ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.04.2019
Просмотров: 2090
Скачиваний: 1
Раціональне співвідношення білків і жирів у харчуванні дітей 1:1. Приблизне співвідношення білків, жирів і вуглеводів для дітей молодшого віку 1:1:3, для старшого віку 1:1:4
В період росту і розвитку особливо важлива пластична функція мінеральних елементів, які є складовою клітин і тканин організму, а також біокаталізаторами процесів обміну. Особливе значення тут має кальцій – структурний елемент кісткової тканини. Дуже важливе співвідношення мінеральних речовин. Оптимальним є співвідношення кальцію і фосфору 1,2:1 в грудному віці і 1:1,2 у віці більше 4 років. Оптимальне співвідношення кальцію і магнію 1:0,7.
Кращим джерелом кальцію є молоко і молочні продукти. Хороша засвоюваність і сприятливе співвідношення з другими мінеральними речовинами характеризують також з’єднання кальцію фруктів і овочів, що поряд з молочними продуктами робить їх важливим джерелом кальцію в харчуванні дітей.
У харчуванні дітей важливе значення має вода. Це передусім зумовлено тим, що вода є складовою частиною клітин і тканин, вона складає біля 65% маси тіла людини. Вода необхідна і для виведення із організму кінцевих продуктів обміну. Діти шкільного віку у вигляді питва і з харчовими продуктами повинні отримувати 50 мл води на 1 кг маси тіла. За добу діти втрачають до 2 л води.
Повноцінне харчування дітей повинно забезпечувати організм достатньою кількістю основних харчових речовин, вітамінів, мінеральних речовин і води. Воно повинно містити незамінні речовини, що не синтезуються в організмі: незамінні амінокислоти, деякі ненасичені жирні кислоти, вітаміни і мінеральні речовини. Раціон повинен включати речовини в збалансованому співвідношенні. Харчування дітей повинно бути адекватним віковим можливостям організму, розвитку травного апарату.
Таблиця 7.4. Добова потреба дітей у харчових речовинах
|
Вік Дітей, років |
Білки, г |
Жири, г
|
Вуглеводи, г |
Енергетич- на цінність ккал |
||
|
Всього |
Тваринних |
Всього |
рослинних |
|||
|
5 – 6 7 - 10 11 – 13 14 – 17 Юнаки Дівчата |
72 80 96
106 93 |
47 48 58
64 56 |
72 80 96
106 93 |
11 15 18
20 20 |
252 324 382
422 367 |
1990 2380 2860
3160 2760 |
Для учнів перед виходом до школи перший сніданок повинен складати 25% добового раціону, другий сніданок (11-12 година) – 15-20%, обід після школи (15-16 година) – 35-40% і вечеря (20-та година) – біля 20% добового раціону.
Для учнів другої зміни перший сніданок повинен бути о 8 годині, обід – перед виходом до школи о 12-13 годині, гарячий полудник – у школі о 16 годині і вечеря вдома о 19-20 годині.
Учні перебувають у школі до 7 годин, і велика перерва в прийняті їжі негативно впливає на працездатність дитини, на самопочуття, настрій, а також на стан травної функції організму. Тому учні повинні отримувати гарячі сніданок чи полудник для покриття їх енерговитрат.
Захворювання, пов’язані з харчуванням
З їжею може бути пов’язана ціла низка захворювань та патологічних станів. Будь-яке тривале відхилення від принципів раціонального харчування негативно впливатиме на організм і викликатиме різні патологічні стани. Голодування призводить до швидкого розвитку гіпотрофії, виснаження. Специфічні види недостатності виникають внаслідок відносної або абсолютної відсутності в раціоні певної поживної речовини. При надлишковому споживанні їжі тривалий час виникає патологічний стан – переїдання. Все це явища, викликані порушенням харчування.
Як відомо, через їжу може передаватися ціла низка різноманітних захворювань: зоонози (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сибірка, туляремія, лептоспіроз), антропонози (дизентерія, черевний тиф, вірусний гепатит, холера, ентеровірусні захворювання), гельмінтози і харчові отруєння.
Харчові отруєння – це гострі незаразні захворювання, які виникають у результаті приймання їжі, сильно забрудненої певними видами мікроорганізмів та їх токсинами, а також токсичними речовинами мікробної чи немікробної природи.
Мікробні харчові отруєння поділяють на токсикоінфекції, токсикози і міксти (змішані).
Токсикоінфекції – захворювання, що викликаються мікробами, які потрапили в організм з їжею у великій кількості і отруюють його своїми токсинами. Це можуть бути кишкова паличка, спороносні аероби, ентерококи та інші.
Мікробні токсикози виникають внаслідок потрапляння до організму токсинів стафілокока, ботулінуса, деяких грибів.
Основні заходи профілактики цих захворювань – дотримання санітарно-гігієнічних вимог при приготуванні, зберіганні й реалізації харчових продуктів.
