ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9313
Скачиваний: 1
швидкість руху зліва направо для правої руки більша, ніж у зворотному
напрямі; обертові рухи у 1,5 рази швидше, ніж поступальні; плавні криволі2
нійні рухи рук швидші, ніж прямолінійні з миттєвою зміною напрямку; рухи
з великим розмахом швидші; рухи, орієнтовані механізмами, швидші, ніж
рухи, орієнтовані «на око»; рухи слід обмежувати обмежувачами скрізь, де це
можливо. Також слід уникати рухів, метою яких є точне встановлення вруч2
ну, наприклад, збіг двох рисок мікрометра; вільні ненапружені рухи викону2
ються швидше, легше і точніше, ніж вимушені рухи, що визначаються певни2
ми обмежувачами; точні рухи краще виконувати сидячи, ніж стоячи. Макси2
мальна частота рухів руки (при згинанні та розгинанні) – біля 80; ноги – 45,
корпусу – 30 раз на хвилину, а пальця – 6 раз і долоні – 3 рази на секунду.
Оснащення робочого місця. Оснащення та обладнання робочого
місця залежить від виконуваної роботи (технологічних операцій), від
характеру роботи (розумова, фізична, тяжка, монотонна) та від умов
праці (комфортні, нормальні, несприятливі).
Безпосередньо на робочому місці слід передбачати інформаційне
устаткування і органи управління, а також технологічну оснастку
(опорні елементи, швидкодіючі затискачі, шарнірні монтажні голов2
ки, настільні бункери і касети з гніздами і та ін.); додаткове обладнан2
ня (робочий стіл, сидіння оператора, підставка для ніг, шафа для
інструментів та ін.); транспортні засоби (транспортери, підвісні кон2
веєри і та ін.); пристрої для укладення матеріалів, заготовок, готових
виробів; засоби сигналізації; засоби техніки безпеки.
Робоче місце працівника (особливо, оператора) характеризує два
поля: інформаційне поле (простір із засобами відображення інформа2
ції) і моторне поле (простір з органами управління та об’єктом праці).
В інформаційному полі зорового спостереження (рис. 2.1) виділя2
ють три зони: у зоні 1 розміщують засоби відображення інформації,
які використовуються дуже часто і вимагають точного та швидкого
зчитування інформації; у зоні 2 – засоби інформації, які використову2
ються часто і вимагають менш точного і швидкого зчитування інфор2
мації; у зоні 3 – засоби відображення інформації, які використовують2
ся рідко.
В моторному полі (рис. 2.2) теж виділяють три зони: 1 – зона опти2
мальної досяжності, в якій розміщують дуже важливі і дуже часто
використовувані (більше 2 раз за хвилину) органи управління; 2 –
зона легкої досяжності, в якій розміщують часто використовувані
(2 рази за хвилину) органи управління; 3 – зона досяжності, в якій
розміщують рідко використовувані (менше 2 раз за хвилину) органи
управління. Зони в моторному полі при виконанні робочих операцій
при робочій позі «стоячи» наведені на рис. 2.3.
156
157
Приклади організації робочого місця монтажника радіоапаратури
та токаря представлені на рис. 2.4 та 2.5.
Вимоги виробничої санітарії до робочого місця. Кожне робоче міс2
це повинно:
• обладнуватись необхідними засобами колективного захисту;
• укомплектовуватись необхідними засобами індивідуального за2
хисту;
Рис. 2.1. Зони в полі зорового спостереження:
а–в горизонтальній площині; б – у вертикальній площині
Горизонтальна
лінія погляду
Нормальна
лінія погляду
120
î
60
î
30
î
15
î
3
2
1
120
î
60
î
30
î
à
á
Рис. 2.2. Зона в моторному полі при виконанні ручних операцій
та розміщення органів управління при робочій позі «сидячи»:
1 – зона оптимальної досяжності; 2 – зона легкої досяжності; 3 – зона досяжності
ìì
1400
1200
1000
800
600
400
200
0
ìì
600
400
200
0
200
400
400 200 0 200 400 ìì
600 400 200 0
200
400 ìì
Край робочої
поверхні
120
o
60
o
3
3
2
1
2
3
• мати достатнє природне
та штучне освітлення;
• мати параметри мікроклі2
мату відповідно до санітарних
норм;
• мати вентиляцію;
• мати параметри інших са2
нітарно2гігієнічних факторів
такими, що не перевищують
гранично допустимих значень
відповідних нормативних
документів.
Вибір оптимального режи
му роботи і відпочинку.
