Файл: Cтатті для практичних.docx

У кожному разі є свої «за» й «проти», однак, цікаво, що Ф.Ніцше, філософія якого суттєво вплинула на формування світогляду в ХХ столітті, одного разу зазначив, що обміняв би усе щастя Заходу, на можливість бути на російський зразок сумним. Тут йдеться по суті про смуток, типовий для людини православної духовної традиції, який виникає в результаті розуміння власної недосконалості і недосконалості світу. Причина цієї недосконалості приховується у зневазі до зобов’язань по відношенню до Бога та ближнього, у нехтуванні ними. Звідси – й глибина переживання власної недосконалості та співстраждання: адже, «усі винні в усьому» і «я зобов’язаний усім», а не – «ніхто ні в чому не винен» і «усі зобов’язані мені».

У загально гуманітарному плані західна християнська культура спрямована до успіхів цивілізації, як сфери матеріальної, а східно-християнська – до власне культури, як сфери духовної. Духовна культура – це обробка людської душі, а матеріальна цивілізація – вдосконалення умов людського існування, його зручностей. У православній культурі «земні параметри» занижені, тому що будь-які матеріальні втіхи (ситість, багатство, сила, слава, успіх, індивідуальна та інша свобода), не знаходили місця у ціннісній системі, пов’язаній з християнським ідеалом. Ідеалом було праведне життя і у максимумі – святість. І хоча у реальному житті православні люди так само, як інші, грішили, чинили страшні неподобства, жадали земних, насолод, – невідповідність ідеалу праведності і святості усвідомлювалась як гріх і вина. Нормою був ідеал. Тому принцип «страждання по совісті» став головним у моралі, вихованні, освіті, мистецтві.

Мета культурної діяльності православних народів, на думку відомого культуролога В.С.Непомнящого, у збереженні вищої точки відліку для людини, «у протидії своїм досвідом ідеалу благополучного устрою в гріховному світі, який лежить у злі, у викриванні безблагодатного едему, раю без покаяння, без преображення, без спасіння». Таким чином, враховуючи принципові відмінності, на яких (хочемо ми того чи ні) будуються наші прагнення і вподобання, наша мораль, тяжіння до певних цінностей або ж негативне ставлення до окремих явищ, ми можемо, нести у світ власні цінності, плідно контактувати й співпрацювати з іншими культурами, не втрачаючи при цьому себе і розуміючи власну духовну мету.