Файл: 2.doc

3. Найбільші резерви податкового регулювання містяться в оподаткуванні прибутку підприємств та плати за землю, але у випадку стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій особливого значення набувають інструменти податкового стимулювання, вбудовані в конструкцію податку на додану вартість та мита. Виходячи з цього податкова підтримка інвестицій має носити системний характер, що є характерним для спеціальних податкових режимів інвестиційної діяльності, які можуть застосовуватися для суб'єктів спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

4. Обмеженість фінансових ресурсів держави не дозволяє застосовувати податкові преференції до будь-яких інвестицій. Тому інструменти податкового стимулювання мають бути зосереджені на тих інвестиціях, які є пріоритетними з позицій національної економіки. Разом з тим, практика підтверджує хибність встановлення пріоритетів за галузевою ознакою. Тому доцільним критерієм для надання податкових пільг є інноваційний характер інвестицій. Це, в свою чергу, потребує встановлення системи кількісних (за обсягами капіталовкладень) та якісних характеристик «інноваційності» інвестиційних проектів та встановлення прозорого порядку їх кваліфікації [10].

5) Поряд з первинним інвестуванням, важливе значення має створення заохочувальних умов для реінвестування прибутку, отриманого від інвестиційної діяльності. Тому податкова підтримка інвестицій має включати в себе комплекс заходів щодо податкового регулювання корпоративних відносин. Аналіз української практики оподаткування дивідендів свідчить про її в цілому ліберальний характер, але серед не ліків в цій сфері слід відзначити, перш за все, дискримінацію інвесторів-фізичних осіб, які, на відміну від юридичних осіб, не звільняються від оподаткування доходів, отриманих у вигляді дивідендів. Це, певною мірою, є перешкодою для залучення інвестиційних ресурсів фізичних осіб, що суперечить світовим тенденціям.

Врахування цих особливостей інвестиційної діяльності як об'єкта податкового регулювання сприятиме ефективному та системному використанню інструментів податкової політики з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Ефективна податкова політика виступає однією з найважливіших передумов для економічної стабілізації й переходу до інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання в Україні.

Одним з найбільш значимих податків, що забезпечують наповнення дохідної частини бюджету є податок на додану вартість (ПДВ), що поступово втрачає функцію бюджетонаповнюючого джерела, тобто фіскальну функцію в Україні.

Проблематичність ПДВ проявляється не тільки для бюджету держави, але й для підприємств - несвоєчасне відшкодування ПДВ, що приводить до порушення технологічного процесу й зменшенню інвестиційної активності. Платник фактично кредитує державу на строк від сплати податку до його повернення. У зв'язку з цим ПДВ є самим актуальним і проблемним податком для нашої держави.

Підсумковим носієм ПДВ є споживач товарів, робіт або послуг, однак перерахування даного податку здійснює підприємство, що зареєстровано в органах державної податкової служби як платник даного виду податку. Дане підприємство, відповідно з діючим податковим законодавством України, зобов'язано перерахувати в державний бюджет різницю між сумою отриманого ПДВ у результаті реалізації товарів, робіт або послуг у звітному періоді й сумою сплаченого ПДВ при покупці товарів, робіт або послуг у цьому ж періоді [14].

Якщо в результаті фінансово-господарської діяльності платника ПДВ виникає позитивна різниця між ПЗ й ПК, то дана сума є податковим зобов'язанням і перераховується в бюджет, у протилежному випадку виникає бюджетне відшкодування (сума, що підлягає відшкодуванню платникові податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку) ПДВ на користь даного підприємства, якщо зазначена вище різниця дорівнює нулю податкове зобов'язання не виникає [5].

Слід зазначити, що в економічній теорії й практиці податкового адміністрування податків і інших обов'язкових зборів визначається, насамперед, їх фіскальна, тобто бюджетно-формуюча функція. При цьому залишаються осторонь, принаймні, у практичному використанні податкової системи інша, не менш важлива в умовах перехідної економіки України, функція податків – регулююча [1].

Податкова система в цілому є істотною умовою розвитку пріоритетних напрямків економіки й підвищення ділової активності підприємств ефективного використання фінансових ресурсів.

Важливою функцією ПДВ є не тільки наповнення відповідними фінансовими ресурсами бюджетної системи держави, але й стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, насамперед, капітальних інвестицій по процедурі використання господарюючими суб'єктами відповідного податкового кредиту.

