ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9318
Скачиваний: 1
При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м
2
і більше температура
повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж
оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних – верхніх меж
допустимих значень для постійних робочих місць.
При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло,
відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м
2
.
Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла
166
Òàáëèöÿ 2.6
Äîïóñòèì³ âåëè÷èíè òåìïåðàòóðè, â³äíîñíî¿ âîëîãîñò³
òà øâèäêîñò³ ðóõó ïîâ³òðÿ â ðîáî÷³é çîí³ âèðîáíè÷èõ ïðèì³ùåíü
Період
року
Категорія
робіт
Температура, °C
Відносна
вологість
(%) на
робочих
місцях –
постій2
них і
непостій2
них
Швидкість
руху (м/сек.)
на робочих
місцях –
постійних
і непостій2
них
Верхня межа
Нижня межа
На
постійних
робочих
місцях
На
непостій2
них
робочих
місцях
На
постійних
робочих
місцях
На
непостій2
них
робочих
місцях
Холод2
ний
період
руху
Легка Iа
25
26
21
18
75
не більше
0,1
Легка Iб
24
25
20
17
75
не більше
0,2
Середньої
важкості
IIа
23
24
17
15
75
не більше
0,3
Середньої
важкості
IIб
21
23
15
13
75
не більше
0,4
Важка III
19
20
13
12
75
не більше
0,5
Теплий
період
року
Легка Iа
28
30
22
20
55 – при
28°C
0,2–0,1
Легка Iб
28
30
21
19
60 – при
27°C
0,3–0,1
Середньої
важкості
IIа
27
29
18
17
65 – при
26°C
0,4–0,2
Середньої
важкості
IIб
27
29
15
15
70 – при
25°C
0,5–0,2
Важка III
26
28
15
13
75 – при
24°C
і нижче
0,6–0,5
167
працюючого при обов’язковому використанні індивідуальних засобів захисту
(спецодяг, окуляри, щитки).
У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою мак2
симальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25
о
С згідно БНіП
«Будівельна кліматологія» допускаються відхилення від величин показників
мікроклімату, вказаних в табл. 2.6, для цієї категорії робіт, але не більше, ніж
на 3
о
С. При цьому швидкість руху повітря повинна бути збільшена на 1,1 м/с,
а відносна вологість повітря знижена на 5% при підвищенні температури на
кожний градус вище верхньої межі допустимих температур повітря, вказаних
в табл. 2.6.
У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі вели2
чини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, тех2
нічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбача2
ються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.
2.3.4. Загальні заходи
та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюєть2
ся за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: буді2
вельно2планувальні, організаційно2технологічні та інші заходи колек2
тивного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень
робітників використовуються засоби індивідуального захисту, меди2
ко2біологічні тощо.
Нормовані параметри мікроклімату на робочих місцях повинні
бути досягненні, в першу чергу, за рахунок раціонального планування
виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткуван2
ня з тепло2, холоду2 та волого виділеннями. Для зменшення термічних
навантажень на працюючих передбачається максимальна механізація,
автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами
і устаткуванням.
У приміщеннях із значними площами засклених поверхонь перед2
бачаються заходи захисту від перегрівання при попаданні прямих
сонячних променів в теплий період року (орієнтація віконних прорі2
зів схід2захід, улаштування жалюзі та ін.), від радіаційного охоло2
дження — в зимовий (екранування робочих місць). При температурі
внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій, вище допустимих
величин робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не
менше 1 м.
У виробничих приміщеннях з надлишком (явного) тепла викори2
стовують природну вентиляцію (аерацію). Аераційні ліхтарі та шахти
розташовують безпосередньо над основними джерелами тепла на одній
осі. У разі неможливості або неефективності аерації встановлюють
механічну загально обмінну вентиляцію. При наявності одиничних
джерел тепловиділень оснащують обладнання місцевою витяжною вен2
тиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін.
У замкнутих і невеликих за об’ємом приміщеннях (кабіни кранів,
пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку
тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи
кондиціонування повітря з індивідуальним регулюванням температу2
ри та об’єму повітря, що подається.
При наявності джерел тепловипромінювання вживають комплекс
заходів з теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь за допомо2
гою теплозахисного обладнання.
Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю тепло2
випромінювання, а також умовами технологічного процесу.
При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі
гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використову2
ються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — спецодяг, спецвзуття,
ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук. В залежності від призна2
чення передбачаються такі ЗІЗ:
• для постійної роботи в гарячих цехах — спецодяг (костюм чоло2
вічий повстяний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів — авто2
номна система індивідуального охолодження в комплексі з повстяним
костюмом;
• при аварійних роботах— тепло відбиваючий комплект з металізо2
ваної тканини;
• для захисту ніг від теплового випромінювання, іскор і бризок роз2
плавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями — взуття шкіря2
не спеціальне для працюючих в гарячих цехах;
• для захисту рук від опіків — рукавиці суконні, брезентові, комбі2
новані з надолонниками з шкіри та спилку;
• для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок
металу – повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски
текстолітові або з полікарбонату;
• для захисту очей та обличчя – щиток теплозахисний сталевара, з
прикладними для нього захисними окулярами із світлофільтрами,
маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні, козиркові з світо2
фільтрами;
Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають
можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь2якій ділянці
168
169
до температури 313 К (40
о
С) у відповідності з спеціальними ДСТами
(ГОСТ 12.4.176289, ГОСТ 12.4.016287).
