Файл: 9139.pdf

рівні.

Світло впливає на біофотосинтетичну інтенсивність, динаміку росту рослин, урожайність та якість урожаю, на хід феноритміки, просторове розміщення рослин в агроекосистемі, її тепловий та водний режими.

За реакцією на інтенсивність освітлення сільськогосподарські рослини поділяються на світлолюбні, тіньові і тіневитривалі.

До світлолюбних належать соняшник, кукурудза, цукрові буряки, рис, бавовник, соя, томати, огірки, баклажани, перець, кавун, гарбуз, диня.

До тіньових належать бобові трави, горох, цвітна капуста, петрушка. Тіньовитривалі - більшість зернових і гречка - добре ростуть і

розвиваються за різних умов освітлення.

За максимальною інтенсивністю фотосинтезу (Fg) в умовах світло-

вого забезпечення сільськогосподарські культури, згідно з моделлю агроеко-

логічних зон ФАО, поділяють на 4 групи:

1.Культури С-3 помірного клімату (пшениця, ячмінь, картопля, цукрові буряки, бобові); Fg = 27 кг С02/га • год, за температури 15 - 20°С;

2.Культури С-3 теплового клімату (рис, соя, бавовник); Р§ = 50 кг С02/га • год, за температури 25 - 30 °С;

3.Культури С-4 (кукурудза, просо, цукрова тростина); Fg = 87 кг С02/га

•год, за температури 25 - 35 °С;

4.Окремі сорти кукурудзи і сорго, пристосовані до нижчих температур, Fg - 87 кг С02/га • год, за температури 20 - 25 °С;

Реакція рослин на тривалість освітлення називають фотоперіодизмом. Рослини довгого дня розвиваються при тривалості дня 14 -17 год.

(пшениця, жито, ячмінь, картопля, редис, салат тощо)

Рослини короткого дня нормально розвиваються за тривалості світлового дня 8-12 год. (просо, соя, рис, кукурудза, бавовник, огірки, баклажани, соняшник, томати).

Нейтральні до витривалості світлового дня - гречка, бобові тощо. Тепло. Джерелом тепла на земній поверхні є променева енергія сонця, а

також тепло надр нашої планети. Залежно від забезпечення рослин теплом розрізняють тропічний, субтропічний, помірний та холодні пояси.

За відношенням до температури розрізняють такі екологічні групи рослин: теплолюбні, холодолюбні та мезотермні.

За низької температури коренева система розвивається краще, ніж надземна частина. Звідси значення ранньої сівби для підвищення зимостійкості. Пізня сівба сприяє кращому розвитку надземної частини, що важливо для боротьби з бур'янами.

За теплозабезпеченістю культури поділяються на: дуже ранні - сума ефективних температур вище 10 °С менша 1200 °С; відносно ранні - 1200 - 1600 °С; середньоранні -1600 - 2200 °С; середні - 2200 - 2800 °С; середньопізні - 2800 -3400 °С; пізні - 3400 - 4000 °С; дуже пізні - понад 4000 °С.

Для повного розвитку сільськогосподарські культури за вегетаційний період потребують різної кількості тепла. Так, сума середньодобових температур вище 10 °С становить для: озимого жита - 1700 - 2125 °С; вівса -

1940 - 2310 °С; картоплі – 1300 - 3000 °С; буряків - 2400 - 3700 °С; рису - 3000 - 4500 °С.

За стійкістю до приморозків сільськогосподарські культури поділяються на 5 груп:

1. Найстійкіші. Це такі, як пшениця, овес, озиме жито, конюшина, люцерна, озимий ріпак, горох. Більшість рослин цієї групи у фазі сходів гине при -8.. .-12 °С, а у фазі цвітіння і достигання вже при -2.. .-4 °С.

2. Стійкі до приморозків: люпин, вика яра, соняшник, льон, коноплі, цукрові буряки, кормові буряки, морква, капуста, гірчиця біла, боби. Більшість рослин гине у фазі сходів при температурі -6.. .-9 °С,ау фазі цвітіння-достигання- -2.. .-4 °С.

3. Середньо стійкі до приморозків: редиска, соя. їх стійкість вира-

жається в межах -2...-6 °С.

4. Малостійкі до приморозків: кукурудза, просо, картопля.

Пошкоджуються при -1... -2 °С, а при -З °С - гинуть.

5. Нестійкі до приморозків: гречка, квасоля, рис, огірки, томати, кавуни, дині, гарбузи. Зниження температури до -І... -2 °С призводить до загибелі їх посівів.

Особливо небезпечні пізні та короткотривалі приморозки, які в нашій місцевості є звичним явищем.

