Файл: 9139.pdf

Література

1.Смаглій О.Ф., Кардашов Л.Т. та ін. Агроекологія. -К.: Виша освіта, 2006. - С. 97 - 105; 155 – 230

2.Мусієнко М.М. Екологія рослин: підручник. – К.: Либідь, 2006 – 432 с.

Запитання для самоперевірки

1.Які кліматичні фактори належать до основних і чому?

2.Назвіть другорядні кліматичні фактори.

3.Що таке агрометеорологічні умови?

4.Чим визначається забезпеченість рослин теплом?

5.На які групи поділяються рослини за вимогами до забезпеченості теплом ?

6.Що таке суча ефективних температур?

7.На які групи поділяються сільськогосподарські культури за стійкістю до приморозків?

8.Які з сільськогосподарських рослин нашого регіону належать до найбільш холодостійких?

9.До якої групи за морозостійкістю належить більшість сільськогосподарських рослин ?

10.Які з стьськогосподарських культур не витримують приморозків?

11.За якими показниками оцінюють умови пєрезимівлі рослин?

12.Яке значення має світло для рослин?

13.Назвіть світлолюбні сільськогосподарські культури.

14.Назвіть тіньові сільськогосподарські культури.

15.Назвіть групи рослин за максимальною інтенсивністю фотосинтезу.

16.До якої з цих груп належить більшість культурних рослин нашого регіону?

17.Назвіть сільськогосподарські рослини довгого дня.

18.Назвіть сільськогосподарські культури короткого дня.

19.Які грунти називаються кислими?

20.Які ґрунти називаються лужнимії?

21.Назвіть сільськогосподарські культури, які надають перевагу кислим грунтам.

Практична робота № 7

Тема. Екологічні основи сівозмін

Мета: ознайомити студентів з організацією ведення рослинництва на сівозмінних принципах, зі структурою сівозмін, розміщенням в них культур з урахуванням еколого-біологічних особливостей.

Теоретичні відомості

Ведення галузі рослинництва на сівозмінних принципах передбачає послідовне чергування сільськогосподарських культур різних за біологічними особливостями.

Така зміна місця посіву культур зменшує їх негативний вплив на родючість ґрунту, зменшує шкідливість бур'янів, хвороб і шкідників.

Отже, сівозміна - це важливий біологічний та агроекологічний фактор рослинництва. Вона означає науково обґрунтоване щорічне або періодичне чергування культур на певній території, на полях.

Економічною основою сівозміни є науково обґрунтована структура посівних плош, яка забезпечує максимальний вихід продукції з кожного гектара ріллі при найменшій собівартості.

В основу сучасної класифікації сівозмін покладено дві ознаки: головний вид рослинницької продукції яку одержують у сівозміні; співвідношення площ окремих груп культур, що різняться між собою за біологічними особливостями; агротехнікою і впливом на родючість грунту. За першою ознакою сівозміни поділяють на типи. Тип сівозміни свідчить про господарське призначення основної рослинницької продукції, яку виробляють у сівозміні.

За господарським призначенням розрізняють 4 типи сівозмін: польові,

кормові, спеціальні та протиерозійні.

За співвідношенням культур у сівозміні (і парів), які різняться за біологічними особливостями, технологією вирощування та впливом на родючість ґрунту, в кожному типі сівозміни виділяють види.

У польових сівозмінах зосереджено вирощування зернових і технічних культур, які не потребують особливих грунтових умов чи спеціальних умов вирощування. Вони займають близько 90% всіх орних земель і їх впроваджують, як правило, в усіх господарствах.

Кормові сівозміни призначені переважно для виробництва соковитих грубих кормів, а також незначні площі в них займають зернові, технічні, овочеві та інші культури. У кормових сівозмінах вирощують зелені корми з весни до пізньої осені. Незначну площу цих сівозмін відводять під зернові. До них належать лукопасовищні й прифермерські.

Спеціальні сівозміни призначені для виробництва продукції культур, які потребують дуже родючих грунтів або спеціальних умов вирощування.

