Дитяче населення повинно підлягати обов’язковим поглибленим медичним оглядам, що дозволяє отримати і дані про захворюваність дітей і підлітків. Для характеристики стану здоров’я дитячих контингентів додатково застосовують наступні показники:

* індекс здоров’я – відсоток дітей, що не хворіли на протязі року, серед всіх обстежених;

* патологічна вразливість – частота хронічних захворювань, функціональних відхилень у відсотках до загального числа обстежених.

Фізичний розвиток окремих дітей і колективів. Вивчення фізичного розвитку окремих дітей і колективів. Фізичний розвиток є однією із головних ознак здоров’я і важливим показником здоров’я і благополуччя нації. На кожному віковому етапі він характеризується певною сукупністю морфологічних і функціональних показників організму. Ці показники залежать від генетично зумовлених особливостей обміну речовин (спадковість), а також умов життя і виховання дітей, поліпшуючи які можна цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток і стан здоров’я. Піонером масових обстежень фізичного розвитку дітей можна вважати Ф.Ф.Ерісмана, який у 1879 році провів антропометричні заміри у 26 тисяч дітей і підлітків різного віку і отримав перші дані про фізичний розвиток молодого покоління.

Під терміном «фізичний розвиток дітей і підлітків» розуміють стан морфологічних і функціональних властивостей і якостей, а також рівень біологічного розвитку – біологічний вік. Термін «фізичний розвиток» - це не моментальна характеристика стану, а динаміка процесу. З цієї позиції фізичний розвиток розуміється як процес обумовлених віком змін розмірів тіла, зовнішнього виду, м’язової сили і працездатності дитячого організму. Фізичний розвиток дітей і підлітків характеризується складним і багатогранним комплексом при знаків.

При вивченні фізичного розвитку частіше використовують тільки основні соматометричні показники: довжина тіла, масу та розміри грудної клітини. Відрізняють і стоматоскопічні показники: форма грудної клітини, спини, постава, стан м’язів, еластичність шкіри, статева зрілість та інше.

Для характеристики фізичного розвитку важливі також і функціональні (фізіометричні) показники: життєва ємність легенів, сила кисті руки та інше.

Тільки при такій комплексній оцінці можна отримати реальні показники фізичного розвитку дітей.

Частіше фізичний розвиток школярів вивчають тільки за антропометричними показниками, які визначаються при щорічних медичних обстеженнях. Оцінюють його шляхом зіставлення індивідуальних даних із середніми нормативними значеннями (стандарти фізичного розвитку) для кожної статево-вікової групи населеного пункту, регіону, країни.

Антропометричні дослідження дітей і підлітків проводять не тільки з метою вивчення стану здоров’я, а часто і з прикладною метою( визначення розмірів одягу, взуття, обладнання дитячих дошкільних і шкільних установ та інше).

---

Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень

Метод сигмальних відхилень із графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки із середньою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці і відповідної статі. Це дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень. Потім діленням фактичного відхилення кожного показника на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення, що дає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу чи меншу сторону відрізняються показники конкретної дитини від середніх показників даного віково-статевого періоду.

Статистична обробка антропометричних показників

Ознайомившись з медичними картками учнів класу необхідно виписати основні антропометричні дані (зріст, маса тіла, обвід грудної клітки). Коли в медичній картці відсутні які-небудь показники фізичного розвитку, їх необхідно отримати шляхом відповідних вимірів. Дані фізичного розвитку хлопців і дівчат заносять в окремі таблиці даних фізичного розвитку (таблиця 1).

Дані фізичного розвитку хлопців (дівчат) . .. класу ЗОШ № . . .

Таблиця 1

№ за/п	Прізвище, ім’я	Зріст	Маса тіла	Обвід грудної клітки

Для статистичної обробки показників необхідно побудувати таблицю 2.

В графу 1 таблиці 2 у низхідному чи висхідному порядку записати величини зросту, маси тіла чи обводу грудної клітки дітей класу (школи) і позначити її буквою «а». У графу 2 – кількість з однією величиною ознаки (р), у графу 3 – записують середню величину (М), яку визначають шляхом множення а на р і діленням на п (кількість випадків). У графі 4 вираховують відхилення кожної варіанти від середньої арифметичної величини (а - М) і умовно позначають буквою d. У графі 5 кожне відхилення підносять до квадрату (d²). У графі 6 квадрат відхилення (d²) множать на частоту варіанти «р» (d²р). Середнє квадратичне відхилення «δ» від середньої величини визначають за формулою δ = √ ∑ d²р/n (Коли n менше 30, ∑d²р/n – 1). Шляхом ділення d/δ знаходять сигмальне відхилення, яке показує на яку величину сигм в більшу чи меншу сторону відхиляються показники досліджуваної дитини від середніх показників , школи, міста, регіону, країни.

