ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9314
Скачиваний: 1
161
2.3. М
ІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
2.3.1. Загальні положення
Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього сере2
довища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих
з оточенням. Як фактор виробничого середовища, мікроклімат впли2
ває на теплообмін організму людини з цим середовищем і, таким
чином, визначає тепловий стан організму людини в процесі праці.
Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються
такими показниками:
• температура повітря (
°
С),
• відносна вологість повітря (%),
• швидкість руху повітря (м/с),
• інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання
(Вт/м
2
) від поверхонь обладнання та активних зон технологічних
процесів (в ливарному виробництві, при зварюванні і т. ін.).
При виконанні роботи в організмі людини відбуваються певні
фізіологічні (біологічні) процеси інтенсивність яких залежить від
загальних затрат на виконання робіт і які супроводжуються тепловим
ефектом і завдяки яким підтримується функціонування організму.
Частина цього тепла споживається самим організмом, а надлишки
тепла повинні відводитись в оточуюче організм середовище.
Відповідно до сучасних уявлень основними видами теплообміну організ2
му людини з навколишнім її середовищем є:
– конвективний якій залежить від температури повітря, його вологості та
рухливості, завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов організм
людини віддає у навколишнє середовище біля 20% надлишкового тепла;
– випарюванням вологи з поверхні тіла, який залежить від відносної воло2
гості та рухливості повітря, завдяки якому у навколишнє середовище відво2
диться теж біля 20% надлишкового тепла;
– випромінюванням, який залежить від результуючого променевого
теплового потоку що випромінюється тілом людини у виробниче середовище
і оточуючими джерелами теплового випромінювань в напрямку тіла людини,
завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов тіло людини може від2
давати у виробниче середовище біля 50% надлишкового тепла;
– кондукцією, який залежить від температури поверхонь, що оточують
людину у умовах виробництва.
Кількість надлишкового тепла, яке має віддати тіло працівника у навко2
лишнє (виробниче) середовище, залежить від енергетичних (фізичних, розу2
мових емоційних, нервових і т. ін.) навантажень при виконанні робіт. При
цьому одночасно здійснюється перерозподіл засобу теплообміну людина –
середовище. Так, при підвищенні важкості праці та температури середовища
до температури тіла і вище, теплообмін в значної мірі здійснюється за раху2
нок випарювання (кількість поту з поверхні шкіри досягає 1–1,5 л/год.
2.3.2. Дія параметрів мікроклімату на людину
Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопо2
чуття та працездатність людини і, як наслідок цього, рівень травма2
тизму. Тривала дія високої температури повітря при одночасно підви2
щеної його вологості приводить до збільшення температури тіла
людини до 38–40
0
С (гіпертермія), в наслідок чого здійснюється різно2
манітні фізіологічні порушення у організмі: зміни у обміні речовин, у
серцево2судинної системи, зміни функцій внутрішніх органів (печін2
ки, шлунка, жовчного міхура, нірок), змінні у системі дихання, пору2
шення центральної та периферичної нервових систем.
При підвищенні температури значного збільшується потовиділення, в
наслідок чого здійснюється різке порушення водного обміну. З потом із орга2
нізму виділяється значна кількість солей, головним образом хлористого нат2
рію, калію, кальцію. Зростає вмісту у крові молочний кислоти, мочевини.
Змінюються другі параметрі крові, в наслідок чого вона згущається. В умовах
високої температури збільшується частота пульсу (до 100–180 поштовхів за
хвилину), збільшується артеріальний тиск. Перегрів тіла людини супрово2
джується головними болями, запамороченням, нудотою, загальною слабістю,
часом могуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої
температури збільшується при підвищеної вологості, тому що при цьому зні2
жує процес випарювання поту, тобто погіршується тепловіддача від тіла
людини. Зміни в організму при підвищеної температурі безумовно відобра2
жаються на працездатність людини. Так, збільшення температури повітря
виробничого середовища з 20
0
С до 35
0
С приводить до зниження працездат2
ності людини на 50–60%.
Суттєві фізіологічні зміни в організмі здійснюються також при холодово2
му впливу, яке приводить до переохолоджуванню організму (гіпотермія).
Найбільш виражені реакції на низку температуру є звуження судин м’язів та
шкіри. При цьому зніжується пульс, збільшується об’єм дихання і споживан2
ня кисню. Тривала дія знижених температур приводить до появи таких захво2
рювань як радикуліт, невралгія, суглобного та м’язового ревматизму, інфек2
ційних запалювань дихального тракту, алергії і та ін. Охолоджування темпе2
ратури тіла викликає порушення рефлекторних реакції , зниження тактиль2
них і других реакцій, утруднюються рухи. Це також може бути причиною
збільшення виробничого травматизму.