Грунтозахисні сівозміни застосовують для запобігання розвитку водної

і вітрової ерозії. Їх вводять на схилах крутизною 5 градусів і більше, при цьому використовують багаторічні трави.

Під структурою посівних площ розуміють співвідношення площ посіву різних сільськогосподарських культур і парів, виражене у відсотках від загальної площі.

Після уточнення структури посівних площ встановлюють число полів у кожній сівозміні та кращі попередники.

Попередником називають культуру або пар, які займали дане поле минулого року.

Культуру, яку вирощують на одному полі 2 — 3 роки підряд, називають повторною. Якщо ж її вирощують довше, ніж упродовж ротаційного періоду, називають беззмінною.

Ротаційний період - це час, протягом якого кожна культура і пар проходять через кожне поле сівозміни (послідовно).

Вирощування на одному й тому ж полі тільки однієї культури називається монокультурою.

Паром називають поле, на якому протягом всього або частини вегетаційного періоду не вирощують сільськогосподарські культури, а систематично обробляють. Є чисті пари -вільні протягом цілого вегетаційного періоду; чорні - починають обробляти з літа після збирання попередника; кулісні - смугами висівають високостеблі рослини і зайняті - вирощують культури, які рано збирають.

Сільськогосподарські культури поділяються на такі біологічні групи:

1.Озимі зернові: озиме жито, озима пшениця, озимий ячмінь.

2.Ярі зернові: яра пшениця, ярий ячмінь, овес.

3.Зернобобові: горох, вика, квасоля, соя, кормові боби, люпин.

4.Просапні: цукрові, кормові та столові буряки, кукурудза, картопля, соняшник, морква.

5.Технічні: льон, ріпак, коноплі, гірчиця, редька.

6.Багаторічні трави: бобові (конюшина, люцерна, буркун), злакові (тимофіївка лучна, грястиця збірна, костриця лучна, райграс та ін.).

7.Однорічні трави (сумішки): вико-вівсяні, горохово-вівсяні.

Для озимих зернових культур кращими попередниками в умовах Полісся є картопля, вико-вівсяні сумішки, конюшина першого року, люпин, льон-довгунець, у Лісовій зоні - багаторічні трави, вико-вівсяні та вико-житні сумішки, зернобобові, кукурудза на зелений корм.

Для ярих зернових кращими попередниками є картопля, кукурудза, цукрові буряки, зернобобові, озимі зернові.

Зернобобові переважно вирощують після кукурудзи, цукрових буряків, картоплі.

Картоплю розміщують після озимої пшениці, зернобобових. Кукурудзу в умовах Полісся та західного лісостепу розміщують після

картоплі, цукрових буряків, озимих зернових.

Круп'яні культури (просо, гречка) розміщують після зернобобових культур, цукрових буряків, картоплі, кукурудзи, озимих та ярих зернових.

Багаторічні трави (переважно конюшину) сіють під покровом озимих і ярих зернових культур у польових, кормових та інших сівозмінах.

Пари розміщують після просапних та озимих зернових культур. Д.М.Прянишников виділив чотири групи причин підвищення

врожайності сільськосподарських культур за правильного їх чергування в сівозміні.

1.Хімічні причини полягають у тому, що різні групи сільськогосподарських культур засвоюють з грунту елементи зольного й азотного живлення в різних пропорціях і кількостях.

2.Фізичні причини полягають у відмінності в біологічних особливостях вирощування культур і вимагають спеціальної агротехніки. Такі фізичні властивості грунту, як структура, будова орного шару, щільність, під впливом багаторазових обробітків під культури широкорядної сівби швидше змінюються в напрямку погіршення, ніж під культурами звичайної рядкової сівби. З фізичними властивостями грунту тісно пов’язані й залежать від них водно-повітряний, тепловий і поживний режими грунту.

3.Біологічні причини проявляються у шкідливій дії бур’янів, шкідників і хвороб на культурні рослини, що призводить до зниження врожайності. Безмінне вирощування деяких культур ( льону, гороху ) може спричинити нагромадження токсичних речовин, які виділяють рослини, мікроорганізми, гриби, батерії і викликати ґрунтовтому.

