Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

величиною є ліміт ефективної дози опромінення за рік (мЗв/рік).
Також встановлюють ліміт річної еквівалентної дози зовнішнього опро2
мінювання окремих органів і тканин (таблиця 2.30).

266

Òàáëèöÿ 2.30 

˳ì³òè äîçè îïðîì³íþâàííÿ (ìÇâ/ð³ê)

Ïîêàçíèê

Êàòåãîð³ÿ îñ³á, 

ÿê³ çàçíàþòü

îïðîì³íþâàííÿ 

À

Á

Â

ËÄ

Å

(ë³ì³ò åôåêòèâíî¿ äîçè)

20*

2

1

˳ì³òè åêâ³âàëåíòíî¿ äîçè çîâí³øíüîãî îïðîì³íþâàííÿ:

– ËÄ

lens

(äëÿ êðèøòàëèêà îêà)

– ËÄ

skin

(äëÿ øê³ðè)

– ËÄ

extrim

(äëÿ êèñòåé òà ñòîï)

150

500

500

15

50

50

15

50

–

*– в середньому за будь2які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за окре2
мий рік.

З метою зниження рівнів опромінювання населення Міністерство

охорони здоров’я України запроваджує рекомендовані рівні медично2
го опромінювання. Під час проведення профілактичного обстеження
населення річна ефективна доза не повинна перевищувати 
1 мЗв. НРБУ297 також регламентують ефективну питому активність
природних радіонуклідів у будівельних матеріалах (за зваженою
сумою активності радію2226, торію2232 і калію240). Наприклад, коли
активність в будівельних матеріалах та мінеральній сировині нижче
або дорівнює 370 Бк·кг

21

, то вони можуть використовуватися для усіх

видів будівництва без обмежень. В середині приміщень з постійним
перебуванням людей потужність поглиненої в повітрі дози γ2випро2
мінювання не повинна перевищувати 30 мкР/рік.

267

2.10.5. Захист від іонізуючого випромінювання

Захист від ІВ може здійснюватись шляхом: 

• використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом

зниження активності джерела випромінювання;

• скорочення часу роботи з джерелом ІВ;

• віддалення робочого місця від джерела ІВ;

• екранування джерела ІВ;

• екранування зони знаходження людини;

• застосування засобів індивідуального захисту людини;

• впровадження санітарно2гігієнічних та лікарсько2профілактич2

них заходів;

• впровадження організаційних заходів захисту робітників з від2

критими та закритими джерелами ІВ. 

Обґрунтування і вибір доцільного комплексу заходів щодо захисту

від ІВ в кожному конкретному випадку здійснюється на основі аналі2
зу реальних особливостей джерел випромінювання та радіаційно
небезпечних чинників. 

Найбільш поширеним засобом захисту від ІВ є екрани. Екрани

можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинан2
ня або послаблення ІВ. Екранами можуть бути стінки контейнерів
для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх збе2
рігання

Альфа2частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька

сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, пра2
цюючи з альфа2активними ізотопами, необхідно також захищатись і
від бета2 або гамма2випромінювання.

З метою захисту від бета2випромінювання використовуються

матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбі2
новані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з
малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета2
частинок, а за ним – з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма2випромінювання

застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою
щільністю (свинець, вольфрам).

Для захисту від нейтронного випромінювання використовують

матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій,
кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжують2
ся гамма2випромінюванням, слід використовувати комбінований
захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів
(свинець2поліетилен).

Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керуван2

ня, маніпуляторів, комплексів з використанням роботів.

В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби

індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини,
захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів
дихання (респіраторів), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи . 

Особливі вимоги пред’являються до приміщень, в яких впрова2

джуються роботи з джерелами ІВ. Такі приміщення розташовуються в
окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними
шлюзами. Біля входу обов’язково повинні бути встановлені знаки
радіаційної небезпеки і вказані класи робіт, що здійснюються у примі2
щенні. Вхід в такі приміщення суворо заборонено для сторонніх осіб. 

Для захисту людини від дії ІВ використовують різноманітні

речовини штучного та природного походження, які здатні зв’язува2
ти та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротекто2
ри). До таких радіопротекторів відносяться: поліаміди, лимонна та
щавлева кислота, сірчанокислий барій, сорбенти на основі фероціа2
нідів та ін. Для зниження дії радіонуклідів велике значення має хар2
чування людини продуктами, які мають радіозахисні властивості.
До таких відносяться, наприклад, продукти, які вмістять значну
кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавли2
ни, яблука та ін.).

Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметрич2

ний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації
в навколишньому середовищі. 

Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів,

принцип дії котрих базується на наступних методах:

♦ іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища за

допомогою детекторів, які вимірюють струм іонізації);

♦ сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спала2

хів, котрі виникають в речовинах, при проходженні через них іонізую2
чих випромінювань);

♦ фотографічний (вимірювання оптичної густини почорніння

фотопластинки під дією випромінювання);

♦ калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що виді2

ляється в поглинальній речовині).

Прилади радіаційного контролю розподіляються за призначенням на: 

• дозиметричні приладі, які призначаються для вимірів потужності

дози, наприклад, дозиметри «Рось», «РКС2104»,«ДК202» та ін.;

• радіометричні прилади, які дозволяють вимірювати поверхневі заб2

руднення та питому активність, наприклад, радіометри «Прип’ять»,
«Десна», «Бриз», «Белла», «Бета» та ін.;

268

269

• спектрометричні прилади, які дозволяють визначити спектр

(склад) радіонуклідів на забрудненому об’єкті.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

До гл. 2.1

1. Охарактеризуйте поняття «фізіологія праці».
2. Охарактеризуйте поняття «стомлення» і «перевтома» працівника.
3. Охарактеризуйте поняття «гігієна праці».
4. Охарактеризуйте поняття «умови праці» та їх класи.
5. Охарактеризуйте поняття «виробнича санітарія».

До гл. 2.2

1. Охарактеризуйте вимоги до розміщення  і планування території

підприємств.

2. Охарактеризуйте вимоги до виробничих і допоміжних примі2

щень.

3. Охарактеризуйте вимоги до організації праці на робочому місці.

До гл. 2.3

1. Охарактеризуйте  загальні  положення  щодо   мікроклімату  ви2

робничих приміщень.

2. Охарактеризуйте дію мікроклімату на працівника.
3. Охарактеризуйте принципи санітарно2гігієнічного нормування

параметрів мікроклімату на робочих місцях.

4. Охарактеризуйте заходи та засоби нормалізації мікроклімату. 

До гл. 2.4

1. Охарактеризуйте забруднюючі речовини, їх дію на людину та

нормування.

2. Охарактеризуйте методи регулювання якості повітряного сере2

довища у виробничих приміщеннях.

3. Охарактеризуйте порядок проектування вентиляції.
4. Охарактеризуйте  природну та  штучну  вентиляцію і  кондиціо2

нування повітря.

До гл. 2.5

1. Охарактеризуйте загальні уявлення про світло та основні світло2

технічні поняття.

2. Охарактеризуйте природне освітлення виробничих приміщень.
3. Охарактеризуйте штучне освітлення виробничих приміщень.

До гл. 2.6

1. Охарактеризуйте основні характеристики та класи шумів.
2. Охарактеризуйте дію шуму на людину.
3. Охарактеризуйте нормування та вимірювання параметрів шуму.
4. Охарактеризуйте методи захисту від шуму. 
5. Охарактеризуйте захист від ультра2 та інфразвуку.

До гл. 2.7

1. Охарактеризуйте основні визначення, параметри та категорії

вібрації.

2. Охарактеризуйте вплив вібрації на людину.
3. Охарактеризуйте методи гігієнічної оцінки та принципи норму2

вання параметрів виробничої вібрації.

4. Охарактеризуйте методи захисту від вібрації.

До гл. 2.8

1. Охарактеризуйте основні параметри електромагнітних полів.
2. Охарактеризуйте дію на людину електромагнітних випроміню2

вать радіочастотного діапазону.

3. Охарактеризуйте принципи нормування параметрів електромаг2

нітних випромінювань.

4. Охарактеризуйте методи захисту від електромагнітних випромі2

нювань.

До гл. 2.9

1. Охарактеризуйте випромінювання, що відносяться  до оптично2

го діапазону.

2. Охарактеризуйте  інфрачервоні випромінювання: параметри,

вплив на людину, нормування та методи захисту.  

3. Охарактеризуйте ультрафіолетові випромінювання: параметри,

вплив на людину, нормування та методи захисту.

4. Охарактеризуйте лазерні випромінювання: параметри, біологіч2

на дія, нормування та вимоги безпеки під час роботі з ОКГ. 

270