ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.04.2019
Просмотров: 2093
Скачиваний: 1
Вікові особливості умовних рефлексів. Умовні рефлекси у новонароджених досить обмежені і утворюються тільки на життєво важливі стимули. Уже в перші дні дитини можна відмітити утворення натурального умовного рефлексу на час годування, що проявляється збудженістю дитини і підвищеною рухливістю. На положення дитини перед годуванням у дитини з’являється умовний рефлекс у вигляді рухів при ссанні до кінця другого тижня. З середини першого місяця з’являються умовні рефлекси на світло, звук та інше. З перших днів у дитини з’являється безумовне гальмування (дитина перестає сосати при появі різких звуків). Чітке диференціювання зорових та слухових умовних подразників відмічається у 4 – 5 місяців. Інші види внутрішнього гальмування формуються пізніше. Розвиток у дитини внутрішнього гальмування є важливим фактором виховання. На першому році доцільно виховувати гальмування, застосовуючи подразники, що відволікають увагу дитини. Для правильного розвитку дитини на першому році дуже важливо дотримуватися строгого режиму. До кінця першого року важливе значення набувають комплекси зовнішніх подразників, що характеризують ситуацію в цілому. Одним із важливих компонентів цього комплексу стає і слово. До кінця першого року життя для дитини слово стає важливим подразником. На другому році життя настає посилений розвиток мови, при чому велика роль належить подражальному рефлексу, тому дорослі, спілкуючись з дитиною, повинні особливе значення придавати правильному вимовлянню слів.
До кінця дошкільного періоду відбувається суттєва перебудова у взаємодії процесів збудження і гальмування. Формується і набуває все більшого значення внутрішнє, умовне гальмування. В цьому віці більшого значення набуває узагальнююча функція слова, можливість узагальнювати не тільки конкретні предмети , а і різні предмети зовнішнього світу, категорії предметів. В 6 – 7 років підвищується активність і значення другої сигнальної системи, що являється одним із важливих показників готовності дитини до постійних занять в школі.
Виділяється 4 типи нервової діяльності в дитячому віці:
1. Сильний, урівноважений, оптимально збудливий, швидкий тип. Для нього характерно швидке утворення умовних рефлексів, значна тривкість їх. Діти цього типу мають добре розвинуту мову з багатим запасом слів.
2. Сильний, урівноважений, повільний тип. У цих дітей зв’язки утворюються повільніше, рефлекси, що затухають, відновлюються також повільно. Такі діти швидко навчаються мови, але мова у них дещо уповільнена, активні і стійкі при виконанні складних завдань.
3. Сильний, неурівноважений, підвищено збудливий, характеризується недостатністю процесу гальмування, з сильно вираженою підкорковою діяльністю. Діти такого типу характеризуються високою емоціональною збудливістю, мова у них швидка з окремими викрикуваннями.
4 Слабкий тип із зниженою збудливістю, умовні рефлекси утворюються повільно, не стійкі. Характерна слабість внутрішнього гальмування при сильно вираженому зовнішньому гальмуванні пояснює трудність звикання дітей до нових умов навчання, їх зміни.
Суттєва різниця основних якостей нервових процесів у дітей, які відносяться до різних типів, визначає їх різні функціональні можливості в процесі навчання і виховання.
Ефективність педагогічного впливу багато в чому залежить від індивідуального підходу до учнів з урахуванням їх типологічних особливостей вищої нервової діяльності.
Гігієнічні вимоги до організації і проведення навчального процесу
Основні проблеми гігієни навчання дітей визначив видатний гігієніст, основоположник шкільної гігієни Ф.Ф.Ерісман: «Мы говорили уже о тех расстройствах здоровья, которым подвергаются учащиеся через внешнюю обстановку учебных заведений; мы видели, что у ребенка появляются неправильности кровообращения, что его питание страдает, что он делается кривым и близоруким. К сожалению мы должны здесь прибавить, что в течение школьной жизни дитя нередко становится и умственным калекой». Ерісман не тільки визначив ці проблеми, а і викриває їх основні причини: «… во-первых – программы слишком обширны и мало соответственны возрасту и силам учащихся; во-вторых – число уроков слишком велико и учащиеся чрезвычайно завалены подготовительными работами; в-третьих – большинство учителей не имеют понятия о правильном развитии умственных способностей ребенка». Він також показує і напрямки оздоровлення умов і характеру навчання в школі: «Гигиена должна требовать упрощения и сокращения программ . . . никак нельзя допустить, чтобы 14-ти летний ребенок сидел весь день над книгами ( в школе и дома) и чтобы не имел времени для движения на открытом воздухе. В самой школе должно быть больше, чем до сих пор, заботиться о физических упражнениях».
Гігієнічні аспекти функціональної готовності дітей до систематичного навчання. Успішність навчання, працездатність і адаптація дитини до навчального навантаження залежить від її функціональної готовності. Визначення готовності дитини до навчання в школі проводиться лікарем дошкільної дитячої установи, або дитячої поліклініки на базі медичних і психофізіологічних критеріїв.
Медичні критерії:
1. Рівень біологічного розвитку;
2. Стан здоров’я на день огляду;
3. Гострі захворювання за попередній рік.
Психофізіологічні критерії розвитку шкільно-необхідних функцій:
1. Результати виконання тесту Керна – Іразека ( три завдання: намалювати людину, списати слова ;Він їв суп», змалювати приведені групи крапок).
2. Якість вимовляння звуків (наявність дефектів).
3. Якість виконання монометричного тесту «вирізання кругу».
Готовність дітей до школи визначається лікарями в 2 етапи, між якими передбачається оздоровлення і корекція розвитку шкільно-необхідних функцій. Перше обстеження повинно проводитися в жовтні-листопаді попереднього року, повторні – перед вступом до школи.
Визначені також медичні показники готовності дитини до школи. Не готовими до навчання вважаються діти, які мають відхилення в стані здоров’я, а також які виконали тест Керна – Іразека з оцінкою 9 балів і більше і які мають дефекти вимовляння звуків.
Працездатність людини – це здатність людини розвивати максимум енергії і економно витрачаючи її, досягти поставленої мети при якісному виконанні розумової чи фізичної роботи. Це може бути забезпечено оптимальним станом різних фізіологічних систем організму, їх синхронною скоординованою діяльністю. Як розумова так і фізична працездатність тісно пов’язана з віком. За одинаків проміжок часу діти 6 – 8 років можуть виконати 40 – 50% об’єму завдання, що виконують 15 – 17 літні учні і якість роботи у них на 45 – 60% нижче. Темп приросту швидкості і якості виконання розумової праці у дітей зростає нерівномірно, як і інші ознаки росту і розвитку. Швидкість і продуктивність праці в перші три роки навчання зростає на 35 – 40% в порівнянні з показниками на початку навчання. В період початку статевого дозрівання темпи зростання швидкості і продуктивності роботи не перевищує 6%. У 9-х і 10-х класах цей показник збільшується до 14 – 25%.
Особливості розвитку втоми у дітей. Гігієнічні принципи організації навчального процесу в школі. Навчання і виховання дітей і підлітків завжди пов’язано з розумовою діяльністю. Встановлено, що у віці 5 – 7 років діти можуть бути уважними на протязі 15 хвилин, у 8 – 10 років – 20 хв., у віці 11 – 12 років – 25 хвилин, в 12 – 15 років – 30 хвилин. Навчальна робота вимагає також довгого збереження вимушеної пози, що призводить до значного навантаження на опорно-руховий апарат і м’язову систему дитини. При інтенсивній і довгій розумовій праці у учнів з’являється втома. Її біологічне значення подвійне: з однієї сторони – це захист, охоронна реакція від виснаження організму, з другої – стимулятор відновлювальних процесів і підвищення його функціональних можливостей.
Втома представляє собою природну реакцію організму на більш-менш напружену роботу. Вона не представляє небезпеки, так як зміни в функціональному стані організму зникають після достатнього відпочинку. Коли по якійсь причині (надмірне навантаження, недостатній відпочинок, хвороба) нормальні функції не відновлюються, у дитини наступає перевтома, яка є уже патологічним процесом.
При невідповідності навчального навантаження рівню морфо-функціональному розвитку учня під час навчання може наступити не тільки втома, а і перевтома.
Початковими признаками перевтоми вважається зміна поведінки учня, зниження успішності, деякі функціональні нервово-психічні порушення.
Однією із головних умов забезпечення високої розумової працездатності є міцне здоров’я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні. Навчання дітей і підлітків в школах повинно організовуватися відповідно основним гігієнічним вимогам, додержання яких подовжує період високої працездатності, відтерміновує час настання втоми і попереджає розвиток перевтоми.
Можна сформулювати декілька основних гігієнічних принципів організації і побудови навчання дітей в школі:
1. Відповідність навчальних навантажень віковим і індивідуальним особливостям учня.
2. Поступовість входження у виконання розумової роботи.
3. Рівномірність та ритмічність розумової роботи.
4. Зміна різних видів діяльності.
Задача гігієнічного нормування педагогічного процесу в школі полягає в такій організації навчання і виховання, яка, не виключаючи трудностей, дозволяла би дотримуватися відповідності навантаження віковим можливостям дітей і зберігала би високу працездатність.
Найголовнішою умовою забезпечення високої продуктивності розумової праці є поступовість входження у процес її виконання. Організацію навчального процесу необхідно будувати з урахуванням фізіологічних принципів зміни працездатності дітей. Незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин ступінь ефективності виконання розумової праці значно нижчий, ніж протягом другого і третього уроків. Тому недоцільно на першому уроці починати вивчати найскладніші предмети. Це призведе до розвитку втоми уже на першому уроці і робота на послідуючих уроках буде не ефективною.
Рівномірність та ритмічність розумової праці забезпечує вироблення раціонального ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом усього часу. Постійний ритм зумовлює досягнення високого рівня продуктивності праці.
Зміна різних видів діяльності забезпечує періодичний відпочинок окремих систем організму, що попереджає втому і перевтому. Особливо важливо раціонально розподілити працю та відпочинок і про нормувати навантаження в різних видах діяльності. Це є основною умовою попередження втоми учнів та підвищення їх працездатності.
Гігієнічна наука негативно ставиться до здвоєних уроків з одного предмету. Виключенням можуть бути уроки праці, заняття фізичною культурою, контрольні та лабораторні роботи.
У школярів може наступити, в основному, розумова втома, в розвитку якої ведучу роль грають зміни в корі головного мозку. Надмірне розумове напруження учнів, недостатній сон, відпочинок та інші порушення в режимі можуть призвести до перевтоми центральної нервової системи. Це негативно впливає на психічну діяльність дітей, їх загальний стан та працездатність.
Режим дня школярів. При складанні учбового плану необхідно виходити не тільки із учбово-виховної цілі школи, а враховувати і анатомо-фізіологічні особливості дітей та підлітків. З віком працездатність поступово підвищується і покращується якість праці, що дає змогу збільшувати інтенсивність, тривалість та складність учбових навантажень.
Поряд з цим необхідно враховувати періодичність в працездатності школярів, яка змінюється на протязі дня, тижня, учбового року внаслідок ряду внутрішніх та зовнішніх причин. На кінець учбового року розумова діяльність знижується і погіршуються деякі другі фізіологічні реакції. Ці зміни зворотні, і введені три рази на рік перерви-канікули, особливо літні, забезпечують відновлення функцій. Позитивні зміни в стані здоров’я та фізичного розвитку дітей і підлітків дають також сприятливі соціально-економічні фактори: рівень матеріального благополуччя, житлово-побутові умови, доступність оздоровчих та лікувально-профілактичних закладів.
Найбільш високий рівень працездатності у учнів спостерігається з 8 до 11 години дня, тобто на 2-3 уроках. На цей час необхідно назначати заняття з предметів, які потребують напруження уваги, назначати контрольні. В передобідній і післяобідній час працездатність знижується; деяке підвищення її спостерігається в другій половині дня, але вона завжди нижча ніж вранці.
Кількість уроків і всього навчального навантаження на протязі дня залежить від віку учнів, що пов’язано з різними термінами можливої продуктивної роботи. В перших чотирьох класах повинно бути по 4 уроки в день ( в четвертих допускається 2 дня на тиждень по 5 уроків), в інших класах по 5 уроків (2 дня на тиждень – по 6). Тривалість уроку – 45 хв., перерва – 10 хв., велика перерва – 30 хв.
До найбільш трудних уроків відносяться математика, іноземні мови, фізика, хімія, інформатика. Уроки фізкультури прийнято відносити до легких уроків, але деякі із них потребують не тільки фізичного навантаження, а і розумової роботи, зв’язаної з запам’ятовуванням нових рухів, їх координації. Ступінь трудності уроку залежить набагато і від методу викладання його. Кожен урок можна побудувати і провести так, що він не визве сильної втоми і не помішає наступному заняттю. З метою попередження втоми і для підвищення працездатності під час уроків необхідно проводити фізкультурні паузи (3 – 4 хв.). Вони покращують стан центральної нервової системи, знімають втому, відновлюють працездатність учнів, а також усувають застійні явища в нижніх кінцівках, тазу та животі. В молодших класах їх краще проводити на третьому уроці, в старших – на четвертому. Проводити їх має вчитель, який знає техніку їх виконання, щоб не порушувати нормального ходу навчального процесу. Перерви між уроками правильно організовані сприяють відновленню працездатності і зменшують втому. В той же час не повинно бути інтенсивних рухів, шумливих ігор, які можуть визвати сильне збудження, втому і помішати зосередитися на наступному уроці. Великі перерви, а по можливості і малі, слід проводити на свіжому повітрі.
На виконання домашніх завдань учні витрачають 2 – 4 години кожен день. Починати виконувати домашнє завдання необхідно через 2 години після повернення зі школи (після обіду та перебування на свіжому повітрі). Через кожні 45 хвилин, а молодші школярі через 35 хв. Потрібно робити перерви на 10 хв., під час яких необхідно виконувати декілька фізичних вправ. Після кожних 2 годин домашніх занять необхідно робити перерву на 20 – 30 хв.
Загальноосвітня та виховна робота з учнями не обмежується учбовими заняттями в школі та вдома. Цьому допомагає участь в суспільній праці, заняття в різних гуртках, спортивних секціях та інше. Всі ці види праці не повинні займати більше 4 – 5 годин за тиждень в старших класах, та 3 – 4 години в молодших. Можливість позашкільних занять того чи іншого учня повинна вирішуватися учителем та шкільним лікарем залежно від індивідуальних особливостей дітей (здоров’я, успішність) та здібностей до того чи іншого виду діяльності.