Файл: 2.doc

Отже, аналіз різних підходів до визначення категорії "податкова політика" дозволяє сформулювати такі висновки [11]:

• податкова політика - це діяльність держави в сфері оподаткування;

• податкова політика - це сукупність правових, економічних і організаційних заходів у сфері регулювання податкових відносин;

• податкова політика повинна бути спрямована на забезпечення податкових надходжень і стимулювання економічного зростання;

• податкова політика є складовою частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову і довгострокову перспективи;

• податкова політика реалізується в рамках податкової системи держави;

• регламентованість податкової політики - законодавча.

На підставі цього пропонуємо таке визначення сутності податкової політики з урахуванням тенденцій глобалізації економічних систем і посилення інтеграційних процесів у світі. Податкова політика держави - це сукупність правових, економічних і організаційних заходів держави у сфері оподаткування щодо регулювання податкових відносин, які направлені на забезпечення надходжень податків до централізованих фондів грошових ресурсів держави й стимулювання економічного зростання за допомогою податкової системи. Вона визначається ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються у світогосподарських зв' язках. Врахування останнього фактора обумовлено тим, що важливою ланкою процесу економічної інтеграції, особливо на сучасному етапі його розвитку, стало зближення національних податкових систем. Так, досвід європейських країн у формуванні і реалізації податкової політики має велике значення для України, особливо з огляду на те, що вона прагне до набуття повного членства в європейських організаціях.

Заходи держави у сфері податків визначаються цілями і завданнями податкової політики, які обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, соціальними групами, що знаходяться при владі, стратегічними цілями, що визначають розвиток національної економіки, і міжнародними зобов' язаннями у сфері державних фінансів [17].

При формуванні цілей податкової політики необхідно виходити із об'єктивних функцій податків. Необхідно погодитися з Б.Х. Алієвим, А. М. Абдулгалімовим, які відмічають, що "в економічній літературі дотепер немає єдиної думки щодо кількості, сутності і реалізації податкових функцій... Різні автори наводять різні комбінації податкових функцій, до яких відносять фіскальну, економічну, перерозподільну, контрольну, регулюючу, соціальну, політично-економічну, стимулюючу та інші, частина яких не має під собою наукового і теоретичного обґрунтування, щоб віднести їх до об'єктивних функцій податків". Не вдаючись до дискусії щодо кількості і змісту функцій податків, зазначимо ті з них, які визначають цілі і завдання податкової політики (рис. 2.1).

Функції податків

фіскальна

Цілі податкової політики

формування грошових ресурсів для здійснення функцій держави

Завдання податкової політики

-забезпечення достатнього рівня податкових надходжень до бюджету;

-досягнення постійності, стабільності та рівномірністі в отриманні податків;

-організація ефективного податкового контролю

Рис. 2.1. Співвідношення цілей і завдань податкової політики

Реалізація податкової політики здійснюється з урахуванням певних принципів. Зазначимо, що використання податків як головного джерела наповнення державних доходів та ефективного інструмента регулювання обумовило дослідження принципів оподаткування ще декілька століть тому. У різні часи принципи податкової політики зумовлені різними соціально-економічними інтересами. Вони доповнювалися, уточнювалися, а також науково обґрунтовувалися різними економістами. Особливо необхідно відмітити А. Сміта і А. Вагнера. Розроблені ними принципи не втратили своєї актуальності і сьогодні. На сучасному етапі принципам побудови податкової системи і податкової політики держави приділяється значна увага, що обумовило різні їх класифікації. Заслуговують на увагу роботи таких науковців: А.І. Крисоватого, А.М. Соколовської, О.Д. Данілова, Н.П. Флісака та ін. Незважаючи на дискусії щодо повноти, об'єктивності, науковості та практичної доцільності того чи іншого підходу до класифікації принципів, зупинимось на дослідженні саме принципів податкової політики держави.

Необхідно погодитись з підходом В.Н. Єдронової і Н.Н. Мамикіної, згідно з яким система принципів включає принципи оподаткування і принципи податкової політики. При цьому зазначається, що принципи оподаткування первинні, а політики - вторинні, і в частині методологічних принципів похідні від перших. Дійсно, перелічені авторами загальнонаукові і методологічні принципи є актуальними, оскільки враховують усі аспекти податкової політики держави. Проте проблема полягає не у встановленні принципів, а в їх дотриманні.

Щодо складу принципів, то дана проблема визначається сучасними реаліями соціально-економічного становища певної країни. Так, характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є поглиблення її участі в глобалізаційних процесах. Зміни в соціально-економічному житті українського суспільства викликали необхідність по-новому подивитися на інтеграційні процеси в Європі, на питання входження нашої країни до європейського фінансового простору. Одне з головних місць у цих процесах займає політика країни в галузі оподаткування, яка повинна враховувати всі аспекти можливості узгодження з податковою політикою ЄС. У той же час система принципів в Україні є дещо застарілою, оскільки не враховує загальносвітові тенденції щодо розвитку систем оподаткування та не декларує необхідність гармонізації податкової системи України, насамперед з європейською. У зв' язку з цим вважаємо за необхідне запропонувати принцип інтеграційності, на якому повинна ґрунтуватися сучасна податкова політика України, а його суть визначати таким чином: забезпечення адаптації і гармонізації національної податкової політики шляхом поступової інтеграції її до вимог певного регіонального інтеграційного об' єднання [7].

Як зазначає А.І. Крисоватий, цілі, на досягнення яких спрямована податкова політика, впливають на вибір методів її здійснення, тобто способів практичної реалізації. Усі методи податкової політики, які виробили фіскальна наука і практика, можна об'єднати в такі групи:

• пониження або підвищення податкового навантаження на платників;

• заміна одних способів і форм оподаткування іншими, введення нових або скасування існуючих податків;

• зменшення або збільшення сфери впливу тих чи інших податків, або системи оподаткування в цілому;

• запровадження або скасування податкових преференцій;

• маніпулювання прогресивними та пропорційними прийомами оподаткування і введення диференційної системи податкових ставок.

Будь-який метод здійснення податкової політики повинен базуватися на певних інструментах. До таких інструментів можна віднести такі: податкові ставки, податковий кредит, податкові преференції і пільги, податкові стимули і санкції, податкову амністію і податкові канікули, формування податкової бази, встановлення об'єктів і суб'єктів оподаткування тощо.

У ринкових умовах суттєвого значення набуває ефективна податкова політика, через яку акумулюються фінансові ресурси для забезпечення суспільних потреб, а також здійснюється регулювання економічних відносин. Вона визначається певним ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом тенденцій у світовій економіці.

2.2. Податкова політика та її вплив на фінансову діяльність суб’єктів господарювання

Сталим показником, за яким аналізується рівень досконалості податкової системи є показник рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) за допомогої по­датків [2].

Для оцінки рівня перерозподілу ВВП в Україні проведемо ряд розрахунків, спираючись на статистичні дані [25]. Показники рівня перероз­поділу наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники перерозподілу валового внутрішнього продукту через систему оподаткування в Україні