Статистична обробка показників зросту дівчат (хлопців)

. . . класу ЗОШ №

Таблиця 2

1	2	3	4	5	6	7
Зріст а	р	М=∑ар/п	d= а - М	d 2	d2 p	d/δ

Аналогічно розраховують дані маси тіла та обводу грудної клітки.

Розрізняють такі ступені фізичного розвитку дітей:

---

1. середній – коли індивідуальні показники фізичного розвитку дитини відрізняються від віково-статевих стандартів (М) не більше ніж на одну сигму в більшу чи меншу сторону;

2. вище середнього – коли показники відрізняються від середніх в більшу сторону на величину від 1 до 2 сигм;

3. високий – коли показники відрізняються від середніх в більшу сторону від 2 до 3 сигм;

4. нижче середнього – коли показники відрізняються від середніх в меншу сторону від 1 до 2 сигм;

5. низький – коли показники відрізняються від середніх в меншу сторону на величину від 2 до 3 сигм.

Використовуючи ці дані можна розрахувати розподіл дітей колективу у % за рівнем фізичного розвитку. Маючи середні показники розвитку дітей школи, району, міста, країни можна оцінити стан фізичного розвитку як кожного учня так і колективу в порівнянні з середніми показниками міста, країни.

Характер фізичного розвитку індивідуума можна представити графічно у вигляді профілю фізичного розвитку (Таблиця 3).

Для побудови профілю фізичного розвитку на рівній відстані одна від одної проводять горизонтальні лінії по кількості отриманих ознак. Вертикальна лінія в центрі відповідає середній величині ознак (М). По обидва боки від неї проводять вертикальні лінії, що означають величини середніх квадратичних відхилень з позитивними значеннями вправо і з негативними – вліво. Одержані сигнальні відхилення дитини по ознаках позначають крапками на відповідній горизонтальній лінії. З’єднавши всі крапки лінією отримаємо профіль фізичного розвитку. Відхилення індивідуальних показників від середніх стандартних величин в межах одного середньоквадратичного відхилення в більшу чи меншу сторони вказує на нормальний (пропорційний) середній фізичний розвиток дитини.

Профіль фізичного розвитку учня

Таблиця 3

Показники фізичного розвитку	Сигмальні відхилення від середньої величини
	- 3δ -2δ -1δ М +1δ +2δ +3δ
Зріст стоячи
Маса тіла
Обвід грудної клітини

Маючи середні величини показників двох або більше однорідних статево – вікових груп і середньоквадратичні відхилення можна розрахувати помилку середньої величини (m) за формулою m = ± δ/√n, а потім розрахувати достовірність різниці двох середніх величин, знайшовши критерій (t) за формулою t = М₁ – М₂/√m₁² + m₂². При t 2 і більше імовірність різниці 95%, при t рівному 3 і більше – імовірність 99%.

Гігієна фізичного виховання учнів. Рухливість дітей зі вступом їх до школи знижується приблизно на 50%, і по мірі переходу із класу в клас зменшується ще більше. Сучасний школяр біля 85% часу дня сидить. Нестача рухів визиває ослаблення всього організму та функцій окремих органів і систем. Вона повинна бути компенсована фізичними вправами.

---

Правильно організоване фізичне виховання у школі передбачає використання різних засобів фізичного виховання, які можуть всебічно позитивно впливати на організм школяра. Важливо враховувати при цьому ряд умов, перед усім, вікові і статеві анатомо-фізіологічні особливості учнів, стан їх здоров’я та ступінь фізичної підготовленості. За результатами медичних оглядів і даними про фізичну підготовленість учнів розділяють на медичні групи:

1. Основна медична група. До неї відносять здорових школярів, які мають добру фізичну підготовку, тобто ті, що показують середні і високі показники по бігу, стрибках, лазанью, тощо. Учні цієї групи виконують повну програму фізичного виховання, можуть займатися спортом і приймати участь в різних фізкультурних заходах. Для вступу в ДЮСШ, участі в тренуваннях з подальшою участю в змаганнях такі учні повинні проходити спеціальні медичні обстеження.

2. Підготовча медична група складається із школярів, які мають незначні відхилення стану здоров’я, або відстаючих по фізичному розвитку чи фізичній підготовленості. Учні цієї групи не повинні допускатися до спортивних тренувань та змагань. Їм не обов’язково здавати нормативи по фізичній культурі, для них вводяться обмеження в учбові заняття, особливо в вправах на снарядах, по бігу, стрибках. Цим дітям не показані тривалі походи пішки та на лижах, заняття футболом, хокеєм і другими видами фізичних вправ, що потребують значних напружень. Їм рекомендуються рухливі ігри та другі допоміжні заняття в секціях загальної фізичної підготовки.

