Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

287

лігатурами; при наявності однієї лігатури тромб утворюється на проміжку від лігатури до відходження від 
судини першої гілки, що часто зумовлює порушення кровопостачання у рані в перші дні після операції. 

При  пошкодженні  великих  вен  слід  перев'язувати  обидва  кінці  вени:  периферичний  -  для 

зупинки кровотечі, а центральний - для запобігання розвитку аероемболії! 

Накладання лігатури на судину разом із оточуючими м'якими тканинами раціональне у випадках: 

коли  кровоточива  судина  розміщена  в  глибині  тканин  і  її  важко  ізолювати,  а  краще  захопити  лігатурою 
оточуючі її тканини; якщо судина знаходиться в товщі м'яза, брижі, зв'язці внутрішнього органа, сім'яного 
канатика; при склерозі стінки судини або утворенні спайки її з оточуючими склеротизованими тканинами; 
знаходження кровоточивої судини в щільних тканинах. 

Якщо судина знаходиться в товстій зв'язці або брижі, в такому випадку накладають прошивну лігатуру, 

проводячи її через тканину поблизу судини, а потім зав'язують лігатурою навколо неї (див. рис. 89; 2; с. 
305).  Якщо  судина  лежить  у  глибині  тканин  або  в  щільних  тканинах,  найраціональнішим  прийомом  є 
обколювання навколо судини на деякій відстані від неї голкою за типом кисетного шва (див. рис. 89; 3). 
Кінці  лігатури  зав'язують  морським  вузлом  настільки  сильно,  щоб  припинилася  кровотеча.  Лігатурою 
намагаються захопити якомога менше оточуючих тканин, щоб не залишити великої кукси (великі кукси, 
залишені в черевній порожнині, сприяють утворенню спайок та появі болю після операції!). 

При перев'язуванні судин в інфікованих ранах  кінці лігатур виводять  назовні і після відторгнення їх 

витягують. 

Перев'язування  судини  на  її  протязі  виконують  у  випадках,  коли  зупинка  кровотечі  в  рані 

протипоказана  (гнійне  запалення,  некроз  тканин,  розпад  новоутворень  та  ін.).  На  центральний  кінець 
оголеної судини накладають подвійну лігатуру, а потім до периферії від неї судину розтинають. Оскільки 
перев'язування артерії завжди призводить до погіршення кровообігу, необхідно перевірити стан колатера- 
лей;  при  нормальному  розвитку  колатерального  кровообігу  із  периферичного  кінця  перерізаної  артерії 
повинна витікати кров. Переконавшись у наявності колатерального кровообігу, перев'язують периферичний 
кінець судини. ГІри відсутності кровотечі із цього кінця судини, одночасно з виключенням артеріального 
стовбура  лігують  однойменну  вену,  в  результаті  чого  майже  завжди  вдається  ліквідувати  небезпеку 
ішемічного некрозу тканин. 

Допоміжним методом у подібних випадках є операція ангеолізу, тобто відокремлення судини на ділянці 

в  4-6  см  від  оточуючої  пери-  васкулярної  клітковини  (параартеріальна  симпатектомія).  При  цьому 
порушується цілісність симпатичних волокон між відокремленим відрізком судини та поблизу прилеглого 
нерва, що зумовлює тимчасове розширення периферичного судинного русла. 

Гемостатичний  шов.  При  деяких  операціях  з'єднувальний  шов  на  рану  накладають  з  таким 

розрахунком,  щоб  закрити  просвіт  невеликих  кровоточивих  судин  (ампутація  вушної  раковини,  язика, 
операції на статевих органах). 

Судинний шов накладають при пошкодженні великих магістральних судин, при пересадці органів і з 

лікувальною  метою.  Цей  метод  зупинки  кровотечі  не  знайшов  широкого  застосування  у  ветеринарній 
медицині, його широко використовують у гуманній медицині. 

288

Фізичні способи 

Ці  способи  ґрунтуються  на  властивостях  низьких  температур  викликати  короткотривале  (1-2  год) 

звуження судин, а при високих - коагулювати білки й прискорювати зсідання крові. 

Холод  у  вигляді  примочок,  зрошувань,  прикладання  змоченої  глини,  гумового  міхура  з  льодяною 

водою, льодом або снігом використовують при закритих механічних пошкодженнях (ушиби, вивихи та ін.), 
які супроводжуються внутрішньотканинними та інтраартикуляр- ними кровотечами. Ці самі засоби можна 
використовувати  при  кровотечах  із  носової  порожнини  (холод  на  ділянку  потилиці  та  на  спинку  носа). 
Сухий холод (міхури з холодною водою, снігом, льодом) можна класти зверху пов'язки, яка накладена на 
ранову поверхню. При кровотечах із судин матки та піхви холод прикладають на крижі. 

Термокаутеризація  -  застосування  високої  температури.  Тер-  мокаутеризацію  використовують  у 

випадках, коли не можна або важко застосовувати інші методи гемостазу (видалення пухлин, втручання на 
склеротизованій рубцевій тканині, на паренхіматозних органах та в інших випадках). Для термокоагуляції 
використовують електричні термокаутери та ті, які нагрівають від інших джерел. Термокаутер нагрівають 
до білого кольору. Розжаривши, його прикладають до рани, в результаті чого на її поверхні утворюється 
коагулянт (струп), який сприяє утворенню та утриманню в просвіті судин тромбів. 

Особливо перспективними при операціях, які супроводжуються сильною кровотечею, є електроножі і 

лазерні скальпелі. Такі методи оперування дають можливість при одночасному роз'єднанні тканин зупиняти 
кровотечу з невеликих і середнього калібру судин. Позитивним у зазначених способах є прискорення ходу 
операції, стерильність, відсутність сторонніх тіл у рані (лігатур). 

При  невмілому  користуванні  електро-  і  лазерокоагуляцією  одержують  велику  зону  некрозу 

тканин, що негативно впливає на загоєння ран! 

В умовах нашої клініки ми успішно використовуємо лазерні скальпелі "Ромашка" і "Скальпель-1" для 

видалення пухлин, особливо тих, які локалізуються на статевому члені, зовнішніх статевих губах та  при 
інших операціях. 

Гаряча вода (55-60 °С) має добру гемостатичну дію. Вона зумовлює коагуляцію як білків крові, так і 

тканинних, подразнює вазоконстриктори, що підвищує тонус стінки судин, прискорює утворення тромбів у 
просвітах  пошкоджених  судин.  Чисту  гарячу  воду  або  у  вигляді  розчину  лікарських  речовин  можна  з 
успіхом  використовувати  для  зупинки  кровотеч  із  судин  порожнистих  органів:  матки,  сечового  міхура, 
прямої кишки та інших. 

Хімічні способи 

Вони грунтуються на місцевому використанні фармакологічних речовин, які прискорюють коагуляцію 

білків крові, що сприяє утворенню тромбів у кровоточивих судинах. Цих препаратів є безліч. Використо-
вують їх, в основному, в поєднанні з пов'язками або тампонадою. 

Скипидар сприяє зсіданню крові і швидко зупиняє кровотечу навіть із великих судин. Слід зазначити, 

що він деякою мірою посилює регенеративні процеси й прискорює загоєння ран. Цьому, очевидно, сприяє 
його протигнильна та антисептична дія. Препаратом злегка зволожують тампони, призначені для тампонади 
рани, і матеріали, які використовують для перев'язування (2-3 краплі на тампон). 

289

З %-ний розчин перекису водню, крім антимікробної та дезо- дорувальної дії, впливає в'яжуче, чим, 

мабуть, пояснюється його кровоспинний ефект! Розчином зволожують тампон, який застосовують для 
тампонади рани! 

5-10 %-ні розчини іхтіолу при зрошенні або нанесенні на ранову поверхню (краще використовувати 

тампони  або  серветки,  зволожені  розчином)  використовують  при  капілярних  та  паренхіматозних 
кровотечах. 

Йодоформ  при нанесенні  на  ранову поверхню прискорює коагуляцію крові. Його  використовують  у 

вигляді складних порошків - присипок, до складу яких входить борна кислота, стрептоцид, тальк; рідше — у 
вигляді мазей. 

Антипірин при місцевому застосуванні діє гемостатично - прискорює зсідання крові та звужує судини. 

Його  використовують  при  кровотечах  із  носової  порожнини  у  вигляді  10--20  %-них  розчинів,  якими 
змочують тампони та серветки. Останні вводять у носову порожнину. 

Галуни.  У  розчинах  до  1  %-ної  концентрації  препарати  діють  в'яжуче,  при  більш  високих 

концентраціях - подразнювально, аж до припалювання тканин. У формі таблеток або болюсів рекомендують 
застосовувати при шлункових та кишкових кровотечах. У суміші з нафталіном їх широко використовують 
як гемостатичний засіб при зрізанні пантів у маралів і п'ятнистих оленів. Порошок втирають у поверхню 
зрізу. 

Адреналіну  гідрохлорид  у хірургічній практиці застосовують місцево для подовження дії новокаїну 

при  інфільтраційній  анестезії  та  припинення  кровотечі  (2-5  крапель  0,1  %-ного  розчину  адреналіну 
гідрохлориду  на  100  мл  новокаїну).  Розчин  адреналіну  додають  до  анестетика  безпосередньо  перед 
використанням. 

Розчин адреналіну 1:1000 застосовують  як при внутрішніх, так і зовнішніх кровотечах, його вводять 

коням і великій рогатій худобі внутрішньовенно в дозі 1-3 мл, підшкірно - 2-5 мл; дрібній рогатій худобі, 
свиням  і  собакам  внутрішньовенно  -  0,2-0,5  мл.  Не  можна  застосовувати  при  легеневих  кровотечах, 
тому що розширює судини легень! 

Розчини  адреналіну  гідрохлориду  в  концентрації  1:1000  та  1:500  використовують  при  кровотечах  із 

рани, а також із судин порожнистих органів (носа, рота, шлунка, сечового міхура, матки тощо). Необхідно 
враховувати, що після використання адреналіну нерідко виникають вторинні кровотечі внаслідок паралічу 
вазоконстрикторів. 

Феракрил  -  сіль  заліза  та  поліакрилової  кислоти.  Препарат  проявляє  місцеву  гемостатичну  дію, 

бактерицидні  властивості  й  знеболювальний  ефект.  З  білками  крові  утворює  згустки,  які  закупорюють 
кровоносні судини. Феракрилом просочують марлеві тампони і прикладають до рани або застосовують сухі 
гемостатичні серветки з феракрилом. 

Використовують 1 %-ний розчин і гемостатичні серветки з феракрилом. 
Гемофобін.  Основною  діючою  речовиною  гемофобіну  є  пектин.  Застосовують  3  %-ний  розчин  для 

змочування  тампонів,  які  прикладають  на  кровоточиву  поверхню.  При  внутрішніх  кровотечах  вводять 
перорально. 

Кислота  амінокапронова  (синоніми:  іпсилон-амінокапронова  кислота,  Amicar,  Aminocaproic  acid, 

Aminocapron, Encicapron).Препарат пригнічує фібриноліз! 

290

Вона  не  тільки  блокує  активатори  профібринолізину  (плазмино-  гену)  та  частково  пригнічує  дію 

фібринолізину  (плазмину),  а  й  підвищує  активність  тромбоцитів  у  процесі  зсідання  крові,  зменшує 
проникність  стінки  капілярів.  Цим,

  очевидно,

  пояснюється  її  кровоспинна  дія  при  кровотечах,  коли 

фібринолітична активність крові зберігається в межах норми. 

Для  зменшення  та  зупинки  кровотечі  рекомендують  застосовувати  солянокислу  сіль  (гідрохлорид) 

амінокапронової кислоти. Цей препарат підвищує зсідання крові та стійкість її плазми проти дії гепарину. 
Кровотеча  швидко  зупиняється,  при

  цьому

  на  поверхні  рани  утворюються  щільні  тромби.  Крім  того, 

відзначається позитивний вплив препарату на перебіг загоєння рани в післяопераційний період. 

