ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.04.2019
Просмотров: 2094
Скачиваний: 1
У період статевого дозрівання ріст серця може бути більш інтенсивним і випереджати розширення кров’яного русла. що призводить до підвищення артеріального тиску (юнацька гіпертонія) Це явище з віком проходить, але до підвищення тиску в юнацькому віці необхідно підходити уважно, щоб не пропустити будь який патологічний процес (нефрит, сухоти нирок та інше.).
ВІКОВІ ОСОБЛТВОСТІ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ОБМІНУ РЕЧОВИН У ДІТЕЙ, ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ ШКОЛЯРІВ
Будова і функція органів харчування. Для нормальної життєдіяльності організму його зростання і розвитку необхідне регулярне надходження харчів з необхідними органічними речовинами (білки, жири, вуглеводи), мінеральними солями, вітамінами і водою. Всі ці речовини необхідні для забезпечення організму енергією, для здійснення біохімічних процесів, що протікають в організмі. Органічні речовини використовуються організмом і як будівельний матеріал в процесі росту організму, для відновлення і побудови нових клітин. Але основні органічні речовини в такому вигляді, в якому вони знаходяться в їжі не можуть бути використані організмом, вони повинні пройти спеціальну обробку – травлення. Травлення – це процес фізичної та хімічної обробки їжі і перетворення органічних речовин у більш прості і розчинні сполуки, що можуть всмоктуватися в кров і розноситись по всьому організму. Такі сполуки уже можуть засвоюватись організмом.
Фізична обробка їжі заклечається у подрібненні її, перетиранні, розчинені. Хімічні зміни представляють собою складні реакції, що проходять в різних відділах травної системи, де під впливом ферментів відбувається розщеплення складних нерозчинних органічних речовин їжі, перетворення їх в розчинні речовини, що можуть засвоюватись організмом. Ферменти – це біологічні каталізатори, що виробляються організмом. Кожен фермент діє тільки на відповідну хімічну сполуку6 один – на білки, другий – на жири, третій – на вуглеводи. В травному тракті під дією ферментів білки розщеплюються до амінокислот, жири – до жирних кислот, вуглеводи – до моносахаридів.
В кожному відділі травного тракту відбувається спеціалізована обробка їжі.
Система органів травлення складається з ротової порожнини, де є три пари крупних слинних залоз, глотки, стравоходу, шлунку, тонкий і товстий кишковик.
В ротовій порожнині починається фізична та хімічна обробка їжі, а також визначається її якість. За допомогою спеціальних рецепторів слизової оболонки ротової порожнини та язика визначається смак їжі. Специфічною функцією ротової порожнини є механічне подрібнення їжі за рахунок наявності кістяної основи, що відрізняє її від інших органів травлення і язика. Язик рухомий м’язовий орган і має велике значення не тільки для мовної функції, а і для перемішування їжі. Подрібнення їжі відбувається зубами. По функції і формі зуби бувають різці, клики, малі і великі жувальні зуби. Всього у дорослої людини 32 зуба. Зуби закладаються і розвиваються в щелепі ще до народження дитини. Через 6-8 місяців у дитини з’являються тимчасові молочні зуби і до 3 років їх налічується 20. У 6-7 років починається заміна молочних зубів на постійні, що закінчується до 14 років. Виключенням є зуби мудрості, які з’являються після 25 і навіть 30 років.
В ротову порожнину відкриваються три пари крупних слинних залоз, крім цього слизова оболонка ротової порожнини має безліч малих слинних залоз. До складу слини входять органічні речовини, що мають ферменти, основний – амілаза, що розщеплює складні вуглеводи. Всього за добу у дітей виділяється до 800 мл слини. Потім їжа потрапляє до стравоходу, довжина якого у новонароджених досягає 10 см, і з віком збільшується до 16 у 5-ти річних, до 19 см у 15-ти річних дітей.