Отруєння немікробного походження можуть виникати внаслідок вживання продуктів отруйних за своєю природою як рослинного (отруйні гриби, дикорослі рослини (дурман, болиголов, беладона, бузина та інші), так і тваринного (ікра і молочко деяких видів риб, вусач, голкобрюх, тощо) походження.
Важкі метали свинець, кадмій, миш’як, ртуть, цинк, мідь при потраплянні до організму в певній кількості можуть викликати специфічні отруєння організму. Свинець у токсичних дозах викликає загальну слабкість, анемію, неврологічні порушення, паралічі, психічні розлади, ураження нирок, печінки, кісток, послаблення імунітету. Отруєння сполуками ртуті викликає порушення мозкової діяльності. Мідь і цинк у великій кількості можуть бути отруйними. В свою чергу, в незначних кількостях вони необхідні організму, забезпечуючи певні функції.
Отруєння нітритами може бути як гострим, так і хронічним. При потраплянні нітратів до органів травлення під впливом кишкової мікрофлори вони відновлюються в нітрити, всмоктуються в кров і з’єднуються з гемоглобіном, що порушує транспорт кисню до тканин і клітин. Ще більш небезпечною є здатність цих сполук утворювати в організмі нітрозаміни – продукти реакції вторинних амінів і нітритів, які мають канцерогенні і мутагенні властивості.
Контрольні питання
1. Функції їжі.
2. Гігієнічні вимоги до їжі.
3. Раціональне харчування, принципи раціонального харчування.
4. Калорійність харчування і енерговитрати організму, їх визначення.
5. Значення окремих харчових речовин для організму (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи).
6. Особливості обміну речовин і енергії у дітей.
7. Основні принципи побудови харчування учнів.
8. Захворювання, пов’язані з харчуванням, їх профілактика (харчові отруєння, немікробного походження, харчові отруєння мікробного походження, отруєння важкими металами, отруєння нітратами).
ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ
Здоровий спосіб життя – це поведінка, стиль, що сприяють збереженню, укріпленню і відновленню здоров’я даної популяції. Здоровий спосіб життя – це не тільки медична, а і соціально-економічна категорія, що залежить від розвитку виробництва та виробничих відносин. Здоровий спосіб життя пов’язаний з вибором особистістю позитивного по відношенню до здоров’я стилю життя і передбачає високий рівень гігієнічної культури окремих соціальних груп і суспільства в цілому. До гігієнічно раціональних форм поведінки відноситься поведінка, що сприяє підвищенню захисних властивостей організму, а також поведінка, направлена на боротьбу з шкідливими звичками.
Відносно дітей необхідно завжди пам’ятати, що сама дитина не завжди може забезпечити відповідний спосіб життєдіяльності. Багато чого залежить від батьків, організаторів навчання і виховання, педагогів. В цьому дитина пасивна, але від того, як буде організована його життєдіяльність, багато буде залежати і його майбутня поведінка.
За даними ВООЗ «внесок» соціальних факторів у формування здоров’я населення складає до 50%, а спосіб життя дітей і підлітків обумовлює від 3 до11% захворюваності.
Здоровий спосіб життя несумісний з шкідливими звичками. Шкідливі звички входять в число важливіших факторів ризику багатьох захворювань, істотно впливають на стан здоров’я дітей та підлітків і населення в цілому.
Гігієна тіла і порожнини рота. Забезпечення чистоти тіла, догляд за шкірою і волоссям є давніми елементами особистої гігієни. Шкіра має мільйони терморецепторів, потових та жирових залоз і тому бере безпосередню участь у процесах теплообміну. Через шкіру шляхом інфрачервоного випромінювання, випаровування і проведення організм втрачає понад 80% тепла. Через шкіру виділяється 10 – 20 мл поту щогодини. Під час важкої роботи і перегрівання ця кількість може збільшуватися до 300 – 500 мл . Щодоби шкірою виділяється до 40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирні кислоти, білки і інші речовини, злущується до 15 г лусочок ороговілого епітелію. Сукупність цих речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо в закритих складках.
Понад 90% загальної кількості мікробів знаходиться на шкірі рук, де накопичуються пилові і мікробні аерозолі. Забруднена шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів, в ній порушується газообмін і вироблення вітаміну D. Проникнення в шкіру мікроорганізмів визиває локальні і генералізовані запальні процеси.
Разом із тим, шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості. Кількість мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру, через 2 години зменшується на 90%. Бактерицидність добре вимитої чистої шкіри в 15 – 20 разів вища, ніж немитої.
Для додержання шкіри в чистоті необхідно регулярно обмивати все тіло теплою водою з милом не менше 1 разу на тиждень, краще під душем. Шкіру статевих органів, проміжності і біля анального отвору необхідно мити теплою водою з милом вранці і перед сном. Коли для миття тіла використовується ванна в кінці необхідно ополоснути тіло чистою водою під душем.