Вважають,  що  гідрохлорид  амінокапронової  кислоти  -  ефективніший,  ніж  основний  препарат.  Його 

частіше  застосовують  у  5-10  %-  них  концентраціях.  Надлишок  соляної  кислоти  нейтралізують,  додаючи 
натрію бікарбонат (двовуглекислу соду). Для того, щоб одержати розчин з певним рН, натрію бікарбонат 
додають у таких співвідношеннях до чистого препарату: рН 5 - 2:5; рН 5,5-6 - 3:5; рН більше 6 - 3,5:5; рН 7 - 
4:5. Наприклад, у 150 мл 10 %-ного розчину гідро- хлориду амінокапронової кислоти є 15 гпрепарату. Для 
того, щоб рН розчину становив 6,0, до нього додають 9 Г соди. Це й буде співвідношення 3:5. 

Розчини  готують  за  загальними  правилами.  Кип'ятіння  та  зберігання  не  знижують  їхньої 

фармакологічної активності! Препарат у 5-10 %-них розчинах (рН 6,5-7) можна застосовувати всередину 
в дозі 0,05-0,1 г на 1 кг маси тіла тварини; у 3-10 %-них (рН 7) - підшкірно, в дозі 0,05-0,1 г на 1 кг маси; у 
5-10 %-них (рН 7) - внутрішньовенно, в дозі 0,03-0,1 г на 1 кг маси й 3^10 %-ні розчини (рН 7)  - свиням 
інтраперитонеально, в дозі 0,03-0,1 г на 1 кг маси тіла. 

Котарпіну  хлорид  застосовують  для  зупинки  кровотечі  із  матки  і  ран.  Препарат  діє 

судинозвужувально,  підвищує  тонус  м'язів  матки.  Він  не  подразнює  тканини,  тому  його  можна 
застосовувати парентерально. Для підшкірних і внутрішньовенних ін'єкцій застосовують 2-5 %-ні розчини 
котарпіну хлориду, місцево - 1-2 %-ні розчини. Підшкірно вводять у дозах: великим тваринам - 0,1-0,3 г, 
собакам - 0,03-0,05 г. 

Біологічні способи 

Ці методи характеризуються, насамперед, загальною дією, яка підвищує зсідання крові. 
Сироватка крові. Її застосовують місцево. Для цього ватно- марлевий тампон зволожують сироваткою 

і вводять у рану. 

Тканинна  тампонада.  Цей  спосіб  особливо  ефективний  при  капілярних  та  паренхіматозних 

кровотечах. 

Для тампонади використовують шматочки сальника, м'язів, жирової клітковини, які мають кровоспинні 

властивості. Ними заповнюють порожнини рани або ж покривають поверхні, що кровоточать. 

Тромбін  -  фермент  крові,  який  випускають  у  формі  порошку,  в  ампулах.  Перед  застосуванням  його 

розчиняють  у  фізіологічному  розчині  натрію  хлориду.  Препарат  швидко  зупиняє  кровотечу  із  дрібних 
судин, в тому числі й паренхіматозну. Застосовують тільки місцево.  При  введенні  в  кровоносне  русло 
може викликати численні тромбози! 

Гемостатична  губка  -  суха  пориста  маса,  яка  добре  вбирає  рідину.  До  її  складу  входять  плазма  та 

сироватка крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Випускають у вигляді висушених шматочків у герметич-

291

них  металевих  коробках  або  в  пластмасових  упаковках.  Препарат  стерильний.  Має  здатність  механічно 
закупорювати кровоточиві судини. 

Губку  наносять  на  висушену  поверхню  рани,  намагаючись  забезпечити  її  тісний  контакт  з 

кровоточивими тканинами (притискають марлевою серветкою). Через 2-3 хв серветку забирають, а губку 
залишають у рані, оскільки при передчасному видаленні її кровотеча може відновитися. 

Недолік губок - крихкість, сипучість, тому їх незручно застосовувати на великі ранові поверхні, а 

також при кровотечах із ротової й носової порожнин! 

Фібрин-гемостатична  губка  -  стійка  пориста  маса,  що  складається,  головним  чином,  із  фібрину  та 

невеликої кількості тромбіну. Випускають у висушеному вигляді в герметично закритих банках. Препарат 
стерильний. 

Застосовують при капілярних кровотечах із різних органів та тканин. Можна використовувати також з 

попереднім зволоженням рани розчином тромбіну. Губку прикладають до ранової поверхні, що забезпечує 
достатньо надійний гемостаз.