Шлунок має вигляд зігнутого мішка, виділяють вхід, дно і вихід. Вихід відкривається в дванадцятипалу кишку. Внутрішня поверхня шлунку покрита слизовою оболонкою, яка має багато складок. В слизовій оболонці знаходяться трубчаті за формою залози. Ці залози виробляють шлунковий сік. Відрізняють три типи шлункових залоз: головні, що виробляють ферменти, Залози, що виробляють соляну кислоту і додаткові, що виробляють слиз. Шлунковий сік має до 0,55 соляної кислоти і слиз, який захищає слизову оболонку від механічних і хімічних пошкоджень. Соляна кислота шлункового соку активує основний фермент шлункового соку – пепсин, що розщеплює білки до альбумоз і пептонів. Фермент ліпаза розщеплює жири на гліцерин та жирні кислоти. Виділення шлункового соку починається рефлекторно уже коли їжа попадає в ротову порожнину і навіть при спогадах про їжу. Під впливом різних факторів, стресів може порушуватись функція виділення шлункового соку, що негативно впливатиме на травлення їжі.
Функція синтезу соляної кислоти розвивається від 2,5 до 4 років і досягає норми до 12 років. Низька концентрація соляної кислоти в шлунковому соку дитини може бути причиною низької бактерицидної дії і розвитку у дітей захворювань травного тракту. В шлунку їжа перетравлюється від 3-4 до 5-6 годин залежно від складу їжі.
Із шлунку частково перетравлена їжа попадає в дванадцятипалу кишку, де вона обробляється соком ще двох травних залоз – печінка та підшлункова залоза. Під впливом ферментів цих залоз відбувається найбільш інтенсивна обробка їжі, в результаті чого білки, жири та вуглеводи перетворюються в речовини, що можуть поступати в кров і засвоюватись організмом. Подальше перетравлювання їжі відбувається в тонкій кишці, де також виділяється до 20 різних ферментів. Основною функцією тонкої кишки є всмоктування. В товстій кишці знаходиться дуже багато бактерій, які синтезують вітаміни К і групи В. Всмоктування – основний фізіологічний процес, що відбувається за рахунок активної роботи кишкового епітелію. Білки всмоктуються у вигляді водних розчинів амінокислот. Вуглеводи – в основному у вигляді розчину глюкози. Жири всмоктуються в лімфу у вигляді жирних кислот та гліцерину. В товстій кишці всмоктується в основному вода.
Значення харчування
Харчування є класичним прикладом єдності організму і зовнішнього середовища. За І.П.Павловим, суттєвим зв’язком організму тварини з природою є зв’язок через хімічні речовини, які постійно надходять до організму через їжу. Основою всіх життєвих процесів організму людини є постійний обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем.
У різні історичні часи склад їжі й характер харчування змінювалися залежно від розвитку виробничих сил суспільства, клімато-географічних умов, напрямку господарської діяльності тощо. Характер харчування населення формувався поступово залежно від економічного і культурного рівня розвитку країни з урахуванням національних звичаїв і особливостей.
Роль їжі полягає в поповнені тканинних елементів речовинами і енергієй, необхідними для росту, розвитку і функціонування організму, забезпечення нормального стану здоров’я і працездатності.
Завдяки харчуванню в організмі забезпечується безперервність процесів синтезу та окислення.
Їжа як перша життєва потреба людини виконує ряд функцій. Головні із них:
1. Енергетична – забезпечення організму енергією.
2. Пластична – синтез і відновлення клітинних елементів замість зруйнованих унаслідок процесів дисиміляції.
3. Біорегуляторна – забезпечення і регуляція обмінних процесів в організмі. Ці функції здійснюються завдяки білкам, вітамінам, мікроелементам.
Гігієнічні вимоги до їжі виражаються в тому, що вона повинна:
1. Вживатися в кількості, достатній для заміщення енергетичних затрат організму.
2. Мати в собі харчові речовини, необхідні для побудови тканин та органів і нормального проходження фізіологічних процесів (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, мікроелементи, воду).
3. Складатися із різних продуктів тваринного і рослинного походження, мати достатню кількість клітковини.
