Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

282

1)  повільно  затягують  джгут  і  одночасно  стежать  за  пульсацією  артерії  нижче  місця  стискання.  Як 

тільки зникає пульс (спосіб не застосовують при набряках, флегмонах у ділянці плесни та п'ястка, які не 
дають змоги визначити пульс), одразу припиняють стискувати кінцівку й фіксують джгут; 

2)  джгут поступово затягують зразу після першого розрізу м'яких тканин; тиск вважається достатнім у 

момент припинення кровотечі з рани. 

Гемостатичний  джгут  залишають  на  ділянці  тіла тварини  не  довше,  як  на  2-3  год,  а  зимою  на 

холоді  -  не  довше,  як  на  45-  60  хв!  Якщо  необхідне  більш  тривале  застосування  джгута,  реко-
мендується затампонувати рану, зняти джгут на 5-10 хв, а потім накласти його знову! 

Джгут послаблюють перед накладанням швів на шкіру і після літування помічених перерізаних судин. 

Ті  судини,  які  не  видно,  лігу-  ють  після  послаблення  джгута  зразу  після  їх  виявлення.  Джгут  знімають 
повністю після того, як зупиниться кровотеча  (крім капілярної). При операціях  на язиці  та  на  статевому 
члені джгут знімають після повного закриття рани швами, які одночасно є з'єднуючими й гемостатичними. 

Якщо  на  рану  після  операції  не  накладають  швів,  джгут  знімають  тільки  після  накладання  тиснучої 

пов'язки. 

Протипоказанням  до  накладання  джгута  є:  лімфангоїти,  флебіти  та  аневризми  (можливе 

порушення тромбів  та  утворення  емболів),  різко  виражений  склероз  судин,  цукровий  діабет  (мож-
ливий  розрив  судин  і  розвиток  гангрени),  жовтяниця,  лейкемія  (небезпека  тривалої  атонічної 
кровотечі)! 

Тиснуча пов'язка. Часто для зупинки кровотеч в ділянці голови, хвоста, кінцівок, особливо в ділянці 

пальця, копит і копитець, накладають тиснучу пов'язку. Одночасно вона відіграє роль захисної пов'язки. Її 
накладають на кровоточиві рани та прилеглі до неї ділянки. 

Тиснучу  пов'язку  часто  застосовують  у  поєднанні  з  тампонадою  рани  або  накладанням  на  рану 

стерильних марлевих компресів як для тимчасової, так і остаточної зупинки кровотеч.

Пов'язка  повинна  бути  достатньо  тугою,  забезпечувати  стискування  судини,  яка  кровоточить,  і  не 

зміщуватися при русі пораненої тварини. Для того, щоб вона не зміщувалася, на шкіру й під перші тури 
бинта  наносять  колодій. Щоб забезпечити рівномірний тиск бинта  на  тканини, під  пов'язку підкладають 
марлеві, ватно-марлеві тампони або в процесі бинтування - тонкі шари ваги. Якщо марлевий бинт швидко 
просочується кров'ю, на нього накладають полотняний еластичний бинт. 

Тугу тиснучу пов'язку, накладену на м'які тканини, не слід залишати більше, як на дві години! 
При операціях на копитах і копитцях туга тиснуча пов'язка вважається надійним способом остаточної 

зупинки кровотечі. У таких випадках, якщо немає протипоказань (погіршення загального стану, підвищення 
температури тіла, посилення болю), її можна залишити на термін від 5 до 15 діб. Таке тривале утримання 
пов'язки створює сприятливі умови для регенерації тканин копит і копитець. Щоб запобігти забрудненню 
пов'язки сечею та фекаліями, її зверху змащують дьогтем або іхтіолом, а на палець одягають брезентовий 
чобіт. 

Остаточна зупинка кровотечі 

Способи та засоби остаточної зупинки кровотечі можна поділити на чотири групи: механічні, фізичні, 

хімічні, біологічні. 