Крім обов’язкових умивань вранці і перед сном, слід щоденно ввечері мити ноги, Волосся рекомендується мити в міру необхідності, але не менше 1 разу на тиждень при сухій шкірі і 2 рази – при жирній.
Для більш ефективного усунення забруднень з поверхні шкіри та волосся застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби. Розрізняють мило туалетне, господарське, медичне, лікувальне, технічне. Луг, що входить до складу мила переводить злущений епідерміс в легко розчинні альбумінати, які видаляються під час змивання. Тому часте миття шкіри з милом діє на неї негативно, збільшуючи сухість, що визиває свербіння і утворення лупи. Ланолін послабляє подразнюючу дію лугів. Кожна людина повинна вибрати необхідне для її шкіри мило і не змінювати його на протязі всього життя.
Є спеціальні бактерицидні туалетні мила, такі як «Гігієна», «Сейфгарт» та інші. Гарячі мильні розчини (40 – 600) знищують до 90% мікрофлори з інфікованої поверхні шкіри.
Як засіб гігієнічного догляду за тілом серед населення багатьох країн світу дуже поширені купання в лазнях, Лазні були відомі ще скіфам, а також в древній Індії, Вавілоні, Єгипті, Персії та інших країнах. Особливо відомими були лазні в древньому Римі, де загальна кількість їх перевищувала 800. Багато великих римських лазень (Терми Каракали, Діокстіана) ввійшли в історію як зразки архітектури і будівельної техніки. Вони мали в своєму складі не тільки лазні, а й гімнастичні, масажні зали, бібліотеки, місця відпочинку та інші приміщення. Терми Каракали мали площу 16га і могли одночасно прийняти і розмістити до 3000 чоловік. Лазні були елементом побуту різних верств населення і в Київській Русі.
Тепер застосовують два типи лазень загального призначення: парові (російські) та сухожарові (фінські). Основними приміщеннями лазні першого типу є душові і парильні. У парильному відділенні температура досягає 65 – 700 при відносній вологості до 80%.
Принциповою особливістю сухожарових лазень (саун) є їх мікроклімат, який характеризується поєднанням високої температури (до 1000) з низькою відносною вологістю (15 – 20%) і низькою температурою басейну (10 – 150).
Такі контрастні процедури забезпечують добру загартувальну дію на організм. У паровій лазні температура тіла може підніматися на 2 – 30, розширюються кров’яні судини і пори шкіри, посилюється потовиділення, виділяються із організму різні шлаки, знижується рівень бактеріального забруднення шкіри, покращується загальний емоційно-психічний стан. Лазня нормалізує всі види обміну речовин, відбувається психологічне розслаблення.
Необхідно пам’ятати, що повітря лазні має понижений вміст кисню. У парильні парціальний тиск кисню приблизно такий, як на висоті 2000 м над рівнем моря. Виникає гіпоксичний ефект, що може викликати несприятливу реакцію у хворих на гіпертонічну та ішемічну хворобу. Дуже висока температура в сауні також може викликати серцеві порушення.
Особливе місце в особистій гігієні має гігієнічний догляд за порожниною роту – щоденне дворазове ( вранці і перед сном) чищення зубів. Воно потрібне для видалення зубного нальоту, сповільнення утворення зубного каменю, знищує неприємний запах із рота, зменшує кількість мікроорганізмів у порожнині рота.
Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні пасти і порошки. Зубний порошок містить очищену крейду, різні домішки та ароматизатори. Властивість зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна висока, але у нього великий абразивний вплив на емаль.
До складу паст входить значно менше крейди, перевагою їх є можливість створення різноманітних композицій складу, зручність і гігієнічність користування. Асортимент зубних паст охоплює дві групи: гігієнічні та лікувальні. У лікувально-профілактичних пастах містяться різні біологічно активні речовини.
Чистять зуби за допомогою спеціальних зубних щіток, які можуть відрізнятися матеріалом, розміром робочої поверхні, формою. Краще мати щітку із свинячої щетини.
Процес чищення зубів має тривати 2 – 3 хвилини і мати 300 – 500 парних рухів уздовж і поперек зубів.
Гігієнічні вимоги до одягу і взуття дітей.
З перших хвилин життя дитина стикається постійно з речами навколишнього нового їй світу. Це одяг, взуття, пізніше іграшки, підручники, навчальні посібники та інше. Всі ці речі повинні захистити дитину від негативного впливу навколишнього середовища, сприяти нормальному фізичному, інтелектуальному, духовному росту і розвитку. Це можливо, коли всі дитячі предмети відповідають морфофункціональним особливостям дітей різної статі і віку та фізіолого-гігієнічним вимогам.
Основною гігієнічною вимогою до предметів дитячого побуту є їх безвредність для здоров’я дитини.