Під
час роботи від працівника
вимагається підвищена увага,
певна швидкість виконання
окремих технологічних опера2
цій, швидка переробка одержа2
ної інформації, точна коорди2
нація рухів і ін., що може
викладати перевантаження і
перевтому організму та зни2
ження працездатності. До
таких же наслідків призводить
і монотонна робота при вико2
нанні спрощених одноманіт2
них операцій у примусовому
режимі та заданій позі (напри2
клад, при роботах на конвеєрах
чи поточно2механізованих лі2
ніях). Таку перевтому можна
зменшити створенням опти2
мального режиму праці і відпо2
чинку.
Під оптимальним режимом
праці і відпочинку слід розумі2
ти таке чергування періодів
праці і відпочинку, при якому
158
1300
1100
1
1300
1300
1225
775
2
Рис. 2.3. Зони в моторному полі при виконанні
ручних операцій при робочій позі «стоячи»:
1 – оптимальна робоча зона;
2 – зона досяжності рук
при фіксованому положенні ніг
3
4
2
1
5
Рис. 2.4. Організація робочого місця
монтажника радіоапаратури (робочі столи
розташовані один за одним):
1– робочий стіл (1300 х 700 мм);
2– шафа для зберігання матеріалів
та інструментів (960 х 900 мм);
3 – стілець (діаметр сидіння 350 мм);
4 – стіна; 5 – виробнича площа,
що зайнята робочим місцем
(заштрихована і обмежена пунктиром)
досягається найбільша
ефективність трудової
діяльності людини і хо22
роший стан її здоров’я.
Оптимальний режим
праці і відпочинку дося2
гається: паузами та пе2
рервами в роботі (для
прийому їжі, обігріван2
ня, охолодження), змі2
ною форми роботи (на2
приклад, розумової і
фізичної), зміною умов
довкілля (наприклад,
роботою при низьких і
нормальних температу2
рах), усуненням моно2
тонності в роботі, відпо2
чинком у спеціальних
кімнатах психологічно2
го розвантаження і від2
починку, використанням психічного впливу музики.
Чергування праці і відпочинку встановлюють в залежності від
зміни працездатності людини на протязі робочого дня (рис. 2.6). На
початку зміни завжди має місце стадія «впрацьовування» або нарос2
таючої працездатності (1), коли відбувається відновлення робочих
навичок. Тривалість цього періоду 0,5…1,5 години в залежності від ха2
рактеру праці і тривалості попередньої перерви в роботі. Швидкість і
точність дій у цей період невеликі. Потім настає стадія високої стій2
кої працездатності (2) тривалістю до 3 годин в залежності від характе2
ру роботи, ступеню підготовки та стану працівника. Після цього насту2
пає стадія зменшення працездатності або стація розвитку втоми (3),
рухи уповільнюються і увага розсіюється, сприйняття притупляєть2
ся. В цей час, звичайно, роблять обідню перерву.
Після обідньої перерви впрацьовування настає швидко – за 10…15 хви2
лин, бо робочі навики не втрачені. Працездатність у другій половині
дня дещо нижча, ніж до обіду, і становить 80…90% дообіднього рівня.
Через 2,5…3 години після обідньої перерви працездатність зменшу2
ється і в кінці робочого дня приблизно сягає рівня, який був на почат2
ку робочого дня.
159
II
III
I
9
8
7
6
5
4
3
2
1
11
10
Рис. 2.5. Організація робочого місця токаря:
I – зона обслуговування, II – робоча зона,
III – зона розміщення заготовок та деталей;
1 – верстат, 2 – екран,
3 – лоток, 4 – столик, 5 – тара, 6 – грати,
7 – тумбочка, 8 – стілець, 9 – пульт зв’язку,
10 – урна для сміття, 11 – планшет для креслень
Для зменшення стомлення встановлюють регламентовані перерви
в роботі у періоди, що передують зменшенню працездатності. Так, при
тяжкій фізичній праці рекомендують часті (через 2…2,5 години)
короткі перерви (по 5…10 хвилин), а при розумовій праці ефективні
довгі перерви на відпочинок і переключення на фізичну роботу.
Загальна тривалість відпочинку встановлюється у відсотках до трива2
лості робочої заміни: при фізичній роботі вона має становити 4…20%,
при роботі із нервовою напругою – 14…25%, а при розумовій праці –
до 10…12%.
Зараз, при дефіциті м’язових зусиль (рухова недостатність) з одно2
часним збільшенням нервової напруги така форма відпочинку, як спо2
кій, не може задовольнити потреби організму. Тому під час перерв у
роботі рекомендується активний відпочинок, наприклад, спеціально
розроблені комплекси виробничої гімнастики.
160
Рис. 2.6. Зміна працездатності (продуктивності праці) протягом робочого дня:
1 – стадія «впрацьовування» (наростаючої працездатності);
2 – стадія високої стабільної працездатності;
3 – стадія зменшення працездатності (розвитку втоми)
120
100
80
60
40
20
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Робоча зміна, год.
Рівень працездатності
Обідня перерва
1
2
3 1
2
3