4.Економічна необхідність чергування культур пов’язана з різною кількістю і розподілом у часі праці, яка необхідна для вирощування культур у господарстві. Для повнішого й продуктивнішого використання техніки і робочої сили в сівозміні доцільно вирощувати культурні рослини різних строків сівби і збирання врожаю (озимі, ранні, пізні ярі тощо). Це забезпечує високоякісне проведення всіх польових робіт у кращі строки.

Велика роль в регулюванні вмісту органічної речовини в грунті належить польовим рослинам. Сільськогосподарські культури за їх здатністю нагромаджувати рослинні рештки можна поділити на три основні групи: багаторічні трави (бобові, злакові та їх сумішки), що нагромаджують найбільше кореневих і післяукісних ешток – 50-80 ц/га і більше сухої маси.

Озимі жито і пшениця – залишають рослинних решток 40-50 ц,га, що дорівнює врожаю або дещо менше його. Ярі культури, які нагромаджують порівняно мало решток – 20-40 ц/га і менше. Серед них найменше органічної маси залишають просапні – кукурудза, картопля й кореневищні культури.

Завдання 1. Ознайомитися з методикою складання сівозмін та її основними екологічними принципами

При складанні сівозмін необхідно:

визначити тип її за призначенням та вид сівозміни (за набором культур);

підібрати відповідні до вибраної сівозміни найбільш продуктивні й адаптивні сорти культур кожного виду;

визначити структуру сівозміни, тобто співвідношення площ сівозміни між культурами чи біологічними групами їх (у %);

врахувати внесення поживних речовин з урожаєм, алелопатичний вплив і вибрати найкращий попередник;

згрупувавши культури у біологічні групи, розбивають площу на поля. При цьому враховують наявну площу ріллі, виділеної під сівозміни, і розбивають на поля;

визначити, який відсоток площі займає кожна із біологічних груп

вибраних культур. Розмір одного доля вираховуємоза найменшим кратним (за відсотком) певної біологічної групи.

Наприклад. Площа під сівозміну - 150 га.

Зернові займають 30% (озима пшениця 20% та озиме жито 10%); просапні - 30% (цукрові буряки 20% і кукурудза -10%); зернобобові (горох - 10%); багаторічні трави (конюшина - 10%); ярі зернові (ярий ячмінь -10%). Отже, найменше спільне кратне становить 10.

Ділимо загальну площу 150 га на 10, отримуємо 15 га. Отже, одне поле становитиме 15 та.

Щоб визначити кількість полів, загальну площу ріллі сівозміни ділимо на величину поля: 150/15 = 10 полів

Отже, вибрана сівозміна за напрямом - польова, зернопросапна, десятипільна.

Враховуючи набір культур і співвідношення їх у сівозміні, визначимо, що полів буде 10.

конюшина - 10 %, займе 1 поле; озима пшениця - 20 % - 2 поля; озиме жито - 10 % - 1 поле; цукрові буряки - 20 % - 2 поля; кукурудза10 % -1 поле; ярий ячмінь - 20 % - 2 поля; горох - 10 % - 1 поле; Сівозміна 10-пільна.

Враховуючи всі згадані вище вимоги, структура сівозміни і розташування культур на полях буде таким:

Завдання 2. Скласти ротаційну таблицю сівозміни, розташувавши дані культури на полях і по роках за ротаційний період

Врахуйте, що кожна культура повинна поступово перейти через усі поля сівозміни.

Для прикладу подається схема ротації 4-пільної сівозміни, її ротаційний період - 4 роки. Простежте за переміщенням культур.

Складіть ротаційну схему поданої вище 10-пільної сівозміни, розташуйте в ній по роках на певному полі відповідні культури (табл. 2).

Таблиця1

Запам'ятайте, що в основі сівозміни лежить науково обгрунтована

Таблиця 2

Полясівозміни

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

Вирощування на одному й тому ж полі лише однієї культури (монокультури) сприяє розмноженню шкідників, поширенню хвороб, виснаженню грунту.

Дуже чутливі до моно-культури та беззмінного вирощування цукрові буряки, соняшники, льон, ріпак, зернобобові, ярі зернові.