4. Мати приємний смак, запах і зовнішній вигляд.
5. Мати невеликий об’єм і забезпечувати ситність.
6. Легко і добре засвоюватися.
7. Мати необхідну температуру.
8. Бути доброякісною.
Нормальне харчування забезпечує правильний ріст і розвиток організму, покращує опір до шкідливих впливів навколишнього середовища, сприяє підвищенню працездатності та продовженню життя. Для визначення поняття «нормальне харчування» здорової людини вживають термін «раціональне харчування».
Раціональне харчування – це харчування, що забезпечує постійність внутрішнього середовища організму і всі його життєві прояви за різних умов праці і побуту. Воно має свої науково обґрунтовані принципи:
1. Відповідність надходження енергії до енерговитрат. У нормі повинен бути певний баланс, або рівновага.
2. Якісна і кількісна відповідність хімічного складу харчових речовин фізіологічним потребам організму.
3. Максимальна різноманітність раціону.
4. Дотримання оптимального режиму харчування.
Раціональне харчування повинно бути бездоганним в санітарно-епідеміологічному відношенні. Харчові продукти не повинні бути загрозою для здоров’я населення по причині наявності шкідливих фізичних, хімічних чи біологічних включень або продуктів окислення, бродіння в результаті неправильного зберігання.
Різке скорочення енерговитрат сучасної людини потребує зменшення вживання їжі. Але зменшення потреб в енергії не супроводжується зменшенням потреби в інших життєво важливих харчових речовинах (вітаміни, мікроелементи). В зв’язку з тим, що джерелом енергії і біологічно активних речовин є одні і ті ж харчові продукти, виникає загроза, що адекватний за енергетичною цінністю раціон не завжди може забезпечити потреби організму в мікронутрієнтах (вітаміни, мікроелементи та інше).
Негативні наслідки нераціонального харчування особливо небезпечні в дитячому і похилому віці.
Калорійність їжі і енерговитрати організму. Кількість необхідної їжі не може бути визначена ні вагою, ні об’ємом, ні апетитом, тому що всі ці показники не характеризують її енергетичну цінність. Єдиним критерієм кількісної оцінки харчування є енергетична цінність їжі, визначена в великих калоріях (ккал). Калорійність денної кількості їжі повинна повністю покривати всі енергетичні витрати організму за добу. Джерелом енергії є білки, жири і вуглеводи, які, окислюючись в організмі, звільняють відповідно 4,1, 9,3 і 4,1 ккал на 1 г харчової речовини. Щоб визначити калорійність усієї їжі треба визначити в ній кількість білків, жирів і вуглеводів. Калорії дають тільки перелічені поживні речовини при окисленні в організмі. Калорійність їжі – це кількість калорій, що дають поживні речовини в результаті їх окислення в організмі. Калорійність їжі можна визначити лабораторним способом (фактична калорійність) і розрахунковим способом, користуючись меню-розкладкою і відповідними таблицями складу і калорійності поживних речовин (теоретична калорійність).
Лабораторний метод визначення калорійності полягає в тому, що за спеціальними методиками в лабораторії визначають кількість жиру і загальну кількість білків і вуглеводів, що дає можливість розрахувати загальну калорійність страви.
Розрахунковий метод за меню-розкладкою дає нам можливість, користуючись таблицями складу і калорійності поживних речовин (Таблиця 7.1.), визначити кількість білків, жирів і вуглеводів у певній страві, після чого визначити її калорійність.
