплату або акцептувати тратту, або вирішує цього не роби­

ти, експортер може видати спеціальні інструкції щодо заявлення «протесту» від його імені. В багатьох країнах цей протест — ли­ше формальність, яка передбачає подання згодом офіційної скарги.

4.2. Організація міжнародних

розрахунків за допомогою акредитива

Загальна характеристика міжнародного акредитива

Акредитив являє собою взяте на себе банком на прохання ім­портера зобов'язання сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть, відповідно до ви­мог акредитива, документи у встановлений часовий відрізок. У торговій угоді між експортером та імпортером банк, таким чи­ном, виступає посередником.

Акредитив є чи не найуніверсальнішим і дієвим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках із державами, що кон­тролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива багато в чому є попередньою умовою для здійснення імпортних та експо­ртних операцій.

Поряд із функцією забезпечення платежів акредитив може та­кож виконувати кредитну функцію. Зобов'язання банку покупця здійснити платіж полегшує продавцеві одержання від свого бан­ку кредиту, наприклад, на виробництво товару. За певних обста­вин акредитив може виступати для банку імпортера також під­ставою для надання кредиту, наприклад тоді, коли банк при здійсненні акредитивної операції може очікувати, що матиме в своєму розпорядженні документи, які уособлюють власність на товар, тому що товаросупроводжувальні документи засвідчують вимогу на видачу відправленого вантажу. Шляхом передачі до­кументів передається також право на володіння товаром.

Таким чином, можна виділити три основні функції, що вико­нує документарний акредитив:

1. Документарний акредитив є однією з форм міжнародних розрахунків — це його головна функція.

2. Специфіка здійснення розрахунків за допомогою акредити­ва забезпечує захист від можливих ризиків, що існують у міжна­родній торгівлі як продавця, так і покупця.

3. Документарним акредитивом виконується кредитна функція.

За визначенням Міжнародної торговельної палати, акреди­тив— це письмове зобов'язання банку-емітента, яке викону­

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx