ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9332
Скачиваний: 1
шить внутрішні утрати в системах що коливаються, зменшити площу
випромінювання звуку. Практично це досягається:
• заміною зворотні – поступального переміщення обертовим;
• підвищенням якості балансування обертових деталей;
• підвищенням класу точності виготовлення деталей;
• поліпшенням змащування;
• заміною підшипників кочення на підшипники ковзання;
• використовуванням негучних матеріали (наприклад, пластмаси);
• використовуванням вібродемпфуючіх матеріалів (мастики);
• здійснюванням віброізоляції машин від фундаменту;
• використанням гнучких сполучень;
• використовувати зубчаті передачі з спеціальним профілем або
заміняти їх на мало шумні передачі (клиноремінну, гідравлічну).
Джерелами аеродинамічного шуму можуть бути нестаціонарні
явища при течії газів та рідин. Засоби боротьби з аеродинамічним
шумом у джерелі його виникнення досягаються:
• зменшенням швидкості руху газів;
• згладжуванням гідроударних явищ, за рахунок збільшення часу від2
криття затворів;
• зменшенням вихрів у струменях за рахунок вибору профілів тіл,
що обтікаються;
• дробленням струменів за допомогою насадок;
• використанням ежекторів, що знижують випромінювання шуму
на границі струмінь – довкілля.
У гідродинамічних установках (насоси, турбіни) слід запобігати
виникненню кавітації, яка викликає гідродинамічний шум.
Можливе також пониження суб’єктивного сприйняття шуму за
рахунок зсуву частотного спектра або в зону низьких частот, або в
недоступну для людського слуху ультразвукову зону.
Джерелами електромагнітного шуму є механічні коливання електро2
технічних пристроїв або їх частин, які збуджуються перемінними магніт2
ними та електричними полями. До методів боротьби з цим шумом відно2
сять застосування феромагнітних матеріалів з малою магнітострикцією,
зменшення щільності магнітних потоків у електричних машинах за раху2
нок належного вибору їх параметрів, добру затяжку пакетів пластин в осе2
реддя трансформаторів, дроселів, якорів двигунів тощо; косі пази для
обмоток у статорах і роторах машин, які зменшують імпульси сил взаємо2
дії обмоток та розтягують ці імпульси в часі.
Якщо рівень шуму у джерелі все2таки високий, то застосовуються
методи зниження шуму на путі розповсюдження і насамперед такий
метод, як ізоляція джерела чи робочого місця.
206
207
Для зниження звуку, що відбивається від поверхонь у приміщенні
застосування матеріалі, що поглинають звук, тобто використовують
метод зниження шуму звукопоглинанням.
Шум з приміщення, де розташовано джерело шуму проникає через
перегородку в тихе приміщення трьома напрямками: через перегородку,
яка під впливом змінного тиску падаючої хвилі коливається випромі2
нюючи в тихе приміщення шум; безпосередньо по повітрю через щіли2
ни та отвори; завдяки вібрації, що утворюється в будівельних конструк2
ціях. В першому та другому випадку виникають звуки, які розповсю2
джуються по повітрю (повітряний шум). У третьому випадку енергія
виникає і розповсюджується при пружних коливаннях конструкцій
(стіни, перекриття, трубопроводи). Такі коливання називаються струк2
турними або ударними звуками.
Звукова ізоляція від повітряного шуму здійснюється за допомогою
кожухів, екранів, перетинок. Звукоізолюючі перепони відбивають зву2
кову хвилю і тим самим перешкоджають розповсюдженню шуму. Звуко2
ізолюючі перепони бувають одношарові та багатошарові.
Звукоізоляція конструкції (перетинки, стіни, вікна тощо) як
фізична величина дорівнює послабленню інтенсивності звуку при
проходженні його через цю конструкцію:
R = 10 lg (J
пад
/J
пр
),
(2.27)
де R – фізичне значення звукоізоляції конструкції, дБ;
J
пад
– інтенсивність звуку, що падає, дБ;
J
пр
– інтенсивність звуку, що пройшов через конструкцію, дБ.
Звукоізоляція однорідної перегородки без повітряних проміжків
від повітряного шуму, рівень якого виражений в децибелах, може бути
визначена за формулою:
R = 20lgGf – 47,5,
(2.28)
де G – поверхнева маса, кг/м
2
;
f – частота, Гц.
З формули 2.28 видно: звукоізолююча здібність перегородки вища,
якщо її маса збільшується; звукоізолююча здібність перегородки
збільшується при збільшенні частоти звуку. Ця формула придатна для
деякого середнього шуму і може слугувати для орієнтовних розрахун2
ків. На деяких низьких та високих частотах виникають резонансні
явища знижуючи величину звукоізоляції, які обумовлені параметра2
ми жорсткості одношарової перегородки.
Підвищення звукоізоляції при збереженні незмінної маси огоро2
дження досягається наступними шляхами:
• застосуванням огороджень, які складаються з двох і більше про2
шарків, розділених повітряним проміжком або прошарком легкого
волокнистого матеріалу;
• зміною її жорсткості підвищенням внутрішнього тертя у кон2
струкції завдяки використанню відповідного матеріалу огородження,
або нанесенням вібродемпфуючого шару, що дає змогу зменшити
вплив резонансних коливань в конструкції.