Таблиця 7.1. Склад поживних речовин в 100 г нетто-продукту
|
Назва продуктів |
Білки |
Жири |
Вуглеводи |
|
Хліб пшеничний Хліб житній Крупа гречана Крупа манна Рис Макарони, локшина Борошно пшеничне Телятина Ковбаса напівкопчена М’ясо куряче Свинина жирна Короп свіжий Лящ свіжий Оселедець солоний Судак свіжий Кефір Масло вершкове Олія Маргарин Коров’яче молоко Сало Сир голландський Яйця Абрикоси свіжі Апельсини Вишні свіжі Яблука свіжі Капуста свіжа Картопля свіжа Морква Помідори Цукор пісок |
6,88 5,79 8,0 8,0 6,50 9,25 10,10 19,60 26,80 18,85 13,74 18,07 17,60 16,59 18,87 3,12 0,98 - 0,50 3,12 10,50 24,99 12,17 0,81 0,76 0,77 0,28 1,10 1,39 0,71 0,62 - |
0,39 0,49 1,57 0,80 1,16 0,53 0,69 5,33 19,70 4,84 35,45 3,27 4,50 14,04 0,27 2,63 83,97 93,10 80,00 3,49 61,50 29,95 11,50 - - 0,36 - 0,15 0,19 0,25 0,16 - |
45,18 56,07 64,44 73,64 71,72 73,28 71,58 0,67 0,70 1,07 0,34 - - - - 2,52 0,60 - 0,40 4,94 - 2,37 0,55 9,91 5,47 9,16 10,92 4,14 18,58 7,43 3,27 94,51 |
Енерговитрати організму за добу складаються із основного обміну (затрати енергії на перебіг обмінних процесів в організмі у спокої, на функціонування організму), енергетичні затрати на роботу (розумову, фізичну) і затрати на засвоєння їжі (специфічно-динамічна дія їжі).
Основний обмін зумовлений діяльністю внутрішніх органів, дихальних м’язів і постійним обміном речовин. Величина основного обміну залежить передусім від маси і розмірів поверхні тіла, від індивідуальних особливостей, від віку, статі. Величина основного обміну у дорослої людини складає в середньому 1 ккал на 1 кг ваги тіла за годину.
Трудова діяльність пов’язана з фізичними навантаженнями – основний фактор, що визначає затрати енергії за добу. При інтенсивних фізичних навантаженнях затрати енергії можуть збільшуватися в 10 – 20 разів порівняно зі станом спокою.
На підставі досліджень затрат енергії осіб різних професій у нашій країні розроблено фізіологічні норми харчування (Тимчасові норми харчування населення України. – Київ, 1993.). Згідно з цими нормами доросле населення залежно від професійної діяльності поділяється на чотири групи (Таблиця 7.2).
Таблиця 7.2. Розподіл дорослого населення за групами фізичної активності
згідно з нормами харчування
|
Групи |
Загальна характеристика фізичної активності |
КФА* |
Професії і характер заняття |
|
1 |
Дуже легка фізична і розумова праця |
1,4 |
Оператори ЕОМ, юристи, науковці, студенти , педагоги |
|
2 |
Легка фізична праця |
1,6 |
Водії, медичні працівники, кравці, продавці, зв’язківці |
|
3 |
Середньо-важка фізична праця |
1,9 |
Водії автобусів, екскаваторники, слюсарі, текстильники, лікарі-хірурги, залізничники |
|
4 |
Важка фізична праця |
2,2 – 2,3 |
Будівельники, прохідники, шахтарі, доярки, ливарники, металурги, деревообробники |
* - коефіцієнт фізичної активності.
Затрати енергії можна визначати в лабораторних умовах методами прямої і непрямої калориметрії. Частіше використовується останній метод, при якому затрати енергії визначають за газообміном, за кількістю вуглекислоти, що виділяє людина за певний час. Цим методом виконано багато досліджень енергетичних витрат при різних видах фізичної і розумової праці, в результаті чого складені таблиці затрат енергії при різних видах діяльності в розрахунку на 1 кг маси тіла за 1 хвилину. Витрати енергії при основних видах діяльності для практичного використання студентами наведені в табл.7.3.
Маючи ці таблиці і розрахувавши час, протягом якого людина виконувала ту чи іншу роботу, можна розрахувати всі енерговитрати за добу. Використовуючи цей метод, кожен може розрахувати свої енерговитрати за добу, чи на виконання будь-якої окремої роботи