Недостатня вологість повітря (нижче 20%) приводять до підсихання сли2
зових оболонок дихального тракту та очей, в наслідок чого зменшується їх
захисна здатність протистояти мікробам.
162
163
Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов’язана з змінами у темпера2
турному режиму організму, а також механічної дії (повітряному тиску), яка
вивчена ще недостатня. Встановлено, що максимальна швидкість повітря на
робочих місцях не повинна перевищувати 2 м/с.
2.3.3. Нормування мікроклімату
Санітарно2гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється
за ДСН 3.3.6.042299, які встановлюють оптимальні і допустимі пара2
метри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму
при виконанні робіт і періоду року.
За загальними затратами організму на виконання робіт відповідно
нормативу виділяють три категорії робіт відповідно до табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Категорії робіт за ступенем важкості
Характер
роботи
Категорія
роботи
Загальні
енерговитрати
організму,
Вт (ккал/год)
Характеристика робіт
Легкі роботи
Іа
105–140
(90–120)
Роботи, що виконуються сидячи і не
потребують фізичного напруження
Іб
141–175
(121–150)
Роботи, що виконуються сидячи,
стоячи або пов’язані з ходінням, та
супроводжуються деяким фізичним
напруженням
Роботи середньої
важкості
ІІа
176–232
(151–200)
Роботи, пов’язані з ходінням, перемі2
щенням дрібних (до 1 кг) виробів або
предметів в положенні стоячи або
сидячи, і потребують певного фізич2
ного напруження.
ІІб
232–290
(201–250)
Роботи, що виконуються стоячи, по2
в’язані з ходінням, переміщенням не2
великих (до 10 кг) вантажів, та су2
проводжуються помірним фізичним
напруженням.
Важкі роботи
ІІІ
291–349
(251–300)
Роботи, пов’язані з постійним пере2
міщенням, перенесенням значних дріб2
них (понад 10 кг) вантажів, які по2
требують великих фізичних зусиль.
При санітарно2гігієнічному нормуванні умов виділяють два періо2
ду року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середови2
ща вище +10
о
С) і холодний (середньодобова температура зовнішньо2
го середовища не перевищує 10
о
С).
Оптимальні мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікро2
клімату, які при тривалому та системному впливі на людину забезпечу2
ють зберігання нормального теплового стану організму без активізації
механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового ком2
форту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних
робочих місць. Показники температури повітря в робочій зоні по
висоті та горизонталі протягом робочої зміни не повинні виходити за
межі нормованих величин оптимальної температури для цієї категорії
робіт. Оптимальні величини температури, відносної вологості та
швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень наве2
дені в табл. 2.5.
164
Таблиця 2.5
Оптимальні величини температури, відносної вологості
та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень
Період
року
Категорія
робіт
Температура
повітря,
°
С
Відносна
вологість, %
Швидкість
руху, м/с
Холодний
період
року
Легка 1а
22–24
60–40
0,1
Легка 1б
21–23
60–40
0,1
Середньої важкості ІІа
19–21
60–40
0,2
Середньої важкості ІІб
17–19
60–40
0,2
Важка ІІІ
16–18
60–40
0,3
Теплий
період
року
Легка 1а
23–25
60–40
0,1
Легка 1б
22–24
60–40
0,2
Середньої важкості ІІа
21–23
60–40
0,3
Середньої важкості ІІб
20–22
60–40
0,3
Важка ІІІ
18–20
60–40
0,4
Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога,
стеля) технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх повер2
165
хонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не
повинна виходити більш ніж на 2
о
С за межі оптимальних температур
повітря для даної категорії робіт вказаних в табл. 2.5.
При виконанні робіт операторського типу, пов’язаних з нервово
емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування тех2
нологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та
інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікро2
клімату.
Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікро2
клімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину
можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко мина2
ють і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів
терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає
ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися
дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження
працездатності.
Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у
випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні
величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва,
технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.
Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встано2
влюються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі
величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря
в робочій зоні виробничих приміщень не повинні виходити за межі
показників, наведених в табл. 2.6.
Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпе2
ченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3
°
С для
всіх категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робо2
чої зміни – виходити за межі допустимих температур для даної кате2
горії роботи, вказаних в табл. 2.6.
Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а
також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або
його захисних оболонок (екранів і т. ін.) не повинні виходити за межі до2
пустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в
табл. 2.6.
Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих повер2
хонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від
засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м
2
– при опроміню2
ванні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м
2
– при величині опромінюваної
поверхні від 25 до 50% та 100 Вт/м
2
—при опроміненні не більше 25% поверх2
ні тіла працюючого.