У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо
встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінювання
працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або
економічно обґрунтовану недоцільність, використовуються обдуван2
ня, повітряне душування, водно2повітряне душування .
Доцільно у умовах звішеної температури на робочих місцях пра2
цівникам вживати газовану підсолену (0.5%) воду. Це запобігає втра2
ти води організмом, а також необхідних для людини солей та мікрое2
лементів. Одночасно, рекомендується підвищувати споживання біл2
кової їжі. Ці заходи покращують самопочуття та працездатність робіт2
ників в умовах дії підвищеної температури на робочих місцях.
2.4. О
ЗДОРОВЛЕННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
2.4.1. Загальні положення
Навколишнє повітряне середовище є найважливішим фактором
існування людини і має визначені фізичні і хімічні властивості.
Фізичні властивості можуть бути представлені параметрами мікро2
клімату (температура, вологість, швидкість руху повітря, барометрич2
ний тиск), іонним складом, електромагнітними і акустичними полями
тощо. Іншим найважливішим показником якості повітряного середо2
вища є його хімічний склад, обумовлений природним складом повітря
і різними забрудненнями. У виробництві природні (фонові) параме2
три повітря додатково забруднюються викидами різних технологіч2
них процесів (в основному при спалюванні палива, термічній і меха2
нічній обробці матеріалів, хімічних процесах). Розглянемо докладні2
ше параметри природного газового складу атмосфери і забруднюючих
речовин у повітряному середовищі і їхній вплив на людину.
2.4.2 Структура і склад атмосфери
Атмосфера – газова оболонка Землі. Її маса близько 5,9 · 10
15
т. Вона має
шарувату будову і складається з декількох сфер, між якими розташовуються
перехідні шари – паузи. У сферах змінюється кількість повітря і температура.
Найбільш щільний шар повітря, що прилягає до земної поверхні, зветься
тропосферою. Товщина її в середніх широтах складає 10–12 км над рівнем
моря, на полюсах – 7–10, над екватором – 16–18 км. У тропосфері зосередже2
но більше 4/5 маси земної атмосфери. Через нерівномірність нагрівання зем2
ної поверхні в ній утворяться могутні вертикальні струми повітря, відзнача2
ються нестійкість температури, відносної вологості, тиску і т. ін. Температура
повітря в тропосфері по висоті зменшується на 0,6° на кожні 100 м і коли2
вається від 40 до 250°С.
Вище тропосфери знаходиться стратосфера (40 км). Далі мезосфера (80 км),
потім термосфера (чи іоносфера) і нарешті екзосфера (від 800 і до 1600 км).
У стратосфері під впливом космічного випромінювання і короткохвильо2
вої частини ультрафіолетового випромінювання Сонця молекули повітря
іонізуються, в результаті чого утворюється озон. Озоновий шар знаходиться
на висоті 25–40 км. В атмосфері постійно відбуваються складні фотохімічні
перетворення. Під дією сонячної радіації протікає безліч реакцій, у яких
беруть участь кисень, озон, азот, оксид азоту, пари води, двооксид вуглецю.
Іонізація, в основному, відбувається на висоті 70–80 км. При цьому відзнача2
ються негативні (N2, O2, O
2
2, S
2
2, NO
2
2, NO
3
2) і позитивні (N+, H+, O+, O
2
+ і
ін.) іони. Ці іони утворюють різні комплекси: NO+*N
2
; NO+*CO
2
; NO+*H
2
;
O
2
+*(H
2
О).У свою чергу ці комплекси взаємодіють з різними органічними і
неорганічними домішками, утворюючи нові хімічні речовини, що змінюють
умови існування людини.
Природний склад повітря в нижніх шарах атмосфери приведений у табл. 2.7.
170
Таблиця 2.7
Природний склад повітря (нижні шари)
Компоненти
Вміст
Компоненти
Вміст
% по масі
% по об’єму
% по масі
% по об’єму
Азот
75,52
78,09
Оксид азоту
2,5 · 10
23
2,5 · 10
24
Кисень
23,15
20,94
Водень
3,5 · 10
26
5 · 10
25
Аргон
1,28
0,93
Метан
.8.0,8 · 10
24
1,5 · 10
24
Двооксид
вуглецю
0,046
0,0330
Двооксид
азоту
8 · 10
25
1,5 · 10
21
Неон
1,2 · 10
23
1,8 · 10
23
Озон
10
26
– 10
25
2 · 10
26
Гелій
7,2 · 10
25
5,2 · 10
24
Криптон
3,3 · 10
24
1 · 10
24
Густину чистого повітря при нормальних умовах (температурі 20
о
С і атмо2
сферному тиску 101400 Па) приймають рівною 1,2 кг/м
3
.