ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9329
Скачиваний: 1
201
відносять шуми у вигляді окремих звукових сигналів тривалістю
менше 1 с кожний, що сприймаються людським вухом як окремі удари.
Джерело шуму характеризують звуковою потужністю W(Вт), під якою
розуміють кількість енергії у ватах, яка випромінюється цим джерелом у
вигляді звуку в одиницю часу.
Рівень звукової потужності (дБ) джерела визначають за формулою:
L
w
= 10 lg W/W
0
,
(2.23)
де W
0
– порогові значення звукової потужності, яке дорівнює 10
212
Вт.
В випадку, коли джерело випромінює звукову енергію в усі сторони рівномір2
но, середня інтенсивність звуку в будь2якій точці простору буде дорівнювати:
J
ср
= W/4 · p · r
2
,
(2.24)
де r – відстань від центра джерела до поверхні сфери, що віддалена на таку
достатньо велику відстань, щоб джерело можна було вважати точковим.
Якщо випромінювання відбувається не в сферу, а в обмежений простір,
вводиться кут випромінювання Ω, який вимірюється в стерадіанах. Тоді
J
ср
= W/Ω · r
2
.
(2.25)
Якщо джерело шуму являє собою пристрій, розташований на поверхні
землі, то Ω = 2π, у двогранному куті Ω = π, у тригранному Ω = π/2.
Фактором направленості джерела називають відношення інтенсивності
звуку, який випромінюється в цьому напрямі, до середньої інтенсивності
Ф = J/J
ср
.
(2.26)
Шумові характеристики обов’язково встановлюють в стандартах або тех2
нічних умовах на машини і вказують у їх паспортах. Значення шумових
характеристик встановлюють, виходячи з вимог забезпечення на робочих міс2
цях, житловій території і в будинках допустимих рівнів шуму.
Розрахунок очікуваної шумової характеристики є необхідною складовою
частиною конструювання машини або транспортного засобу.
2.6.2. Дія шуму на людину
Шум один з основних факторів, що негативно впливає на людей у
сучасних містах і на виробництві. Збільшення потужності устаткуван2
ня, насиченість виробництва високо2швидкісними механізмами, різке
збільшення транспортного потоку приводить до збільшення рівня
шуму як у побуті так і на виробництві.
Шкідливий вплив шуму на організм людини досить різноманітний.
Реакція і сприйняття шуму людиною залежить від багатьох факторів:
рівня інтенсивності, частоти (спектрального складу), тривалості дії, тим2
часових параметрів звукових сигналів, стану організму.
Тривалий вплив інтенсивного шуму (вище 80 дБА) на слух приво2
дить до його часткової або повної втрати. Скрізь волокна слухових нер2
вів роздратування шумом передається в центральну і вегетативну нерво2
ві системи, а через них впливає на внутрішні органи, приводячи до знач2
них змін у функціональному стані організму, впливає на психічний стан
людини. Причому вплив шуму на нервову систему виявляється навіть
при невеликих рівнях звуку (30..70 дБА).
Працюючі в умовах тривалого шумового впливу випробують зни2
ження пам'яті, запаморочення, пыдвищену стомлюваність, дратівли2
вість і ін. До об'єктивних симптомів шумової хвороби відносяться: зни2
ження слухової чутливості, зміна функцій травлення, що виражається в
порушенні кислотно2лужного балансу у шлунку, серцево2судинна недо2
статність, нейроэндокрінового розлад. Відмічаються порушення зоро2
вого та у вестибулярному апараті. Встановлено, що загальна захворюва2
ність робочих гучних виробництв вище на 10–15%. Такі зрушення в
роботі ряду органів і систем організму людини можуть викликати нега2
тивні зміни в емоційному стані людини, якість і безпека його праці.
Шум заважає відпочинку людини, зніжує його працездатність особли2
во при розумової діяльності, перешкоджає сприйняттю звукових
інформаційних сигналів, що може сприяти появі травма небезпечним
ситуаціям. В окремих випадках зниження продуктивності праці може
перевищувати 20%.
Таким чином, зменшення рівня шуму до допустимих величин і
поліпшення шумового клімату в цілому – один із найважливіших
заходів оздоровлення умов праці та охорони навколишнього середо2
вища, і який має важливе соціальне й економічне значення.
2.6.3. Нормування та вимірювання шумів
Шкідливість шуму як фактора виробничого середовища і середо2
вища життєдіяльності людини приводить до необхідності обмежувати
його рівні. Санітарно2гігієнічне нормування шумів здійснюється, в
основному, двома способами – методом граничних спектрів (ГС) і
методом рівня звуку (LA).
Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування
постійного шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в
октавних смугах із середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125;
250; 500; 1000; 2000; 4000 і 8000 Гц. Сукупність цих граничних октав2
них рівнів називають граничним спектром. Позначають той чи інший
202
203
граничний спектр рівнем його звукового тиску на частоті 1000 Гц.
Наприклад, «ГС275» означає, що даний граничний спектр має на
частоті 1000 Гц рівень звукового тиску 75 дБ.
Метод рівнів звуку застосовують для орієнтовній гігієнічний оцінки
постійного шуму та визначення непостійного шуму, наприклад, зовніш2
нього шуму транспортних засобів, міського шуму. При цьому методі
вимірюють коректований по частотам у відповідності з чутливістю вуха
загальний рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відпові2
дає перерахованим вище октавним смугам. Виміряний таким чином
рівень звуку дає змогу характеризувати величину шуму не дев’ятьма
цифрами рівнів звукового тиску, як у методі граничних спектрів, а одні2
єю. Вимірюють рівень звуку в децибелах А (дБА) шумоміром із стан2
дартною коректованою частотною характеристикою, в якому за допо2
могою відповідних фільтрів знижена чутливість на низьких та високих
частотах (табл. 2.10).