Зниження передачі звуку через перегородки здійснюють також:
• ліквідацією усякого роду нещільностей та щілин, особливо в две2
рях та вікнах, а також у місцях з’єднання різних конструкцій (напри2
клад, примикання перекриття до стіни);
• ущільненням притворів, подвійним та потрійним заскленням,
влаштуванням тамбурів біля дверей тощо, тобто старанною звукоізо2
ляцією «слабкої ланки» огороджень – вікон, дверей;
• зменшенням непрямої передачі звуку (вибір відповідних буді2
вельних конструкцій, встановленням пружних елементів та елемен2
тів, що поглинають вібрації на шляху передачі звуку, раціональним
розташуванням конструкцій з малою та великою масою, шарнірною
закладкою конструкцій, де це допустимо, замість жорсткої тощо);
Щоб захистити від шуму обслуговуючий персонал, на виробничих
ділянках з шумними технологічними процесами або особливо шум2
ним устаткуванням влаштовують кабіни спостереження і дистанцій2
ного керування. Їх виготовляють із звичайних будівельних матеріалів
у вигляді ізольованих приміщень, обладнаних вентиляцією, оглядови2
ми вікнами, дверми (з щільними притворами) та віброізоляторами
для запобігання проникнення в кабіни структурного шуму. Нерідко в
кабінах стеля і частина стін облицьовують звукопоглинальними мате2
ріалами. Особливу увагу звертають на замазування щілин і наскріз2
них отворів в місцях проходу комунікацій.
Найбільш простим і дешевим засобом зниження шуму в виробни2
чих приміщеннях є використання звукоізолюючих кожухів, які повні2
стю закривають найбільш шумні агрегати. Суттєві переваги цього за2
собу – можливість зниження шуму на значну величину. Кожухи мо2
жуть бути такими, що знімаються, або розбірними, мати оглядові вік2
на, функціонуючі дверці та отвори для введення комунікацій. Виго2
товляють їх зі сталі, дюралюмінію, фанери тощо. З внутрішнього боку
кожухи необхідно облицьовувати звукопоглинальними матеріалами
товщиною 30–50 мм.
Звукоізолююча властивість огородження залежить від його розмірів,
форми, розташування, матеріалу тощо і може досягати 60 дБ (табл. 2.12).
208
209
Звукоізоляція від повітряного шуму забезпечується за допомогою
звичайних будівельних матеріалів – цегли, бетону та залізобетону,
металу, фанери, плит із деревних стружок, скла, тощо.
У якості звукоізолюючих матеріалів які застосовують у конструк2
ціях перекриттів для зниження передачі структурного (ударного)
звуку переважно в житлових і громадських будинках використовують
мати та плити зі скляного та мінерального волокна, м’які плити з
деревних стружок, картон, гуму, металеві пружини, утеплений ліно2
леум тощо.
Якщо, необхідно додатково знизити звукову енергію, що відби2
вається від поверхонь приміщення використовують звукопоглиначі
Таблиця 2.12
Звукоізолююча властивість деяких матеріалів
Матеріал огородження
Середня звукоізолююча
властивість, дБ
Брезент
4–8
Повстина волосяна завтовшки 15 мм в кілька шарів:
два
три
чотири
9
13
17
Картон
звичайний завтовшки 4 мм
азбестовий завтовшки 25 мм
16
18
Тканина вовняна товщиною 2 мм
5–6
Залізо листове завтовшки, мм:
0,7
2,0
25
33
Фанера товщиною 3 мм
17
Залізобетон завтовшки, мм
80
110
44
47
Перегородка поштукатурена:
із дощок завтовшки 40 мм
із шлакобетонних блоків завтовшки 90 мм
30–34
42
Кладка цегляна:
в 1 цеглину (25 см)
в 1,5 цеглини (37 см)
в 4 цеглини (100 см)
43
49
60
Стіна з двох гіпсових плит завтовшки по 8 см:
без проміжку
з проміжком 6 см
з проміжком 10 см
44
49
51
Скло дзеркальне завтовшки 3–4 мм
28
конструкції та матеріали. Це, як правило, конструкції, складені з шпа2
ристих матеріалів. При терті часток повітря, що коливаються, в шпа2
ринах таких матеріалів енергія звукових хвиль переходить у теплоту.
Звуку поглинаючі матеріалі застосовують у вигляді облицювання
внутрішніх поверхонь приміщень, або ж у вигляді самостійних кон2
струкцій – штучних поглиначів, які, як правило, підвішують до стелі
(рис. 2.13). У якості штучних поглиначів використовують також дра2
пірування, м’які крісла і т. п.
210
Рис. 2.13. Звукопоглинальні конструкції:
а – облицювання огороджень приміщень; б – штучні поглиначі у вигляді кубів; в – штучні
поглиначі у вигляді куліс; 1 – звукопоглинальний матеріал;
2 – будівельна конструкція; 3 – перфорований металевий або вапняковий лист (на б і в
перфорація не показана); 4 – захисний шар (склотканина);
5 – повітряний проміжок; 6 – каркас
Поверхня звукопоглинального облицювання характеризується
коефіцієнтом звукопоглинання a, який дорівнює відношенню інтен2
сивності поглинутого звуку до інтенсивності звуку, що падає
α = J
погл
/J
пад
.
(2.29)
Коефіцієнт звукопоглинання a залежить від виду матеріалу, його
товщини, шпаристості, величини зерен або діаметра волокон, існу2
вання за шаром матеріалу повітряного зазору та його ширини, часто2
ти і кута падіння звуку, розмірів конструкцій звукопоглинання тощо.
Для відкритого вікна α = 1 на всіх частотах. Коефіцієнти звукопогли2
нання деяких матеріалів наведені в таблиці 2.13.