283

При  кровотечах,  які  важко  зупинити:  паренхіматозні,  внутрішні,  із  глибоких  інфікованих  ран,  коли 

травмуються судини в ділянках з дуже розвинутими м'язами, одночасно або послідовно застосовують кілька 
методів зупинки кровотеч у різних комбінаціях. Інколи для остаточної зупинки кровотечі, щоб забезпечити 
доступ до пошкодженої судини, доводиться виконувати операцію. 

Механічні способи 

Тампонада  рани - простий спосіб за виконанням, який часто застосовують для зупинки кровотечі із 

м'яких тканин та паренхіматозних органів. 

Ватно-марлевий  або  марлевий  тампон  тримають  щільно  притиснутим  до  поверхні  рани,  що 

кровоточить, від 2-30 с до 2-3 хв. 

Кровоспинна  дія  тампона  ґрунтується  на  стискуванні  пошкоджених  судин  та  прискоренні  утворення 

тромбів  у  результаті  нагромадження  великої  кількості  тромбопластичних  речовин  при  руйнуванні 
формених елементів крові, які просочили тампон. 
Тампонаду для остаточної зупинки кровотеч доцільно застосовувати: після енуклеації очного яблука; при 
кровотечах із  порожнинних органів (носа, прямої кишки, препуція,  піхви тощо) та  дрібних артеріальних 
судин, вен, венозних сплетень і капілярів (наприклад, при

284

операціях на копитах, холці, потилиці та ін.), коли інші способи важко застосовувати; при кровотечах із 
глибоких операційних та випадкових ран, якщо не видно джерела кровотечі й немає можливості накласти на 
травмовану  судину  гемостатичний  пінцет  або  лігатуру  (наприклад,  у  коня  при  операціях  на  холці,  шиї, 
потилиці),  для  зупинки  капілярних  та  паренхіматозних  кровотеч  із  м'яких  тканин,  особливо  у  випадках, 
коли  зсідання  крові  знижене;  після  закінчення  операції  і  зупинки  кровотечі,  якщо  рану  закривають 
провізорними швами з метою запобігання вторинній кровотечі; при кровотечі із кістково- мозкових судин. 

При сильній кровотечі з порожнин їх заповнюють тампонами з марлі. Для цього особливо придатний 

тампон  Мікулича  -  квадратна  серветка  відповідної  величини  зі  складеної  удвоє  марлі,  в  центрі  якої 
пришита  смужка  з  марлі  або  прикріплена  лігатура.  Корнцангом  серветку  вводять  у  порожнину,  а  потім 
заповнюють  ватно-марлевими  тампонами  (рис.  93),  намагаючись  рівномірно  розподілити  їх,  доки  вся 
порожнина рани не буде туго затампонована, щоб створити відповідний тиск на судини, які кровоточать; 
марлеву  смужку  виводять  за  межі  рани.  Часто  для  утримання  цього  тампона  в  рані  краї  її  зближують 
провізорними швами, які знімають на 2-4-й день, або накладають тиснучу пов'язку. Тампон витягують за 
марлеву смужку після попереднього звільнення його від дрібних тампонів. 

Якщо тампонада виконана правильно, то кровотеча швидко припиняється. Просочені кров'ю й набухлі 

тампони посилюють тиск і цим ще більше сприяють зупинці кровотечі. Тампони видаляють із рани через 
24^18  годин.  Якщо  немає 

протипоказань 

(наприклад, 

розвиток інфекції; кровотеча, 

яка  не  припиняється),  можна 

залишати тампони і на більш 

тривалий 

термін. 

Коли 

розвилося гнійне запалення 

й 

тампони 

затримують 

виділення 

гнійного 

ексудату, 

їх 

видаляють 

негайно! 

Глибокі 

кровоточиві 

рани  з  вузьким  рановим 

отвором  тампонують  одним 

шматком  бинта  або  кількома 

смужками 

марлі. 

Кінці 

кожної

Рис. 93. Тампон Мікулича: а —загальний вигляд; б, в - 

спосіб застосування 

285

смужки  випускають  назовні.  Термін  витягування  тампонів  буде  залежати  від  особливостей  кровотечі  та 
розміру  пошкоджених  судин.  Якщо  загальний  стан  тварини  й  перебіг  ранового  процесу  не  викликають 
тривоги й немає протипоказань, тампони залишають на 3-5 діб або навіть на ще триваліший час. 