Вода. Водний фактор середовища складається із таких складових: опадів, вологості грунту та вологості повітря. Пристосування рослин до різних умов водопостачання позначилося на їхніх морфологічних, анатомнофізіологічних та біохімічних особливостях.

За відношенням до води рослини поділяють на такі екологічні групи:

-гідрофіти – рослини, які ростуть у воді;

-гігрофіти – надземні рослини, які ростуть в умовах підвищеної вологості грунту та повітря на болотах, берегах річок чи озер;

-мезофіти, рослини, що живуть в умовах середнього рівня зволоження;

-ксерофіти, рослини посушливих місцевостей, пристосовані до життя

вумовах недостатнього водозабезпечення. Це рослини пустель, посушливих степів, схилів які дуже прогріваються;

-сукуленти, багаторічні рослини з соковитими м’ясистими листками або стеблами, здатними нагромаджувати в них воду.

Ґрунт. Важливою умовою для рослини є кислотність ґрунту. Детальніше із впливом агрометеорологічних факторів та властивостей

ґрунту на культурні рослини ви ознайомитесь, опрацювавши рекомендовану літературу.

Види, які культивує людина, підтримуються штучним добором, тому вони не можуть конкурувати з іншими видами (бур'янами) та несприятливими умовами без підтримки людини.

Вимоги до культурних рослин стосуються наступного:

висока екологічна пластичність, здатність давати врожай при широкому діапазоні коливань температур;

скоростиглість, що випереджує розвиток бур'янів;

здатність активно й позитивно реаіувати на агротехнічні заходи, високий генетичний потенціал;

стійкість до захворювань і уражень шкідниками.

Оптимальні значення рН ґрунтового розчину для основних сільськогосподарських культур

Поділ рослин за тривалістю періоду вегетації

Сорти і гібриди польових культур за цією ознакою поділяють на три групи: скоростиглі, середньостиглі, пізньостиглі.

Між ними є перехідні групи. Поєднання різних за термінами достигання сортів та різних культур на великих площах посіву дає змогу зменшити втрати врожаю при несприятливих умовах погоди та інших факторах.

Особливості сезонної ритміки розвитку рослин

Оцінка агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур включає також особливості їх феноритміки протягом вегетаційного періоду. Маються на увазі терміни проходження і характер окремих фенофаз розвитку і термінів та їх тривалості. Адже в кінцевому рахунку вони визначають формування врожаю зеленої маси чи насіння.

Особливої уваги заслуговують фази цвітіння та наливання і достигання зерна.

За нормальних погодних умов істотних відхилень у термінах проходження окремих фенофаз не спостерігається.

Якщо агрокліматичні умови регіону не відповідають екологічним вимогам рослини, то вона не зможе успішно завершити свій онтогенетичний цикл.

Показники якості насіння польових культур регламентуються держав-

ними стандартами.

Від схожості насіння залежать витрати посівного матеріалу для забезпечення відповідної густоти посіву і рівномірного розміщення рослин на посівній площі.

Характер кореневої системи

Добре розвинена коренева система польових культур забезпечує ефективне використання вологи і поживних речовин з ґрунту.

Дослідженнями встановлено, що не лише з орного шару рослина може черпати мінеральні елементи, а й з глибших ґрунтових горизонтів (до 3-5 м).

Тому, створюючи умови для розвитку глибокої кореневої системи культурних польових рослин, можна зменшити норми внесення мінеральних добрив без зниження врожаю. Це відповідає вимогам екологічного рослинництва.

У польових культур розрізняють два основні типи кореневої системи - мичкувату (у злаків) і стрижневу (у хрестоцвітих, бобових). Є ще рослини, у яких підземне стебло перетворилось у кореневище, з вузлів якого виростають нові надземні пагони і додаткові корені.

Вегетативним центром злакових культур є вузол кущення, а у хрестоцвітих, бобових та інших дводольних - коренева шийка. За рахунок появи нових пагонів відбувається формування густоти посіву, що треба враховувати при сівбі.

Завдання. Скласти агроекологічну характеристику основних сільськогосподарських культур

Для опису пропонуються:

озима пшениця, озиме жито, ярий ячмінь, кукурудза, картопля, цукрові буряки.

Особливу увагу потрібно звернути на такі ознаки:

-тривалість вегетаційного періоду;

-група за теплозабезпеченістю;

-сума ефективних середньодобових температур для повного розвитку;

-стійкість до приморозків;

-вимоги до інтенсивності освітлення;

-відношення до тривалості дня;

-відношення до вологості грунту;

-відношення до родючості ґрунту;

-відношення до рН ґрунту.

Для виконання завдання скористайтеся довідковими даними, поданими в теоретичних відомостях до заняття та в галузевій навчальній літературі.

У підсумку вкажіть, які з описаних культур найкращі для вирощування в нашому регіоні.