Непостійний шум характеризують також еквівалентним (за енер2
гією) рівнем звуку, тобто рівнем звуку постійного широкосмугового
не імпульсного шуму, що має такий самий вплив на людину, як і
цей непостійний шум. Еквівалентний рівень – це рівень постійного
шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями
за той же час, виміряного по шкалі «А». Для непостійного та імпульс2
ного шуму нормованим параметром є еквівалентний рівень шуму у
дБАекв. Для імпульсного шуму нормується також максимальний
рівень шуму – у дБА.
L
Аекв
= lgt
i
· 10
0,1Li
,
(2.27, а)
де L
Аекв
– еквівалентний рівень звуку, дБА;
t
i
– час дії і2го рівня;
L
i
– рівень звуку, дБА і2го рівня;
n – кількість рівнів непостійного шуму.
Порядок вимірювання рівнів звуку шумомірами та розрахунок
еквівалентного рівня регламентовано ДСН 3.3.6.037299. Звичайний
шумомір складається з мікрофону, підсилювача, фільтрів (корегую2
чих, октавних) та приладу, що показує. Існують прилади – акустичні
дозиметри, за допомогою яких безпосередньо вимірюють еквівалент2
ний рівень звуку. Вимірювання шуму можна також здійснювати за
допомогою сучасних компьютерів.
Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у
приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та
машинах (в кабінах, на пультах управління і т. п.). Результати вимірю2
вань повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни
(робочого дня).
При проведенні вимірювань мікрофон слід розташовувати на висо2
ті 1,5 м над рівнем підлоги чи робочого майданчика (якщо робота
виконується стоячи) чи на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на
яку діє шум (якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон
повинен бути зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму
та віддалений не менш ніж на 0,5 м від оператора, який проводить
вимірювання.
Тривалість вимірювання непостійного шуму:
• для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з ура2
хуванням сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму;
• для шуму, що коливається у часі, допускається загальна трива2
лість вимірювання – 30 хвилин безперервно або вимірювання склада2
ється з трьох десятихвилиних циклів;
• для імпульсного шуму тривалість вимірювання – 30 хвилин.
В таблиці 2.11 для прикладу наведені норми гранично допустимо2
го шуму в деяких приміщеннях. Для тонального шуму, оскільки він
більш неприємний для людини, ніж широкосмуговий, допустимі рівні
зменшують на 5 дБ.
204
Таблиця 2.11
Нормовані рівні звукового тиску (дБ) та рівні шуму (дБА)
на робочих місцях відповідно до ДСН 3.3.6.03799
Вид трудової діяльності
Рівні звукового тиску
в октавних смугах
з середнє геометричними частотами
Рівень
звуку в
дБА
31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000
1. Творча діяльність, керівна
робота з підвищеними вимо2
гами, наукова діяльність,
конструювання, викладання,
проектно2конструкторські бю2
ро, програмування на ОЕМ.
86 71 61 54 49
45
42
40
38
50
2. Висококваліфікована робо2
та, вимірювання та аналітич2
на робота в лабораторіях.
93
79 70 63 58
55
52
50
49
60
3. Робота, що виконується з
вказівками та акустичними
сигналами. Приміщення дис2
петчерських служб, машино2
писних бюро.
96
83 74 68 63
60
57
55
54
65
205
2.6.4. Захист від шумів
Захист від шуму повинне здійснюватися розробкою шуму безпеч2
ної техніки, використанням методів та засобів колективного захисту
та засобами індивідуального захисту.
Питання боротьби з шумом слід починати вирішувати ще при про2
ектуванні підприємства, робочого місця, устаткування. Для цього вико2
ристовуються організаційні, технічні та медично2профілактичні заходи.
До організаційних заходів відносяться раціональне розташування
виробничих ділянок, устаткування та робочих місць, постійний кон2
троль режиму праці і відпочинку працівників, обмеження застосуван2
ня обладнання та використання робочих місць, що не відповідають
санітарно2гігієнічним вимогам.
Технічні заходи дають змогу значно зменшити вплив шуму на праців2
ників і поділяються на заході, що використовуються: в джерелі виникнен%
ня (конструктивні та технологічні), на шляху розповсюдження (звукоізо2
ляція, звукопоглинання, глушники шуму, звукоізоляційні укриття), в
зоні сприйняття (засоби колективного та індивідуального захисту).
Для зниження шуму необхідно насамперед використовувати кон2
структивні та технологічні методі, які в свою чергу залежать від похо2
дження звуку, конструктивних особливостей обладнання. Надзвичай2
но ефективним методом зниження шуму в джерелі його виникнення в
деяких випадках може стати зміна технології, наприклад, за допомо2
гою заміни ударних взаємодій безударними (заміна клепання зварю2
ванням, кування штампуванням літерний метод друку – лазерним
тощо). При конструюванні механічного обладнання в першу чергу
слід намагатися зменшити рівень коливань конструкції або її елемен2
тів, що створюють шум.
Для зниження шуму механічного походження в вузлах, в яких
здійснюються ударні процесі необхідно зменшить сили збурення,
збільшить час контакту елементів, що взаємодіють між собою, збіль2
4. Робочі місця за пультами у
кабінах нагляду та дистан2
ційного керування без мов2
ного зв’язку. Приміщення ла2
бораторій з шумним устат2
куванням.
103 91 83 77 73
70
68
66
64
75
5. Постійні робочі місця у ви2
робничих приміщеннях та на
території підприємств.
107 95 87 82 78
75
73
71 69
80