Витягують  тампони  обережно,  намагаючись  не  пошкодити  грануляційних  тканин  і  не 

зруйнувати тромби, які утворилися! Для легшого видалення і щоб попередити руйнування утворених 
тромбів,  тампони  перед  витягуванням  слід  змочити  3  %-ним  розчином  перекису  водню  або 
стерильним вазеліновим маслом! 

Тампонада з метою остаточної зупинки крові при явному забрудненні рани або при її інфікуванні, 

наявності в ній розміжчених м'яких тканин та запального ексудату допустима лише у виняткових 
випадках!  Для  тампонування  в  таких  випадках  застосовують  матеріали,  просочені  препаратами,  які 
поєднують антисептичну й кровоспинну дії (наприклад, скипидаром). Тампони залишають у рані на строк, 
необхідний тільки для зупинки кровотечі. 

Щоб  посилити  гемостатичну  дію,  призначені  для  тампонади  матеріали  безпосередньо  перед 

застосуванням  просочують  хімічними  речовинами,  які  діють  гемостатично  (скипидар,  3  %-ний  розчин 
перекису  водню,  1-2  %-ний  розчин  мідного  та  залізного  купоросу,  5-10  %-ний  розчин  іхтіолу,  гарячий 
ізотонічний розчин натрію хлориду тощо). 

Було б помилкою вважати, що тампонада, яка застосовується в екстрених випадках при кровотечах із 

великих судин, може замінити лігатуру.  При  пораненнях  великих  артеріальних  судин тампонада  ви-
кликає  тільки  тимчасову  зупинку  кровотечі!  У  деяких  випадках  не  вдається  зупинити  кровотечу 
тампонадою  тому,  що  судина,  скоротившись,  зміщується  глибоко  в  тканини  або  в  сусідні  порожнини 
(наприклад,  після  кастрації  кукса  сім'яного  канатика  зміщується  із  порожнини  мошонки  в  порожнину 
піхвового каналу або черевну порожнину). 

Після тампонади інколи здається, що кровотеча зупинилася повністю, а насправді судина починає через 

деякий  час  знову  кровоточити,  утворюючи  великі  гематоми.  У  цих  випадках  необхідно  розкрити  рану, 
видалити кров'яні згустки, знайти кровоточиву судину і накласти на неї лігатуру. 

Не  слід  забувати,  що  тампонада,  яку  застосовують  при  кровотечах  із  рваних  або  забитих  ран, 

може ще більше знизити біологічний опір тканин: викликати ряд ранових ускладнень! 

Затискування кровоточивої судини гемостатичним пінцетом. 

Це звичайний прийом, яким користуються найчастіше для зупинки кровотеч при операціях. Кровоточиву 
судину захоплюють тим або іншим гемостатичним пінцетом. Пінцет знімають після зупинки кровотечі або 
залишають у рані на деякий час. 

Спочатку  притискають  тампон  на  кілька  секунд  до  рани,  відшукують  кровоточиву  судину,  а  потім 

захоплюють  гемостатичним  пінцетом.  При  накладанні  інструмента  слід  уникати  одночасного 
захоплення  тканин,  які  прилягають  до  судин!  Слід  пам'ятати,  іцо  грубе  поводження  з  тканинами 
знижує їх біологічну стійкість і сприяє розвитку ранової інфекції! 

Якщо кровотеча виникає із судин, які знаходяться в щільній фіброзній тканині, зручніше користуватися 

пінцетом  Кохера.  Ним  легко  захопити  судину  та  усунути  небезпеку  виникнення  вторинної  кровотечі  в 
результаті  зісковзання  інструмента  після  його  накладання.  Якщо  пінцет  накладений  правильно,  то 
кровотеча зупиняється негайно. Коли була затиснута судина малого калібру, то після зняття інструмента 

286

кровотеча,  як  правило,  не  відновлюється,  тому  що  тканини  стінки  судини  розміжчуються,  інтима 
склеюється на місці накладання пінцета й просвіт судини закривається тромбом. 