Отже, податковий кредит (в розумінні ПДВ) - це сума, на яку платник має право зменшити податкові зобов'язання в результаті закупівлі у звітному податковому періоді:

-товароматеріальних цінностей;

-основних засобів;

-нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У цьому випадку ПДВ є фінансовим інструментом, за допомогою якого держава може стимулювати капітальні інвестиції з метою технічного переозброєння підприємства. Тому необхідно науково-обґрунтована спрямованість пільг, їх використання відповідно до законодавства, чітка система загальнодержавного статистичного обліку податкових пільг, а також відповідальність платників податку при оплаті й відшкодуванні ПДВ, принцип рівності платників податків й ін.

В податковому Кодексі передбачені пільги з ПДВ. В якості регулюючого інструменту широкого розповсюдження запропоновано використання податкових векселів з ПДВ. Так, Кодексом передбачається надання преференції в частині видачі податкового векселя з терміном погашення на 360 день, з метою:

- стимулювання заходів з енергозбереження;

- стимулювання та підтримки розвитку виробництва високо-технологічної продукції в Україні;

- стимулювання інноваційної діяльності;

- стимулювання реконструкції і модернізації діючих та будівництва нових об'єктів нафтопереробної і нафтохімічної галузей;

- внесків до статутного фонду підприємств.

Передбачено право видачі податкового векселя з терміном погашення на 720 день при ввезенні устаткування, обладнання, комплектуючих та на 180 день - при ввезенні матеріалів, для платників податку, які реалізують інноваційні проекти в технологічних парках.

Нажаль у Кодексі не встановлено зниженої ставки оподаткування операції з оплати вартості фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок бюджетних коштів та операції з постачання продуктів науково-дослідних робіт та інтелектуальної власності, зареєстрованих у законодавчому порядку. Звільнення зазначених операцій від оподаткування ПДВ є перешкодою для формування податкового кредиту по придбаним для поставки зазначених операцій товарам (роботам, послугам). Але позитивним є той факт, що зазначене звільнення носить добровільний характер, платники шляхом подачі відповідної заяви самостійно обирають оподатковувати їм зазначені операції ПДВ чи ні [14].

Також, передбачено підвищення неоподатковуваного лізингового платежу (або його частини, що являє собою плату за послугу лізингу) до потрійної облікової ставки НБУ.

ПДВ є фінансовим інструментом, за допомогою якого держава може стимулювати капітальні інвестиції з метою технічного переозброєння підприємства. Тому необхідно науково-обґрунтована спрямованість пільг, їх використання відповідно до законодавства, чітка система загальнодержавного статистичного обліку податкових пільг, а також відповідальність платників податку при оплаті й відшкодуванні ПДВ, принцип рівності платників податків й ін.

2.4. Податковий кодекс в контексті реформування податкової системи України

Як правило, податкова система є рушійною силою у процесі державного регулювання соціально-економічного розвитку, інвестиційної стратегії, зовнішньоекономічної діяльності, структурних змін у виробництві, прискореного розвитку пріоритетних галузей.

З самого початку побудови податкової системи України Закон України «Про систему оподаткування» від 25 липня 1991 року № 1251-XII був фіскально орієнтований. Податкова система почала набувати конфіскаційного характеру. Сучасна податкова система позбавлена стимулюючої основи, яка в нинішніх умовах розвитку повинна розкриватися у взаємозв'язку усіх основних функцій оподаткування-фіскальній, розподільчій, регулюючій та похідних від них.

Проаналізувавши зміст прийнятого Податкового кодексу, ми можемо виділити таке позитивне зрушення податкової системи як скорочення кількості податків і зборів та зниження податкового тиску на економіку. Так, замість 28 загальнодержавних та 14 місцевих обов'язкових платежів, що були закріплені Законом України «Про систему оподаткування», Податковим кодексом пропонується запровадити відповідно 19 та 5 платежів. При цьому, до 2015 року скасовано буде ще один державний та два місцевих збори, таким чином кількість державних місцевих платежів складе 18 та 3 відповідно [8].

Зауважимо, що за даними дослідження Paying Taxes 2010, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачувало 147 податків та платежів, що є найгіршим показником в світі (183 місце). Для порівняння, в Росії кількість платежів складає - 11, Польщі - 40, Чехії - 12, - Білорусі - 107, Грузії - 18, США - 10, Франції - 7, Китаї - 7. Більша частина податків та внесків (96) в Україні пов'язана з оподаткуванням праці.

Водночас необхідно підкреслити, що окремі скасовані платежі не створювали додаткового тиску на економіку, а лише перерозподіляли кошти в напрямі підтримки окремих сфер. Зокрема, збір за проведення гастрольних заходів, який спрямовується до спеціального фонду бюджету, використовується як інструмент підтримки вітчизняної культури за рахунок оподаткування діяльності в Україні іноземних артистів. У даному контексті його скасування не видається необхідним і таким, що відчутно полегшить податковий тягар на економіку. Аналогічне зауваження стосується і збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, який пропонується скасувати 31 грудня 2014 року [5].