3. Спеціальна медична група. До неї відносять учнів, які мають значні відхилення в стані здоров’я. Заняття з ними по фізичній культурі необхідно проводити в позакласні години три рази на тиждень по 30 хвилин. Групи розділяються по віку ( 1 – 4 класи, 5 – 9 класи та 10 – 12 класи) чисельністю не більше 15 чоловік. З кожною групою проводяться одні заняття незалежно від діагнозу захворювань. Діти, які потребують спеціальних занять, займаються в кабінетах лікувальної фізкультури поліклінік чи диспансерів.

Включення учня в підготовчу чи спеціальну групу тимчасове, з покращанням стану здоров’я дитина переводиться в другу групу.

Діти, які перенесли гостре захворювання, або мають загострення хронічної хвороби звільняються від занять фізичною культурою на термін, визначений лікарем. Звільнення дітей від занять фізичною культурою на тривалий проміжок часу не тільки не приносить їм користі, а навпаки, може сприяти розвитку патологічних відхилень.

Основні задачі фізичного виховання учнів:

1. Забезпечення сприятливе проходження дозрівання і функціонального вдосконалення ведучих систем організму, підвищення його біологічної надійності;

2. Своєчасне формування рухомого аналізатору і специфічне стимулювання розвитку основних фізичних якостей (сила, швидкість, спритність, рівновага, координація рухів), що забезпечує високу працездатність організму:

---

3. Підвищення неспецифічної стійкості організму до впливу мікроорганізмів та несприятливих умов середовища.

4. Удосконалення реакцій терморегуляції, що забезпечує стійкість до простудних захворювань:

5. Нормалізація порушеної діяльності окремих органів і систем, а також корекція уроджених або набутих дефектів фізичного розвитку.

6. Формування мотивацій і свідомого відношення до занять фізичною культурою і спортом.

При проведенні зі школярами занять з фізичної культури і спортивних тренувань необхідно дотримуватися гігієнічних принципів фізичного виховання дітей. Це:

1. Оптимальний рухливий режим з урахуванням біологічної потреби в рухах організму, що росте, і його функціональних можливостей;

2. Диференційне застосування засобів і форм фізичного виховання залежно від віку, статі, стану здоров’я та фізичної підготовленості дітей і підлітків.

3. Систематичність занять, поступове збільшення навантажень і комплексне використання різних засобів і форм фізичного виховання.

4. Забезпечення гігієнічно повноцінних умов зовнішнього середовища під час проведення занять з фізичної культури.

Основні засоби фізичного виховання – фізичні вправи, природні фактори, масаж, особиста гігієна.

Гігієнічна характеристика окремих форм фізичного виховання учнів. До фізичного виховання школярів входить: ранкова гімнастика (зарядка, гімнастика до занять в школі, урок фізичної культури, фізкультурні хвилини, спорт, масові фізкультурні заходи в позаучбовий час, фізична праця, загартування.

Ранкова гімнастика, метою якої є прискорення переходу від сну до бадьорості, до роботи, яка буде. Вона виконує також і загальну оздоровчу дію. ЇЇ виконують діти вдома. Гімнастичні вправи повинні виконуватися в добре провітреній кімнаті, краще на свіжому повітрі. Після закінчення гімнастики корисне обтирання, чи обливання холодною водою. Комплекс вправ (6 – 10 вправ) та умови їх проведення повинен рекомендувати вчитель фізичної культури, узгоджуючи з лікарем.

Гімнастика до уроків не замінює ранкову гімнастику. Гімнастика до уроків призначена краще організувати дітей, підняти дисципліну перед початком занять. Ця гімнастика, незважаючи на її невелику тривалість (до 15 хв.) , покращує функціональний стан центральної нервової системи, підвищує працездатність та знижує втому учнів на протязі навчального часу.

Гімнастика до уроків повинна проводитися окремо з учнями молодшого, середнього та старшого шкільного віку вчителем фізичного виховання. Серед учнів старших класів він може готувати собі помічників.

Уроки фізичної культури являються основною формою фізичного виховання учнів, у всіх класах для них відводиться по 2 години на тиждень. Уроки необхідно проводити з додержанням гігієнічних принципів. В молодшому шкільному віці необхідно широко використовувати різні вправи, що розвивають та вдосконалюють рухливу діяльність, уникати одноманітних рухів та обмежувати силові напруження.

---

Смотрите также файлы

• ЛЕКЦIЯ 8.doc

• ЛЕКЦIЯ.doc

• Педагогіка як наука має власний об.docx

• ЛЕКЦIЯ 1.doc

• ЛЕКЦIЯ 2.doc