Якщо після зняття пінцета знову починається кровотеча, тоді застосовують скручування судини. 
Торзування  скручуванням  судин  -  один  із  найчастіше  застосовуваних  методів  зупинки  кровотечі. 

Куксу  пошкодженої  судини  фіксують  гемостатичним  пінцетом,  при  цьому  тканини  зафіксованого  кінця 
судини розміжчуються. Потім кілька разів інструмент повертають навколо осі кровоносної судини. При 
цьому  інтима  розривається,  відшаровується  і  завертається  в  просвіт  судини,  що  прискорює  утворення 
тромбу.  Для  торзування  використовують  гемостатичні  пінцети  Кохера  та  Пеана.  Цей  метод  зупинки 
кровотечі застосовують у випадках, коли пошкоджені невеликі судини. 

Якщо кровоносну судину можна підтягнути, то в такому разі її дещо витягують, накладають впоперек 

другий гемостатичний пінцет - проводять торзування. Другий пінцет служить тільки для фіксації судини, 
тому його не слід сильно стискувати. У противному разі інтима розірветься і утвориться тромб вище місця 
накладання  пінцета  до  першої  гілки,  яка  відходить  від  судини,  що  небажано.  Потім  повертають  перший 
пінцет навколо поздовжньої осі судини до того часу, поки вона не відірветься. 

При  торзуванні  необхідно  уникати  одночасного  захоплення  нервів,  які  проходять  разом  із 

судиною! 

Затискання  кровоточивої  судини  разом  із  оточуючими  м'якими  тканинами.  Досить  часто, коли 

кровоточиву  судину  важко  знайти  й  виділити  з  оточуючих  м'яких  тканин,  або  тканини  в  рані  неміцні, 
гемостатичний пінцет накладають на судину разом із оточуючими тканинами. У таких випадках інструмент 
залишають у рані на 12- 48 год, а інколи й довше. Цей метод використовують при глибоких ранах, коли не 
можна накласти лігатуру, наприклад, при операціях на холці, потилиці, в ділянці крижів, грудної стінки, а 
також при зупинці артеріальної кровотечі в післякасграційний період. Для запобігання натягування судини 
або  зісковзання  пінцета,  останній  підв'язують  за  кільце  чи  фіксують  пов'язкою.  Знімають  пінцет  дуже 
обережно, щоб не зруйнувати тромб. 

Ізольоване  перев'язування  судин  у  рані  застосовують  при  пошкодженні  великих  та  середніх 

судинних  стовбурів, оскільки інші  методи не  дадуть  позитивних результатів. Спочатку судину фіксують 
гемостатичним  пінцетом,  відсовують  від  неї  оточуючі  тканини,  особливо  нерв,  який  проходить  поряд,  а 
потім нижче пінцета накладають лігатуру. 

Щоб запобігти вторинній кровотечі, зразу після зав'язування першого вузла слід зняти гемостатичний 

пінцет і, переконавшись, що судина не кровоточить і лігатура не зісковзує, зав'язати другий вузол. Кінці 
лігатури коротко обрізають ножицями. 

Якщо велика кровоносна судина лежить на шляху розрізу, її обережно ізолюють від оточуючих тканин, 

перев'язують  у  двох  місцях  у  межах  рани,  а  потім  розтинають  між  лігатурами.  Останні  накладають  за 
допомогою голки Дешампа. 

Тромб утворюється в судині на  всьому  протязі від місця  перев'язування  до відгалуження від судини 

першої  бокової  гілки  (що  може  відобразитися  негайно  на  кровопостачанні  тканин  оперованої  ділянки). 
Цьому можна запобігти, накладаючи на судину подвійну лігатуру. 

На великі судини, як правило, накладають подвійну лігатуру: нижню на кінці судини затягують сильно, 

а  верхню (на  0,5-1 см вище  першої")  -  не  дуже  туго. У  цьому випадку  тромб утворюється в ділянці між